Вызовы реформ. Коалиция или профессиональное правительство?

Всі погодяться, що Україна сьогодні конче і терміново потребує стрімких соціально-економічних і політичних реформ. Стара система закритої олігархічної економіки, корупційних схем, напівколоніального статусу і напіврозваленої державної машини добігає кінця свого існування.

Майдан, Війна за незалежність та економічна криза остаточно унеможливлюють подальше життя в цій старій системі. Нам необхідно змінити практично всі сторони життя нації: економіку, суспільні відносини, гуманітарну сферу, національну безпеку, міжнародну суб’єктність України. Без цих реформ Україна приречена, на неї чекатимуть подальші втрати територіальної цілісності, фінансовий колапс, новий соціальний вибух.

Загалом вже зрозуміло не тільки те, чому потрібні реформи, але і які саме і яким чином їх треба втілювати. Значна кількість реформ існує у вигляді готових законопроектів.

Залишається останнє, сакраментальне питання: хто це все буде робити?

Досвід подібних реформ у різних країнах світу доводить: їх здатен успішно провести лише незалежний професійний уряд.

Коаліційний уряд не здатен провести реформи.

По-перше, урядовці-коаліціонери мають зобов’язання перед партійними лідерами та спонсорами.

По-друге, коаліція створюється політичними супротивниками. Марно очікувати від них єдності та щирого співробітництва, вони будуть радіти помилкам один одного та використовувати їх для набирання балів своєї партії.

По-третє, і це найголовніше, проведення реформ передбачає втрату політичного рейтингу. Реформи ніколи не бувають популярними, тож політики, які їх проводять, зазвичай тим самим завершують свою політичну кар’єру.

Коли ви починаєте справжні реформи, люди перестають з вами вітатися, сказав колись Каха Бендукідзе.

На практиці це призводить до гальмування реформ, до безкінечних розмов про них без реальних змін. Ми це вже бачили останні півроку. І хоча не можна було очікувати на справжні реформи до парламентських виборів (адже основний корпус змін робиться через закони, значно меншою мірою через підзаконні нормативні акти), але й після виборів вищезазначені гальмуючі фактори нікуди не подінуться.

"Державці відрізняються від політиків тим, що політик думає про наступні вибори, а державець — про наступне покоління", - ця відома фраза приписується Вінстону Черчиллю.

Дійсно, політик повсякчас думає про те, що йому доведеться знову обиратися. Якщо він забуде, йому про це нагадають товариші по партії.

Тому політики проводять реформи за принципом "як би щось поміняти так, щоб нічого не міняти, і при цьому зберегти імідж реформатора, за який виборці віддають голоси, а міжнародні організації — гроші".

Ми вже писали про три послідовні уряди, які виведуть країну із кризи. Останні півроку країною фактично керував уряд національного порятунку, він виконав свою роботу з честю.

Настав час другого уряду — уряду реформ.

І цей уряд має бути сформований за професійним, а не квотним коаліційним принципом. Туди мають увійти визнані фахівці, не пов’язані з політичними силами, професіонали-технократи, що не мають політичних амбіцій. Ці люди швидко проведуть кардинальні реформи, отримають свою частку народної ненависті і підуть займати почесні місця в історії, як це сталося з Лєшеком Бальцеровичем, автором знаменитої "шокової терапії".

Порівняйте Польщу й Україну у 1991 році і сьогодні, і ви зрозумієте, що таке реформи і що таке порожні розмови про них. 

Чи є у країні такі люди? Звідки візьмуться всі ті професіонали? Адже ми постійно чуємо від політиків та урядовців про кадровий голод. Лави запасних нема, нова система підготовки кадрів не побудована. Ситуацію погіршує люстрація: очищуючи владу, вона водночас вимиває значну кількість людей, які мають необхідну кваліфікацію.

Такі люди є. Це менеджери вищої ланки провідних підприємств, випускники вітчизняних та іноземних бізнес-шкіл, незалежні експерти зі структур громадянського суспільства.

Сьогодні в країні є критична маса людей, що готова залишити високооплачувану роботу заради високої амбіції змінити свою країну на краще. Це найкращий кадровий ресурс, який сьогодні має українська нація.

Низка реформаторських громадських організацій та експертних співтовариств взяла на себе ініціативу запропонувати Парламенту та Президенту кадровий склад професійного Уряду реформ. Проект "Перший Професійний Уряд Реформ" нещодавно був започаткований Асоціацією випускників "Аспен Україна", Ініціативою українських випускників зарубіжних університетів "Професійний уряд", Громадянською Платформою Нова Країна, Асоціацією випускників Києво-Могилянської Академії, Клубом Коло, клубом керівників "CEO Club", Асоціацією випускників стажування у Верховній Раді України та центральних органах виконавчої влади "Ліга інтернів". До проекту приєдналися на сьогодні більше 30 організацій. Щодня до ініціативи приєднуються нові громадські та професійні об’єдання.

Схема така.

Експертні спільноти та фахові організації висувають кандидатури, які розглядаються на предмет їх відповідності жорстким професійним та люстраційним критеріям. Серед інших вимог — відсутність конфлікту особистих і суспільних інтересів, а також наявність власного фінансового резерву, що дозволить значний час триматися на низькій зарплаті держслужбовця. Зрозуміло, наявність такої "фінансової подушки" не убезпечує від корупційних спокус, але її відсутність майже гарантує, що проти спокус не встояти.

Відібрані фахівці проходять рейтингове голосування у середовищі професійних спільнот в системі електронної демократії. Найбільш рейтингові персони будуть запропоновані в якості урядовців, решта може зайняти посади заступників та керівників департаментів.

На сьогодні вже висунуто більше 100 кандидатур на посади у 17 міністерствах і відомствах, приблизно половина з них пройшла жорсткі критерії відбору для голосування. Залучення та всебічний розгляд кандидатур продовжується.

Важливо, що експертні середовища не обмежуються висуненням кандидатур, а беруть на себе моральну відповідальність за свої кандидатури та зобов’язуються забезпечити їм всебічну підтримку, що означає можливість залучення досвіду великого кола фахівців до розробки та втілення проектів реформ.

Що далі?

Професійний уряд міг би бути призначений на строк від 6 до 12 місяців для здійснення найбільш важких і болючих реформ, після чого він іде у відставку та залишає місце "реабілітаційному" коаліційному урядові. Це дозволить досить швидко відчути реальне поліпшення ситуації, яке, звичайно, собі припишуть партії правлячої коаліції — ну то й добре, нехай.

Звичайно, професійний уряд реформ має отримати мандат довіри від парламенту та президента.

Другим варіантом є "поганий компроміс" : призначення міністрами партійних висуванців, а заступниками міністрів та керівниками підпорядкованих центральних органів виконавчої влади — професіоналів з числа відібраних в рамках ініціативи "Перший професійний уряд реформ".

Якщо пропозиція професійного уряду буде взагалі відкинута, тоді сформована команда буде грати роль "тіньового уряду": публічно аналізувати кожен крок діючого уряду, розробляти альтернативні рішення, вести суспільну комунікацію. Зазвичай "тіньовий уряд" формується парламентською опозицією, а в цьому випадку — громадянським суспільством.

Рік тому громадянське суспільство вперше проявило свою силу, коли політики виявилися неспроможними. Майдан, що змінив країну, однією з ключових вимог висував повне перезавантаження влади. Сьогодні нарешті воно закінчено: обраний новий парламент. Більше немає причин зволікати з реформами, окрім дійсного небажання їх робити, викликаного прагненням зберегти старі корупційні схеми.

І сьогодні громадянське суспільство готове розділити з політиками відповідальність за те, щоб реформи відбулися, щоб ми остаточно розпрощалися із закритою неліберальною економікою, раковою пухлиною корупції, пострадянською неефективною державною машиною та колоніальним минулим. Цей шлях успішно пройшли багато націй світу, а ми затрималися.

Війна та економічна криза можуть зробити цей шанс останнім.

Країна, що знаходиться у важкій економічній кризі, стоїть перед вражаючими військовими і фінансовими загрозами, не може дозволити собі політичні ігри, як це було при формуванні всіх попередніх урядів.

За відомим висловом, будь-які зміни складаються з трьох кроків: знати, що зробити; знати, як зробити; нарешті взяти і зробити.

Ми стоїмо перед останнім з цих трьох. Залишилося зробити рішучий крок: вперед, до модернізації або назад у небуття.