Государственное финансирование политических партий: "Внедрить нельзя запретить"?
Політична корупція в Україні продовжує існувати навіть після Революції Гідності. Одним з її проявів є тіньове фінансування політичних партій, які отримують кошти для свого функціонування від олігархів та великого бізнесу.
Льовочкін, Ахмєтов, Фірташ, Коломойський – це не повний перелік людей, які через тіньові схеми фінансують політичні партії, отримуючи за це прохідні місця в списках для своїх представників та можливість долучитися до корупційних схем з "дерибану" бюджету та ресурсів держави.
У свою чергу, партійні функціонери пояснюють це тим, що вимушені брати кошти в олігархів та бізнесу, оскільки утримання політичної партії становить у середньому від 2 до 5 мільйонів доларів кожного місяця. За їхніми словами, вони просто не мають можливості отримати ці кошти в інший спосіб.
Саме тому чи не єдиним механізмом позбутися такого явища як політична корупція, забезпечивши прозорість і підзвітність рішень політичних партій, є впровадження системи їх державного фінансування.
У більшості європейських державах та країнах Північної Америки існують різні моделі, за яких функціонування політичних партій частково покривається державою.
В Україні громадські активісти та експертні середовища давно піднімають питання, щодо механізмів впровадження цієї моделі в Україні. Ними навіть був розроблений та зареєстрований у парламенті законопроект №4846 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прозорості фінансування політичних партій в Україні та передвиборної агітації".
Незважаючи на те що співавторами законопроекту виступили представники та лідери фактично всіх парламентських фракцій – Сергій Соболєв, Віталій Кличко, Олег Тягнибок, Анатолій Гриценко, Юрій Стець, Андрій Шевченко, – парламентарі на його підтримку змогли зібрати менш ніж 160 голосів.
Одним з аргументів парламентарів, які не голосують цей законопроект, є те, що суспільство не підтримує ідею державного фінансування політичних партій.
Однак, стверджуючи цю тезу як доконаний факт, політики не запитали в суспільства думку із цього приводу.
Для отримання відповіді на це питання Центром політичних студій та аналітики влітку вперше в Україні було проведено Всеукраїнське експертне опитування** "Визначення алгоритму запровадження системи державного фінансування політичних партій і виборчих кампаній." Загалом в опитуванні взяли участь 401 експерт з усіх регіонів України. Експертами виступили регіональні представники партійно-політичного й громадського сектору, а також політологічних та журналістських кіл України.
Метою дослідження було з'ясувати оцінки експертами різних регіонів України ідеї та алгоритму запровадження державної фінансово-матеріальної підтримки партій і виборчих кампаній. Досягнення зазначеної мети реалізувалося в контексті формування відповідей на 6 запитань.
1. На яку діяльність має спрямовуватися державна фінансова підтримка партій?
Відповідно до результатів дослідження, найбільше експертів – 30,1% – вважають, що державне фінансування має виділятися й на статутну, і на виборчу діяльність партій. Трохи менше, 25,7% респондентів, вважають, що компенсації мають бути спрямовані лише на виборчу діяльність; 24,6% – лише на статутну діяльність.
2. Види фінансування партій і виборчих кампаній, які має включати в себе відновлена система державної підтримки політичних партій?
Позиція експертів на це питання фактично розділилась порівну – 33,5% підтримали ідею одночасного прямого й не прямого державного фінансування; 31,4% вважають, що це має бути тільки пряме фінансування.
3. Які партії мають право на державну фінансово-матеріальну підтримку політичних партій?
Експерти вважають, що на подібну підтримку мають право лише ті партії, які беруть участь у виборчих кампаніях – 17,2%. І лише 11,4%, переважно представники західного регіону, підтримали думку, що цю підтримку повинні мати всі партії.
4. Пріоритетні види непрямого державного фінансування партій?
Експерти у своїй більшості підтримали вже існуючі форми непрямої державної підтримки політичних партій. 60,8% вважають, що держава має безкоштовно надавати партіям ефірний час на радіо та телебаченні, а 48% вважають, що такою підтримкою може бути надання права публікації певного об'єму інформації в пресі. Ще 36,7% опитаних сказали, що це може бути надання безкоштовно державних приміщень для зустрічі з виборцями.
5. Які першочергові кроки треба зробити для стимулювання реформування в Україні механізму державного фінансування партій і виборчих кампаній?
Відповідаючи на це питання, експерти зійшлися на думці, що перед впровадженням цієї системи в першу чергу необхідно посилити громадський контроль за виконаннями партіями партійного та виборчого законодавства – 54,2%, і лише після цього розпочинати проводити інформаційні чи роз'яснювальні кампанії в суспільстві – 39,5%.
6. Форми звітності за використання державної фінансової підтримки партій та виборчих кампаній?
Експерти у своїх відповідях прийшли до висновку, що надання подібної допомоги можливо лише за умови постійного публічного звітування за отриманні кошти. 42,9% вважають, що це мають бути регулярні звіти, а 41,8% думають, що достатньо річних звітів.
Результати дослідження, яке провів Центр політичних студій та аналітики, показали, що суспільство готове до впровадження практики державного фінансування політичних партій за умови їх активного партійного життя – участі у виборах – та регулярного звітування перед громадськістю за отримання коштів.
Але, судячи з голосувань у парламенті, самі політики, які представлені у Верховній Раді України 7-го скликання, не готові до зміни нинішньої партійно-олігархічно-кланової системи.
Будемо сподіватися, що новообраний парламент нарешті розпочне реальну боротьбу з політичною корупцією та ухвалить відповідні законопроекти, заклавши таким чином фундамент оновленої політично-партійної системи України.
**Опитування відбувалося в межах проекту "Об'єднуємося заради реформ UNITER", що фінансується Агентством США з Міжнародного Розвитку USAID та виконується Pact, Inc.
Віктор Таран, Центр політичних студій та аналітики, спеціально для УП