Фактор успеха

Не секрет, що у політиків, які стояли на сцені Майдану, і у народу, який був рушійною силою цього самого Майдану, цілі дуже відрізнялися.

Політики не дуже й приховували, що вони борються ПРОТИ режиму ЯНУКОВИЧА. Народ боровся ПРОТИ РЕЖИМУ.

Відтак після втечі Януковича революційний потенціал політиків швидко вичерпався. І під вивіскою "жити по-новому" дуже швидко відновилися старі схеми і методи.

Стає все очевиднішим, що і нова влада не горить бажанням докорінно все міняти.

Мова здебільшого йде тільки про ті фрагменти реформ, без яких неможливо отримати фінансову допомогу Заходу...

Дедалі зростає ризик, що реформування буде "для форми" – поверхневе і несистемне.

Це дуже влаштовує нову владу, біля якої, до речі, непогано пригріваються і представники старої.

Але це абсолютно не влаштовує нас – громадянське суспільство.

Якщо ми хочемо, щоб саме ми, а не "любі друзі", стали жити по-новому – маємо справу реформ не віддавати на відкуп владі і політикам, а брати у свої руки.

Для цього необхідно суттєво змінити тактику дій громадянського суспільства.

Конкретика. Конкретика. Конкретика

Як сформулюєш завдання – такий результат і отримаєш.

Свої вимоги Майдан і суспільство формулює переважно в узагальненому вигляді. І це надає владі та еліті надзвичайно великі можливості для імітації, маніпуляцій і саботажу.

Народ вимагає подолати корупцію?

Влада і політики завжди готові до найрішучішої боротьби!

З корупцією рішуче "боролась" Тимошенко. Як тільки прем'єр переконувалась, що не їй належить контроль над важливим фінансовим потоком чи адміністративним ресурсом – там відразу ж виявляли "гніздо корупції" і розпочиналась "героїчна" боротьба.

Але як тільки замість "чужого" потік очолював "свій" – боротьба на цій ділянці припинялась і йшов бравурний звіт про чергову перемогу над корупцією.

Корупція "подолана", "схеми" лишилися... Красота!

З корупцією "боровся" Янукович – вибірково, але показово саджаючи за хабарі окремих чиновників другого і третього ешелонів...

У когось є гарантії, що нова влада не проведе боротьбу з корупцією і люстрацію у такому ж стилі?

Вихід один.

Замість загальних розмитих тез – чіткі, юридично вивірені формулювання.

При такому підході владі та еліті значно важче буде займатись імітацією реформ, концентруючись на другорядних або фрагментарних питаннях та ігноруючи ключові, фундаментальні.

Наприклад, загальну вимогу боротьби з корупцією має замінити, зокрема, конкретна вимога впровадити декларування усіма відповідальними особами і претендентами на ці посади не тільки доходів, але й видатків, включаючи членів родини, за останні кілька років.

З обов'язковою умовою: відсутність такої декларації/її недостовірність/невідповідність видатків доходам робить абсолютно неможливим займання даної посади, навіть якщо усі інші юридичні процедури витримані бездоганно!

Крім іншого, при виконанні подібних вимог ні президент, ні прем'єр, ні Рада, ні з'їзд суддів, ніхто інший не матимуть змоги "кришувати" посадовців з сумнівною репутацією.

На зміну вимогам "прийняти закон про..." або "провести люстрацію..." повинні прийти вимоги "запровадити ось такі конкретні механізми...".

А інакше дуже ризикуємо, що закон з гарною назвою таки буде прийнятий, але умільці-депутати "вдосконалять" і "доопрацюють" його так, що у підсумку користь від нього буде мінімальна.

І так – по всіх ключових сферах.

...Механізми, які перетворять усі гілки влади з елітарних клубів в ефективні, прозорі і відповідальні органи державного управління...

...Механізми, які, з одного боку, унеможливлять свавілля держави по відношенню до бізнесу, з іншого, зроблять бізнес прозорим і соціально відповідальним...

По кожному ключовому напрямку має бути сформульовано два-три – в окремих випадках максимум п'ять, щоб не розширювати можливостей маніпуляцій – ключових конкретних механізмів.

Дуже важливо до цієї роботи залучити авторитетних профільних фахівців. Це дало б можливість юридично грамотно сформулювати ці механізми і уникнути двозначності трактування.

Заміна загальних тез на конкретні критерії була б дуже доречною і корисною не тільки при проведенні економічних і соціальних реформ, але й при вирішенні будь-яких інших важливих проблем держави і суспільства.

Наприклад, питання мови.

Пропонується чіткий, прозорий і справедливий критерій – в Україні офіційний статус можуть отримати виключно мови народів, які:

а) не мають історичної батьківщини і власних національних держав за межами України, як, наприклад, кримські татари;

б) готові в своїх національних державах надати аналогічний статус українській мові.

Все чітко і зрозуміло. Ні переваг українців над іншими народами, ні інших народів над українцями.

Посилання на війну у даному випадку абсолютно недоречне – ніщо так не стимулює агресію, як докази, що з її допомогою можна отримати односторонні поступки.

Якщо ж президенту дуже вже закортить зробити комусь подарунок в односторонньому порядку – нехай дарує щось на кшталт "Рошена" чи "5 каналу".

Переваги застосування

Формулювання вимог у вигляді конкретних механізмів відразу ж надасть суспільству декілька дуже суттєвих переваг.

По-перше, це у великій мірі нейтралізує один з ключових шахрайських прийомів влади та еліти – затягування прийняття відповідних законів.

Наприклад, перед виборами народ дуже чітко акцентує свої вимоги: відкриті партійні списки і обов'язкова декларація претендентами на владу не тільки доходів, а й видатків.

Хоче політична сила Порошенка/Луценка/..., чи будь-яка інша, отримати народну підтримку на виборах – нехай відкриває списки і бере зобов'язання декларувати доходи і видатки своїх висуванців.

Відсутність відповідного закону нічого не міняє по суті – ніхто не забороняє політичній силі зробити це добровільно.

Вранці – відкриті списки і публічне письмове зобов'язання відносно декларацій про доходи і видатки, ввечері – підтримка на виборах.

Жодні "поважні" причини до уваги не приймаються.

До речі, якщо на прийняття закону може знадобитися багато часу, то на практиці реалізувати механізм, як у наведеному вище прикладі, часто можна в режимі "хоч завтра".

По-друге, це допоможе зменшити ефективність іншого шахрайського прийому влади – прийняття законів у редакції, яка зводить нанівець їх ефективність.

Дуже часто з підсумкового варіанту закону зникають найважливіші положення і юридичні інструменти, в результаті чого закон є, а толку – ніякого.

Формулювання вимог у вигляді конкретних механізмів і чіткий акцент на цих вимогах значно ускладнить депутатам можливість "забути" включити їх в остаточний текст закону або змінити до невпізнаваності.

По-третє, конкретика у вимогах на порядок підвищує якість контролю за владою, а відтак і відповідальність влади.

Одна справа – контролювати виконання обіцянки типу "підвищити ефективність роботи Верховної ради".

І зовсім інша справа – контролювати виконання механізму "пропуск без поважних причин двох і більше засідань Ради, включно із засіданнями профільних комітетів, веде за собою втрату депутатського мандату".

По-четверте, такий підхід допоможе вивести на чисту воду багатьох політиків.

Відразу стане видно, хто з "палких прихильників" і "захисників" демократії на ділі саботує запровадження базових механізмів демократії.

По-п'яте, конкретика у вимогах – необхідний крок до якісної зміни формату передвиборчих програм.

Щоб, насамкінець, замість звичного набору дуже популярних, але настільки ж пустих гасел, отримали політичні бізнес-плани. В яких, зокрема, буде відповідь – яким чином і коли будуть запроваджені механізми, на яких наполягає суспільство.

По-шосте, якщо в Україні все ж таки з'явиться політична сила нового формату, акцент на конкретні механізми замість загальних гасел допоможе їй суттєво збільшити ефективність пропагандистської роботи при скороченні фінансових затрат.

Якщо нова політична сила висуває однотипний з іншими набір правильних, але загальних гасел – їй, щоб виділитися і запам'ятатися, потрібно багато, дуже багато грошей.

Якщо ж будуть сформульовані чіткі, близькі і зрозумілі кожній цільовій аудиторії механізми – значно більшого результату можна буде досягти при значно менших фінансових витратах.

Саме таким чином можна зробити своїм партнером і союзником чи не найпотужнішу силу – малий та середній бізнес. Силу, яка має не тільки значний фінансовий ресурс, але й колосальний організаційний потенціал.

Але ця сила не повірить обіцянкам типу "покращити умови ведення бізнесу".

Інша справа – запропонувати конкретні механізми, які реально унеможливлять рекет податкової, та можливість тієї ж податкової на свій розсуд паралізувати діяльність будь-якої фірми чи підприємства.

До речі, і сам бізнес міг би не чекати на когось, а сам запропонувати механізми, які реально звільнили б його від неофіційного, але чи не найважчого податку – корупційного.

***

Переобрати Верховну раду – ще не значить змінити її якість.

Перед тим, як переобирати, потрібно кардинально змінити критерії і принципи діяльності влади.

А інакше в "новому" парламенті просто зміняться прізвища "ляльководів", знайомі обличчя з новою партійною символікою знову голосуватимуть "за себе і за того хлопця", а інтенсивність прийняття потрібних законів знову безнадійно відстане від інтенсивності закордонних відряджень за державний кошт...

***

Як варіант, можна було б створити інтернет-ресурс, умовно, "Ефективна влада в Україні".

А далі – по розділах:

- пропозиції механізмів (по сферах і напрямках);

- проекти в стадії розробки;

- оцінки експертів;

- остаточна редакція.

І громадські організації і активісти, політики, усі небайдужі могли б розпочати формування базису не декоративних, а фундаментальних перетворень.

І на основі цього базису – чинити ефективний тиск на владу і формувати владу принципово нової якості.

Геннадій Люк, для УП