Дмитрий Ярош и Семен Семенченко: "Дайте нам больше оружия!"

Как "Украинская правда" познакомила Дмитрия Яроша и Семена Семенченко

Украина стоит на пороге больших политических перемен. Война на востоке существенно изменила баланс сил в регионах и породила множество полевых командиров, уже проявляющих свои политические амбиции.

На сегодняшний день главными центрами влияния в стране являются Киев, Днепропетровск во главе с лидерами группы "Приват" и значительно утративший свои позиции Донецк. Очевидно, что даже после окончания войны Донбассу понадобится некоторое время для формирования новых элит и восстановления своего ареала.

Противостояние Петра Порошенко и Игоря Коломойского уже очень скоро станет главным фактором поляризации политических проектов. В окружении господина Коломойского уже давно созрела идея создания собственной политической партии. Но если еще не так давно "приватовцы" искали партнеров в среде старых элит, теперь они готовы пойти в политику самостоятельно.

Электоральной базой проекта Коломойского должна стать центральная Украина – Харьковская, Запорожская, Днепропетровская и Одесская области.

В большую политику может пойти и сам Игорь Коломойский. По прогнозам "приватовцев", в случае досрочных парламентских выборов политический проект, аффилированный с Коломойским, может набрать от 15% до 25%. По их мнению, теоретически это позволяет претендовать не только на пакет должностей в будущем правительстве, но даже на пост премьер-министра.

Вторым источником новых лиц в политике станут лидеры военных формирований на восточном фронте. Командиры некоторых батальонов уже сейчас готовятся к политической карьере. У многих есть свои пресс-службы, появляются аналитики и советники по политическим вопросам.

Активность на фронтах окрылила многих пока неизвестных широкой общественности лидеров. Конкуренция батальонов на военном фронте перерастает в противостояние между их спонсорами. Уже сейчас видны попытки создания частных армий и лояльных военных подразделений, успехи которых пытаются конвертировать в реальное политическое влияние.

Но если еще недавно полевые командиры полностью зависели от своих покровителей, уже скоро, почувствовав свое влияние, они начнут диктовать условия. Вернувшись с фронта, они очевидно начнут искать союзников на политической арене или создавать собственные проекты.

Двумя показательными примерами таких полевых командиров являются лидер "Правого сектора"  Дмитрий Ярош и командир батальона "Донбасс" Семен Семенченко.

Ярош родом из Днепродзержинска Днепропетровской области, Семенченко родился и вырос в Донецке. Первый формально уже появился в публичной политике, создав собственную партию и выставив свою кандидатур на президентских выборах; второй семимильными шагами осваивает азы политической борьбы, проявляя большую медиа-активность в попытках влиять на решения штаба АТО и Генштаба ЗСУ.

База "Правого сектора" находится в Днепропетровске, откуда они регулярно совершают вылазки в соседнюю Донецкую область. Батальон "Донбасс" своей главной целью видит закрепление позиций в самом Донбассе, в идеале со штаб-квартирой в Донецке.

На фронте уже говорят о соперничестве между этими двумя лидерами. Окружение обоих командиров достаточно нелицеприятно отзывается друг о друге.

Видимого противостояния между ними нет, более того, бойцы подразделений в эти дни принимают участие в совместных операциях. Во время одной из таких операций и встретил их корреспондент "Украинской правды".

Как оказалось, Дмитрий Ярош и Семен Семенченко до этого лично не были знакомы. Воспользовавшись знакомством с обоими командирами, "Украинская правда" записала с ними совместное интервью.

Возможно, уже в скором будущем оба станут завсегдатаями политических ток-шоу. Но их первое знакомство состоялось посреди поля неподалеку от города Курахово Донецкой области.

Сначала мы встретили Дмитрия Яроша. Автомобиль, в котором сидел господин Ярош, стоял прямо посреди поля, окруженный вооруженными бойцами. Увидев корреспондента "Украинской правды" он вышел и приветливо поздоровался.

- Це ваш район патрулювання?

- Ні. Але сьогодні була необхідність нашої присутності тут.

- Це Донецька область. Зараз дуже багато говорять про протистояння між Дніпропетровськими та Донецькими батальйонами. Наскільки це правда?

- Ні, це неправда. В нас на одній базі знаходиться особовий склад різних батальйонів і стосунки абсолютно дружні. Ми часто буваємо разом на виконанні спільних завдань. Ми і зараз тут знаходимось на такому спільному завданні.

- Я так зрозумів, що найближча ціль в цьому районі – це Донецьк? Наскільки зараз там безпечно?

- Звичайно це наша головна ціль. І там зараз небезпечно. Я би вам не радив туди їхати. Переді мною такого завдання не ставилось - їхати в Донецьк, але наші розвідроти бувають в тому числі і в Донецьку.

- Цей міф про страшний "Правий сектор" – він все ще продовжує своє життя?

- Ну російська пропаганда продовжує робити з нас якусь страшилку, але ж люди все одно бачать, хто є хто. Хоча росіяни зараз у "Правий сектор" записують всіх – і Нацгвардію, територіальну оборону, всіх. Це як на Майдані після 19 лютого, коли весь Майдан став "Правим сектором" – всі одягли балаклави, взяли палки, коктейлі Молотова і так далі.

- А ви взагалі уявляли собі, що коли-небудь будете брати участь у реальних бойових діях?

- По большому рахунку, керуючи парамілітарною організацією, я завжди готувався до війни і до готував до цього інших.

- До речі, навіщо ви йшли на вибори? Ваш результат вас розчарував?

- Ні абсолютно! Я ж сам припинив свою виборчу кампанію одразу після війни. Ну... була така потреба. Хлопці з моєї команди вважали потрібним це зробити і я таке зробив. Але і ситуація змінилась. Ми намагалися пацифікуватися, а тут почалась війна. Нам прийшлось знову одягнути форму.

- Ви напевно часто спілкуєтесь з Ігорем Коломойським. Кажуть, що він думає про похід у велику політику. Вам щось про це відомо?

- Ну ми не часто спілкуємось, але час від часу буває. Я не можу сказати, що в нас настільки тісні стосунки, щоб він ділився своїм сокровенним. Принаймні сам він на зустрічах про таке не говорив.

- А як ви відчуваєте, чи хоче він і далі бути губернатором області, чи вже планує якийсь національний масштаб?

- Ну я бачив в одному з його інтерв’ю, що він не виключає такий сценарій. Але зараз мене більше цікавить не аналіз дій Коломойського, а те, що тут буде відбуватися на сході. І від того до речі буде залежати і доля самого Коломойського, як і всіх нас. Переможемо, повернемо Крим – будемо мати державу. Не переможемо, все втратимо.

- До речі, тут недалеко Семен Семенченко приїхав до своїх. Ви випадково не будете з ним зустрічатися?

- Ну чого б ні. Чого б не познайомитись...

- Тобто ви не знайомі?!

- Ні.

- Так давайте ми вас познайомимо!

- Давайте...

Бойцы "Правого сектора" вместе с Дмитрием Ярошем стояли неподалеку от базы разведчиков батальона "Донбасс", куда прибыл Семен Семенченко. В полевых условиях командир батальона "Донбасс" ходит с неприкрытым лицом, хотя в медиа традиционно появляется в балаклаве. Нам пришлось уговорить Семенченко надеть балаклаву, чтобы записать это интервью на камеру.

Ярош и Семенченко с улыбкой пожали друг другу руки.

Ярош: Багато один про одного чули і бачили...

Семенченко: Да, по российскому ТВ особенно.

Ярош: Да уж…

Семенченко: Будет же истерика у российского телевидения – мы же в виртуальном мире их фантазий живем!

УП: Я вот спрашивал у Дмитрия, теперь у вас спрошу: есть ли какая-то ревность и непонимание между днепропетровскими и донецкими? Коломойский говорит об присоединении одних районов к Днепропетровской области, вам очевидно это не нравится… Это сказывается на взаимоотношениях между батальонами?

Ярош: У мене відповідь була однозначна, що немає…

Семенченко: Так мы только что познакомились! Какая может быть ревность, если мы друг о друге только в газетах читали! Ну, наверное, на уровне пацанов какие-то есть моменты, им хочется совершать подвиги, но это нормально…

УП: По поводу обеспечения – кто из вас больше обеспечен?

Ярош: (обидва сміються) Ну ми більше вивчаємо їх, ніж один одного...

УП: Ну я так понял, что у вас больше, поскольку у вас есть конкретный спонсор…

Ярош: Ну чого ви мене так до Коломойскього прив’язуєте! Повірте, що це різні речі: забезпечення від Коломойскього і те, що ми дістаємо. Нам кожен тепловізор або прибор нічного бачення без будь-якої участі Коломойського дістається. Це можливо у територіальної оборони інакше…

Семенченко: У них, судя по всему, также как и у нас. Нам Игорь Валерьевич дал лагерь и на этом вся помощь его закончилась. Вам тоже наверное дал лагерь?

Ярош: Ні, нам не Ігор Валерійович дав табір…

УП: А говорят, что вам в Днепропетровске выделили целую гостиницу – это правда?

Ярош: Готель в Дніпрі? Ні, не він, але людина з обласної адміністрації.

УП: Хто саме – Філатов чи Корбан?

Ярош: Ну, так один з них.

УП: Я уже спрашивал у Дмитрия, когда это может закончиться, он сказал, что несколько месяцев. Что вы думаете об этом?

Ярош: Я не думаю, що в нас є шанси завершити війну у короткостроковій перспективі, за два тижня чи місяць. Я думаю, що декілька місяців все одно на це знадобиться. І дуже багато буде залежати від політичної волі керівництва - продовжити цю операцію, якими ресурсам і наскільки активно.

Тому зеро зараз, незважаючи на неодноразові звернення польових командирів, нажаль, ми бачимо, що і забезпечення і логістика страждають. Зв’язком бойові частини не забезпечені.

Уявіть собі, що досі вогонь артилерії коригують по мобільному телефону! Це важко уявити в якійсь нормальній армії світу. Але є надія, що це буде виправлено і призначення на посаду міністра оброни Валерія Гелетея та керівника Генштабу є абсолютно виправданими.

УП: А ви особисто знайомі з новим міністром?

Ярош: Так, я знайомий з паном Гелетеєм деякий час і бачу, що це справді бойовий генерал, незважаючи на те, що він робив кар’єру в міністерстві внутрішніх справ. Думаю, що він генерально зможе досягнути результату саме на цій посаді. Бо безпосереднє планування будь-яих масштабних операцій – це функція Генштабу і генерал Муженко достатньо серйозно себе проявив під час АТО.

Семенченко: Я думаю, что это продлится несколько месяцев. Дело в том, что это начало куда более серьезной истории.

УП: Существуют опасения, что после окончания войны, многие не сложат оружие – кто-то пойдет на Киев, кто-то станет частной армией… У вас есть такие опасения?

Ярош: Поствоєнний синдром звісно буде, і зрозуміло, що якась частина людей буде жити не по правилах держави. Але при всьому тому, я думаю, що переважна більшість добровольців хоче нормального життя і я переконаний, що вони увіллються в нормальне життя.

УП: А вы сами – пойдете в политику или будете и дальше продолжать военную карьеру?

Ярош: Подивимось, побачимо. Поки що ніяких планів немає.

Семенченко: Хрен его знает… Давайте доживем сначала.

УП: Это интервью возможно будет смотреть кто-то из высшего руководства – Гелетей или Порошенко. Вы можете к ним обратиться напрямую.

Ярош: Та я з ними і так спілкуюсь частенько. А на війні публічні заяви не завжди корисні.

Семенченко: Ну я тоже общаюсь… Но что я хочу сказать: дайте більше зброї!

Ярош: О! Це підтримую! Навіть хай буде публічна заява.

УП: Дуже багато військових висловлюють претензії щодо прикордонників, які допускають на територію держави зброю та бойовиків з Росії. У вас є такі претензії?

Ярош: Прикордонна служба своїми ресурсами закрити кордон невзмозі. Але чи вона завжди адекватно діє – це вже питання до конкретних осіб. Як на мене – не завжди. І коли була ситуація з луганським пунктом, який блокувався, і в багатьох інших випадках. Тому мені здається, що пан Литвин не на своєму місці. І я переконаний, що цю людину треба міняти.

Семенченко: Давайте так. Этот человек из прошлого. Прошлое границы – это коррупция, контрабанда и ни в коем случае не героизм при ее защите. Если мы хотим героизма, значит, нужно его убирать и ставить новых людей. Не могут старые мехи делать новое вино.

(В день публикации этого интервью стало известно, что в руководстве Госпогранслужбы готовятся кадровые изменения, результатом которых станет отстранение Николая Литвина от охраны государственной границы)

УП: В ваших регионах, где вы родились и выросли, в разное время были разные хозяева областей. Хозяином Донбасса называли Рината Ахметова, сейчас хозяином Днепропетровска называют Игоря Коломойского. Вы можете проанализировать действия этих людей? Действительно ли Коломойский делает то, что делает, искренне или за этим есть расчет?

Ярош: Коломойський змушений робити те, що він змушений робити. Тому що революцію робив не Коломойський, а робила національно-свідома українська громада, а він вже став губернатором, скориставшись певними плодами революції. А зараз, відчуваючи настрій дніпропетровців, він все ж таки проводить державницьку політику. Як тільки він перестане це робити, люди його скинуть з цієї посади теж. Все дуже просто.

Семенченко: Я за то, чтобы роль олигархов уменьшалась. Они должны бать богатыми людьми, исправно платить налоги и не лезть в политику. А про Игоря Валерьевича Коломойского я могу сказать, что это умнейший человек и сейчас его позиции совпадают с позицией Украины, но в принципе бизнес должен быть отделен от управления государством.

УП: А что случилось с Ахметовым – он сдал регион или вынужден был сдать регион?

Ярош: Я думаю, що все ж таки ми перебільшуємо роль Ахметова на Донбасі. І в принципі ситуація це веж показала. Міфи про те, що він контролює все і вся, посипались в одну мить.

Не виключено, що після революції люди Ахметова або він сам накачували ситуацію, щоб впливати на Київ. Фактів у мене немає, але оперативна інформація така до мене доходила.

Очевидно, вони занадто перекачали ситуацію і він вимушений був втекти зі свого Донбасу кудись під Київ, здається в Конча-Заспу. Тому не можна перебільшувати роль олігархів. Як правило це закінчується великою кров’ю.

Семенченко: Как ни странно я почти согласен со всем, что сказал Дмитрий, хотя сам из другой области. Когда я увидел как Янукович выступал в Ростове, я подумал, "Господи, какой идиот нами правил!".

И понял, что телевидение – это великая вещь, которая увеличивает значимость и ум людей в десятки раз. В большинстве своем это дутые мифы.

Ринат Ахметов должен быть меценатом клуба "Шахтер", платить налоги и зарплату своим рабочим. Ни в коем случае он не должен заниматься судьбами государства. Для этого есть народ и его представители.

В день публикации этого интервью стало известно о похищении мэра города Курхово Сергея Сажко. Именно на подступах к этому городу и были замечены Семен Семенченко и Дмитрий Ярош. Позже на аккаунте "Правого сектора" в Facebook появилось сообщение, что мэр был задержан по подозрению в пособничестве сепаратистам. Однако официально эта информация пока не подтверждена.