Генпрокурор Виталий Ярема: Если наши военные сдают оружие террористам без боя, это предательство в чистом виде

Генпрокурор Віталій Ярема зустрівся з "Українською правдою" пізно вночі у четвер, після завершення Ради національної безпеки, в ході якої президенту Порошенку доповіли про збиття літака "Малайзійських авіаліній" над Донецькою областю.

Доволі відвертий під час розмови, Ярема зізнається, що не підтримує введення військового стану.

Він приймає у величезному офісі Генпрокурора, який займає чи не половину поверху в новій будівлі на вулиці Різницькій. Кабінет сконструйовано таким чином, що коли Ярема сидить в кріслі, він не бачить, хто заходить до нього – бо напроти дверей змонтовано колону. Відповідно, і відвідувач, заходячи до кабінету генерального, не бачить його.

Ярема швидко показує все, що набудував собі Пшонка – тут і кімната з біговою доріжкою, гантелями та килимком для йоги, перукарське крісло, кімната відпочинку. Є навіть приміщення, про функціональне призначення яких Ярема досі не здогадується.

Пшонка був схиблений на власній безпеці – до його кабінету було проведено індивідуальний ліфт, а в нетрях кімнати відпочинку є ще один, збудований за спеціальною технологією, який мав евакуювати господаря кабінету в разі пожежі.

Ярема погодився на інтерв'ю після публікації "Української правди" про втечу колишнього депутата Шепелєва прямо з лікарні швидкої допомоги. Але розмова почалася з того, про що ішлося на засіданні Радбезу, звідки щойно повернувся Ярема та де обговорювалося збиття малайзійського літака над Донбасом.

Генпрокурор Виталий Ярема в своем кабинете. Фото Украинской правды

- Чи є шанс в українських правоохоронних органів розслідувати теракт, який стався з літаком "Малайзійських авіаліній"?

- Як тільки ми виб'ємо терористів із цієї території, буде повне й об’єктивне розслідування. Зараз його здійснювати дуже важко. Але фіксація цієї події відбувається відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства, збираються відповідні докази.

Ми зараз будемо звертатися до міжнародних організацій, які володіють супутниками, та зафіксували, звідти полетіла ця ракета. Те, що це зроблено або росіянами, або терористами з російської військової техніки – це однозначно. Українських підрозділів ПВО в цьому місці немає, і ми не використовуємо засоби ПВО в зоні АТО.

- Це могли бути українські "Буки", наприклад, які, як заявляли терористи, вони  захопили на території військових частин Донецька?

- Військові доповідають про те, що у терористів немає наших "Буків. Тобто наша військова техніка у вигляді зенітно-ракетних комплексів "Бук" чи С 300 у нас не пропадала в зоні активних дій АТО.

- А чи взагалі відбувається документування злочинів на території Донецької і Луганської областей зараз?

- Цим займається як СБУ, так і інші правоохоронні органи, які залишилися вірними українській присязі. Працюють прокуратура Луганської і Донецької областей і прокуратура південного регіону, яка фіксує злочини, вчинені нашими військовими.

- Мустафа Найєм був свідком та писав в "Українській правді", як на його очах українські військові вбили українського громадянина, який був водієм. Як часто такі злочини мають місце?

- Я зараз статистику не можу вам назвати. Їх багато, цих кримінальних проваджень. У тому числі, звертаються люди, коли на блокпостах по відношенню до них вчиняються якісь протиправні дії українськими військовими.

Найближчим часом ми оприлюднимо інформацію по літаку ІЛ-76, який був підбитий терористами. Там була серйозна халатність. І військові, які організовували цей політ, будуть нести кримінальну відповідальність.

Крім того, затриманий і заарештований судом за підозрою в вчиненні злочину командир військової частини Національної гвардії - це конвойний полк - який залишив частину в Донецьку. Там до терористів потрапило близько 2 тисяч одиниць вогнепальної зброї. Він мотивував свої дії тим, що зберіг життя військовим Національної гвардії.

- Як, на вашу думку, правильно чинити в таких ситуаціях?

- Людина, яка одягла погони і дала клятву на вірність українському народу, завжди повинна бути готовою померти і віддати своє життя. Це доля правоохоронців, які йдуть на затримання злочинців. Це доля військових, які йдуть в бій.

Вони для цього в мирний час отримують гроші, щоб під час захисту країни стояли на смерть. І якщо люди здають військові частини без бою, я вважаю, що це зрада в чистому вигляді.

Треба вживати заходів і профілактичних, тому що затримання командира військової частини – це є приклад решті командирів, що якщо будете здавати зброю, якщо будете здаватися терористам, то ви будете притягнуті до кримінальної відповідальності.

Сьогодні (у четвер - УП) ми затримали за підозрою у вчиненні злочину "розкрадання державного майна" директора Київського бронетанкового заводу, який кошти, виділені для виготовлення БТРів, скинув на фірму, так звану одноднівку чи фіктар.

Це "назидание" тим керівникам підприємств концерну "Укроборонпром". Особливо в нинішніх умовах, коли в країни немає коштів, коли на вагу золота кожен патрон і кожен бронежилет, красти кошти – це злочин проти держави, проти власного народу.

Раніше це відбувалося десятиріччями - розкрадалося військове майно, навіть створені були так звані підрозділи по надлишковому майну в міністерстві оборони. В результаті продали все, що можна було, а сьогодні людям доводиться складатися, щоб закупити бронежилети.

- Екс-заступник міністра оборони Богдан Буца згадувався в історіях, що стосуються придбання пального для армії. Він фігурує в кримінальних провадженнях?

- Ми ще проводимо додаткові розслідування, пов’язані зі зловживаннями керівництва Міністерства оборони, починаючи десь з 2000-х років, коли знищувалася українська армія, продавалося майно, продавалися земельні ділянки. Тому ми розслідуємо не лише питання по Буці, але й по решті керівників. Причетності Богдана Еммануїловича Буци до розкрадання поки що не встановлено.

Там, де є державні кошти, треба проводити ревізії. Сьогодні фінансова інспекція Мінфіну завалена запитами, тому треба тривалий час для того, щоб виявити збитки, а без цього неможливо притягти людей до відповідальності.

- Були повідомлення про те, що порушено провадження проти посадовців Антимонопольного комітету, який гальмував закупівлю бронежилетів. Що з цією справою?

- Ми зробили перевірку – Антимонопольний комітет діяв виключно в рамках своїх повноважень. Вини як такої в них не було, тобто треба було прийняти відповідні законодавчі акти, які б дозволяли терміново провозити через кордон ці бронежилети і закупати. І те, що міністр Коваль тоді заявив, трошки не відповідає дійсності.

- Вам відомі якісь інші випадки, крім Київського бронетанкового заводу, про зловживання у сфері ВПК?

- Так. Сьогодні нами розслідується зловживання посадових осіб підприємств "Укроборонпрому", зокрема, Житомирський бронетанковий завод, на зберіганні якого знаходилося 78 БМП. Вони розукомплектовані, там зняті трансмісії, двигуни. Там збитки близько 12 мільйонів гривень.

Є кримінальне провадження по Харківському танковому заводу імені Малишева, там також виявлені серйозні зловживання. Поки що превентивних заходів по відношенню до керівництва цих підприємств не вживали.

(Лунає телефонний дзвінок на мобільний – телефонує донька Яреми)

- …Донька екзамени здає на журналістику. Вона закінчила чотири курси в Інституті журналістики, зараз хоче поступати в Польщу в Адама Міцкевича. Рік там навчається, потім повертається, ще рік тут, в Києві, і в неї тоді два дипломи буде. Вона зараз здає англійську, польську мови. Папарацці не хоче бути, хоче бути телеведучою. Ну, як життя складеться, побачимо. Складна, тяжка робота. (Повертається до розмови)

- Чи існує формула, за якою лідери терористів могли скласти зброю і звільнитися від відповідальності?

- На це вам ніхто не дасть відповіді. Це питання вперше виникло, коли в Донецьку було захоплене приміщення облдержадміністрації, я туди виїздив і там працював декілька днів, з Ахметовим зустрічався, з Пушиліним. По-моєму, і Бородай був. Ми сиділи до 4 годин ранку в Donbass Palace, вели переговори.

Вони висловлювали всі свої домисли, що Донбас повинен бути окремо в Україні. Я вник всередину їхніх проблем. І не можна сказати, що вони сьогодні діють правильно, але є деякі речі, на які ми спізнилися реагувати. Це тонкі матерії, що стосуються кожного регіону. Треба було нам раніше прийти, разом з ними сісти і розібратися, які ж проблеми їх цікавлять.

- Чи Ахметов мав стосунок до їх підтримки?

- Мені здається, що до АТО ця людина мала стосунок до всього. Він впливав на політику цього регіону, на його підприємствах працює 300 тисяч людей. Це велика армія, на яку він мав вплив. Сьогодні, мені здається, він втратив контроль над ситуацією.

- Повний?

- Мабуть, не повний. Повний контроль буде втрачений тоді, коли розбомблять його будинок.

- Вам не здалося у ході цих нічних переговорів, що Ахметов був на боці цих сепаратистів?

- У нього була одна фраза - ми сідали вчотирьох, вп’ятьох за стіл, і він говорить: "Хлопці, Донбас – це Україна. Крапка. А тепер починаємо розмову". Як тільки вони починали говорити: "Та ні, почекайте, у нас російська мова, ми страждаємо, нам сюди не дають гроші, нас не сприймають" і так далі, він знову говорить: "Стоп. Донбас – Україна. Крапка. А тепер початок розмови".

- Тобто він не фінансував терористів - навіть на початку?

- Я на ці запитання не можу відповісти. Якби я бачив, що він фінансував, ми б сьогодні проти нього проводили кримінальне провадження за фінансування тероризму. Але вони його не слухались. Я не бачив такої покори, щоб він сказав: "Давайте ідіть звідти", і вони пішли. Ми добивалися разом з ним, і він підтримував мене, що треба звільнити приміщення, треба сідати за стіл переговорів, треба, щоб Донбас залишався частиною України.

Але вони навіть цього не чули. Вони виходили, навіть при мені та Ахметові, кудись дзвонити - мабуть, до своїх патронів в Москву - і радилися. Після чого поверталися і говорили: "Та ні, ми поки що незгодні".

- Чи буде проголошений воєнний стан на територіях, захоплених терористами?

- На засіданні Ради національної безпеки і оборони постійно обговорюється це питання. Деякі члени РНБО підтримують позицію щодо введення воєнного стану на території зони проведення антитерористичної операції.

Я вважаю, що сьогодні рано в Україні вводити воєнний стан - в зв’язку з тим, що ситуація може призвести до більш складних наслідків, зокрема, від цього може постраждати цивільне населення.

Якщо влада перейде до військових, то військові не готові виконувати адміністративні функції по управлінню територіями. При цьому вони будуть брати участь в активних фазах боротьби з терористами.

Законодавство по боротьбі з тероризмом практично ідентичне і дає ті ж самі повноваження військовим. Сьогодні ми розуміємо, що в Україні дійсно іде війна з Російською Федерацією, але це брудна війна, вона не оголошена з боку Росії.

Якщо ця війна буде оголошена й буде пряма російська агресія, тоді, звичайно, нам треба буде переводити всю промисловість і життя нашої країни на військовий стан. Але військовий стан передбачає вилучення майна в громадян, обмеження прав і свобод. І сьогодні, я вважаю, більша частина людей все-таки підтримує нинішню українську владу, в тому числі, в Донецькій і в Луганській областях. Тому введення воєнного стану на цій території може спровокувати цю частину людей перейти на сторону сепаратистів.

- Якщо говорити про вашу діяльність на посаді генпрокурора, то ви вже знайшли трьох друзів, яких вам президент наказав посадити?

- Це ж був жарт з боку президента. Але в кожному жарті є доля якоїсь правди.

Прокуратура – це орган, який повинен бути аполітичним. Тому мені доводиться бути принциповим щодо тих людей, з якими раніше знаходився разом в парламенті, не реагувати або відмовляти їм в багатьох питаннях - в тому числі, в кадрових.

Часто приходять з пропозиціями на прокурорів областей, на заступників генерального прокурора. Я не реагую на ці прохання. Навпаки...

Якось у мене був в гостях генеральний прокурор Грузії, який дав таку пораду: "Якщо приходить хтось із політиків, просить за прокурора, то в мене ця людина, про яку просять, ніколи вже прокурором не буде".

Я за "єдиноначалля" в правоохоронних органах. Мені парламент довірив цю посаду, я за неї повністю відповідаю. Дайте мені можливість сформувати колектив. А квотний принцип призначення в правоохоронні органи – це утопія і трагедія.

От сьогодні, наприклад, була консультативна рада Генпрокуратури, 30 чоловік – журналісти, юристи, громадські діячі, наприклад, Олег Єльцов. Ми намітили питання взаємодії, участь у колегіях, громадський контроль. Є інформація по декількох областях, де прокурори обклали даниною і наїжджають на бізнес. Я прошу: давайте цю інформацію мені, я терміново прореагую.

Люди прийшли пікетувати під прокуратуру з Глобино Полтавської області. Поїхала група з Генпрокуратури, вивчила ситуацію, звільнили прокурора. А раніше, коли скаржилися в Генеральну прокуратуру на прокурора району чи області, матеріали йому ж і відсилалися для перевірки. Я цей принцип сьогодні поламав.

Також прийшла група людей з Одеси зі скаргами на бездіяльність прокуратури...

- ...було політичне призначення прокурором області пана Стоянова – за письмовою рекомендацією губернатора Палиці, ми про це писали.

- Вибачте, це нісенітниця – коли політики рекомендують на призначення когось із прокурорів. Ми замінили там прокурора області та заступників. Стоянову запропонували посаду заступника прокурора Миколаївської області. Одеським обласним прокурором став Андрій Андрійович Приз, який працював заступником прокурора міста Києва.

- Були спроби захистити Стоянова? Вам хтось телефонував, щоб його не знімали?

- Були. Але хто, не скажу. Я спілкуюся з усіма. Але, повірте, якщо людина не відповідає за своїми моральними якостями, вона працювати не буде.

До речі, в Дніпропетровській області прокурор Федик сьогодні розслідує два кримінальних провадження, пов’язаних з "тітушками", найманцями, які їздили в Київ для вчинення бойових дій. Він викрив і оголосив підозру голові облради.

- Пану Удоду?

- Так. І заступнику начальника обласної міліції по громадській безпеці, який, за матеріалами слідства, брав участь і керував цими бойовиками. Я вважаю, що це принципова позиція. Вона іде в розріз з керівництвом області. І у зв’язку з цим я поки що не бачу підстав, щоб його знімати.

- Чи можете ви пояснити призначення вашим заступником Віктора Шокіна, окрім як працевлаштуванням друзів президента Порошенка в прокуратурі?

- Я з Шокіним працював у 2005 році, коли я був начальником київської міліції, а він був заступником генерального прокурора. У нас були декілька справ, які він особисто порушував як заступник генерального прокурора, а ми їх супроводжували. В тому числі, ці справи, пов’язані з БТРом в Донецьку (штурм резиденції Ахметова - УП) і тому подібне.

Це смілива, досвідчена людина, яка сьогодні ще має потенціал, він мені підказує. Я ж не професійний прокурор, тому його поради – це нормально. Якщо ви звернули увагу, як сформовано сьогодні керівництво – це і молоді, і міліціонери, і досвідчені прокурори.

- З приводу ваших заступників - великий резонанс викликало призначення Олега Бачуна, якого підозрювали в великих корупційних діяннях.

- Мені президент, коли ми спілкуємося, теж ставив такі питання: "Ти подумав, перш ніж призначати цю людину?". Я кажу: "Я вивчив всі питання, я несу персональну відповідальність за цю людину".

Олег Володимирович працював головою Окружного адміністративного суду Києва, коли я працював начальником київської міліції. Я знаю його виключно з позитивного боку. Те, що по відношенню до нього Медведчуком і Портновим здійснювалися репресії – то все неправда: про 6 гектарів землі в Пущі-Водиці (в нього ніколи тієї землі не було і немає), про якісь польоти, про якісь телефони і тому подібне. Це все було надумано.

Був Портновим відкритий сайт про нього, і цей придуманий бруд там викидався, його звільнили "за порушення присяги". Я знаю, що він в суді спростував ці всі обвинувачення.

Олег Бачун - надзвичайно професійна людина, і він виконує дуже серйозну роботу, дуже складний напрямок діяльності – це представництво в судах.

- Суспільство досі не почуло відповіді про вбивства на Майдані, хто це здійснював, навіщо?

- 23 липня ми будемо проводити чергову зустріч з сім'ями "небесної сотні". Коли я ще в Кабінеті міністрів працював, я запрошував слідчого, який розповідав про стан розслідування. На жаль, не все так було, як я чув. Зараз, коли вивчив це питання, знайшов багато недоліків. Ми цю ситуацію поправляємо.

На жаль, у перші дні, 21-22 лютого, було знищено всю зброю, з якої вбивали. А більшість із тих людей, які брали участь, покинули територію України і сьогодні знаходяться або в зоні АТО, або в Криму, або в Росії. Особливо що стосується організаторів і замовників.

- Хто це був?

- Ну, вони оголошені в розшук – Янукович, Клюєв, Портнов, Пшонка. А середня ланка – це командир "Беркуту" Кусюк, керівники обласної київської міліції – це Мазан, Коряк, це ті люди, які причетні як замовники.

- Тобто здійснювали вбивство саме співробітники МВС? Не "Альфа", не внутрішні війська?

- Є 5 епізодів розстрілу людей. Вони розслідуються різними службами і різними підрозділами слідства. Основний епізод – це саме 20 лютого, коли була вбита найбільша кількість людей - 77 осіб - на вулиці Інститутській і на Майдані. Участь в цьому розстрілі брав київський "Беркут". Ми встановили виконавців і троє працівників на сьогодні арештовано.

Другий епізод – це вбивство журналіста Веремія на вулиці Великій Житомирській, де у нас повністю встановлені всі люди. Один підозрюваний затриманий, решта оголошені в розшук. Тут причетна банда, яку очолював дехто Саркісян...

- Той самий Армен Саркісян - людина з оточення Юри Єнакіївського?

- Так, він ховається в Росії. А натиснув на курок Алієв - член цієї банди Саркісяна. Той же, хто бив бітою, сьогодні знаходиться під домашнім арештом у Києві.

Третій епізод – це 18 лютого, Маріїнський парк. У нас офіційно там загинуло три людини.

Це вбивали так звані "тітушки". Поки що особи не встановлені, оскільки там були великі скупчення людей.

Четвертий епізод - це захоплення і спалення Будинку профспілок, і дві особи, які згоріли, вже встановлені. Це вчинено "Альфою" СБУ, у яких була задача витіснити звідти мітингувальників. Питання, хто підпалив і в який спосіб загинули ці люди, сьогодні досліджуються.

І п'ятий епізод – це викрадення людей, в результаті чого загинув Вербицький, а Ігор Луценко залишився живий. Основний організатор цього – дехто Чеботарьов.

- Це лікеро-горілчаний діяч часів Януковича?

- Так, він сьогодні оголошений в розшук. Це ті основні епізоди, які сьогодні розслідуються. Є ще убивства на Грушевського, це ми також розслідуємо, в комплексі головним слідчим управлінням МВС.

- Яка була роль старшого сина Януковича в цих подіях?

- Він особисто сам не вбивав нікого і не стояв поряд з вбивцями. Але ми перевіряємо його причетніть до фінансування цих заходів, тобто чи є він серед замовників і організаторів.

- Чи встановлено мотив вбивства людей на Інститутській?

- Основна версія, яку розглядає сьогодні слідство – це забезпечення життєдіяльності або спокою президента України і забезпечення його знаходження при владі.

- На якій стадії розслідування перебувають злочини, пов’язані з корупцією Януковича? Правда, що слідчі не могли отримати ні документів з донецького банку Януковича, ні з донецького видавництва, яке його забезпечувало гонорарами по 2 мільйони доларів щороку?

- Сьогодні робота по донецькому регіону, по цих банках і по структурах надзвичайно ускладнена. Ми працюємо виключно в Києві. У нас є кримінальні провадження, які стосуються діяльності Клименка. Заарештовані кошти в розмірі 15 мільйонів доларів у банках на рахунках близьких до Клименка людей.

Це, до речі, банки, звідки знімалася готівка і відправлялася на так зване підтримання сільськогосподарських підприємств у Луганській області. Ми підозрюємо, що ці кошти передавалися сепаратистам.

Щодо Курченка, то ми заарештували велику кількість паливно-мастильних матеріалів, їх вартість оцінюється в 100 мільйонів доларів. Також є факти арешту в банках по 50 мільйонів доларів, які належать його структурам.

- Чи правда, що попереднє керівництво Генпрокуратури написало в Австрію, щоб Клюєва там не переслідували або в якийсь спосіб підтримали Клюєва, щоб проти нього не було справи в Австрії?

- В Австрію ніхто нічого не посилав. Коли я прийшов, були деякі рухи з приводу Клюєва, щоб зняти його з розшуку, але ці рухи були негайно припинені. Це питання наших внутрішніх службових розслідувань, була помилка в кваліфікації його злочинів, але я не знайшов там зловживання, тому це все повернулося на круги своя. Клюєв знаходиться в розшуку. Нам треба знаходити можливості притягати до відповідальності цих людей.

Особливо хвилює питання забезпечення повернення коштів, які Янукович і його команда вивезли за межі країни.

Щоб уряди іноземних держав могли повернути нам кошти, треба вирок нашого національного суду. У нас не передбачено винесення заочних вироків, хоча ми такий законопроект.

- Правда, що Межигір'я арештовано Генпрокуратурою як речовий доказ, і тепер доступ громадянам буде закрито?

- Так. Воно проходить по кримінальному провадженню як речовий доказ, оскільки воно придбано Януковичем у незаконний спосіб. Ми вирішуємо в рамках кримінального процесу, як передати Межигір'я державній установі, Міністерству агропромислового комплексу, для того, щоб вони його використовували за призначенням, чи хоча б утримували тварин, які там знаходяться.

- І доступ громадянам має бути відкритий до цього об’єкту?

- Я можу в цьому плані говорити як пересічний громадянин. Мені здається, що можна побудувати або створити музей корупції – але для цього треба зробити, щоб нинішній уряд був не корупційний. Щоб показати, що ми відрізняємося від попередників.

- Тобто? Хто в уряді корупціонер?

- Я таких речей не можу сказати по прізвищах. Ви самі знаєте, що суспільство сьогодні говорить про те, що схеми розкрадання коштів, відкатів практично не змінилися.

- "Обналічка" працює, як і працювала, мені сказали.

- Тільки якщо вона була при Януковичі структурована, то сьогодні це так звані партизани. Контрабанда як була, так і залишилася, тільки схеми та люди помінялися.

Те ж саме – відкати, те ж саме – хабарі. На жаль, це все сьогодні присутнє. Може, не в такій кількості і не в такому вигляді, як це відбувалося під час правління Януковича, але - присутнє.

- Наприклад, нещодавно намагалися звільнити від відбуття покарання шляхом підроблених медичних висновків колишнього депутата Віктора Лозинського, засудженого за вбивство. Вам зрозуміло, хто причетний до цієї схеми?

- Так, ми пред’явили підозру голові Бориспільського суду у вчиненні цього злочину, під підозрою також і прокурори, які приймали рішення. Ми вважаємо, що діяла схема, коли за три місяці 2014 року більше 300 людей були звільнені з місць позбавлення волі в такий спосіб.

Люди, засуджені до 10-12 років, через 2 роки виходили - Міністерство охорони здоров’я за схемою Лозинського виносили відповідні рішення про те, що людина не може з такими-то хворобами утримуватися в СІЗО. При цьому прокуратура не опротестовує ці рішення суду або подає апеляцію з запізненням. Прокурор Київської області Бабенко, мабуть, буде позбавлений посади.

- Ви погодилися на інтерв'ю після публікації в блогах "Української правди" про втечу екс-депутата Шепелєва з лікарні, де він утримувався під вартою. При чому висновок про його переведення з СІЗО давало не Міністерство охорони здоров’я, а пенітенціарна служба, де цими питаннями опікувався ваш товариш Віталій Ошовський.

- Віталій Ошовський – дійсно, це людина, з якою я працював, ви правильно все написали. Людина, яку я поважаю за професіоналізм. Він був у мене заступником по громадській безпеці в міліції Києва і тягнув цей величезний напрямок роботи – масові заходи, мітинги, демонстрації.

На час, коли Шепелєва відвозили в лікарню, він був у відрядженні, тому підписував направлення в лікарню другий заступник, Артеменко. Що стосується втечі Шепелєва, то зрадник у конвої Бондаренко втік разом з ним. Шансів на те, щоб це попередити, окрім оперативних, не було.

- Але очевидно, що Шепелєв до цього переховувався, мав подвійне громадянство, підроблені паспорти. Був дуже високий ризик його подальшої втечі, і переведення його в лікарню наштовхувало на підозри.

- Знаєте, таких людей доставляються десятки на лікування. Коли в тебе 150 тюрем, коли в тебе йдуть напади на тюрми і звільняють в зоні АТО з гранатометами по 8 рецидивістів, то щось можна не вслідкувати і не побачити.

- І наостанок, цікаво, чи продовжує Петро Порошенко свою звичку збирати наради після опівночі?

- На жаль, так. Минулого тижня ми зустрічалися о 3:40 ночі.

- Це стосувалося якихось кримінальних справ?

- Ні, була робоча ситуація. Я просто людина системна і звик виходити на роботу на 8 ранку. Тому мені дуже не подобається нічна робота, чесно скажу. Але президент є президент, треба о 3 ночі переговорити, значить, будемо говорити о 3 ночі.