Можно ли назвать отключение российского ТВ в Украине цензурой?

Працюючи в журналістській правозахисній організації часто доводиться стикатися з фактами цензури.

Збираємо дані про випадки цензури, спілкуємось з журналістами, які стали її жертвами і вирішили не мовчати, відслідковуємо це явище через моніторинг ЗМІ. Тому що таке цензура, знаю не з Вікіпедії.

Коли почали говорити про можливе відключення російських телеканалів на території України, деякі західні політики сприйняли це як цензуру. Якщо не вникати в суть, то спершу справді може здатися, що це буде натиском на свободу слова.

Але є одне але.

Свобода слова не передбачає брехні і маніпуляції, тим більше якщо це стає причиною сутичок між населенням. А забороняти брехати – це не цензура, це здоровий глузд.

Можна довго сперечатись про доцільність і ефективність такого кроку. На цю тему вже багато висловлювались, і обидві сторони – за чи проти відключення – мають вагомі аргументи.

Але цензурою чи тиском на ЗМІ такі дії вважати не можна. Їх просто потрібно перевести в правове поле, а не відключати канали "по бєспрєдєлу", як це зробили в Криму з українськими медіа.

Звичайно, вимога Нацради до провайдерів просто відімкнути телеканали фактично не має легальних механізмів для реалізації. Тому й виконали її не всі, зокрема на Донбасі лише один провайдер, на Луганщині і в Криму – жоден.

Але цій вимозі можна надати законних підстав, зокрема, обмеження свободи слова в певних випадках передбачає і Конституція України, і міжнародні документи.

"Служба безпеки України, виявивши випадки пропаганди та розпалювання ворожнечі в російських медіа, може подати в суд. І вже за рішенням суду провайдерів зобов’яжуть відключати певні ЗМІ", – вважає юрист Інституту масової інформації Роман Головенко.

Так, у Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яку Україна ратифікувала у 1997 році, а Росія – у 1998, йдеться, що свобода вираження поглядів може бути обмежена, якщо такі обмеження чи санкції "встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам…" – з стаття 10, п. 2.

Таке право дає і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 1966 року, що набув чинності в Україні і Росії 1976 року.

Документ передбачає обмеження вільного вираження поглядів, якщо це встановлено законом і є необхідним, зокрема, "для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення" – стаття 19, п. 3.

Та ж Конституція України також передбачає обмеження вільного вираження думок "в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності…" – стаття 34.

Адже саме пряме грубе посягання на територіальну цілісність країни ми бачимо в Криму. А російські медіа його жваво виправдовують, використовуючи брехню та засоби маніпуляції.

Населення і України, і Росії страшать видуманими російськими спецслужбами "бойовиками Майдану", "бандерівцями", "неонацистами" та "фашистами", які нібито їдуть на схід змушувати російськомовних говорити українською, катують росіян, палять православні храми і синагоги.

Сіяння такої ворожнечі і стає причиною кривавих конфліктів, зокрема, на сході України.

Російські ЗМІ підміняють картинки, підтверджуючи свої слова про нібито хаос у Криму — відео з бойових дій на Грушевського в Києві.

Вони нахабно брешуть, що українці масово тікають до Росії і просять там притулку; постійно повідомляють про нібито переслідування російськомовних в Україні; брешуть про зречення присяги українськими солдатами у Криму.

Масово тиражувалась страшилка, що керівник "Правого сектору" Дмитро Ярош закликав чеченських терористів воювати проти росіян, хоча насправді це повідомлення було розміщено на зламаній сторінці організації в російській соціальній мережі "Вконтакте" і майже одразу спростоване самим Ярошем.

Щиро дивуюсь, чому Кисельов досі не з’їздив у Львівське метро і не показав, як там варять борщ з російських немовлят.

Інформаційно "просунуті" українці та росіяни вже давно насміхаються над сюжетами "Первого каналу", роблять демотиватори з його ведучим Дмитром Кисельовим.

І це було би весело, якби не було так сумно. Адже немала частина українців цій дезінфоормації довіряє. За результатами опитування Фонду "Демократичні ініціативи", 35-40% мешканців півдня і сходу України дізнаються новини саме з російського телебачення.

Ця цифра показує, наскільки загрозливою насправді є російська пропаганда.

Про те, що новини більшості російських ЗМІ про Україну просякнуті брехнею і навмисними маніпуляціями вже неодноразово наголошували як українські, так і російські медіаексперти.

Наприклад, Громадська колегія Росії зі скарг на пресу визнала Дмитра Кисельова дезінформатором. Такі висновки російські експерти зробили, проаналізувавши лише один випуск програми "Вести" ще на початку протестів в Україні – 8 грудня 2013 року.

Вони назвали цей випуск "дезінформацією, адресованою російському телеглядачеві".

Водночас рівень брехні і маніпуляції постійно наростає. А нова українська влада очікувано виявилась неготовою до такої масштабної інформаційної війни.

Зараз цю брехню намагається відстежувати та спростовувати команда з Могилянської школи журналістики, які заснували ресурс "StopFake".

Вражаючі результати аналізу випусків новин російських телеканалів можна прочитати на "Телекритиці".

Кілька днів тому схожий моніторинг розпочали робити і російські експерти, публікуючи його в соцмережах "Антипропаганда — анализ выпусков новостей". За аналізом останніх деякі випуски новин містять до 90% маніпуляції.

Те, що російська брехня, на жаль, реально впливає на людей, доводять результати незалежних опитувань.

Зокрема, дані російської недержавної дослідницької організацією Левада-Центр показують, що відносна більшість мешканців Росії переконані, що "росіянам в Україні реально загрожують націоналісти і бандити і тільки російські війська можуть захистити їх від загрози насильства".

Це при тому, що ні українські, ні російські журналісти за весь цей час так і не змогли знайти і довести хоча б один випадок нападу так званих "націоналістів" на росіян, тим паче у Криму.

Самі дослідники відзначають, що аргументи тих, хто визнає законність вторгнення в Крим, повністю відповідають викладеним телеканалами: "Перший з них: "Крим і східні регіони – це по суті російські території і Росія вправі застосувати військову силу для захисту їх населення" – 35%.

Другий – "українська держава зазнала краху, є загроза життю та безпеці населення України, наведення там порядку вимагає надзвичайних засобів" 17%", – йдеться у повідомленні Левада-Центру.

Російську пропаганду про події в Криму і Україні загалом дослідники назвали безпрецедентною за весь пострадянський час.

Водночас на російські ЗМІ, які дозволяють собі об’єктивно висвітлювати події, чиниться тиск.

За останні дні про цензуру, зокрема, й через висвітлення подій в Україні, заявляли видання Lenta.ru, телеканал Дождь, радіо Эхо Москвы та інші ЗМІ – Грани.ру, Каспаров.Ру, "Ежедневний журнал", видання "Русская планета".

Російського глядача намагаються позбавити можливості побачити інший погляд на події в Україні. Але якби лише російського.

Ірина Чулівська, Інститут масової інформації, для УП