Збигнев Бжезинский: Янукович понял, что у него нет шансов на честных выборах. Поэтому ушел под зонтик Путина

Збігнєв Бжезинський – одна з найбільш демонізованих на пострадянському просторі фігур американської політики. Завдяки своїй концепції, що Росія без України вже ніколи не стане імперією, він зайняв топ-позицію в списку ворогів кремлівської пропагандистської машини.

Бжезинський навесні цього року святкуватиме 86 років. Але він усе ще зберігає гострий розум та видає книги з геополітики. А в його приймальні, що розташована в новому світлому офісі Центру стратегічних та міжнародних досліджень на Род Айленд Авеню, все ще збирається черга відвідувачів.

Етнічний поляк, Бжезинський був радником з питань національної безпеки у президента Джиммі Картера, який керував Америкою з 1977 по 1981 рік. Минула третина століття, але поради Бжезинського цікаві і нинішньому поколінню американських управлінців – в середу він даватиме пояснення перед комітетом з міжнародних справ Сенату США на позачергових слуханнях щодо ситуації в Україні.

Напередодні Бжезинський зустрівся з "Українською правдою" для інтерв'ю. Уже після розмови, прощаючись, він сказав: "я все одно залишаюсь оптимістом щодо вашої країни".

- Пане Бжезинський, який вигляд сьогодні має Україна, якщо дивитися з Вашингтона?

- Думаю, що ми побачили на Майдані перше історично значуще самоутвердження українського народу – і особливо молодих українців, їх дійсно глибоке почуття незалежної державності. В історії України траплялися моменти, коли вона рухалася в цьому напрямку, але ніколи раніше це не було настільки всезагальним, як цього разу. Я вважаю це історичним досягненням. Це означає, що почуття національної незалежності стає невідворотною реальністю у свідомості цілого покоління. Для мене це оптимістичний знак.

- Зараз ситуація з Майданом не дуже зрозуміла, він у тупику. На вашу думку, який можливий вихід з глухого кута?

- Це важко давати поради, сидячи у Вашингтоні, але я скажу - українська опозиція потребує непідробної, справжньої єдності, яка була би помітною для всіх. Це означає необхідність коаліційної домовленості...

Лунає дзвінок на "айфоні" Бжезинського. Він бере трубку і миттєво переходить на польську мову, звертаючись з проханням перетелефонувати, оскільки зараз на зустрічі.

- ...Отже, ми говорило про єдність опозиції.

- Опозиція повинна проявити політичну єдність, хоча зробити це майже неможливе. Але потрібне, нехай навіть символічне, лідерство в опозиції.

Розумієте, у політиці, зокрема в демократичних країнах, політична привабливість є джерелом влади. Я думаю, що керівники опозиції повинні зрозуміти – навіть якщо всі вони мають визначні риси, не всі з них однаково популярні і володіють однаковим ступенем харизми.

Якщо ви хочете виграти, ви повинні мати здібного харизматичного лідера. Валенса в Польщі не був обов'язково найрозумніший. Він не був також лідером опозиції тривалий час. Він сплив на поверхню спонтанно, але інші навколо нього, в тому числі деякі старші люди, визнали, що він володів певним магнетизмом, який має дуже важливе значення.

Вони використали його, але дозволили йому бути тим, ким він хотів бути, тобто лідером. Я не захищаю нікого. Я думаю, що це справа українців, щоб вибрати собі лідером.

- У вашому порівнянні з Валенсою вгадується Віталій Кличко...

- Я не збираюся вказувати імена - це не моя справа. Я говорю як реаліст – інакше ви не зможете перемогти того, хто вже перебуває при владі, хто хоче і далі залишатися при владі та не збирається здаватися. Я думаю, що Майдан показав чудову єдність. Але це не було підкріплено єдністю на політичній верхівці. Адже навіть символічна єдність є важливим атрибутом політичної боротьби.

- Тобто лідери опозиції мають жертвувати своїми амбіціями?

- Це не питання самопожертви. Це питання здорового глузду. Що краще – перемогти, виставивши найпопулярнішу людину? Чи піти всім окремо – і разом програти?

Радники президентів США з національної безпеки. Бжезинський сидить праворуч від Кіссінджера. Фото з кабінету Бжезинського

- Ви бачилися з президентом Януковичем?

- Так, неодноразово.

- Яке він справляє враження?

- Він розумний у політичному сенсі слова. Він прораховує свої кроки. Не виглядає, що він є розчарованим нинішнім становищем. Але маніпулювання європейцями створило йому багатьох ворогів серед європейських лідерів.

- У нього є шанси на перемогу в 2015 році?

- Я думаю, він зрозумів, що на чесних виборах він не має шансів на перемогу. Тож вибори під парасолькою Путіна, очевидно, в його становищі стали для Януковича найоптимальнішим вибором.

- Ви розумієте його гру з Путіним? Він хоче бути його підлеглим, його союзником чи просто використовує Путіна?

- Знаєте що сталося в Чехословаччині в 1939 році? Після Судетської кризи президент Едвард Бенеш втік з країни, а його місце зайняв так званий президент Еміль Гака. І він був змушений, під натиском, дозволити Гітлеру здійснювати над собою протекторат. Це поклало кінець незалежності Чехословаччини.

Янукович має такі самі ризики. Питання України не вирішено. В короткій перспективі Україна дедалі більше буде ставати російським протекторатом. Путін буде дедалі більше і більше втручатися в українські справи. І Янукович буде примушений пристосовуватися до цих реалій. Ось чому існує така нагальність у питанні формування єдності та визначення лідерства в українській опозиції.

- Яка сьогодні репутація у Януковича на Заході?

- Він виглядає для багатьох як розчарування та людина, що брехала. Звичайно, деякі люди у Вашингтоні переконані, що він, по суті справи, маневрував, щоб досягти - що насправді й сталося! - найкращої пропозиції від Путіна, яка давала йому можливість відкинути західну пропозицію.

Я хочу наголосити в нашій розмові на двох речах. Перше - опозиція має бути ефективною політичною силою. Що це означає, я сказав раніше. І друге - ми не повинні розглядати українське питання як антиросійське питання.

З точки зору історичної перспективи, набагато розумніше дивитися на останні події в Україні як на початок довгого процесу, який призведе не лише до можливого розширення Європи, не лише до включення України, але і до включення Росії.

Бо перспективи Росії на чолі Євразійського союзу - це фікція. І цей союз розпадеться - з економічних, соціальних та персональних причин. В результаті, він лише призведе до наростаючої неготовності Росії зустріти розширення Китаю в Центральній Азії.

Тому в довгостроковій перспективі російським інтересом є рух в напрямку того, щоб стати частиною Європи. І стратегічним баченням Заходу має бути: "Ми хочемо, щоб Україна була в Європі, але не як зброя проти Росії, а як початок процесу, який зрештою охопить Росію". Путін стратегічно затримався в минулому. Бо вже відбулися зміни в психології не лише України, а і Казахстану, а і Узбекистану, і ніяка з цих країн не хоче бути підпорядкованою центральному уряду, що засідає у Москві.

- Ви не вірите в майбутнє Митного союзу…

- Ні, для Росії це лише порожнє витрачання часу, яке тільки породжує напруження серед нових незалежних держав - не лише в стосунках з Україною, але і з іншими країнами, які вивільнили свою національну гідність.

Подарунок Бжезинському, що висить у його приймальні

- Що ви думаєте про міжнародні санкції як засіб впливу на українську владу?

- Це може бути зроблено вибірково проти деяких осіб. У певних випадках санкції виправдані. З іншого боку, їх вагу часто перебільшують. Крім того, ми маємо пам’ятати, що все одно повинні співпрацювати з посадовими особами України.

- Білорусь була під санкціями, але це не виправило ситуацію з демократією.

- Білорусь змогла компенсувала все, що втратила, завдяки Росії.

- Якби ви мали можливість дати пораду Януковичу, що би ви йому сказали?

- Я би сказав: "Думай на довгу відстань". Але проблема, що він думає про свій миттєвий інтерес, і треба бути свідомим цього. Це не питання порадника. Янукович хоче бути президентом і хоче, щоб його родина була багатою. Але якщо він, можливо, досягне цих цілей, то хіба Україна стане ближче до Європи?

- Чи повинна опозиція пробачити Януковичу його незаконні рішення або корупцію в процесі пошуку компромісу?

- Ну, йому завжди можна щось запропонувати, але це дуже важко просити законослухняні країни офіційно займатися свого роду напів-корумпованим підкупом посадової особи у рамках вирішення проблеми його відходу від влади. Це дилема. Незалежна Україна, що є по-справжньому європейською, ймовірно, несумісна  з тим, що Янукович вважає важливим для нього - гарантоване президентство для себе і гарантоване багатства для своєї сім'ї. Чи є Україна частиною Заходу, якщо її президент був підкуплений і винагороджений таким чином? Це внутрішнє протиріччя, яке нелегко вирішити.

- Багато людей вважає, що чинна адміністрація Обами проводить неефективну політику щодо України, приділяючи їй мало уваги.

- Цікаве твердження. Останнім часом я говорив з високопосадовцями із Білого дому щодо України, і це було з їх ініціативи. Але їхня ефективність обмежена. Ми не можемо видозмінити політичні реалії. Уряд України в руках осіб, для яких залежність від Росії вигідніше, ніж політична невизначеність, пов’язана з наближенням до Європейського Союзу.

Американський політолог Збігнєв Бжезинський звернувся до учасників українського Євромайдану.