Другая Галичина
11 травня 2013 року, у рамках святкування Дня міста, у Львові відбуватимуться різні події. Великодній ярмарок, етноджаз, День батяра, навіть – чемпіонат з автозвуку й тюнінгу авто. Місто вміє святкувати!
Львівська "м'яка сила", багата культура й історія вабить туристів звідусіль. ЄВРО-2012 зробив "перлину Східної Європи" ще більш знаною: приїжджають не тільки сусіди-поляки, а й німці, голландці, французи...
Однак усе це можна легко зруйнувати.
Партія ВО "Свобода" планує рок-концерт "Святкування 70-річчя УД УНА "Галичина".
Неважливо, що захід проведуть на околиці міста, у Шевченківському гаю – резонанс цієї події буде геть не провінційним.
Символьна "каша"
14-та гренадерська Ваффен-СС дивізія "Галичина" – в одному символьному ряді поруч із Гітлером, гестапо й Голокостом. Назву "1-а українська дивізія Української Національної Армії" це формування отримало наприкінці квітня 1945 року – тому ні про яке 70-річчя мова йти не може.
Нацисти трактували галичан як людей другого сорту, на відміну від інших українців, котрих треба було просто знищити. Тому й дозволили їм створити умовно "своє" військове формування, котре використали виключно у власних інтересах.
Де предмет свята?!..
Чи варто святкувати те, як нацисти кинули дивізію гарматним м'ясом у Бродівський котел? А як щодо порушеної обіцянки воювати тільки на Східному фронті? Чи подальше придушення вояками "Галичини" партизанства в Словаччині та Югославії – українська перемога?
Бандерівська "Організація українських націоналістів" на той час уже більше року воювала із Третім Рейхом, а її провідник Бандера сидів у Заксенхаузені.
Чи допомагає святу той факт, що ОУН(б) офіційно засудила факт утворення Дивізії, назвавши його шкідливим для української справи?
Це що ж, виходить, ВО "Свобода" – проти бандерівців?
Сама подача дивізії "Галичина" із боку ВОС – це антирадянськість, глибоко радянська за своєю суттю. Некритичне творення образу "переможців" схоже на "День Победы" навпаки.
Історія "Галичини" як структури – це історія української поразки. Це – частина трагедії бездержавного українського народу: на іншому боці під Бродами також були українці.
Кому потрібне таке протиставлення "героїв" і "совєтів"?!..
Наслідки
Українська національна пам'ять щодо 2-ї Світової ще не є єдиною. Бити по ній суперечливими символами – це розколювати Україну.
Довга й складна розмова між людьми про наслідки бездержавності може не відбутися: свободівці консолідують радянський патріотизм, відчуття "наших", котрі перемогли галицьких "наці'.
Кремль неодноразово розігрував "нацистську" карту стосовно українського визвольного руху, активно використовуючи її в зовнішній політиці. "Нацизація" України особливо активно накидується з 2004-го року.
ВО "Свобода" підігрує путінським пропагандистам: Львів, виходить, на офіційному рівні відзначає утворення підрозділу нацистської армії? Реаліті-шоу "Назад в будущее-3"?
Пропагандисти чекають команди "фас". Кожен споживач російського медіапростору має чітко знати, де нацизм.
А, може, наступного року, "святкування" ще й до Києва імпортують?
Скандальний польський законопроект про визнання ОУН, УПА й СС "Галичина" злочинними організаціями – усе вперемішку, цілком у радянському стилі –отримає ще один моральний аргумент "за". Я вже не кажу про те, що такий захід аж ніяк не сприяє українській євроінтеграції.
Дане "свято" – це ще один удар по репутації української опозиції. У "вилку" попадає й влада. А це – репутація держави. Не відреагує Янукович – значить, покриває неонацизм. Відреагує – це політичні репресії. Угода про асоціацію? Уже...
Чи прагне ВОС закріпити за собою ярлик "неонацистів" – і чи про це розмовляв пан Михальчишин із німецькими державними діячами в Берліні 24-26 квітня?
Невже ВО "Свобода", яка має більшість у міській раді, хоче завдати серйозного удару по міській економіці? "Нацизована" репутація міста відверне від нього туристів. Це, принаймні – безвідповідально.
Знаючи сектантську твердолобість свободівців, упевнені: просити цих людей відмінити провокацію й не шкодити рідному місту – те саме, що просити Януковича відпустити Тимошенко, бо це шкодить Україні. Хотілося б помилятися.
Нацизація Львова – це елемент нацизації України. Це – бомба під українську незалежність.
Чого в бажанні "святкувати" неоднозначну поразку більше – містечкового ексгібіціоністського глупства чи таки політичного цинізму?
Будьмо іншими
Вояки СС "Галичина" заслуговують на повагу – вони не вчинили воєнних злочинів, що було доказано на багатьох судових процесах, інспірованих СРСР, зокрема, канадською комісією Дешена.
Один з ініціаторів творення Дивізії, Володимир Кубійович, пізніше був ініціатором видання Енциклопедії Українознавства – безцінного для української справи.
Дивізійники Великобританії, США, Канади доказали свій патріотизм справами. Їхня допомога, зокрема, у справі придбання закордонних представництв для України, заслуговує на найвищу похвалу.
Існує інша Галичина й інший Львів, не схиблений на символьній помсті й використанні історії для піару. Цей Львів повинен заявити про себе: не дозвольмо ганьбити наше місто, не перетворюймо час скорботи за загиблими на дзеркало брежнєвського 9 травня!
Закінчили війну між собою французи й німці.
Примирилися й поляки з німцями.
Тільки нас, українців, і надалі стикають лобами в чужій, незакінченій досі для нас війні...
P.S.
У Дивізії воював Ярослав Кулицький, двоюрідний брат мого діда. Це – і моя сімейна історія.
І мені не подобається, що цю сторінку історії мого роду використовують галицькі політикани у своєму дрібному піарі.
Залиште історію історикам – займіться політикою!
Остап Кривдик, політолог, активіст, спеціально для УП
P.S. Львівська міська організація ВО "Свобода" днями відкликала свою заявку на проведення концерту. Хотілося б, щоб ВОС так само відмінила і решту своїх провокаційних ініціатив - від маршу проти хасидів в Умані до ініціативи пам"ятнику тим же ж бійцям СС "Галичина" в Одесі.
