Живые подписи "выездников". Вопросов больше чем ответов

Минуло майже півтора місяці з моменту проведення так званого "виїзного засідання" на Банковій 6-8, де більшості раптом вистачило голосів, хоча в залі Верховної Ради вони часто вдаються до кнопкодавства, щоб протягнути голосування.

4 квітня фракції КПУ, Партії регіонів та підконтрольні їм позафракційники під виглядом зборів, замість того щоб домовлятися з опозицією, яка заблокувала трибуну, просто пішли із Грушевського на Банкову, – оголосили, що мають 244 голоси й провели там собі своє власне засідання Верховної Ради.

При цьому назавжди залишиться таємницею, хто й за що саме проголосував.

До того ж, списки депутатів, що зареєструвалися на цьому засіданні, теж було засекречено протягом усього цього часу. Попри заяви та накази спікера Володимира Рибака, апарат ВР, посилаючись на конфіденційність, відмовлявся надавати "Українській правді" списки реєстрації з живими підписами.

Чи можна вважати автографи нардепів конфіденційною інформацією? Адже всі депутати подавали до ЦВК свої декларації про доходи, які обов'язково підписували власноруч.

Чи є конфіденційною інформацією про те, скільки депутатів насправді були присутні на засіданні й голосували?

У зв'язку з тим що кілька законів, прийнятих на цьому засіданні, пізніше підписав спікер Володимир Рибак, а потім і президент, ми намагалися все ж таки знайти списки з живими підписами.

Нарешті "Українській правді" вдалося їх отримати. Там дійсно можна нарахувати 244 підписи. Однак замість відповідей, ми отримали ще більше запитань.

Список реєстрації депутатів від Партії регіонів на засіданні 4 квітня. 1-й екземпляр

Список реєстрації депутатів Партії регіонів на засіданні 4 квітня. 2-й екземпляр

Список реєстрації депутатів Партії регіонів на засіданні 4 квітня. 3-й екземпляр

Два екземпляри списків реєстрації депуатів КПУ та один список позафракційних у засіданні ВР 4 квітня

Перше питання

Воно стосується самої процедури реєстрації.

Зазвичай у Верховній Раді існує один список реєстрації: усі 445 депутатів розділені не за фракційним принципом, а за алфавітом. Ці списки так само за алфавітом розкладають по декількох столах, і кожен депутат ставить свій підпис на списку, на столі з його літерою.

Цього разу для депутатів Партії регіонів було цілих три списки, КПУ – два, і один для позафракційних. Депутати мали поставити один підпис. Вони ставили автограф не за алфавітним принципом, а хаотично.

Друге питання

Воно полягає в тому, що ніяк не можна проконтролювати й дізнатися, коли саме депутати ставили свої підписи? Уранці 4 квітня, чи протягом тих тижнів, коли апарат Верховної ради відмовлявся надавати списки з живими підписами?

Достеменно відомо, що на момент, коли співробітники секретаріату після реєстрації звіряли списки від ПР, там не було підпису депутата Сергія Матвієнкова. Однак у кінцевому варіанті його підпис усе ж таки з'явився.

Третє питання

Чи дійсно всі підписи поставлені особисто депутатами?

Наприклад, депутат Ігор Палиця, якого також зарахували до "виїзників", заявив, що на засіданні не був, і підпис, який стоїть напроти його прізвища, сфальсифікований.

Якщо порівняти "його" підпис у списках з автографом у декларації та інших документах, можна побачити, що вони суттєво відрізняються, і навряд належать тій самій людині.

Підробка одного підпису наштовхує на сумнів щодо ідентичності інших.

Наприклад, підписи регіоналки Тетяни Бахтєєвої стоять у двох списках, але відрізняються один від одного, до того ж зовсім не співпадають з її підписом у декларації про доходи.

Депутат Володимир Малишев теж нібито розписався у двох списках. Однак вони відрізняються один від одного, та один із них не дуже схожий на автограф, що стоїть у декларації Малишева.

Суттєво відрізняється від детально виписаного підпису в декларації про доходи й автограф депутата Сергія Мошака.

Такі самі справи й із підписом Олександра Пономарьова.

Дехто з депутатів вирішив підписатися у двох, або навіть у трьох списках – як комуністи Ігор Алексєєв та Руслан Скарбовійчук.

Регіонали Олександр Єдін та Микола Жук, Валентин Ничипоренко та Віталій Хомутиннік також поставили свої підписи двічі.

А регіонал Артем Ільюк розписався навіть тричі – у кожному списку.

За свідченнями журналіста Віталія Червоненка з "Главкому", на момент оголошення про реєстрацію 244 депутатів, не було й підпису депутата В'ячеслава Богуслаєва, автограф якого наразі красується в списках.

До того ж, у списках забули вказати депутата від ПР Володимира Кацубу, і він від руки написав своє ім'я та поставив автограф. Тим не менше, до списків, які оприлюднив апарат Верховної Ради, Кацубу не занесли.

"Українська правда" намагалася поспілкуватися з депутатами, які відвідували засідання, про подробиці підписання списків реєстрації – однак більшість із них відмовлялися, або відповідали загальними фразами без будь-якої конкретики.

Але всі ці питання та наявні спроби маніпуляцій і фальсифікацій підписів ставлять під сумнів законність рішень, прийнятих на засіданні, та дій спікера й президента, які освятили ухвалені закони.

До речі, колись раніше перший віце-спікер Ігор Калєтнік заявляв, що фальсифікація підпису має ознаки кримінального злочину.

То чи буде кримінальне розслідування з фальсифікації підписів, принаймні одного, про який було заявлено – Ігоря Палиці?

Оксана Коваленко, УП