Якович против Яновича: 1994 против 2013

У книжковій шафі в офісі "Української правди" зберігається не дуже презентабельне старе двотомне видання "Хто є хто у Верховній Раді 2-го скликання".

Це - інформаційний довідник про депутатів, що працювали заступниками українського народу з 1994 по 1998 рік.

В розділі "Донецька область" можна знайти до болі знайоме прізвище. Написано воно було чомусь з помилкою - Азаров Микола Якович.

Хто є хто. Азаров Микола Якович

Можливо, тоді постать геолога з Калуги була настільки невідомою, що при наборі ніхто не звернув увагу на одну невірну букву, яка перетворила по-батькові нинішнього прем'єр-міністра на "Якович". А може, Азаров тоді справді поміняв собі документи.

Він став депутатом 10 квітня 1994 року, будучи висуванцем від Партії праці в Петровському районі Донецька.

Читати цю передвиборчу програму двадцятирічної давнини і весело, і сумно. Весело від дещо наївного стилю викладу думок. Сумно від того, що це програма політика, який уже 20 років (!) при владі в Україні - спочатку як депутат, потім як глава Державної податкової адміністрації, потім - як перший віце-прем'єр, потім - як депутат-глава бюджетного комітету, потім - знову як перший віце-прем'єр. І тепер уже три роки - як прем'єр-міністр.

Отже, про що Азаров писав два десятиліття тому? Що його турбувало? І що він змінив у державі за ці роки перебування на найвищих посадах?

Програма Азарова Миколи Яковича

"Азаров знає, що і як потрібно робити, щоб людина праці і той, хто поповнив ряди пенсіонерів, не опинилися поза межею бідності. Він категорично проти розподілу населення на злиднів та надбагатих, проти принизливого становища, в якому опинилися працівники охорони здоров'я, освіти, науки та культури. Не думати про них - це злочин перед завтрашнім днем, перед майбутнім своїх дітей.                                          

Він глибоко переконаний, що Донбас заслуговує на краще життя. І бачить вихід з ситуації у різкій зміні політичного курсу. Ніколи не існувало економіки України та економіки Росії окремо. Тільки відновивши платіжні взаємовідносини між найближчими торгівельними партнерами, можна оживити помираючу економіку. Жодні паркани не можуть відгородити душі людей...

Так, ми живемо у важкий час. І зовсім непросто розібратися у заплутаній грі політиків, які говорять одне, а роблять зовсім інше. Скарбниця порожня. Держава не в змозі повернути борги своєму народові - кров'ю та потом зароблені гроші, які зберігалися як заощадження... Азаров вважає, що їх необхідно проіндексувати, повернути володарю або забезпечити їх участь у акціонуванні підприємств. Проводити приватизацію потрібно так, щоб це було на користь народу.

Людина живе на землі лише раз. І вона повинна плідно працювати, добре харчуватися, гарно одягатися та відпочивати. І ніхто не сміє забрати у нього Право на Життя, нормальне життя та забезпечену старість.

Азаров - людина справи. Поступово, наполегливо та завзято крокує він до поставленої цілі. А вона чітко визначена їм давно - полегшити життя людей, зробити його більш радісним і хоча би трішки щасливим. Давайте ж поможемо Азарову. Підтримавши його, ми допоможемо собі".

Уже двадцять років Микола Азаров розбудовує Україну на різних посадах. Прірва між багатими та бідними, що турбувала його в 1994-му, досягла аризонських масштабів Великого Каньйону. І ці самі "надбагаті", проти яких виступав Азаров два десятиліття назад, сьогодні входять до верхівки партії, на чолі якої стоїть він особисто.

Члени його фракції носять на руках годинники по 600 тисяч доларів в той час, коли сільська медицина залишається на рівні 19 століття. Стоянка у Борисполі не здатна вмістити авіапарк його політичних побратимів. А почесний голова очолюваної Азаровим партії добудовує під Києвом персональний рай площею 140 гектарів, який виглядав би органічно десь на просторах близькосхідної деспотії з бездонними запасами нафти й газу.

Слова Азарова зразка 1994 року про повернення знецінених радянських вкладів акціями підприємств виглядають як знущання над Азаровим 2013 року. Бо протягом приватизації, що проводить його уряд, усі активи уходять двом родинам, що починаються на першу та останню літеру українського алфавіту.

Якби Азаров у 1994 році знав, на кого він переродиться в 2013-му, то, можливо, очолив би опозицію сам проти себе. А якби про фінальний результат знали люди, вони би просто не обрали його до парламенту - убивши в зародку його політичну кар'єру.