Вибори-2012. Крапка
"Батьківщина" – 45-50%, Партія регіонів – 20-23%, Кличко – 7%, комуністи – 6%.
Це було навесні 2012 року. Такий результат на жовтень спрогнозував один із нинішніх заступників Олександра Турчинова у штабі "Батьківщини". До таких рейтингів вони прагнули.
Автор цих рядків, приголомшений оптимізмом співрозмовника, попросив зафіксувати цифри на папері. Бравурний заступник керівника штабу погодився і навіть поставив свій підпис. "У жовтні перевіримо", - усміхаючись, пообіцяв він.
Схожі тенденції давали і соціологи. Лютневе дослідження групи Рейтинг", на яке орієнтувалися на Турівській, показувало: "Батьківщина" плюс "Фронт змін" отримують 30%, а Партія регіонів залишається на рівні 19%.
Тоді в розпалі був процес об'єднання Тимошенко та Яценюка. Власенко возив на узгодження до колонії спільну декларацію двох лідерів про об'єднання на виборах. Питання першого місця за результатами всенародного голосування для них взагалі не стояло - вони цілком серйозно обговорювали, як будуть ухвалювати закон про імпічмент та декриміналізують "статті Тимошенко".
"Батьківщина" набере 51% по списку. До фракції по списку зайде 115 осіб. У Кличка буде 10%", - такий прогноз у травні зробив інший видатний діяч "Батьківщини", їх багатолітній соціологічний гуру.
Якщо сьогодні порівнювати з очікуваними показниками, цифри опозиції виглядають катастрофою. Об'єднання "Батьківщини" та "Фронту змін" не просто не дало синергії – воно навіть не призвело до складання їх рейтингів. Очікуване перше місце для спільного проекту Тимошенко і Яценюка обернулося напруженою боротьбою за те, щоб не упасти на третє.
Партія УДАР зруйнувала сценарій цієї кампанії. "Батьківщина" сподівалася на чорно-білі вибори. Коли є одне явне добро і одне явне зло. Добро - це "Батьківщина", зло - Янукович.
В умовах чорно-білих виборів викриття фальсифікацій має набагато сильніший ефект. Суспільство підігріте, ситуація вибухонебезпечна. Поразка сприймається як катастрофа. Власне, на таких настроях і відбулася помаранчева революція 2004 року.
Зараз протистояння лідерів розбавлено третім учасником. У виборчої кампанії понизили температуру. Перемога Партії регіонів не тягне за собою такого емоційного потрясіння, як уявлялося рік тому.
Cьогодні головна інтрига виборів стосується боротьби не за перше місце, а за друге. Тут між "Батьківщиною" та УДАРом відбувається півфінал президентських виборів.
Той, хто посяде рядок одразу за Партією регіонів, отримує моральне право претендувати на статус єдиного кандидата від опозиції у 2015 році. Власне, він і почне наступного ранку закликати інші сили гуртуватися навколо нього.
Але як бути з цифрами, наведеними на початку статті? Зберегти обличчя опозиціонерам у ніч виборів дозволить тільки фраза про те, що сумарно "Батьківщина", УДАР і "Свобода" набрали більше, ніж Партія регіонів та комуністи.
Від чого залежать результати виборів?
Від явки. Якщо на Східній Україні буде висока явка, шанси "Свободи" знижуються. Бо в такому разі зменшується питома вага їх голосів.
Хоч за декілька тижнів до виборів соціологія і показувала лідерство Партії регіонів, але готовність іти на вибори у базових областях становила 45 відсотків. Люди демотивовані. Тоді як опозиційний електорат "заряджений" сказати Януковичу "ні". На Заході бажання брати участь у виборах у 65%. Тому акцент влади в останні дні – це мобілізація виборця, в тому числі через пропагандистські фільми про дніпропетровських терористів.
Ще результати виборів залежать від погоди та черг на дільницях. Джерела у "Батьківщині" розповідають про їх дослідження, згідно з якими половина виборців Кличка - до 30 років. Це – недисциплінований та примхливий електорат, який може не дійти до урни під впливом зовнішніх обставин. Тоді як половина виборців "Батьківщини" – за 50 років, які голосують сумлінно.
Загальні цифри також залежать від активності міського виборця. Сільський електорат більш дисциплінований. І село завжди було резервом Тимошенко, неврахованим соціологами - в силу складності поміряти там настрої. Тому, якщо місто буде пасивним, результат УДАРу також постраждає.
Чому Кличко вирвався вперед?
Загалом ці вибори породять черговий феномен. За рік Кличко з провінційного столичного політика, який програв дві виборчі кампанії в мери та регулярно ставав донором "тушок" у Київраді, перетворився на фаворита парламентських виборів.
Результат Кличка має принаймні три очевидних пояснення. Перше – суспільство хоче змін. Воно втомилося від протистояння "Вітя проти Юлі, Юля проти Віті". Запит на нові обличчя задовольнив Кличко. Так само, як 2010-го це зробив Тігіпко.
Цікаво, що зараз відчуває Петро Порошенко? Він цілком міг докластися до розподілу цього електорального поля обсягом понад 20 відсотків невдоволених як регіонами, так і опозицією. Але замість цього Порошенко обрав спокій міністерства економіки та надійність мажоритарного округу, щоб перечекати смуту.
Друге – Кличко справді є легендою спорту та кумиром молоді. Люди ідуть на мітинг не слухати виборчі програми, а взяти у нього автограф. Він не інтелектуал і непридатний до дебатів. Але він природній у своєму образі – на відміну від Яценюка, який одягнув маску Тимошенко і почав метатися між іміджем полум'яного опозиціонера та "білого комірця".
Люди бачать в Кличкові те, що вони хочуть бачити - а не ким він є насправді. Його загальмованість пояснюють грунтовністю, а не відсутністю знань. Його небагатослівність - рішучістю, а не відсутністю риторичних навичок.
Третє – Кличко отримав сприяння на провідних каналах країни, що управляються з адміністрації президента. Інтер та УТ-1 не виводили його на формат дебатів, який був би для нього провальний. Але майданчиком для всіх ефірів на каналі Валерія Хорошковського став справжній ринг.
Замість Кличка на телебачення ходили Геращенко і Пинзеник. У цьому боксер подібний до Януковича, якому також небезпечно залишатися сам на сам з журналістом чи опонентом, наділеним ораторськими здібностями. Паралельно "Інтер" активно розкручував "спортивного героя" Кличка.
Чому "провисла" опозиція?
Її кампанія виявилася зовсім не тим, що очікували почути люди. Замість конструктиву штаб знову їх занурив у конфлікт Тимошенко та Януковича. Про те, що влада погана, опозиція пояснила виборцю дуже швидко - особливо і переконувати їх не було потреби. Але чим вони будуть займатися у парламенті наступні п'ять років - з цим було складніше.
Гасло "ми їх зупинимо" найменше відповідало уявленням про те, на що здатна опозиція. Весь попередній досвід "Батьківщини" показував, що вони якраз не можуть зупинити Януковича. У них немає історії перемог над цією владою, тому ця обіцянка не була нічим підкріплена.
Парадокс, але таке гасло якраз підійшло би більше Кличку, який має досвід виборювання принаймні спортивних титулів. Революціонер із Яценюка виявився ніякий. Замість "ми їх зупинимо" йому більше пасувало би гасло "ми змусимо їх проводити відповідальну монетарну політику".
Окреме розчарування - це список опозиції. Нові обличчя в політиці, які пропонує "Батьківщина" - це офісні співробітники партії "Фронт змін" та спонсори. І нуль лідерів громадської думки, які так-сяк, але виросли за останні п'ять років.
Візуальна кампанія опозиції - чорні букви на білому фоні - також виявилася відверто слабка. Окрема кампанія Тимошенко, окрема – Яценюка, та неорганічне поєднання їх двох. Сьогодні очевидно, що головною помилкою "Батьківщини" став неправильний вибір партнера – замість Яценюка, який неприродний у образі "Тимошенко-2", "Батьківщина" мала взяти в союзники та запропонувати перше місце Кличку.
Завершення виборів тільки посилить конфлікт в опозиції. Яценюк відверто зневажає Кличка, вважаючи його інтелектуально недостатнім. Кличко недолюблює Яценюка за його зверхність та бажання розмовляти мовою старшого брата, хоча соціологія не дає йому такого права.
Але опозиція сподівається, що боксер почне сипатися після обрання до парламенту - люди "спонсорів" не дозволять йому перейти в антипрезидентську нішу, на що Кличка штовхатиме "Батьківщина". А втеча депутатів з УДАРу до провладної більшості буде бальзамом на рани Яценюка. Його розрахунок - на те, що після виборів має проявитися інше обличчя Кличка - людини несамостійної, яка змушена шукати компроміс між заявленою риторикою та дружніми "порадами" від спонсорів.
Тому Турівська радо провокуватиме УДАР, пропонуючи йому радикальні сценарії.
Поки ж головним переможцем від утворення нового об'єднання на базі "Батьківщини" можна вважати Анатолія Гриценка. Без виснажливої боротьби на окрузі та серйозних матеріальних видатків він забезпечив собі ще п'ять років у політиці та став одним із облич опозиційного списку.
Партія регіонів: донецькі проти "газового лобі"
Друга інтрига цих виборів – чи зможе Партія регіонів сформувати більшість самостійно, тобто домогтися ефекту "Єдиної Росії". Уже зрозуміло, що на цих парламентських виборах вперше в історії України переможе партія влади, а не опозиція. Але чи достатньо їм буде голосів для ухвалення рішень, не вдаючись до прямого переманювання "тушок" з опозиції.
На регіоналів чекає дві проблеми. Перше – що робити з Азаровим. Прем'єр відверто втомив уже всіх всередині партії, а посаду він зберігає лише тому, що балансує дві групи впливу – "донецьких" і "газове лобі", а також не має амбіцій конкурувати з Януковичем. Азаров, з його жовчним стилем коментування, навіть створює президенту виграшне тло.
Янукович приглядає місце Азарова для Сергія Арбузова, який нещодавно побував у Вашингтоні на оглядинах. Джерела розповідають, що в ході зустрічей Арбузов недвозначно дав зрозуміти, що він – той, з ким американці матимуть справу після виборів. Водночас рівень співрозмовників Арбузова не відповідав його очікуванням – найвищим посадовцем, якого він побачив, був помічник держсекретаря США Філ Гордон.
Другий претендент на прем'єрство – це Андрій Клюєв. Досягнути мети намагається через високий результат на виборах, який він як начальник штабу презентуватиме особистим досягненням. Але це ніяк не вирішує іншу проблему - призначення Клюєва зруйнує баланс, який Янукович встановив між кланами майже три роки тому.
Хронічна проблема Партії регіонів, яка то загострюється, то загоюється – це внутрішній конфлікт. Антиреклама Кличка, яку запустив штаб Клюєва-Колеснікова декілька тижнів тому, не просто покликана зупинити зростання рейтингу боксера. Насправді донецькі борються з посиленням Льовочкіна через Кличка. І воюють вони не з лідером УДАРу, а з його друзями із "газового лобі".
З огляду на наявність людей "РосУкрЕнерго" в списку УДАРу, донецькі остерігаються, що таким чином Льовочкін в очах Януковича буде не просто представником одного із клану, але і "смотрящим" за третьою (чи може другою?) за чисельністю фракцією парламенту.
Дружні стосунки між Льовочкіним та Кличком віддаляють плани "донецьких" зі знищення групи "РосУкрЕнерго". Водночас для Хорошковського, який за останній рік роботи в уряді втратив будь-який вплив, поява УДАРу в політичних розкладах може стати способом повернення у політику.
Крім того, невдоволення Льовочкіним наростає у "Сім'ї", де зрозуміли, що глава адміністрації залишився практично неушкодженим під лавиною негативу, який накрив персонально Януковича. Вони пам'ятають, як Медведчук концентрував на собі суспільну ненависть, виводячи Кучму з-під удару. Сьогодні - все навпаки, що породжує сумніви "Сім'ї" у відданості глави адміністрації.
Обидва табори Партії регіонів мають вирішити ще одну задачу - легалізацію на Заході результатів відверто брудних виборів.
Для цієї мети група Клюєва використовує наших давніх знайомих з організації "Європейський центр сучасної України", що була створена у Брюсселі трьома депутатами-регіоналами Геллером, Калюжним і Кожарою.
Якщо раніше "Європейський центр сучасної України" займався супроводом піар-кампанії Рената Кузьміна, то тепер він зосереджений на виборах. Протягом останніх місяців під егідою цією установи європейські столиці та Вашингтон відвідав член Центральної виборчої комісії Охендовський з промо-туром на тему "чесні вибори".
Минулого місяця "Європейський центр сучасної України" привозив до Берліна Леоніда Кожару, який зібрав лише два десятки гостей. А буквально днями вони запросили Костянтина Грищенка відстоювати у Німеччині українські вибори.
Також центр запустив інформаційний бюлетень про перегони в Україні, хоча рівень цього інформпродукту залишає бажати кращого - його ангажованість очевидна з контенту. З останніх розсилок - це оцінка виборів Джеймсом Джатрасом, керівником маргінального Американського інституту України, який також був створений за сприяння регіоналів, але останні роки перебував у небутті.
Для роботи серед американського істеблішменту штаб донецьких через "Європейський центр сучасної України" залучив піар-компанії Podesta та Mercury LLC. Ці фірми прямо пропонують організувати контакти з членами уряду України, в тому числі Центральної виборчої комісії. Ну і що цікаво - згадана фірма Podesta в рамках контракту, укладеного з бельгійським штабом регіоналів, допомагала візиту Віктора Ющенка до Вашингтона.
Паралельно легалізацією виборів займається Льовочкін, під негласним кураторством якого перебуває міністр закордонних справ Грищенко та американський політтехнолог Пол Манафорт.
Але інша правда про вибори полягає в тому, що хоч Янукович з високою долею вірогідності отримає більшість у новому парламенті, для нього почнеться зовсім інше життя. Кожен з мажоритарників усвідомлюватиме - наступні вибори до парламенту в 2017-му, тому ентузіазм пожертвувати собою в ім'я Януковича буде значно нижчим. Також очевидно, що похід на другий термін зі збереження Азарова на посаді прем'єра виглядає карикатурою на реформи.
Заміна глави уряду означатиме новий етап торгів, коли доведеться враховувати інтереси кланів, які будуть озброєні не просто "кнопкодавами" зі списку, але і мажоритарними "тушками" та своїми "агентами" в опозиційному таборі. Збільшиться число умов, за яких Янукович матиме більшість, а конструкція стане значно менш стабільною.
В країні, яка падає в небуття авторитаризму, доводиться радіти навіть таким ознакам політичної конкуренції.
