Американская сага Павла Лазаренко. Часть 9. Тимошенко выходит из-под удара

Ознайомивши читачів з першим допитом Лазаренка в Америці, його життям у тюрмі та під домашнім арештом, показавши майно, яким він обзавівся у США, ми переходимо до розділу, де пояснимо, чому доля відвернулася від нього.

Отже, чому Лазаренко потрапив у американську тюрму? Чому він майже 14 років ізольований від суспільства? Що саме Америка інкримінувала колишньому українському премєр-міністру?

Перше обвинувачення Лазаренку з боку американської прокуратури було висунуто 18 травня 2000 року, через рік і три місяці після втечі Лазаренка до Америки. Сталося це наступного дня після підписання таємної угоди між США та головним свідком Петром Кириченком.

Через кілька місяців спецагент ФБР Брайан Ерл у своїй заяві повідомив про масштаби накопичень Лазаренка: між травнем та вереснем 1997 року, тобто в останні місяці прем’єрства Лазаренка та одразу після відставки, близько 95 мільйонів доларів надійшло на його особистий рахунок в його ж особистому антигуанському банку EuroFed Bank.

Ще агент Ерл встановив, що протягом одного лише дня, 7 серпня 1997 року Лазаренку було видано в Швейцарії готівкою майже 100 мільйонів доларів - йому писали два чеки по 48 мільйонів доларів. У такий спосіб він хотів перезаховати гроші на Багамах, щоб їх не заморозили в Європі після початку розслідування. "Ці кошти були окремо від 95 мільйонів доларів, описаних вище", - уточнив Брайан Ерл.

Але розслідування проти Лазаренка тривало. 19 липня 2001 року - це чорний день в житті Лазаренка. Американська прокуратура висунула йому розширене звинувачення - Second Superseding Indictment. Йому закидали "змову з метою відмивання коштів", "відмивання коштів", "шахрайство з електронним переказом грошей", "переміщення вкраденої власності", а також "пособництво" і "підбурювання". Загалом - 53 пункти.

Звинувачення проти Лазаренка – це складний юридичний документ на 27 сторінках, підготовлений Мартою Берш від імені американського прокурора Роберта Мюллера. Щоб зрозуміти суть звинувачень, краще послуговуватися виступом пані Берш, який вона виголосила перед присяжними на початку слухань справи Лазаренка по-суті 15 березня 2004 року. Прокурор детально, але доступно пояснює суть інкриміновних злочинів.

- Ця справа є прикладом корупції та міжнародного відмивання коштів. Вона покаже, як Лазаренко повністю зловживав своєю офіційною владою та можливостями американських банків з метою відмивання коштів, які він незаконно отримав, коли був державним посадовцем в Україні, - пояснила вона.

- Павло Лазаренко з 1992 по 1999 корупційним способом взяв сотні мільйони доларів у своїй рідної країни шляхом шахрайства та вимагання, а потім незаконно перевів понад 114 мільйонів до банків тут в районі затоки Сан-Франциско.

...До 1997 року Лазаренко мав дюжину рахунків у Швейцарії, вони були кодовані, а також відкриті на ім'я порожніх компаній. Коли його позбавили посади прем'єра, він мав понад 100 мільйонів на цих швейцарських рахунках. Він мав так багато грошей, що в 1997 придбав свій особистий банк.

Прокурор застерегла присяжних, що на перший погляд буде складно зрозуміти всю історію, яка стосується декількох років життя найвищих посадовців України.

- Почуті вами в цій справі прізвища складно вимовляти та складно запам'ятати. Це знаєте, як дивитися Шекспіра. Перші 15 хвилин малозрозуміло, але потім ви потрапляєте в ритм і починаєте розуміти імена і назви.

Способи шахрайства

Загалом, за словами Марти Берш, Лазаренку інкримінувалися декілька способів шахрайства. Перший стосувався дніпропетровської агрофірми "Наукова" на чолі з нині покійним депутатом Миколою Агафоновим.

- Коли Лазаренко на початку 1990-х був губернатором Дніпропетровської області, керівник "Наукової" Агафонов отримав право експортувати силіко-марганець, дуже цінну речовину. Передбачалося, що отримані гроші "Наукова" використає для придбання худоби та обладнання для цієї тоді ще державної ферми.

Замість цього, протягом 1992-94 років, понад 13 мільйонів від цієї оборудки Лазаренко отримав на два своїх швейцарських рахунки. Дохід від цього був перерахований на рахунки в США, коли Лазаренко спустошував свої швейцарські рахунки.

Зокрема, суть оборудки полягала в тому, що Агафонов указав несправжню ціну. "Він попросив власника голландської фірми Van der Ploeg підписати фальшивий контракт на російській мові, який вказував неправдиву вартість рогатої худоби – 2 300 доларів за голову замість реальної ціни 1 300 доларів. Ішлося про майже десять тисяч тварин. Тобто різниця в ціні становила 10 мільйонів доларів... насправді гроші були виплачені Агафонову, Лазаренку та іншим", - ідеться в обвинувальному висновку американської прокуратури.

Друге шахрайство, інкриміноване Лазаренку, стосувалося діяльності корпорації ЄЕСУ. Хоча суддя не захотів залучити Тимошенко як спільницю, епізоди їх спільної діяльності залишилися в обвинувальному висновку на початок слухань.

- Гроші за продаж газу в Україні через компанію ЄЕСУ отримувала United Energy International. Але вони ніколи не платилися "Газпрому" з рахунків United Energy в Лондоні. Кошти почали текти на рахунки Лазаренка - від ЄЕСУ і Somolli Enterprises, - зазначила Берш.

- Наприкінці 1996 року Росія погрожувала перекрити поставки Україні через неплатежі. І Лазаренко вступив у переговори. Щоб запобігти кризі - кризі, яка виникла через неплатежі газу "Газпрому", бо Лазаренко отримував ці кошти - Лазаренко наказав урядовому міністру (Анатолію Мінченку - УП) видати державну гарантію на 200 мільйонів доларів, яка передбачала: в разі, якщо росіяни не отримають гроші за газ в 1997 році, уряд України надасть продукцію на 200 мільйонів доларів.

Лазаренко не розкривав інформацію, що в той час, поки російському постачальнику газу не здійснювалися платежі, він отримував сотні мільйонів доларів від ЄЕСУ. І ви почуєте, як ці гроші були перераховані на рахунки в США, коли Лазаренко закрив рахунок CARPO-53 у Швейцарії.

Прокурор дорікнула Лазаренку, що він продовжував декларувати сміхотворні доходи як український чиновник - 9 тисяч 397 гривень за весь 1996 рік та шосту модель автомобіля "Жигулі".

- Насправді, на момент прем'єрства Лазаренко накопичив понад 100 мільйонів на своїх закордонних рахунках, але він продовжував зловживати своєю владою в інтересах своїх власних кишень, - пояснила Марта Берш.

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ

Третя схема шахрайства, повідомила американський прокурор, включала оборудки офшорної компанії Лазаренка GHP Corp. Вона придбала у каліфорнійської фірми Pacific Modern Homes збірні будинки для потреб уряду України. Вони мали бути змонтовані як державні дачі для чиновників у Конча-Заспі та Пуща-Водиці. А викрилися махінації завдяки помилці американських виробників, які вказали справжню ціну будинків.

- Будинки були куплені у компанії Pacific Modern Homes по ціні трохи більше 500 тисяч доларів. А GHP Corp продав їх уряду по 1,4 мільйони доларів. Коли ці будинки прибули в Україні, то були помітні розходження, тому що хтось помилково вклав рахунки між Pacific Modern Homes і GHP Corp в коробки з елементами будинку.

У підсумку, повідомила Берш, Лазаренко отримав 50 відсотків доходу від продажу будинків українському уряду.

- І, зрештою, ви почуєте, як Лазаренко обманом позбавив громадян України та її уряд грошей, - продовжувала Берш перед присяжними. - І, що більш важливо, дізнаєтеся про те, як Лазаренко позбавив своїх громадян права на чесну службу державних чиновників, як він обманув власних громадян у праві діяти в їхніх інтересах замість того, щоб діяти в своїх особистих.

Сім пунктів відмивання коштів

Марта Берш повідомила присяжним, що після відставки Лазаренко вирішив інвестувати гроші в політику.

- Коли у 1998 році Лазаренко перестав бути чиновником, і джерело надходження грошей від третіх осіб почало висихати, він вирішив сформувати політичну партію та повернутися назад до влади. Він наказав Кириченку переводити гроші в Україну людям, яких він намагався рекретувати до своєї партії, а також переводити гроші на потреби партії.

Але в цей самий час, коли він почав змагатися за владу в Україні, Лазаренко приїхав в США та перевіз сюди свою родину. В 1998 він придбав віллу в районі затоки Сан-Франциско за суму понад 6 мільйонів готівкою, але зареєстрував його на ім'я номінальної корпорації.

Загалом обвинувальний висновок США проти Лазаренка мав 53 пункти обвинувачень.

1 основний пункт - це змова з метою відмивання грошей, які є доходом від вимагання, шахрайства і переміщення вкраденої власності. Під вимаганням в даному випадку маються на увазі стосунки Лазаренка з Петром Кириченком, який половину грошей віддавав екс-прем'єру, а після арешту в США заявив, що діяв під примусом.

Пункти з 2-го по 8-ий - це транзакції, ідентифіковані прокурором як "відмивання коштів". Серед них - купівля маєтку Лазаренка, про яким ми писали в попередній частині, та розміщення на депозиті залишку від цієї оборудки. Загалом ці пункти обвинувачення з 2 по 8 виглядають так:

Забігаючи наперед, скажемо: після розгляду всіх скарг Лазаренка в апеляції ці сім транзакцій так і залишилися в остаточному його вироку.

Тобто, якщо поставити запитання, за що сидить Лазаренко, коректна відповідь має звучати так – за ці сім транзакцій грошей, доведені як відмивання коштів, а також за першим пунктом - змова з метою відмивання грошей, які є доходом від вимагання.

Крім того, серед 53 пунктів обвинувачення Лазаренка містило 22 пункти, названі як "шахрайства з грошовими переказами". Серед них - перерахування грошей від компанії Тимошенко Somolli Enterprises та з польського банку American Bank in Poland, де Кириченко накопичував хабарі для Лазаренка. Ще в обвинуваченні було 23 пункти, які слідство в США ідентифікувалося як переміщення вкраденої власності в Америку. Але всі ці 45 пунктів були анульовані суддею перед та після винесення вироку присяжними.

Свято для Тимошенко

Сам судовий процес по справі Лазаренка тривав майже три місяці. На засіданні суду 5 травня 2004-го, за місяць до вироку журі присяжних, суддя видалив з обвинувального висновку епізоди, пов'язані з перерахуванням коштів від Тимошенко до Лазаренка. Задовольнивши тим самим частково клопотання адвокатів Лазаренка.

На думку судді, прокуратора мусила довести, що Лазаренко мав спеціальний умисел ввести в оману з метою отримати гроші. Але, постановив Мартін Дженкінс, йому не вдалося побачити шахрайства Лазаренка щодо українських громадян, яке дає підставу для судового переслідування, в частині контракту між ЄЕСУ та "Газпромом".

"В контракті ЄЕСУ-Газпром компанія United Energy International явно ідентифікована як "корпоративний член" ЄЕСУ", - зазначив суддя щодо епізоду, за яким гроші від ЄЕСУ за проданий газ направлялися в Лондон, а не Москву.

Для того, щоб довести шахрайство Лазаренка з правом громадян України на чесну службу чиновників, прокуратура США мала встановити порушення аналогічного закону в Україні. Але стаття 165 чинного на той час Кримінального кодексу України "Зловживання владою або посадовим становищем" передбачала, що діяння має завдати істотної матеріальної шкоди державі або інтересам суспільства.

"Прокуратура США не впоралася з тим, щоб встановити матеріальну шкоду. Тому суд відхиляє як таке, що не має очевидних підстав, претензію прокуратури, що видача гарантії уряду України для "Газпрому" спричинило шкоду українському народу або уряду", - ідеться у рішенні суду.

Також Дженкінс додав, що немає жодних свідчень того, що якби не політика Лазаренко, то "якісь інші компанії хотіли би постачати газ по більш прийнятним цінам, ніж ЄЕСУ, або громадяни України платили би менше за газ зі своїх кишень".

"Прокуратура також наполягала, що Лазаренко отримував гроші від ЄЕСУ, на які мав право "Газпром". Але закон ясно вказує, однак, що це не є розкраданням коштів "Газпрому" (аналогічно зі справою "США проти Родрігеса", Суд 9 округу Каліфорнії, 1998 рік). Тому прокуратура не встановила шахрайство з власністю щодо угод ЄЕСУ з "Газпромом", і обвинувачення у відмиванні грошей, засновані на цьому, не можуть визнаватися обгрунтованими", - постановив суддя.

Крім історії з ЄЕСУ, Мартін Дженкінс вилучив із обвинувального висновку історію купівлі збірних будинків для Кабінету міністрів у офшорки GHP Corp за завищеною ціною.

Але це якщо і мало якийсь вплив, то тільки моральний - на Тимошенко - але жодним чином не на долю Лазаренка. 3 червня 2004 року присяжні визнали його винним за всіма 29 пунктами, які залишилися на той момент в обвинуваченні. Це була катастрофа. Єдине сподівання Лазаренка полягало в тому, що суддя пошкодує його при призначенні покарання. Але цього не відбулося.

ДАЛІ БУДЕ

Матеріал підготовлено за сприяння данського проекту журналістських розслідувань I-SCOOP