Суд над Луценко как приговор МВД
Суддя Ганна Медушевська зробила велику послугу МВС, заборонивши відеофіксацію процесу над Юрієм Луценком. Тому що, ще до того як суддя винесе якийсь вирок у справі екс-міністра внутрішніх справ, співробітники МВС винесуть собі інший вирок: профнепридатність.
У вівторок у процесі над Юрієм Луценком відбулося шосте засідання. Здається, воно було найбільш мирним з-поміж решти. Екс-міністр уже перестав обзивати прокурорів "дебілами" і тільки двічі зауважив, що вони написали маячню.
Кілька разів під час засідання він ніби відключався, закриваючи очі й не реагуючи на свідчення. У його оточенні кажуть, що Луценка мучать страшні болі, але він не хоче про це говорити. Можливо, саме через біль підсудний не фонтанував цього разу звичними йому жартами й глузуванням.
Протягом засідання у вівторок було допитано 5 чинних чи колишніх співробітників МВС. Для свідків у цій справі вже ввійшло в звичку на більшість питань відповідати фразами "не знаю", "не пам'ятаю". Але , як виявилось, іноді вони навіть не напружували себе читати те, що вони підписують.
Перший зі свідків – Микола Ісаченко – до виходу на пенсію працював на посаді заступника начальника управління департаменту оперативно-технічних заходів. Він особисто брав участь у службовому розслідуванні законності дій Луценка, Павленова й Тарасенка щодо продовження оперативно розшукової справи №109/07, у рамках якої стежили за водієм Сацюка Давиденком.
– По лінії роботи нашого департаменту ніяких порушень виявлено не було, – заявив свідок обвинувачення.
Незважаючи на те що підпис Ісаченка стоїть фактично під обвинувальним висновком МВС проти Луценка, свідок, як виявилося, плаває в матеріалах справи. Ось лише уривок його допиту адвокатом Луценка Олексієм Баганцем.
– Що вам відомо про ОРС щодо отруєння Ющенка? – запитав адвокат.
– Я не пам'ятаю, – відповів свідок.
– Чи відомо вам у кого на контролі перебувала справа, – допитувався Баганець, якому треба вивести Луценка з-під обвинувачення, що він був повністю обізнаний у цій справі.
– Ні, не відомо, – спокійно відповів свідок.
– Чи відомо вам проти скількох осіб велася справа? – продовжив Баганець.
– Ні, не відомо, – відказав Ісаченко.
– Чи відомі вам інші обставини справи, – допитувався адвокат.
– Мені відомо лише те, що я перевіряв, – наголосив свідок.
– Чи знайомі ви з висновком, який ви підписали, – несподівано спитав Баганець.
– Я його вичитав у результативній частині, де йшлося про перевірку по моїй лінії, і написано, що порушень не виявлено, – заявив він.
– А попередню частину ви читали? – здивовано уточнив адвокат.
– Оскільки він (звіт) великий, то я його прогорнув. І підписався лише за свою частину, яку я перевіряв. Ну я ж підписався лише на останньому аркуші, – щиро роздратувався свідок, і з розпачем поглянув на зал, ніби шукаючи підтримки. Але побачив лише щире здивування.
Як можна "підписати" людей під строк щонайменше 5 років, просто погортавши висновок? Екс-працівник МВС, який нещодавно вийшов на пенсію, – цього не пояснив.
Ісаченко також не зміг пояснити суду, у чому звинувачують підсудних по даній справі. А крім того, зізнався, що всю інформацію про справу він знає... з інтернету.
– Чи відомо вам по якій справі вас викликано до суду, – запитав його адвокат Сарга.
– Ну, інтернет я читаю, а так я в цьому не спеціаліст, – відповів Ісаченко.
Наступним після Ісаченка суд допитав ще одного пенсіонера МВС – Олександра Підвального.
На пенсію він пішов у 2010 році, а до того три останні роки працював на посаді начальника 3-го управління Департаменту оперативно-технічних заходів МВС України. До його обов'язків входила обробка інформації з каналів зв'язку та керівництво оперуповноваженими вказаного управління.
– У своїх вільних показаннях хочу сказати, що ніяких незаконних вимог і вказівок мені від мого керівництва не надходило, – запевнив Підвальний.
Крім того, за словами Підвального, йому невідомо про будь-яке порушення закону в діях обвинувачених, а його виклик у якості свідка йому взагалі незрозумілий.
Він і справді не зміг надати бодай якихось суттєвих свідчень для суду.
Одразу після Підвального суд викликав Сергія Редьку.
– О, розумні люди потрібні в МВС за будь-якої влади, – почулося від соратників Юрія Луценка.
Редька в 2005 році був призначений на посаду першого заступника начальника Департаменту кримінального розшуку МВС, і досі лишається на посаді, на відміну від більшості вже допитаних у справі свідків.
Показання свідка обвинувачення знову виявились на користь підсудного. Редька повідомив суду, що оскільки справа по отруєнню Ющенка належить до ОРС категорії "злочин", то розслідувати її можна було або до винесення вироку підозрюваним судом, або до закриття справи генпрокуратурою.
Строк її провадження міг бути до 15 років. І на дану справу не поширюється обмеження щодо оперативно розшукових заходів протягом року, як у цьому намагається переконати прокуратура.
– Скільки б не закривалася справа, її можна поновити за наявності нових обставин, – запевнив Редька.
На питання, чи існує досі ОРС по отруєнню Ющенка, представник департаменту карного розшуку повідомив, що так справа існує досі, і якраз у МВС шукають співробітника, якому її передати, оскільки слідчий Балдук її вже не веде.
Що ж стосується висновку МВС щодо законності дій Луценка, то Редька заявив, що не можна зробити висновок про законність чи ні, оскільки частина матеріалів справи вже знищена.
Редька також повідомив, що Михайло Вершняк, який займався цією експертизою, "виведений за штат МВС і знаходиться до вересня у відпустці".
Ця новина гармонійно доповнила тенденцію, згідно з якою люди, причетні до справи Луценка, видаляються із МВС.
Так, наступний свідок у справі Луценка Олександр Балдук відверто заявив суду на питання, де він працює, що "зісланий на Тернопільщину через цю справу".
Олександр Балдук із вересня 2010 року брав участь у проведенні службової перевірки за листом ГП. До того свідок Редька згадав його як особу, яка вела ОРС по отруєнню Ющенка. Тож цей свідок мав би дати якнайбільше цінної інформації для суду.
На початку свідчень Балдук повідомив, що у вересні 2010 року його викликав до себе начальник департаменту карного розшуку Олександр Ляшко й показав листав від заступника генпрокурора Рената Кузьміна, у якому просилося провести перевірку законності знищення 1600 аркушів у справі про отруєння Ющенка.
Після цієї перевірки були виділені ще 4 постанови, законність яких вирішили перевірити теж. Серед них була й постанова по водію Сацюка Давиденку.
На думку Балдука, у справі бракувало доказів по Давиденку, – але, можливо, вони були знищені разом із тими 1600 сторінками.
Крім того, свідок висловив думку, що ані Луценко, ані його підлеглі не мали злого умислу, видаючи постанову по Давиденку.
"На жаль, не вистачило операм мізків, щоб викинути й цю постанову, тоді б і суду не було", – побідкався він.
На цьому позитивні свідчення Балдука для Луценка скінчилися. Оскільки, як член комісії в справі, свідок наполягав, що дії щодо Давиденка мали розглядатися як окрема ОРС категорії "захист", термін дії якої до 12 місяців. Пізніше свідок і взагалі заявив, що немає різниці між категоріями ОРС "злочин" і "захист".
– Та ви взагалі в законі про оперативно-розшукову діяльність не розбираєтеся! – кинув йому в розпачі адвокат Павленова й Тарасенка Терещук.
– Сподіваюся, ви хоч тепер упевнилися, що вам необхідно постанову 007, яку ви відмовилися витребувати... Саме тому тут зараз відбувається базар, –звернувся після цього Юрій Луценко до судді Медушевської.
Але та нічого не відповіла.
Тим часом, у ході допита Балдука з'ясувався ще один цікавий факт. Він відмовився визнавати свій допит ГПУ.
– Я не пам'ятаю, щоб мене допитували, – заявив Балдук.
Коли ж йому показали том із його свідченнями й підписом, то він лише визнав, що підпис схожий на його, але факт допиту так і не пригадав.
Щоправда, прокурор Віктор Клименко запевнив, що допит свідка таки був. А от пояснити, чому свідок раптом вирішив про це забути, він не зміг.
Після допиту Балдука суддя оголосила перерву. Медушевська, видно, так поспішала вийти із зали, що не почула, як адвокат Луценка Фомін повідомив її, що не зможе бути на продовженні засідання. Тому після перерви в залі виник невеликий скандал. Медушевська пригрозила поскаржитися на Фоміна в комісію адвокатури.
Це розлютило Луценка, і він обізвав суддю "підлою шестьоркою".
– Говорити, що він не попередив – є брехнею, не гідною людини в мантії, що сидить під гербом і прапором України. Просто ганьба вам! – вигукнув Луценко. – Ви відмовили моєму синові в день народження в побаченні зі мною, не допустили до зустрічі іншого сина, брата. Тепер переключилися на Фоміна. Хто буде наступним? – гнівався екс-міністр.
Але суддя відмовила йому тотальним мовчанням, як і у випадку не виданого обвинувального висновку. І перейшла до допиту останнього свідка.
Свідок Геннадій Грищенко – колишній заступник начальника ДОС МВС. У своїх вільних показаннях він розповів, що входив до складу комісії, яка проводила службове розслідування законності проведення оперативних дій щодо Валентина Давиденка підписав висновок даної комісії. Щоправда, як і Ісаченко, він наголосив, що підписав висновок лише у своїй частині. Тобто лише підтвердив, що дії щодо Давиденка проводилися двічі.
На питання адвоката Баганця про те, чи порушив Луценко закон, продовжуючи стеження за Давиденком, свідок заявив, що не може нічого сказати, бо "справу не вивчав".
"Як людина, яка 32 роки пропрацювала в прокуратурі, можу сказати, що всі члени комісії, які були допитані сьогодні, показали дуже низький рівень професійної підготовки. Вони взагалі законодавства про оперативно-розшукову діяльність не знають. Я б їм навіть трійку не поставив на екзамені", – заявив після засідання Олексій Баганець.
Правда, прокурор Клименко переконаний, що ці свідчення все одно підтверджують правоту прокуратури.
...Як виявилось, іноді підтверджують правоту, навіть не читаючи.
Тетяна Ніколаєнко, УП
