Призрак бродит по Украине, призрак экстремизма
Вислів "Україна – не Росія" невдовзі може втратити свій сенс. Принаймні народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко робить усе, аби Україна таки стала Росією. Якщо парламент прийме його законопроект про протидію екстремізму, правоохоронні органи зможуть переслідувати журналістів, громадських лідерів та правозахисників під приводом боротьби із екстремізмом.
Місяць тому у Будинку прав людини міста Воронеж (Росія) відбувся обшук. У правозахисників вилучили єдину копіювальну машину, якою користувалися всі організації, які там працюють.
Офіційно причину обшуку не пояснили, кримінальної справи, в рамках якої він міг би проводитися, немає. Усно слідчий зазначив, що "із ФСБ надійшла оперативна інформація, що на цьому ксероксі друкуються екстремістські матеріали".
Самі представники Будинку прав людини пов’язують обшук з тим, що на адресі організації зареєстрована студентська газета "Перехід". Рік тому вже була одна спроба порушити кримінальну справу щодо авторів газети за фактом публікації сатиричної статті, де висміювалися молоді люди, які "прагнуть до різних тоталітарних практик".
Така ситуація не є поодинокою. Можна згадати багато інших, які призвели до більш серйозних наслідків. Наприклад, розправу над журналістом і правозахисником Станіславом Дмитрієвським за критичні оцінки російського політичного режиму.
Юридична підстава для таких переслідувань – прийнятий у Російській Федерації закон "Про боротьбу с екстремізмом". Аналізуючи його, доктор юридичних наук Михайло Кузнєцов зазначив, що "проблема екстремізму сьогодні в Росії надумана, і подібні закони спрямовані не на стабілізацію внутрішньодержавної ситуації, а на обмеження прав та свобод росіян".
Ви запитаєте: як це стосується України?. Безпосередньо.
Скоро російська практика пошуку потенційних екстремістів може бути запроваджена і у нас. 25 квітня у профільному Комітеті Верховної Ради буде розглядатися законопроект "Про протидію екстремізму". Його ініціатором є народний депутат Вадим Колесніченко, відомий тим, що протягом тривалого часу намагається осідлати популярну тему "захисту прав людини".
І от пан Колесніченко розродився черговим текстом щодо того, як ці права мають захищатися.
Якщо почитати законопроект, то можна побачити, що зазначені там види екстремістської діяльності є простим перерахуванням різних складів правопорушень, закріплених в КУпАП та КК України. Окремі статті законопроекту дублюють норми Конституції та відтворюють положення більше десяти діючих законів.
Навіщо тоді це все збирати в окремий законопроект? Можливо, авторів насправді цікавлять ті широкі правові можливості, які надає даний законопроект для тиску органів влади на інститути громадського суспільства та обмеження прав та свобод кожної людини?
Саме поняття "екстремізму" є суто політологічним, не має чіткого визначення і будь-якого правового змісту. Існуючі критерії даного поняття жодним чином не претендують на загальне визнання. Тому у європейський країнах та США екстремізм розглядається виключно як політологічне поняття та соціально-політичне явище.
Попри неправдиві запевнення, що США, Німеччина, Франція, Великобританія та інші країни "на законодавчому рівні вже або передбачили механізм протидії та боротьби із екстремізмом, або ж працюють у даному напрямі", насправді автори законопроекту можуть опиратися лише на досвід окремих країн, які не претендують на високий рівень розвитку демократії та захисту прав людини.
Єдиним міжнародно-правовим документом, який передбачає боротьбу з "екстремізмом" є прийнята 15 червня 2001 року Шанхайська Конвенція про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом.
Зайвим зазначати, що вона була підписана та ратифікована такими країнами як Казахстан, Китай, Киргизька Республіка, Російська Федерація, Таджикистан та Узбекистан.
До чого призводить використання політологічного поняття "екстремізм" у правовій площині?
Неможливість надання чіткого правового змісту даному поняттю породжує його різне правове трактування, як це є, зокрема, в російському законі. Цим успішно користуються правоохоронні органи, адже "екстремістом" може стати практично кожен лише на підставі суб’єктивного рішення того чи іншого органу державної влади.
В сучасних українських реаліях є велика загроза того, що положення даного закону можуть застосовуватися з іншою метою, ніж "захист основ конституційного устрою, прав та свобод людини і громадянина, забезпечення цілісності та національної безпеки держави тощо".
Подивимося на те, як поповнюється арсенал правоохоронних органів, у разі прийняття даного законопроекту.
Стаття 1 законопроекту використовує словосполучення "несприйняття правових норм чи інших правил поведінки (соціальних норм) як складову визначення "екстремізм". Це дає можливість вважати екстремізмом відмову від окремих загальноприйнятих соціальних норм, які існують в суспільстві.
Зокрема, продовжуючи логіку авторів законопроекту, екстремізмом є поява у публічному місці жінки-мусульманки з покритою головою, що насправді є реалізацією передбаченого в статті 35 Конституції права на свободу світогляду і віросповідання.
Стаття 6 законопроекту серед форм екстремістської діяльності передбачає прямо пов’язані із здійсненням професійної діяльності ЗМІ. Так, журналіст при висвітлені мирних акцій, які проводяться "екстремістськими організаціями", може бути притягнений за "розповсюдження через засоби масової інформації екстремістських матеріалів".
У будь-якому інтерв’ю особи, що в подальшому буде визнана екстремістом, при бажанні можна знайти "публічні заклики чи підбурювання до здійснення екстремістських діянь".
У випадку посилання журналіста для підтвердження викладеної ним інформації на "екстремістські сайти", він може бути притягнений за "використання інтернет-ресурсів для екстремістської діяльності".
Таке недопустиме обмеження свободи слова в демократичному суспільстві є прямим порушенням статті 34 Конституції, що гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Стаття 15 законопроекту надає право призупинити на невизначений термін діяльність громадської організації або іншого виду об’єднання громадян до розгляду судом заяви про її ліквідацію в разі "здійснення юридичною особою або (та) об’єднанням громадян екстремістської діяльності".
З огляду на невизначеність та розмитість термінів, будь-яка діяльність громадської організації або іншого виду об’єднання громадян може бути визнана екстремістською. Це створює широке поле для зловживання органами державної влади та тиску останніх на громадські організації та інші види об’єднань громадян, що прямо суперечить закріпленому в статті 36 Конституції праву на свободу об'єднання.
Власне, ці приклади можна продовжувати. А от зовсім нещодавній російський приклад наслідків застосування аналогічного закону, який, за логікою Вадима Колесніченка, має бути запроваджений і в Україні.
5 квітня проти голови Молодіжної правозахисної групи Республіки Карелія Максима Єфімова була порушена кримінальна справа. Приводом стала його публікація "Карелія втомилася від попів".
У ній містяться такі рядки "екстремістського характеру": "Думаюча частина суспільства розуміє, що церква – це теж партія влади. РПЦ так само як і Єдина Росія задурює народ казками про те, як ми гарно живемо, загрібаючи при цьому під себе гроші.
Тотальна корупція, олігархія та всевладдя спецслужб безпосередньо пов’язані із відродженням російської православної церкви (РПЦ). За бюджетні гроші, яких немає на найбільш необхідне, в Карелії будуються храми, РПЦ отримує в користування приміщення дитячих садочків, яких катастрофічно не вистачає".
11 квітня на квартиру Максима Єфімова увірвалися слідчі і на основі судового рішення, яке ще не набрало законної сили, провели обшук та вилучили комп’ютер.
Як зазначає у своєму зверненні сам Максим Єфімлов: "Слідчі органи Карелії підозрюють мене у дуже тяжкому злочині екстремістського характеру, який у відповідності до частини 1 статті 282 тягне за собою покарання до 2-х років позбавлення свободи".
У разі прийняття законопроекту Колесніченка, подібні переслідування можуть стати звичною практикою і в Україні.
Щоб цього не сталося, мережа громадських організацій "Ініціатива Розмаїття", яка багато років працює в Україні для захисту людської гідності та протидії расизму, ксенофобії та дискримінації мігрантів, біженців і меншин України, звернулася до профільного Комітету Верховної Ради із проханням відхилити проект закону "Про протидію екстремізму".
Вітаючи прагнення Вадима Колесніченка опанувати таку важку для його сприйняття тему "прав людини" та з метою мінімізації наслідків "такого опанування" для українського суспільства, "Ініціатива Розмаїття" наводить невеликий лікбез:
"Види екстремізму, які передбачені у статті 5 законопроекту, у європейських країнах та США відповідають різним складам злочину в системі кримінального законодавства та охоплюються змістом усталених в правовій системі правових понять (як-от, "расизм", "дискримінація", "злочини на ґрунті ненависті" тощо)".
Та чи переконають депутатів ці аргументи? Так само, як і те, що більшість країн не послуговуються Шанхайською Конвенцією від 15 червня 2011 року.
Натомість вони використовують інші міжнародно-правові акти, зокрема, ратифіковану Україною Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму, Конвенцію Ради Європи про запобігання тероризму тощо.
Олександра Матвійчук, Центр Громадянських Свобод, Тетяна Печончик, Центр інформації про права людини, для УП
