Все дороги ведут в "Межгорье". Даже железнодорожные

Ця історія про те, що всі шляхи нині ведуть в "Межигір’я". І почати її варто з двох новин.

Перша: президент Віктор Янукович частково переніс адміністрацію президента з вулиці Банкової у Києві у власний маєток "Межигір’я". Тепер там знаходиться офіційний робочий кабінет президента, який орендується за кошти платників податків. 

Друга: президент Віктор Янукович поставив завдання щодо прискорення роботи з реформування української залізниці. Верховна Рада не зволікала – на минулому тижні вона прийняла закон про акціонування залізниці.

А перед тим адміністрація залізничного транспорту передала всі вантажні вагони – єдине потужне джерело доходів залізниці – в користування приватним фірмам.

Здавалось би, що може об’єднувати ці дві новини, окрім ініціативи Віктора Федоровича? Проте, на жаль, спільного між залізницею та "Межигір’ям"  дуже багато. І це спільне стосується кожного громадянина України.

Будинок, який збудував Янукович…

Почнемо розповідь з кабінету. Фото, які продемонструвала  прес-служба президента, це вже третій "робочий кабінет" Віктора Федоровича в "Межигір’ї". Перший  скромний кабінет Янукович рік тому показував журналістам, а другий, громадськість не бачила, але про нього відомо з митних документів.  

Справа в тому, що три попередніх роки фірма під назвою ТОВ "СПС-груп" завозила з-за кордону елементи оздоблення та меблі для клубного будинку "Хонка" в маєтку "Межигір’я".(Того самого будинку, про який Янукович розповідав в Німеччині, що це він його побудував).

Так от, окрема партія елементів інтер’єру та меблів в митних деклараціях, які вивчала автор, призначалася якраз для робочого кабінету.

Очевидно, цей небачений другий кабінет є дещо подібним за стилем до того, що орендує в "Межигір’ї" ДУС.

Зокрема, стіни там також обшиті деревом. Бо в митних документах "СПС-груп" за 2010 рік фігурують "дерев’яні панелі для оздоблення стін робочого кабінету" ціною 1 мільйон 59 тисяч гривень. Там же можна знайти інформацію, про стіл "для робочого кабінету", що виготовлений з суцільного масиву дерева відомою німецькою фірмою Brunold, вартістю 343 тисячі гривень, та маленьку шафу "для робочого кабінету 985х555х670мм" за 80 тисяч гривень.

Ціни вражають? Але це лише крапля в морі!

Загалом, тільки з того, що відомо автору з баз митниці, "СПС-груп" завезла у 2009 році в "Межигір’я" товарів на суму близько 20 мільйонів гривень, в 2010 році – близько 110 мільйонів, в 2011 – близько 27 мільйонів. Це - різьблені панно та облицювання каміну з ліванського кедру, це портали з капітелями, палацові люстри, мармурові підвіконня.

Ось кілька конкретних прикладів, ще ніде не опублікованих: 9 лютого 2011 митниця оформила партію "дерев’яних виробів" на 3 мльйони 310 тисяч гривень, серед яких "деталі підконструкції душової кабіни".

22 лютого 2011 року була оформлена партія дерев’яних колон для оздоблення кімнат вартістю 3 млн. 644 тисячі грн. В цей же день –"парапет балконний" довжиною трохи більше 5 метрів вартістю 266 тисяч грн. А 22 березня минулого року "СПС-груп" завезло "облицювання квіткових горшиків" (одна штука) вартістю …137 тисяч грн.

Звідки кошти на таку розкіш?

"Син-Папа-Син – груп"?

Можливо, відповідь на це питання можна отримати дослідивши, що собою являє ТОВ "СПС-груп".

Фінансовий звіт за 1 квартал 20011 року, коли "СПС-груп" завезла в "Межигір’я" товару на 25 мільйонів гривень.

Натисніть, щоб збільшити

Хоча ця фірма офіційно займається здачею в оренду власної нерухомості, якої у неї немає, і у фінансових звітах для податкової демонструє багато нулів, вона зовсім не проста.

Відомо, що вона володіє долею в 147 мільйонів 600 тисяч (одна п’ята) у статутному капіталі найбільшої приватної транспортно-експедиторської компанії на залізниці ТОВ "Лемтранс", чий дохід в минулому році склав майже 4 мільярди гривень.

А ТОВ "Лемтранс" володіє 49,97 % акцій ПАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг", що також працює з залізницею, а також 99% в статутному капіталі Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", що є найбільшим приватним залізничним перевізником.

В принципі, це пояснює звідки взялися астрономічні суми витрачені на віп-інтер’єри. Теоретично, на облаштування Клубного будинку в "Межигір’ї" та кабінету могли піти кошти зароблені в сфері приватних залізничних перевезень вантажів. І це нормально...

Тільки чому Янукович, який зізнався, що "побудував один будинок такий…клубний" в "Межигір’ї" замовчує таке цілком легальне джерело надходження коштів на це будівництво?

Відповісти на це питання не важко. Тому що становлення цього бізнесу відбувалося за рахунок власності "Укрзалізниці", у збиток до державних інтересів, і з особистого розпорядження тодішнього прем’єр-міністра Віктора Януковича.

Натисніть, щоб збільшити

"Ах ты яблочко, куда котишься, до Махна попадешь не воротишься"

Секрет великого успіху приватної залізничної бізнес-імперії, в яку входять десяток фірм, ниточки від яких тягнуться у згадане ТОВ "Лемтранс", в першу чергу, лежить в наявності більше ніж 20 тисяч приватних вагонів для різноманітних вантажних перевезень.

Левова частина цих вагонів колись була власністю залізниці, але держава втратила їх без жодного для себе зиску.

До речі, керівництво ТОВ "Лемтрансу" дуже не любить, коли журналісти піднімають ту історію. ЗМІ буквально закидають спростуваннями, мовляв, "вагони були придбані за ринковою ціною", "угоди відповідали закону і не порушували права держави".

Проте, якщо угоди приносять державі лише збитки, хіба вони не порушують її права? Про це детальніше.

Історія втрат "Укрзалізниці" почалася ще в 1998 році, коли була створена ВАТ лізингова компанія "Укртраслізинг". На момент створення, компанія була на 99,9% державною, а 0,01% належав приватному інвестору.

Офіційно компанія створювалася з найкращими намірами, які перегукуються з нинішніми аргументами на користь реформ в "Укрзалізниці". Головне її завдання було сприяти оновленню рухомого складу державного залізничного транспорту. Але результати виявилися прямо протилежні.

Після створення "Укртранслізингу", залізниця почала періодично наповнювати статутний капітал цієї компанії нерухомістю, вагонами, коштами. І найбільше вливання відбулося за наказом Віктора Януковича.

17 березня 2003 року тодішній прем’єр-міністр Янукович особисто підписав постанову N351, якою примусив "Укрзалізницю" передати до компанії "Укртранслізинг" кошти, вагони та нерухомість на 410 мільйонів гривень для збільшення "державної частки статутного фонду компанії".

Тодішній міністр транспорту Георгій Кирпа постанову виконав (наказ N 503, 618, 619). Скільки всього вагонів залізниці було тоді передано "Укртранслізингу", важко порахувати, тому що рухомий склад звичайно передавався по залишковій вартості.

Аналізуючи різні документи, можна точно сказати про 10 тисяч напіввагонів, майже дві тисяч цистерн…

Покійний керівник КРУ Микола Сівульський стверджував, що в ті роки з балансу "Укрзалізниці" двом підприємствам – ТОВ "Лемтранс" та ВАТ ЛК "Укртранслізинг" – було передано 13,6 тисяч вагонів-обкотишовозів.

Передавши стільки вагонів, "Укрзалізниця" не отримала жодної копійки, а навпаки, ще й доплачувала "Укртранслізингу" грішми та нерухомістю.

Нагадаємо, передача вагонів в "Укртранслізинг" без жодного зиску для залізниці відбувалася на виконання постанови Віктора Януковича з метою "збільшення державної частки статутного фонду компанії "Укртранслізинг".

Але чомусь вже під кінець прем’єрства Віктора Федоровича цієї державної частки в компанії залишилося з куций хвостик.

На час другого туру виборів президента Фонд державного майна України, що діяв в інтересах "Укрзалізниці" мав в "Укртранслізингу" лише 29,43% голосів; ТОВ "Лемтранс" володіло мажоритарним пакетом – 56,22% голосів; корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" –14,28%; ТОВ "Ф.М.С." – 0,06%; громадянин Юраков О.Д. – 0,01%.

Як так сталося? Приватний інвестор викупив державну частку у держави?

Аби ж то! Ні, все набагато підступніше. Спочатку ТОВ "Лемтранс" та ТОВ "Міжрегіональний промисловий союз" купили невеликий пакет акцій "Укртранслізингу", а за тим була проведена масштабна емісія акцій.

В результаті, групі "Лемтранс" дісталася переважна більшість акцій. І що найсолодше, розплатилися лемтрансівці не з Фондом держмайна, не з "Укрзалізницею" (тобто не з державою та її громадянами), а так – самі з собою.

Тобто гроші "Лемтрансу", заплачені за акції, впали на рахунки "Укртранслізингу", які перейшли під контроль "Лемтрансу".

(Це доволі розповсюджена схема грабунку держави. В створених державою акціонерних товариствах приватному капіталу потрібна лише шпаринка, щоб пролізти в склад акціонерів, хоч 00000,1% акцій, а далі лише справа техніки, щоб заволодіти мажоритарним пакетом. Для цього потрібно лише мати покровителів у вищих ешелонах влади. Це до теми нинішнього акціонування залізниці).

А тепер знову повернемося в 2004 рік. Коли стало зрозуміло, що помаранчевий майдан перемагає, приватні власники "Укртранслізингу" перестрахувалися і компанія продала більше 10 тисяч вагонів корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", якою, до речі, тоді керував нинішній гендиректор "Укрзалізниці" Володимир Козак.

По суті, це був продаж самим собі, бо мажоритарним акціонером продавця та основним власником корпорації-покупця була та сама юридична особа ТОВ "Лемтранс".

Таким чином, без жодного зиску для держави колишня власність залізниці опинилася повністю в приватних руках. Операція була проведена дуже вчасно, бо в 2005 році нова влада взялася повертати вагони залізниці.

Наприклад, було повернено Фонду держмайна майже 4 тисячі вагонів аналогічно переданих ТОВ "Лемтрансу" за часів прем’єрства Януковича.

Однак навіть ця маленька перемога помаранчевої революції була знівельована дуже скоро. В 2006-2007 роках, згідно інформації нині покійного керівника КРУ Миколи Сівульського, "Укрзалізниця" віддала чергову партію – 5475 напіввагонів Придніпровської залізниці до "Укртранслізингу".

На той час "Укртранслізингом", до речі, керував нинішній заступник директора "Укрзалізниці" Петро Науменко.

І хоча в результаті чергової передачі вагонів кількість акцій, що належить державі в компанії "Укртранслізинг" виросло до 41, 73%, це не призвело до надходження відповідних доходів до державного бюджету. Адже компанія перебуває під контролем приватних власників, тож кошти виводяться в приватні кишені.

До речі, в чиї це кишені, наочно демонструє місцезнаходження справжнього офісу "Укртранслізингу".

Навпроти Оперного театру у Києві , за фасадом потворної багатоповерхівки, у дворі причаївся гарненький палац. На фото можна бачити лише два поверхи, ще один оздоблений гранітом окопався у схилі.

Колись автор мав саме в цьому будинку розмову з менеджерами "Укртранслізингу" .

Ця хатинка належить ТОВ "Антал-сервіс", яке відоме тим, що забудувало вихід з Нікітського ботанічного саду до моря. Згідно з власною рекламою "Антал-сервісу", "портфель компании насчитывает 5 проектов недвижимости общей площадью около 145 тысяч м²".

Раніше вважалося, що "Антал-сервіс" це бізнес Антона Пригодського, колишнього сірого кардинала при Януковичі. Але нині можна спостерігати, як найбільш ласі активи цього бізнесу плавно перетікають до компаній, що асоціюються зі старшим сином Януковича.

Наприклад, в маленькому палаці на Володимирській також зареєстроване ТОВ "Сервіс-охорона-транспорт", що також в свій час було створене Пригодським. За інформацією автора, довгі роки завданням цієї структури була організація "сервіса Януковича, охорони Януковича, та транспорту Януковича", тому і назва "Сервіс-охорона-транспорт".

 Найбільш відомим дітищем цієї структури був, так званий "Чайний будиночок" Януковича в селищі Масандра на південному узбережжі Криму.

Але нещодавно "Чайний будиночок" був переданий до ТОВ "Пансіонат сімейного типу". І що нам цікаво цей "пансіонат" пов'язаний спільним засновником з відомим ТОВ "Донбаський розрахунково-фінансовий центр", яке входить в бізнес-імперію старшого сина Януковича.

Однак повернемося до вагонів. Скільки би спростувань не відписували на адресу ЗМІ керівники ТОВ "Лемтрансу", переконуючи, що відчуження вагонів залізниці через "Укртранслізинг" відбувалося законно, факт залишається фактом – залізниця втратила десятки тисяч вагонів вартістю мільярди гривень, а натомість державі кинули голу кістку.

"Голою кісткою" автор називає дивіденди, які держава має щастя отримувати за свою участь в капіталі ВАТ ЛК "Укртранслізинг". За весь час існування цієї компанії дивіденди виплачувалися лише кілька разів і у смішних розмірах. Наприклад, в 2011 році – 2, 6 мільйонів гривень.

Для порівняння, в тому ж році ТОВ "СПС-груп" завезло в "Межигір’я" на таку саму суму додаткові елементи для куплених в позаминулому році люстр.

Зокрема були придбані грановані кришталеві підписки, декоративні елементи і два додаткових нижніх яруси для основної люстри у вітальні клубного будинку, який збудував Янукович.

Певно завезені в минулому році люстри загальною вартістю 7 мільйонів гривень виявилися недостатньо пишними, як для господаря "Межигір’я", і їх довелося прикрасити додатковими бантиками і рюшами.

Схема засновників ТОВ "Лемтранс", яка демонструє у чиїх руках опинилися відчуженні вагони

"Катится-катится голубой вагон"

А тепер від "реформ" залізниці минулих років перейдемо до сучасних.

Кажуть, історія повторюється двічі – один раз як комедія, другий раз як трагедія. Але історія реформ "Укрзалізниці", особливо у сфері відчуження вагонів, з кожним разом повторюється все трагічніше.

Якщо в часи Кучми 20% рухомого складу вантажного транспорту було виведено в приватні руки, то нині адміністрація залізниці віддала ВСІ вантажні вагони в приватне управління.

"Українська правда" вже писала, що вагони перейшли до "шести товаришів". Однак пізніше стало відомо, що коло обласканих адміністрацією залізниці комерційних структур ширше – 9 компаній.

Це ТОВ "Юніон транс сервіс", ТОВ "Рейл Карго транс", ТОВ "Транс систем Лоджистік",ТОВ "Юніверсал карго транс", ТОВ "Карготранс", ТОВ "Юніон Ком Транс", ТОВ "Транс Рейл Україна", ТОВ "Квадро Центр", ТОВ "Трініті інцест".

Більшість цих компаній, яким був переданий в управління величезний ресурс, що вимірюється мільярдами гривень, були створені в кінці минулого-на початку цього року з уставним капіталом в 5 тисяч гривень.

Також кидається в очі, що фірми споріднені, зокрема, телефон київського та львівського агента один і той же – київський.

Є привід припустити, що створенням цих компаній займався особисто заступник головного директора "Укрзалізниці" Петро Науменко. Роль Петра Петровича в організації приватних прокладок проглядається в кількох деталях.

Перша. Найбільша частина директорів та засновників – вихідці з Кривого Рогу, де починав свою залізничну кар’єру Петро Науменко.

Друга. Троє директорів приватних структур є дійсними керівниками комерційних відділів залізниці, тобто підлеглими Петра Науменка.

Третя. Склад засновників однієї з обласканих адміністрацією залізниці фірм – ТОВ "Квадро Центр". Засновницю цієї фірми звати Людмила Петрівна Науменко.

Жінка з таким самим іменем в свій час проживала в криворізькій квартирі разом з нинішнім заступником директора "Укрзалізниці". Дружина Петра Науменка?

Але не так важливо, хто був технічним організатором фірм, яким нині дісталися всі вагони залізниці.

Насторожує та навіть лякає, що від цих фірм тягнуться тоненькі ниточки, які пов’язують їх з тією самою політично-бізнесовою групою, яка відчужувала вагони "Укрзалізниці" в 2003-2004, 2006-2007 роках без жодного зиску для держави.

Наприклад, згаданий вище київський "Квадро Центр" має директора Ткачука Олександра Олександровича. Ця сама людина є також директором ТОВ "Желді", яка займається мисливством.

Думаєте, пішли не туди? Аж ніяк, бо засновник "Желді" займається функціонуванням інфраструктури залізничного транспорту під назвою "Українська-транспортно-операторська компанія".

Остання фірма є дрібним засновником корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" звідки до "СПС-груп" один крок, і зареєстрована на тій самій адресі, на якій було зареєстроване ВАТ "ЛК "Укртранслізинг", звідки до "СПС-груп" теж один крок.

Або візьмемо іншу фірму – агента дніпропетровської залізниці ТОВ "Карготранс". В ній засновник – Юрій Кияшко з Кривого Рогу. Людина з таким самим ПІБ є директором ТОВ "Автора лтд". А у цієї фірми, названої на честь богині ранкової зорі, чи то крейсера, власник – "СПС-груп".

Знов те саме "СПС-груп", що завозило інтер’єри в "Межигір’я"!

До речі, адреса реєстрації "Аврори" – Донецьк, Ілліча 100 – відома тим, що тут довгий час знаходився Благодійний фонд Антона Пригодського.

Тепер візьмемо третю фірму – агента Донецької залізниці "Транс систем лоджистік". Засновниця цієї фірми жіночка пенсійного віку Гоц Галина Василівна, скромна працівниця донецького виробника морозива марки "Геркулес".

Її начальник, власник солодкого бізнесу, донеччанин Ігор Андрєєв відомий своїми контактами з Юрієм Рубаном та Геннадієм Узбеком. Їх прізвища мало кому відомі на захід від Донбасу, але в буремні 90-ті вони потужно лунали в Донецьку, особливо в районі…залізничного вокзалу. Тоді цих людей знали, так би мовити, як партнерів Рината Ахметова.

Ці зв’язки також цілком в дусі схеми засновників ТОВ "Лемтранс" (див. таблицю).

Натисніть, щоб збільшити

Отже виходить, що нинішні реформи "Укрзалізниці" проводять ті особи, і в інтересах тих самих осіб, які мають досвід приватизації майна УЗ без жодної користі для держави в минулі роки. Чи можна чекати добра від таких реформ?

Гендиректор "Укрзалізниці" Володимир Козак стверджує: так!

Наприклад, на його думку, "частные компании, которые частично внедрены в сферу железной дороги Украины, лишь помогают перекрывать убытки, которые несет "Укрзализныця".

Цікаво, вони будуть "перекривати збитки" як в 2003-2004? Чи як в 2006-2007? Чи наразі треба чекати повного банкротства "Укрзалізниці"?

Натисніть, щоб збільшити

Зате "СПС-груп" отримає фінансову можливість зробити для "Межигір’я" щось геть фантастичне. Наприклад, прокласти окрему залізничну гілку в "Межигір’я". А потім здати все це добро в оренду ДУС, тобто повісити утримання на платників податків, як вже зробили з вертольотом та літаком Януковича.

"Це дозволить уникнути складностей, які виникають на дорогах Києва через рух кортежу, особливо в "час пік", – пояснить ошуканим громадянам прес-служба президента.

Автор звернувся за коментарем до Генерального директора Корпорації "Міжрегіональний Промисловий Союз" та ТОВ "Лемтранс" , які володіють сукупною часткою 52,29% "Укртранслізингу" – Володимира Мезенцева. Головним питанням було: скільки вагонів держава в особі залізниці передала лізинговій компанії "Укртранслізинг" і скільки натомість отримала дивідендів?

Ось отримана відповідь: "Питання щодо поточної діяльності лізингової компанії "Укртранслізинг" просимо адресувати безпосередньо керівництву компанії, яке відповідає за операційну діяльність компанії. Корпорація "Міжрегіональний Промисловий Союз" та ТОВ "Лемтранс" як акціонери володіють корпоративними правами та беруть участь в управлінні виключно в рамках цих корпоративних прав".

Тетяна Чорновол, для УП