Мы ждем "Евро"?

Можна багато сперечатися про те, які плюси та мінуси принесе Україні та її мешканцям проведення футбольного чемпіонату Євро-2012. Однак варто лише пройтися вулицями в центрі столиці – і наочно впевнитися у відсутності будь-якої святкової атмосфери.

І що важливо – справа не тільки у горах сміття, напіврозвалених будинках та хаотичній парковці.

Є й інша сторона медалі – хижі, непривітні мешканці столиці, із яких дуже важко вичавити не те що словосполучення англійською, а й просто – звичайної ввічливої поведінки.

Чиновники не тільки постійно звітують про успіхи зі здачі необхідних спортивних, інфраструктурних об'єктів, доріг, а й хизуються курсами по підготовці волонтерів та навчанню англійської мови міліціянтів.

Хоча, якби вони покинули шкіряні "апартаменти" своїх вартісних автомобілів і пройшлися будь-якою вулицею Києва, спробували б по-англійськи зробити замовлення у закладі швидкого харчування, їх очікував би неприємний сюрприз.

І це – головний індикатор, на який варто було б звернути увагу. Адже іноземні фани навряд чи оцінять красу "Олімпійського", якщо волонтер просто не зможе пояснити маршруту до потрібного глядацького місця.

Аби не бути голослівними, як приклад, наведемо кілька світлин, зроблених цими днями у центрі Києва.

Ось так виглядає вулиця Рейтарська вже декілька місяців. Окрім щільної парковки, тротуар перетворився на будівельний майданчик: чи пов'язано зміна комунікацій вздовж вулиці із Євро-2012, чи ні, проте ходити пішоходам просто ніде. До того ж, перехожі вже тривалий час змушені мимоволі пересуватися по коліна у багнюці.

У жалюгідному стані перебувають і самі будівлі по вищевказаній вулиці. А конструкції, які мали б захищати киян від падіння снігу та елементів фасаду будинку, самі становлять неабияку небезпеку для перехожих:

А в 3 хвилинах від Золотих воріт та Софії прямо посеред дороги помічаємо купи землі та піску, залишені, вочевидь, будівельниками із метою подальшого ремонту.

І це далеко не все. Минулими вихідними довелося мандрувати трасою Київ-Житомир, яка знаходиться під реконструкцією вже майже рік. Особисто в автора цих рядків виникли сумніви стосовно того, чи встигнуть робітники вчасно, а головне – якісно завершити реконструкцію однієї із головних трас-під'їзду до столиці.

До того ж, якість самих доріг у Києві залишає бажати кращого. А суцільний шар сміття на вулицях явно не сприяє формуванню святкового настрою до єврочемпіонату.

Все це відбувається за 3 місяці до прийому іноземних гостей! І вже котрий рік спричиняє незручності для українців, за рахунок податків яких, зрештою, і здійснюється підготовка до чемпіонату.

Проте і це ще не все. Дивує і вражає цинізм власників готелів, хостелів, квартир, ресторанів та кафе, які почали поволі (а подекуди – досить суттєво) піднімати ціни на свої послуги у передчутті "великих грошей".

Якщо ще кілька років тому проблема розселення вболівальників здавалася досить-таки актуальною, то наразі питання де будуть жити фани єврочемпіонату вже не стоїть. Виникає інше запитання: чи зможуть вони собі це дозволити?

Стандартний бюджетний готельний номер, який ще зовсім недавно коштував близько 300 гривень, вже дуже скоро закордонним уболівальникам обійдеться подекуди вдесятеро дорожче.

Вже зараз забронювати номер у київському готелі на час "Євро" вартуватиме близько 3000 тисяч гривень на добу. Та сама ситуація із хостелами та наметовими містечками: заробити на грошовитих іноземцях не цурається ніхто, часто-густо не наводячи ґрунтовної аргументації високої ціни таких послуг.

Адже в українських умовах висока ціна дуже часто не означає гарну якість.

Як підтвердження вищесказаного, не зайвим буде сказати і про проживання самих збірних футбольних команд. За словами віце-прем'єр-міністра інфраструктури Бориса Колеснікова, причиною відмови більшості європейських збірних жити в Україні під час Євро-2012 є саме занадто високі ціни на проживання на тренувальних базах.

Очевидно, що така ситуація потребує регулювання владою не в авральному режимі, а вже зараз. Адже стереотип про багатих європейців в нашій країні значно перебільшений, і самі іноземні вболівальники, зваживши всі "за" та "проти", просто відмовляться відвідувати Україну під час проведення футбольного свята.

Останнє, про що замовчує влада і що наразі не аналізує пересічний українець – це наслідки капіталовкладень у такий масштабний проект як Євро-2012.

Адже говорячи про збільшення податків та пошук грошей для соціальних програм, аби напередодні виборів сподобатися електорату, влада соромливо не зізнається, що в період 2008-2011 років на підготовку та проведення єврочемпіонату було виділено державних коштів у розмірі більше 41 мільярду 752 мільйонів гривень.

Який від цього Україна в цілому матиме зиск – покаже час, проте беззаперечно – це колосальні кошти, які були виділені саме під час однієї з найбільших економічних криз в сучасній історії!

У світлі вищеперерахованих фактів, помічаємо 3 головні тенденції, які якнайкраще характеризують увесь процес підготовки України до найпрестижнішого європейського футбольного чемпіонату.

Влада говорить про успіхи у підготовці до чемпіонату, явно перебільшуючи їх.

Підготовка тривала і триває таким чином, що через опіку про комфорт вболівальників, саме громадяни України змушені терпіти незручності, пов'язані із перманентним відчуттям "ремонту" у власній країні.

Економічне жлобство

Критикуючи владу на етапі підготовки до "Євро", підозрюючи її у корупції та махінаціях із фінансуванням підготовки до чемпіонату, самі пересічні українці роблять усе можливе і неможливе, аби якомога вигідніше для себе обідрати як липку іноземних вболівальників.

Гіпотетично ситуацію можна зобразити так: якщо чиновники нагріли руки на мільярди гривень, взяті із бюджету держави на підготовку до єврочемпіонату, то громадянам залишається лише "позбирати крихти", ретельно обтрусивши фанів та гостей-туристів.

Передусім Євро-2012 стане у нагоді політикам: вони неодмінно прозвітують про масові успіхи, про користь інвестицій з держбюджету для економіки країни, після чого із спокійним серцем підуть здобувати осінній врожай голосів виборців.

Та чи стала ідея проведення чемпіонату об'єднавчою для українського суспільства? Чи покращився імідж країни за останні роки підготовки до "Євро"? Очевидно, що ні.

Натомість проведення чемпіонату відверто показало основну ваду, характерну і для влади, і для українського суспільства – хижацьке прагнення до збагачення, бажання "зробити гроші" з нічого, або й просто – замаскований під різноманітними схемами банальний грабунок.

От і виявляється, що усі ідейні, іміджеві, трендові тенденції, в яких ми могли б осягнути себе як єдина спільнота, як громадяни однієї держави, закінчується звичайним розрахунком якомога швидше пограбувати один одного.

Просто у даному питанні у кожного – свій масштаб і різні можливості. Хтось не заплатить податків із завищеної ціни за оренду нерухомості, інший – збагатіє на оборудках, наприклад, із тендерними закупівлями.

Оголошуючи грандіозні цілі, масштабні проекти по розбудові та реформуванню держави, ані влада, ані більшість пересічних українців в цьому поступальному процесі не зацікавлені.

Епопея із Євро-2012 стала ще одним підтвердженням того, що в країні зміни не відбудуться доти, доки суспільство не позбудеться власного корупційного світогляду.

Олександр Радчук, медіа-група Concept-GR, спеціально для УП