Финальное слово Луценко

І ЕПІЗОД КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

· Перші дні.

Я був перший політично призначений цивільний Міністр внутрішніх справ. Я ніколи не був і не є співробітником правоохоронних органів. Жодної погоні за зірками. Старший лейтенант запасу.

Зустріч у приймальні. Савченко і КПК (кримінально-процесуальний кодекс)

Завдання виконуючому обов’язки міністра Жуку:

1. скасувати дострокові звання за 2004 рік,

2. скоротити на 50% генеральських посад,

3. подати схему структури МВС,

4. оформити в центральному апараті Мельника, Слободяника і Приступлюка. Двох – помічниками, іншого – водієм.

Того ж дня я познайомився із першим водієм – Анатолієм Юхименком. Будучи оперуповноваженим, як він представився - "сімки", він возив керівництво МВС. Тепер – мене за наказом керівництва. Я спитав у Москаля: "Чому "сімка"?". "Так положено. Секретка", - відповів він мені. Пізніше вже я дізнався, що місцезнаходження і особовий склад Департаменту оперативної служби є державною таємницею і завезти туди мене міг тільки працівник ДОС за кермом.

· Як цей час описує Генеральна прокуратура?

"Діючи умисно, з метою заволодіння на користь Приступлюка Л.В. державними коштами, що виділялись із державного бюджету України на забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України, Луценко Ю.В. в один із днів в період з 4 по 10 лютого 2005 року, у невстановленому слідством місці, розповів Приступлюку Л.В. про свої злочинні наміри, пов'язані із заволодінням державними коштами. Одночасно запропонував йому діяти спільно з ним у вказаний вище спосіб, а саме виконувати функції водія автогосподарства міністерства, рахуючись при цьому на посаді оперуповноваженого Департаменту розвідувально-пошукової діяльності та незаконно отримувати відповідне грошове забезпечення. Приступлюк Л.В., маючи корисливий мотив, погодився на вказану злочинну пропозицію Луценка Ю.В. Таким чином, Луценко Ю.В. і Приступлюк Л.В. у вказаний вище період часу вступили між собою у змову щодо заволодіння державними коштами".

Чи міг я в цей час займатися змовою із водієм?

Поставте себе на місце Луценка, який після шквалу Помаранчевої революції опинився в абсолютно незнайомому середовищі із абсолютно незнайомим людьми.

Чи можна навіть уявити, що Луценко відразу почав давати цим незнайомцям злочинні вказівки? Організовувати розкрадання державного майна через зарплату водія і майбутню пенсію, яку він отримає після відставки і абсолютно непередбаченого повернення Луценка через 5 років?

Вал роботи із 7.00 ранку до 1-2 години ночі.

На столі – рапорти про відставку усіх 14 заступників міністра, 27 начальників обласних управлінь внутрішніх справ. Через пенсійні зміни, проголосовані кучмістами у 2004 році – маса заяв про відставку офіцерського складу, до 70% - начальників райвідділів і служб.

За 2005 рік резолюції Міністра потребувало 14212 листів, 3119 звернень народних депутатів, 1300 постанов Кабінету Міністрів, 500 наказів по Міністерству внутрішніх справ тощо.

· Було не до Приступлюка.

Я з ним взагалі не бачився з 4 лютого, коли переступив поріг кабінету аж до його призначення, коли побачив його за кермом службового автомобіля.

Це можна перевірити на допиті моєї охорони, працівників приймальні тощо.

Категорично стверджую – ніякої змови Міністра з водієм для розкрадання бюджетних коштів – не було!

Як вбачається з матеріалів справи – у 2005 році не було навіть його заяви на моє ім’я, де б я написав резолюцію.

· Мене звинувачують, що я дав усну незаконну вказівку призначити Приступлюка на посаду старшого оперуповноваженого 4-го сектору 2 відділу 2 управління Департаменту розвідувально-пошукової діяльності (ДРПД), щоб заволодіти більшою, ніж можна водію, зарплатою.

Щоб зрозуміти абсурдність такого звинувачення, я покажу вам схему Міністерства внутрішніх справ, яку поклали мені на стіл для ознайомленні.

Хто, крім Генпрокуратури, може повірити, що в перший тиждень роботи я міг це зробити? Щоб зрозуміти назви, функції та повноваження підрозділів МВС, треба 2-3 місяці часу.

Жодного умислу при підписанні наказу і бути не могло, бо я сном-духом не знав, що є система один рік за півтора роки, вислуги, якісь основні надбавки тощо.

(Між іншим, є маса інших, крім Департаменту розвідувально-пошукової діяльності, служб, які мають такі ж умови – Департамент карного розшуку (ДКР), Департамент по боротьбі із незаконним обігом наркотиків (ДБНОН), Департамент по боротьбі із злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми (ДБТЛ), Кобра, Департамент громадської безпеки (ДГБ) тощо. Але всі ці абревіатури і що за ними стоїть я освоїв десь через три місяці щоденної роботи без вихідних).

Увесь цей час йшла комплектація керівництва МВС (близько 60 посад), УВС (27 посад), райвідділів (900 посад).

(Бесіди з Полтавським губернатором).

· Моя участь у просуванні Приступлюка по кар’єрним сходам закінчилася у перший день, коли я дав вказівку начальнику Департаменту по роботі з персоналом (ДРП) Курку оформити в МВС і призначити в Центральний апарат МВС його як водія.

Яку зарплату він отримував і як називалася посада Приступлюка, я дізнався лише з кримінальної справи.

· ГПУ в своїх звинуваченнях пише:

"Після цього Луценко Ю.В., діючи в інтересах Приступлюка Л.В. та реалізуючи спільний умисел на заволодіння державними коштами, зловживаючи своїм службовим становищем та використовуючи його всупереч інтересам державної служби, перебуваючи на своєму робочому місці в службовому кабінеті в адміністративному приміщенні Міністерства внутрішніх справ України по вулиці Богомольця, 10 у Печерському районі м. Києва, 10.02.2005 надав усну вказівку начальнику Департаменту роботи з персоналом Курку М.Н. забезпечити підготовку проекту наказу про призначення Приступлюка Л.В. на посаду оперуповноваженого Департаменту розвідувально-пошукової діяльності з присвоєнням спеціального звання "капітан міліції" та встановленням надбавки за особливі умови служби. При цьому Луценку Ю.В. було відомо, що згідно з частиною 2 статті 28 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та пунктом 7 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991, граничний вік перебування на службі в органах внутрішніх справ особами середнього та старшого начальницького складу, за виключенням полковників, становить 45 років, а Приступлюку Л.В. на той час виповнилось 47 років, тобто він не міг бути прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України".

Категорично заявляю: ніякої вказівки Мельнику чи Курку по телефону про призначення Приступлюка саме в Департамент оперативної служби не було і бути не могло!

Це повні фантазії слідчих.

Запитайте себе самих, чи можливо повірити, що Міністр внутрішніх справ дійсно розробив схему злочину і реалізував її заради Приступлюка?

За 4 роки в МВС я не отримав для себе службової квартири, не приватизував (як більшість міністрів) державні дачі в Конча-Заспі, не будувався як Ренат Кузьмін у Пущі-Водиці. Рідний брат працював на партійній посаді, відмовляючись від кар’єри і бізнесу, щоб не кинути тінь на брата.

Але за логікою Генпрокуратури все це – лише маскування заради збільшення зарплати і пенсії Приступлюка. Наскільки ж близьким треба бути Леоніду Приступлюку до Міністра внутрішніх справ, щоб Луценко заради нього пішов на злочин?

Тут слідчий так відповів на це запитання: Юрій Луценко та Леонід Приступлюк знайомі понад 15 років, Приступлюк – майже член родини Юрія Луценка.

Звучить пафосно, якщо не врахувати дійсні обставини.

Дізнатися все про Приступлюка слідчий Войченко доручив начальнику Служби внутрішньої безпеки МВС.

"Доручити підпорядкованим Вам працівникам допитати родичівПриступлюка, його близьких знайомих (як за місцем проживання у рівному та Києві, так і за колишнім місцем роботи у МВС) про його знайомство і стосунки із Луценком".

Згідно тому 3 стор. 150 кримінальної справи родичами та близькими знайомими Приступлюка виявилися:

- Командир патрульної роти, підполковник: "Познайомився на Рівненському радіозаводі, далі тільки забив здаля".

- Старший дільничний інспектор міліції Рівненського Міськвідділу:"Відомо про нього зі слів його дружини Тетяни".

- Менеджер Wesen Group: "Був помічником Луценка у 2002-2005 роках".

- Майор ДАІ:"Приступлюка я знаю, хоча особисто з ним не знайомий… Єдине, що я знаю, що вони разом працювали на радіозаводі" (Це – неправда!).

- Оперативник чергової частини Березнянського райвідділу:"Я особисто не знайомий, бачив його під час приїзду міністра".

- Заступник відділу ДАІ: "Представили, як водія міністра у 2008 році. До мене не звертався. Відносин із родиною Луценка не знаю".

- Командир взводу роти ДПС: "Даний громадянин відомий як водій міністра, бачив дуже рідко, не спілкувався"

і так далі.

Суд вже зняв ці липові докази.

Іншу брехню про нібито "родинні" стосунки Луценка і Приступлюка змусили підписати в Генпрокуратурі Валерія Мельника. Але він. Спасибі, знайшов у собі мужність спростувати це, як й іншу брехню слідчої групи.

Але більше – жодного!, жодного підтвердження дружби аж до потягу скоїти злочин на 10 років тюрми.

· Які у нас стосунки насправді?

З Приступлюком я познайомився в 2002 році, коли у мене як у народного депутат виникла необхідність мати надійного водія, здатного їздити по 500-1000 км за добу.

Порекомендував брат Сергій як члена СПУ та керівника авто-господарської фірми, на якій раніше працював Сергій.

Дійсно, Приступлюк за 2 роки проявив себе як відповідальний і фаховий працівник, здатний берегти службові таємниці. Таких помічників у народного депутат близько 20.

Всі ці роки мене зв’язували службові відносини. Так, я легко себе веду перед підлеглими, ніколи не створюю атмосфери великого і грізного боса. Але для Приступлюка я завжди був Юрієм Віталійовичем, дружина – Іриною Степанівною.

· Я маю небагато, але вірних друзів –

В’ячеслава Кириленка, Тараса Стецьківа, Миколу Томенка, Володимира Філенка, Юрія Гримчака, Олеся Донія, Миколу Вересня, Володю Ар’єва, Юрія Стеця, Юрія Винничука, Станіслава Николаєнка, Тетяну Коробову, Сергія Рахманіна, хлопців із "95-го кварталу".

Старші товариші: Валерій Пустовойтенко, Олександр Омельченко, Роман Василишин, Володимир Радченко.

Уявити в цьому колі Леоніда Приступлюка – важко. Не тому, що він гірший. Просто – інші інтереси, думки, дискусії.

· І ось Луценко за легендою ГПУ через 10 днів після призначення нарешті дочекався головного моменту кар’єри і

"усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та бажаючи настання в результаті їх здійснення суспільно-небезпечних наслідків у вигляді прямих матеріальних збитків державі, Луценко Ю.В. 15.02.2005 підписав на своєму робочому місці в службовому кабінеті в адміністративному приміщенні Міністерства внутрішніх справ України, розташованого за вищевказаною адресою, наказ №009 о/с про призначення Приступлюка Л.В., як новоприйнятого, старшим оперуповноваженим 4-го сектору 2-го відділу 2-го управління Департаменту розвідувально-пошукової діяльності, зарахувавши його в кадри МВС України із спеціальним званням "капітан міліції", присвоївши особистий номер (М-246959), з посадовим окладом 150 гривень, установивши йому згідно з наказом МВС України від 01.11.2003 № 1236 надбавку за особливі умови служби в розмірі 50 відсотків та згідно з наказом МВС України від 20.06.2004 № 684 вислугу років для виплати відсоткової надбавки 1 рік 11 місяців 27 днів".

· Звичайно, в реальному житті все було не так.

15.02.2005 року я серед інших документів отримав і кадровий наказ по Приступлюку.

У матеріалах кримінальної справи є і цей наказ, і пакет супровідних документів до нього, який кладуть на стіл Міністра.

1. Подання начальника Департаменту розвідувально-пошукової діяльності про прийом на службу в органи внутрішніх справ та призначення на посаду оперуповноваженого.

"Враховуючи вищевикладене, порушую клопотання про прийом на службу в ОВС та призначення його на посаду старшого оперуповноваженого.

Підпис – заступник начальника УЗРП ДРПД

Згоден – начальник Департаменту розвідувально-пошукової діяльності".

2. Висновок про прийом на службу в органи внутрішніх справ

"Заслуговує на призначення на посаду старшого оперуповноваженого.

Підпис – начальник відділу ДРП

Згоден – начальник Департаменту по роботі з персоналом".

3. Власне, сам текст наказу:

"Призначити Приступлюка, як новоприйнятого, старшим оперуповноваженим 4 сектору 2 відділу 2 управління Департаменту розвідувально-пошукової діяльності, зарахувавши його в кадри МВС зі спеціальним званням "капітан міліції" з посадовим окладом 150 (!) грн., установивши йому згідно наказу МВС №1236 надбавку за особливі умови служби в розмірі 50%".

Наказ по Приступлюку завізований начальником кадрової служби і самого підрозділу Департаменту розвідувально-пошукової діяльності.

· Як я мав відчути незаконність такого документу?

- Я не знав і сьогодні не знаю, скільки років Приступлюку.

- Я не знав і сьогодні не знаю нюансів процедури прийому в ОВС і присвоєння першого звання.

- Я і уявити не міг можливості так званого "розкрадання бюджету в особливо великих розмірах" при окладі в 150 грн. + 50% надбавки за складність!

- Знаючи, що мене вже 11 днів возить перший водій із "сімки" (ДРПД), як я міг сумніватися в законності аналогічного оформлення другого водія?

І головне – за роки роботи в облдержадміністрації та Кабінеті міністрів України я точно знав правило підготовки і прийняття управлінських рішень: професійні служби апарату відомства готують професійні висновки і ставлять візи.

При цьому Постанова Кабінету Міністрів "Про затвердження інструкцій з діловодства у міністерствах, інших органах центральної виконавчої влади" чітко встановлює:

"Відповідальність за зміст, рівень підготовки та належне оформлення документів покладається:

таких, що розробляються на виконання завдань, визначених законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України та дорученнями Прем'єр-міністра України, - за рішенням керівника органу виконавчої влади на одного із заступників відповідно до розподілу обов'язків;

інших службових документів - на керівників структурних підрозділів установи.

Відповідальність за зміст, рівень підготовки та належне оформлення документа, що візується кількома особами, несуть однаковою мірою всі ці посадові особи.

В органах виконавчої влади, з якими погоджуються проекти документів, відповідальність за зміст, рівень підготовки та належне їх оформлення покладається на заступників керівників цих органів".

Цей документ дублюється і наказом МВС №227 від 2005 року, п.2.2, 2.3., 1.2.

Тому, отримавши завізований проект наказу № 009 о/с від 15.02.2005 року у комплекті із завізованимита затвердженими поданнями та висновком про прийом Приступлюка на службу в органи внутрішніх справ і на посаду – як я це міг поставити під сумнів?!

Звичайно, я категорично спростовую придумане Генпрокуратурою"усвідомлення злочинності своїх дій та бажання настання матеріальних збитків державі".

Я лише підписав завізоване і затверджене керівниками фахових служб Апарату МВС рішення.

Я не міг тоді подумати, а, власне, і сьогодні не можу думати, що Міністр має особисто звірити роки народження, дипломи, медичні та психологічні довідки тощо в такій роботі на чолі 300-тисячного колективу!

Для чого тоді бюджет оплачує 3800 працівників Центрального апарату МВС? Невже треба лишити в МВС одного Міністра і одну секретарку?

Ви в таку схему вірите?

З часів фараонів до сьогодні будь-якого керівника оточує команда професійних спеціалістів з різних нюансів питань, що виникають в управлінні. Якщо рішення законне – є їх віза, якщо ні – вони пишуть свої заперечення.

Звичайно, якби такі заперечення були, а Луценко тим не менше ввів наказ в дію – тоді з нього треба спитати.

А раз Генпрокуратура винесла рішення про відсутність складу злочину в діях усіх, хто готував ці рішення, то намагання зробити Луценка злочинцем – явно не правове, а виключно політичне рішення.

· Йдемо далі за легендами Генпрокуратури.

"Продовжуючи діяти протиправно, з вказаною вище метою, Луценко Ю.В. на своєму робочому місці в службовому кабінеті в адміністративному приміщенні Міністерства внутрішніх справ України по вулиці Богомольця, 10 в Печерському районі м. Києва підписав підготовлені за його особистою вказівкою накази, що стосувались проходження служби Приступлюком Л.В. та його грошового забезпечення, а саме: 29.03.2005 наказ №0016 о/с, згідно з яким Приступлюк Л.В. вважався призначеним з підвищеним посадовим окладом згідно з наказом МВС України від 27.01.2004 №82 дск на 50 відсотків, а 06.06.2005 наказ №0029 о/с, яким Приступлюк Л.В. відповідно до наказу МВС України від 17.04.2005 №263 дск "Про реорганізацію підрозділів розвідувально-пошукової діяльності" призначений з 01.06.2005 старшим оперуповноваженим 4-го сектору 2-го відділу 2-го управління Департаменту оперативної служби з посадовим окладом в розмірі 150 грн., підвищеним згідно з наказом МВС України від 27.01.2004 № 82 дск на 50 відсотків, та встановленням йому згідно з наказом МВС України від 01.11.2003 № 1236 надбавки за особливі умови служби в розмірі 50 відсотків та роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків".

Категорично заявляю, що ці твердження про нібито "підготовлені за вказівкою Луценка накази" не тільки не відповідають дійсності, але і не спираються на жоден показ у справі.

Вони просто висмоктані із пальця!

· Другий прихід в Міністерство внутрішніх справ

Другий прихід був легший з точки зору кадрової роботи. Незаконно звільнені у 2007 році заступники міністра та начальники УВС були повернуті. Команда злагоджено працювала з перших днів. Незначні зміни в кримінальному блоці (7,2).

Серед звичних співпрацівників був і Приступлюк. На його прийом на роботу чи призначення на посаду я абсолютно не впливав, ні з ким про це не говорив.

Я повністю спростовую вигадки Генпрокуратури:

"Надалі, відразу після повторного призначення 18.12.2007 на посаду Міністра внутрішніх справ України Луценко Ю.В. і Приступлюк Л.В. вирішили продовжити злочинну діяльність, пов'язану із заволодінням державними коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Після цього Луценко Ю.В., виконуючи свою роль у вчиненні злочину, діючи спільно та погоджено із Приступлюком Л.В., зловживаючи своїм службовим становищем та використовуючи його всупереч інтересам державної служби, перебуваючи на своєму робочому місці в службовому кабінеті в адміністративному приміщенні Міністерства внутрішніх справ України по вулиці Богомольця, 10 в Печерському районі м. Києва, надав усну вказівку підпорядкованим працівникам міністерства підготувати проект наказу про призначення Приступлюка Л.В. старшим оперуповноваженим Департаменту оперативної служби із встановленням йому надбавок за особливі умови служби та виконання особливо важливих завдань".

Чітко заявляю, що це неправда. Жодних показів у кримінальній справі про чергову змову Міністра і водія, про те, що Луценко надав усну вказівку жодному підпорядкованому працівнику готувати наказ – немає.

Це знову фантазії слідчого Войченка, взяті зі стелі!

І цього разу я підписував наказ про призначення Приступлюка в Департаменті оперативної служби (ДОС) із тим же званням капітан, керуючись заявою Приступлюка із візою начальника ДОС "клопочу по суті рапорту", поданням начальника ДОС про прийом, завізоване і погоджене згідно порядку, а також проекту наказу з візами узгодження всіх заступників та начальників служб.

Я не мав жодних сумнівів, що цей документ не порушує чинне законодавство. Тим більше, не хотів настання збитків державі, як фантазує Генпрокуратура.

Не було в реальному житті і не підтверджуються жодним наказом у справі і так звані особисті вказівки про підготовку наказів щодо подальшого проходження служби Приступлюка, в тому числі отримання чергового спеціального звання "майор".

Моїм адвокатом Баганцем вже вказувалося на ці факти безпідставних звинувачень Генпрокуратурою, які кваліфікуються як упередженість та необ’єктивність слідства.

· Нагороди. Тут ситуація складніша.

З одного боку, всі нагороди в МВС, тому числі і Приступлюку, оформлювалися виключно на підставі подань прямих начальників співробітника МВС.

Я жодного разу не давав вказівки готувати по Приступлюку такі документи. Слова про "підготовлені за особистою вказівкою Луценка незаконні накази про нагородження Приступлюка" - ще одна фантазія Генпрокуратури, яка не відповідає ні дійсності, ні наказам у справі.

Все це – знову висмоктане з пальця слідчого, якому поставили завдання "нарити щось на Луценка".

Всі згадані подання про нагородження надходили в Департамент по роботі з персоналом (ДРП), перевірялися фахівцями і у вигляді зведеного наказу з візами усіх служб і заступників міністрів подавалися на мій підпис.

У т.6 кримінальної справи – приклад такого наказу.

Наказ від 06.12.2005 року за № 1100 складається із 50 сторінок прізвищ, всього їх 688. Один із них – капітан Приступлюк, нагороджений відзнакою "За міжнародне співробітництво".

Інший наказ від 11.02.2009 р. – 39 чоловік, від 12.02.2008 – 94 чоловіка.

Чи я міг особисто перевірити відповідність нагород і заслуг кожного офіцера? Ні!

І тим не менше, я мушу все ж сказати, що відчуваю сором за те, що стара практика, коли наближеній до Міністра особі кадри роблять приємне, здійснювалася і при мені.

І хоч це і не принесло відчутних збитків бюджету МВС, але я беру на себе політичну вину за ці дії перед справжніми професійними міліціонерами, які заслужили нагороди.

· Марення змовою 2005 року Міністра внутрішніх справ із водієм і далі не давало спокою слідчому Генпрокуратури Войченку. Лаври Вишинського, який пачками розкривав змови троцкістів-бухаринців-зінов’ївців, очевидно, керували його фантазією, коли він писав наступне:

"Після цього, в один із днів, приблизно в грудні 2008 року, Луценко Ю.В. і Приступлюк Л.В. спільним рішенням внесли зміни до плану вчинюваних злочинних дій, які полягали в збільшенні розміру грошового забезпечення Приступлюка Л.В. для створення умов по одержанню ним щомісячно пенсії за вислугою років у найбільш можливому розмірі та одноразової грошової допомоги, розмір якої відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлюється у Відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.

У зв'язку з цим Луценко Ю.В. своїм наказом від 23.12.2008 №1943 о/с призначив Приступлюка Л.В. на посаду помічника Міністра відділу поточної діяльності (за рахунок посади радника Міністра відділу радників Міністра) Апарату Міністра з посадовим окладом 2000 грн., установивши відповідно до понови Кабінету Міністрів України від 7.11.2007 №1294 надбавки за безпосереднє розроблення та проведення експертизи нормативно-правових актів у розмірі 100 відсотків, інформаційне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність у розмірі 50 відсотків.

…

Перебуваючи з Приступлюком Л.В. у злочинній змові на заволодіння державними коштами та використовуючи службові повноваження у злочинних цілях, Луценко Ю.В. у вказаний період часу, тобто в листопаді 2009 року, перебуваючи на робочому місці в службовому кабінеті в адміністративному приміщенні Міністерства внутрішніх справ України, розташованого за вищевказаною адресою, надав усну вказівку підпорядкованим працівникам Департаменту кадрового забезпечення підготувати проект наказу про призначення Приступлюка Л.В. на вищевказану посаду.

Усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та бажаючи настання в результаті їх здійснення суспільно-небезпечних наслідків у вигляді прямих матеріальних збитків державі, Луценко Ю.В. 26.11.2009 підписав на своєму робочому місці в службовому кабінеті в адміністративному приміщенні Міністерства внутрішніх справ України, розташованого за вищевказаною адресою, наказ №2933 о/с про призначення Приступлюка Л.В. з 2.12.2009 на посаду помічника Міністра відділу поточної діяльності (за рахунок посади радника Міністра відділу радників Міністра) Апарату Міністра з посадовим окладом 2 482 грн., присвоївши 9 ранг державного службовця, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9.03.2006 №268 надбавку за високі досягнення в праці в розмірі 50 відсотків".

Зайве, мабуть, вказувати, що і в цих пасажах – повна брехня, яка не тільки не відповідає фактам, але і не спирається на жодний показ жодного свідка.

Це стосується і так званого "спільного рішення Луценка і Приступлюка, які внесли зміни до плану вчинюваних злочинних дій", і вигаданої "усної вказівки Луценка підпорядкованим працівникам Департаменту кадрового забезпечення (ДКЗ) підготувати проект наказу про призначення Приступлюка на посаду" тощо.

Я взагалі не розумію, як можна знайти злочин у банальному переміщенні працівника МВС з посади на посаду. Тим більше, висувати звинувачення без жодних фактів, прізвищ, посад.

· Фактично, з огляду на масові звернення з листами та клопотаннями людей під час моїх поїздок в регіони виникла потреба визначити відповідального працівника за їх отримання, опрацювання та контроль розгляду.

У результаті було прийнято рішення скороти штат радників (а це генеральська посада із зарплатою у 10 тисяч гривень) і за цей розрахунок ввести одну посаду помічника відділу поточної діяльності Апарату Міністра з окладом у 2,5 тисячі гривень.

У справі є покази про це рішення, інформація про виконувану Приступлюком роботу, його службовий кабінет тощо.

Мало того, я впевнений, що саме на цій посаді і має оформлятися водій Міністра. Саме Апарат Міністра, саме відділ поточної діяльності, саме наявний там режим секретного і грошового утримання – оптимальне вирішення дилеми, де має оформлятися такий співробітник.

· Поставте собі запитання – що таке Апарат Міністра?

Це – його помічник по графіку роботи, помічники по опрацюванню кореспонденції, помічники-охоронці, помічник-водій, працівники приймальні.

Інший волій – Костянтин Сидоренко – мусив бути в Департаменті розвідувально-пошукової діяльності, щоб мати право в’їзду на територію цього підрозділу або на зустрічі із основним складом міліцейської розвідки.

Логічно? Логічно.

Але не для Генпрокуратури. Бо тоді розсиплеться придуманий ними план по нанесенню збитків для держбюджету через змову Міністра і водія. Адже тоді виявиться, що водій, якого кадровики оформили в Департамент оперативної служби за усталеною із 90-х років практикою в оперативному підрозділі, отримував менше, ніж мав би в штаті відділу поточної діяльності Міністра.

І тоді виявиться, що ніякої кримінальної справи і бути не може!

Саме тому Генпрокуратура вбачає злочин у діях Луценка по економії державних коштів шляхом скасування посади радника з окладом у 10 тисяч гривень і оформленням водія як помічника відділу поточної діяльності з окладом у 2482 гривні.

Довідково нагадаю, що за моєю ініціативою було скасовано ½ генеральських посад в МВС. Їх залишилося 75 із 150-ти. А цю багатомільйонну економію хтось рахуватиме. Або добровільну відмову мене (як і всього уряду Ю.Тимошенко) від ½ зарплати в часи кризи хтось рахував?

· Окремо хочу наголосити, що теорія слідства Генпрокуратури, що водій Приступлюк мав числитися старшиною автогосподарства – м’яко кажучи, некомпетентна.

1. Факт перший - в автогосподарстві штат 200 співробітників на 400 автомобілів.

2. Факт другий - в штаті автогосподарства немає посади – водій Міністра, натомість є водій паливної машини, вантажівок для перевезення сміття, слюсарів тощо.

3. Факт третій - автогосподарство не має офіцерських звань. Немає в автогосподарстві і секретно-режимного відділу.

4. Факт четвертий - нормативні документи, на підставі яких керівник автогосподарства закріпляв автомобіль автогосподарства за відрядженими працівниками інших підрозділів МВС.

5. Факт п’ятий – на територію Департаменту оперативної служби не може заїхати ніхто, крім Міністра, його заступника та працівників ДОС. Повторюю, ніхто інший – з допуском секретності чи без.

Все це беззаперечно свідчить, що водій Міністра в силу специфіки служби і доступу до секретної інформації не міг працювати автогосподарстві!

Щоправда, я дізнався про це не відразу в лютому 2005 року, а десь через декілька місяців. Але ж 24 слідчих в особливо важливих справах могли б це з’ясувати без 400 днів арешту Луценка!

Більше того, примітивність логіки слідчого Генпрокуратури Войченка "водій – значить автогосподарство" спростовується тим простим фактом, що сотні водіїв працювали, працюють і будуть працювати в штатах ДОС, ДОТЗ, ДКР, ДБЕЗ, ДБНОН тощо.

На підставі цього аналізу я вважаю абсолютно нелогічними і неприпустимими (якщо, звичайно, ми шукаємо істину!) віднімати від зарплати оперуповноваженого капітана ДОС зарплату водія-старшини автогосподарства і різницю оголошувати збитками державі.

Це – абсурд! Це все рівно, що розглядати тигра в Київському зоопарку як кота і відповідно оголошувати збитками різницю виданого м’яса.

· Як я дізнався із матеріалів кримінальної справи, злочинна змова Міністра і водія в лютому 2005 року привела до скоєння ще одного злочину у листопаді 2008 року.

Слідчий Войченко ні на хвилину не сумнівається, що я ще в лютому 2005 року знав, що після відставки в грудні 2006 року створю партію "Народна самооборона", доб’юся перших в історії України позачергових парламентських виборів, очолю блок "НУ-НС", разом із БЮТ виграю їх в один голос, знову стану Міністром внутрішніх справ і, нарешті, реалізую розроблений в 2005 році злочинний план дій на користь Приступлюка.

Ось як це уявляє собі Генпрокуратура:

"У подальшому, в один із днів приблизно в жовтні 2008 року, Луценко Ю.В. і Приступлюк Л.В. прийняли спільне рішення про вчинення додаткових протиправних дій, спрямованих на збільшення вислуги років шляхом незаконного зарахування Приступлюку Л.В. до стажу служби в органах внутрішніх справ України періодів роботи на вільнонайманих посадах, не пов'язаних із проходженням державної служби. Це давало можливість одержувати грошове забезпечення у більшому розмірі та надавало право виходу на пенсію за вислугою років з одержанням щомісячно певної суми грошових коштів.

…

У той же час, для реалізації свого злочинного плану та надання видимості законності вчинюваним діям, Луценко Ю.В., до підписання та видання відповідного наказу по Міністерству внутрішніх справ України, вирішив направити листа до Кабінету Міністрів України начебто для одержання дозволу, як виняток, на зарахування Приступлюку Л.В. до стажу служби в органах внутрішніх справ України періодів роботи його водієм Рівненського радіозаводу та Рівненського заводу торгового обладнання, а також помічником-консультантом народного депутата України, усвідомлюючи при цьому, що питання про обчислення вислуги років при виході на пенсію працівників органів внутрішніх справ України врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їхніх сімей" і у зв'язку з цим ніякі посадові особи Кабінету Міністрів України не вправі змінювати чинне законодавство та робити з діючих правових норм винятки, в тому числі для Приступлюка Л.В. При цьому Луценко Ю.В. розраховував на одержання від керівників Уряду відповіді, яка хоча б і не давала йому дозволу на зарахування Приступлюку Л.В. до стажу служби в органах внутрішніх справ України періодів роботи його на вільнонайманих посадах, але давала підстави для розгляду цього питання в Міністерстві внутрішніх справ України".

Із четвертого разу слідчий Войченко зміг за допомогою тільки йому відомих засобів вибити із мого колишнього першого заступника Михайла Клюєва неправдиві покази про те, що я нібито давав йому 31 жовтня 2008 року у своєму робочому кабінеті вказівку підготувати незаконний наказ про нарахування стажу і – як наслідок:

"Усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та бажаючи настання в результаті їх здійснення суспільно-небезпечних наслідків у вигляді прямих матеріальних збитків державі, Луценко Ю.В., порушуючи вимоги статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їхніх сімей", 11.11.2008 підписав на своєму робочому місці в службовому кабінеті в адміністративному приміщенні Міністерства внутрішніх справ України, розташованого за вищевказаною адресою, наказ №00115 о/с про зарахування Приступлюку Л.В. як старшому оперуповноваженому з особливих доручень Департаменту оперативної служби до вислуги років для призначення пенсії, стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та безперервної роботи в органах внутрішніх справ України періодів роботи з 10.02.1983 по 15.02.2005, а саме 22 роки 00 місяців 05 днів, а 24.11.2008 наказ №00118 о/с, яким встановив Приступлюку Л.В. станом на 01.12.2008 вислугу років для виплати відсоткової надбавки в 27 років 1 місяць 11 днів".

· Як все відбувалося насправді?

Практика зарахувань цивільного стажу в міліцейську вислугу років існувала в МВС давно. Я і мої заступники, як і попередні міністри та їх зами, регулярно клопотали перед Кабінетом міністрів про це.

Мало того, в томі 23 міститься додаток 1, з якого легко дізнатися, що Луценко підписав таких листів у 2005-2006 рр. – 22, у 2008 р. - 20, у 2009 – 24. Цушко за 2007 рік встиг стільки ж, скільки я за чотири роки – 64 листи. За перші місяці 2010 року вже новий міністр Могильов теж підписав 2 таких листи.

Скільки таких листів підписано до 2005 року – точно невідомо, слідство цим не цікавилося, бо їх мета – не встановлення законності, а зачіпка для кримінальної справи проти конкретно замовленого Луценка.

Те, що вивчення проблеми зарахування цивільного стажу до міліцейської вислуги зовсім не турбує Генпрокуратуру, яскраво видно з того, що всі вилучені (подалі від журналістів та народних депутатів) листи з архіву Кабінету Міністрів Генпрокуратура виділила в окреме провадження і відправила в МВС. З тих пір пройшов рік, а рішення про порушення кримінальної справи чи відмову в порушенні кримінальної справи, яке мало б наступити за 10 днів, так і не відбулося.

Тому, попри розрекламовану об’єктивність закону, який обов’язковий нібито для всіх в Україні, так і неясно, чи будуть відповідати всіміністри внутрішніх справ за листи та накази, в результаті яких сотні працівників МВС отримали більший стаж і, відповідно, більші пенсії.

Поки що ясно одне – бажання влади бачити Луценка тюрмі реалізовано.

· Тепер про конкретну послідовність подій навколо стажу Приступлюка.

Я, будучи Міністром, і в 2005-2006, і в 2008 роках підписував підготовлені Департаментом кадрового забезпечення листи на Кабінет Міністрів України з проханням надати дозвіл на зарахуваннявідповідного стажу. Інколи Кабмін давав дозвіл, інколи – відмовляв, інколи – дозволяв зарахувати частково. Механізму прийняття рішень в Кабінеті Міністрів я не знав. Допускав, що існує практика спеціальних окремих розпоряджень Кабінету Міністрів з цього приводу.

В один із робочих днів у робочій пошті я підписав і лист на Кабінет Міністрів про дозвіл на зарахування стажу Приступлюку. До нього додавався рапорт Приступлюка з резолюцією керівника "клопочу по суті", візи юридичної та кадрової служби МВС.

Вважати, що цим листом я маскував свої нібито злочинні наміри – м’яко кажучи, нерозумно.

Власне, на цьому – підписі під рутинним листом-клопотанням і завершилися мої дії в інкримінованому мені злочині.

Ніяких вказівок М.Клюєву, про які він говорить (очевидно, під тиском погроз порушити проти нього кримінальну справу) – я не давав. Взагалі і самої відповіді Кабінету Міністрів я не бачив. Відслідковування долі Приступлюка – виключно хворі фантазії Генпрокуратури. Я мав на той час інші проблеми.

Фактом є те, що 30 жовтня 2008 року я взяв відпустку, яку разом із сім’єю провів за кордоном.

Фактом є те, що я нікому – ні Клюєву, ні членам комісії, яка розглядала цю справу стажу Приступлюка, не давав ніяких вказівок.

Фактом є те, що в один із робочих днів 11 листопада 2008 року я отримав проект кадрового наказу, в якому, крім десятка інших рішень по особовому складу, був і абзац, присвячений Приступлюку.

У т. 5 це можна побачити: "Відповідно до листа Кабінету міністрів України зарахувати до вислуги років в МВС стільки-то років цивільного стажу і запис: "Підстава – висновок центральної комісії МВС України 05.11.2008 р.".

· Що я мав робити, маючи такий проект наказу?

1. Перевірити візи заступників міністра, особливо – кадровиків. Вони були без заперечень по тексту.

2. Звернути увагу на підставу. Я знав, що саме центральна комісія МВС має по суті розглядати і приймати законне рішення, яке вводиться в дію наказом Міністра. В підставі саме про цю комісію і було зазначено.

3. З огляду на те, що в формулюванні було зазначено "відповідно до листа Кабінету Міністрів України", а я його не бачив, я мав звернути увагу на візу першого заступника Михайла Клюєва, який згідно посадових обов’язків відповідав "за організацію взаємодії з питань кадрового забезпечення із Секретаріатом Президента, Кабінетом Міністрів, іншими органами влади".

М.Клюєв, згідно своїх обов’язків, також очолював кадрову комісію МВС, тож, безумовно, розумів, що візував без зауважень.

Які підстави у мене були не підписати цей наказ за таких обставин? Це відомо лише слідчому Войченку, який із сотень подібних рішень, у тому числі з десятків за моїм підписом, злочинним вважає саме цей.

Гонитва Генпрокуратури за формуванням із Луценка злочинця – дуже показова.

"За результатами розгляду даного звернення, 31.10.2008 Перший віце-прем'єр-міністр України Турчинов О.В. підписав підготовлену працівниками апарату Кабінету Міністрів України відповідь про те, що Кабінет Міністрів України не заперечує проти розгляду у Міністерстві внутрішніх справ України питання щодо можливості зарахування Приступлюку Л.В. до стажу служби в органах внутрішніх справ України періодів роботи його на вільнонайманих посадах та прийняття з цього приводу рішення відповідно до чинного законодавства".

А ось реальний текст: "Погодитись, як виняток". Така ж резолюція і в Азарова на листі Цушка, як і в десятках інших справ про зарахування стажу. Але хіба Генпрокуратуру цікавлять факти?!

Я категорично заявляю, що не мав ніякого розробленого плану злочинних дій на користь водія, не давав жодних вказівок готувати лист на Кабінет Міністрів, не давав жодних вказівок готувати рішення комісії та проекти наказу.

Це – вигадки Генпрокуратури.

Який правовий шлях усунення таких, ймовірно, помилкових, рішень?

1. Скасування за поданням Генпрокуратури відповідних наказів.

2. Відшкодування державі збитків у вигляді незаконно отриманої пенсії та вихідної допомоги.

3. Притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що приймали ці неправомірні рішення.

Аналогія: саме так я скасовував наказ по неправильно присвоєним званням у 2004 році за протестом Т.Корнякової.

Що ми маємо в нашому реалі?

Генпрокуратура не ініціює скасування усіх наказів по зарахуванню до вислуги років цивільного стажу.

Генпрокуратура не добивається відшкодування усіх незаконних пенсійних платежів.

Генпрокуратура винесла постанови про відсутність складу злочину в діях усіх посадових осіб, які готували рішення по Приступлюку, і не переймається перевіркою законності дій інших керівників МВС до і після Луценка.

Генпрокуратуру цікавить лише одне – тюрма для Луценка.

Часто можна почути від влади Януковича, що цей процес – неполітичний. Є, мовляв, порушення закону і за них треба відповісти.

Це може бути правдивою відповіддю при одній умові – якщо Генпрокуратура буде діяти по певним порушенням абсолютно аналогічно щодо всіх без виключення посадових осіб.

Ми ж маємо безліч подібних дій усіх міністрів внутрішніх справ щодо оформлення водіїв, щодо стажу працівників органів внутрішніх справ, але кримінальна справа – одна, і саме Луценко – в клітці цього політично мотивованого процесу.

ІІ ЕПІЗОД КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Нещодавно я читав блискучу книжку Умберто Еко, яка вивчає тенденції світового мистецтва з точки зору вибору між списком і переліком. За відлік проблеми він взяв Гомера – насичений багатьма деталями, але обмежений список фігур, зображений на щиті Ахілла, і колосальний перелік кораблів та вождів ахейців, що передбачає їх безкінечність.

Але і фантазія Гомера тьмяніє на фоні фантазії про безкінечність злочинів Луценка згідно таємної, але тепер викритої (!) змови Міністра внутрішніх справ і водія.

Новий епізод – Луценко поцупив квартиру!

Ось як бачать це міфотворці із Генпрокуратури:

"Так, відразу після призначення на посаду Міністра внутрішніх справ України, Луценко Ю.В. приблизно в лютому - на початку березня 2005 року, враховуючи свої тривалі дружні відносини з Приступлюком Л.В., який виконував функції його водія, вирішив сприяти в забезпеченні його жилим приміщенням за рахунок Міністерства внутрішніх справ України.

…

Луценко Ю.В. вирішив перевищити свої службові повноваження та одноособово, як службова особа та Міністр внутрішніх справ України, прийняти рішення про визнання за Приступлюком Л.В. права на позачергове одержання жилого приміщення. Одночасно Луценко Ю.В. у такий спосіб передбачав створити умови для послідуючого прийняття Центральною житлово-побутовою комісією МВС України рішення про надання квартири №123 по вулиці Сосницькій, 21 в м. Києві саме Приступлюку Л.В.

Реалізуючи цей злочинний умисел, діючи умисно, в інтересах Приступлюка Л.В., бажаючи допомогти йому в поліпшенні житлових умов, усвідомлюючи протиправність своїх дій та перевищення службових повноважень, Луценко Ю.В. в один із днів приблизно в кінці березня 2005 року через заступника керівника апарату Міністра - радника Міністра Мельника В.Г. надав усну вказівку підпорядкованим по службі керівникам Департаменту розвідувально-пошукової діяльності підготувати проект наказу, яким частково змінити попередній наказ №009 о/с від 15.02.2005 про призначення Приступлюка Л.В. старшим оперуповноваженим 4-го сектору 2-го відділу 2-го управління Департаменту розвідувально-пошукової діяльності, а саме доповнити його положеннями про те, що Приступлюк Л.В. прийнятий на службу з правом позачергового надання житла.

…

Продовжуючи свою протиправну діяльність, Луценко Ю.В. в один із днів приблизно в кінці березня - на початку квітня 2005 року надав усну вказівку підпорядкованим працівникам Господарського департаменту виконати наказ №0016 о/с від 29.03.2005 в частині надання Приступлюку Л.В. 1-кімнатної квартири №123 по вулиці Сосницькій, 21 в м. Києві поза чергою. При цьому Луценку Ю.В. було відомо, що в міністерстві є працівники, які мають право на отримання жилого приміщення поза чергою, та що надання при таких обставинах квартири Приступлюку Л.В. призведе до порушення їх прав і законних інтересів".

· Погодьтеся – дивна картина.

Перші місяці роботи. Викриваються мільярдні розкрадання уряду Януковича 2004 року в Укрзалізниці, Мінтрансі, Держрезерві, голова Фонду держмайна М.Чечетов дає явку з повинною по продажу "Криворіжсталі" за ціною, заниженою на 20 млрд., по вказівці президента Кучми, а прихватизації "Павлоградвугілля" – за вказівкою Януковича.

Прямо в кабінеті Міністра внутрішніх справ Луценка вимушені дати признання у вбивстві журналіста Гонгадзе три працівники органів внутрішніх справ.

А Луценко в цей час постійно зайнятий реалізацією злочинної змови з водієм задля надання йому 20 м² житла. Не бере собі ні квартири, не приватизовує дачі чи санаторія, чи хоча б автомобіля. А задля Приступлюка мовою Генпрокуратури, "усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та бажаючи настання в їх результаті суспільно-небезпечних наслідків" особисто наказав, на якій вулиці, в якому будинку треба порушити чергу і надати цю розкішну 20 м² квартиру Приступлюку.

Гомер плаче сліпими очима.

Слідчий Войченко потирає пітні руки у передчутті нових викривань.

· Як була справа?

З перших днів призначення я мусив багато їздити по Україні. Призначення нових начальників УВС, заслуховування інформації про розкриття нерозкритих раніше вбивств минулих років давало результат.

Хто забув – нагадаю. Саме з 2005 року вперше за історію незалежної України в результаті розгрому раніше недоторканних організованих злочинних угрупувань в Донбасі, Криму, Одесі, Львові кількість вбивств стала скорочуватися. До минулого року включно. Зараз реабілітовані горе-керівниками Генпрокуратури кузьміними мафіозі знову почали відродження "бандитських 90-х".

Так ось – постійні виїзди в 4-5 ранку. Пару разів Приступлюк запізнився, каже, що не міг добратися із околиці міста, де знімав квартиру.

Я кажу заступнику по тилу Фокіну: "Підбери службове житло".

Увага! Саме - службове житло. Саме це постійно повторює Фокін у своїх показах.

Саме Фокін через декілька днів доповів, що для вирішення цього питання, на думку фахівців із відділу обліку житла Господарського управління, треба винести доповнення до наказу про призначення Приступлюка в орагни внутрішніх справ.

Такі накази не були якимось ексклюзивом. Фактично всі новопризначені керівники, які переїжджали в Київ чи в інші області, отримували в установленому порядку аналогічне право.

Через деякий час такий проект із візами начальника ДОС, начальника ДРП, першого заступника Міністра внутрішніх справ, заступника Міністра внутрішніх справ та інших.

Я вже пояснював суду, що згідно Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження інструкцій з діловодства у міністерствах, інших органах центральної виконавчої влади" відповідальність за текст покладається на уповноважених згідно функціональних обов’язків фахівців.

Я не є фахівцем із житлового законодавства. Для цього в МВС є відповідні посадові особи, які готують законні проекти рішень на підпис Міністру. Жодних заперечень вони в проекті наказу не виклали.

Тому я підписав цей наказ, як і інші десятки наказів аналогічного змісту.

Щоб зрозуміти роль цього наказу, я приведу приклад ст. 22 закону "Про міліцію", яка надає всім міліціонерам право першочергового отримання житла. Але це право не реалізується без розгляду комісією законності та черговості претендентів на житло.

· Важливо підкреслити:

цей наказ надає не житло, а право на розгляд питання про житло на уповноваженій житлово-побутовій комісії МВС.

Я не був членом цієї комісії, ніяких вказівок її голові чи членам не давав. Твердження Генпрокуратури про це – відверта фальсифікація.

Вершиною цих брехливих тверджень Генпрокуратури є:"Одночасно Приступлюк Л.В. звернувся до Луценка Ю.В. з проханням сприяти в здійсненні обміну 1-кімнатної квартири №123 по вулиці Сосницькій, 21 в м. Києві на іншу 1-кімнатну квартиру, розташовану в центральній частині м. Києва, на що Луценко Ю.В. погодився.

У зв'язку з цим, продовжуючи діяти умисно та протиправно, усвідомлюючи, що 1-кімнатна квартира №123 по вулиці Сосницькій, 21 у м. Києві Приступлюку Л.В. надана незаконно, Луценко Ю.В. в один із днів приблизно в червні 2005 року, перебуваючи на робочому місці, в службовому кабінеті в приміщенні Міністерства внутрішніх справ України, надав усну вказівку підпорядкованим працівникам Господарського департаменту вжити заходів щодо обміну цієї квартири на іншу 1-кімнатну квартиру в центральній частині м. Києва".

Від першого до останнього слова – брехня, що не підтверджена жодним доказом або свідком у справі.

· Ще раз наголошу: саме житлово-побутова комісія була вповноважена на вирішення питання надання квартир для працівників, що обліковані у черзі на житло.

До дій комісії, а потім – Печерської райдержадміністрації, потім по обміну житла на вул. Дмитрівській я не мав жодного впливу.

Тому цивільним позивачам варто позиватися до житлово-побутової комісії в особі МВС, а не до громадянина Луценка, дії котрого жодним чином не порушували права черговиків.

Не можу не зупинитися на темі моєї реєстрації в листопаді 2006 року за адресою квартири Приступлюка.

Великий сищик Кузьмін затвердив Обвинувальний висновок у моїй справі, яким мені не інкримінується даний факт.

Але під тиском громадськості, яка не може зрозуміти, чому Луценко, Тимошенко та інші політичні в’язні сидять при повній відсутності особистої користі у справах, пан Кузьмін "відкрив" доказ цієї користі, яка, як він каже, полягає в тому, що"сразу же после выдачи квартиры своему водителю Луценко в ней прописался, а жильё было сразу же приватизировано водителем".

Сумно, що державному раднику юстиції другого класу треба нагадати про те, що інститут прописки в Україні багато років тому як скасований. Є лише реєстрація громадянином перед державою місця, за яким він бажає з нею спілкуватися в разі необхідності голосувати, отримати повістку тощо.

Ще сумніше, що я маю ловити на черговій брехні першого заступника Генпрокуратури, бо "сразу же после выдачи - прописался" в реалі означає 1,5 роки між видачею і реєстрацією.

Але це – емоції.

· Чому ж я дійсно в листопаді 2006 року зареєструвався у Приступлюка?

Щоб відповісти на це питання, варто згадати політичні події того часу.

А це – прихід уряду на чолі із Януковичем-2. Я, як і інші силовики, за наполяганням Ющенка лишаюся на посаді Міністра внутрішніх справ.

Янукович запрошує мене в Межигір’я, тоді ще не вкрадену, а державну резиденцію.

Після довгих розповідей про свою молодість і образи він звертається до мене: "Припини пресувати Сашу". – "Якого?" - "Мельнікова в Криму".

Я, звичайно, знаю, про кого мова – депутат блоку "За Януковича", "Мєля", лідер організованого злочинного угрупування "Сейлем", в складі якого близько трьохсот бойовиків, на рахунку яких десятки вбивств, вимагань тощо.

Моя відповідь була прямою – це бандит, я не зупинюся. І дійсно, 29 вересня 2006 року у підозрі в чотирьох убивствах затримують Мельнікова та двох його подільників.

Далі – типова реакція людей Партії регіонів. Маючи на руках всі докази про причетність банди до убивств, у тому числі працівника міліції, заступник Генпрокуратури Р.Кузьмін підписує подання в суд на арешт двох осіб, а керівника ОЗУ, за якого так піклується Янукович – відпускає. Той тікає в Росію. Арештований подільник Ісаєв убитий ножем в Сімферопольському СІЗО.

Так само прикриє Кузьмін і Каліфіцький іншого главу ОЗУ – Гіві Німсадзе у 2010 році. На рахунку цієї банди в 50 чоловік - 100 убивств. Після президентських виборів цей громадянин буде реабілітований.

У першому ж інтерв’ю Мельніков погрожує мені. Симптоматичні слова:"Скоро, очень скоро всё станет на свои места. Недолго осталось ждать".

Той же Кузьмін виявляє в моїх діях корупцію (потім я виграю Апеляційний і Вищий суд по цих фальшивках), слухняна Януковичу Партія регіонів за підтримки кримінальних діячів з інших фракцій знімає мене з посади Міністра внутрішніх справ.

· Ось в такій ситуації я жив восени 2006 року.

Як я вже казав – моя совість перед людьми чиста. Я діяв рішуче проти будь-яких організованих злочинних угрупувань під будь-чиїм прикриттям. І значки ПР, БЮТ, НУ чи СПУ мене не зупиняли. В результаті я нажив колосальну кількість дуже авторитетних ворогів, які, за словами відомого бандюка Курочкіна, хотіли "решать с Луценко вопросы по старинке, как в эпоху бурных 90-х".

Прямо із СІЗО Курочкін, до речі, погрожував мені розправою над моїми дітьми.

· Керівники оперативних підрозділів попереджували мене про небезпеку.

Тут є один нюанс – я був першим міністром, який жив під час роботи в МВС і після відставки в тій же квартирі. Не на спецдачі під охороною, не в заміському збудованому підлеглими будинку з охороною по периметру, а в звичайному багатоповерховому будинку в центрі Києва.

Ясно, що ймовірний замах в таких умовах було не зупинити. Але я вирішив вберегти сім’ю хоча б від погроз різних ображених і судових повісток. Сім’я і так жила як натягнутий нерв і кожна квитанція з пошти забрати замовний лист викликала безсоння дружини Ірини і мовчазну сконцентрованість старшого сина.

Я порадився із Москалем – як бути. Він не раз бував в подібних обставинах, досить згадати, як Геннадій Геннадійович пережив вибух в готелі, де він жив. Убивство його сусіда віце-прем’єра Криму Сафонцева ми, на щастя, розкрили.

Москаль порекомендував виїхати з країни. Я це не міг зробити. Тоді, каже, хоч зареєструйся у когось із знайомих без сім’ї, хай носить тобі пошту і повідомляє про погрози.

Я почав перебирати друзів, знайомих. Холостяком виявився один Приступлюк. Крім того, він отримав необхідні навики поведінки в МВС, мав пістолет. Леонід погодився, оформив документи.

З тих пір я був на вул. Дмитрівській три рази – один раз на парламентських виборах 2007 року і двічі на президентських 2010 року. У квартирі, яка не дає спокійно спати Генпрокуратурі, так і не був.

· Підсумовуючи цей епізод, я хочу заявити, що ніколи не вбачав своїх обов’язків у розподілі житла.

Я робив усе, щоб було що ділити житлово-побутовій комісії. Я гружуся тим, що за чотири роки двічі ставив рекорди по будівництву житла для працівників органів внутрішніх справ і в 2009 році довів цю цифру до 774 квартир в рік! У черзі не залишилося жодної вдови, жодного інваліда І групи тощо.

До слова – міністр Могильов у 2010 році здав 0 квартир!

ІV ЕПІЗОД КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Якщо всі попередні, нічим не підтверджені звинувачення Генпрокуратури є комплексом фантазій та смішних уявних змов, то останній епізод про злочинні дії Міністра внутрішніх справ Луценка по проведенню урочистих заходів з нагоди відзначення 17-ї та 18-ї річниці Дня міліції є просто підлим по відношенню як до мене, так і до всіх працівників і ветеранів органів внутрішніх справ.

Я не сумніваюся в реакції вдів загиблих працівників міліції. Коли вони почують, що слідство вклало в матеріали кримінальної справи документи про витрати на організацію панахиди до Чорнобильської дати, квіти до Вічного вогню в День Перемоги, роботу служб транспорту для перевезення ветеранів до Палацу "Україна".

Я не сумніваюся в реакції офіцерів, коли вони дізнаються, що і пальне за їх перевезення в Секретаріат Президента – для вручення нагород – розглядається як злочинне.

Всі вони, в кращому разі, плюнули б в обличчя вгодованому слідчому Войченку. І мали б на це право.

Яка може бути реакція Міністрів внутрішніх справ сусідніх країн, наших партнерів по офіційній міжнародній організації Ради Міністрів внутрішніх справ СНД і Грузії, коли вони почитають такі звинувачення від Генпрокуратури України?

"Також, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з особистих інтересів, невірно розуміючи інтереси служби, бажаючи задовольнити особисті амбіції та створити особистий імідж, усвідомлюючи протиправність своїх дій та явне перевищення службових повноважень, Луценко Ю.В. 17.11.2009 року підписав листи про запрошення на святкування 18-ї річниці Дня міліції України, адресовані Міністру внутрішніх справ Республіки Білорусь Кулешову А.Н., Міністру внутрішніх справ Республіки Молдова Катану В.Д., Міністру внутрішніх справ Російської Федерації Нургалієву Р.Г., Директору Бюро по координації боротьби з організованою злочинністю країн-учасників СНД Бокову О.В., Віце-прем'єр-міністрові Республіки Болгарія - Міністрові внутрішніх справ Цвєтану Г.Ц., Міністрові внутрішніх справ Грузії Мерабішвілі І.С., Віце-прем'єр-міністру Республіки Польща - Міністрові внутрішніх справ і адміністрації Єжи Міллеру, в.о. Віце-прем'єр-міністра Румунії - Міністру внутрішніх справ та адміністративної реформи Васіліє Блазі, Віце-прем'єр-міністрові Словацької Республіки - Міністрові внутрішніх справ Роберту Каліняку, Міністру внутрішніх справ Республіки Туреччина Бешіру Аталаю, Міністру юстиції та охорони правопорядку Угорської Республіки Тібору Драсковичу, зазначивши в них, що всі витрати по перебуванню запрошених осіб в місті Києві МВС України бере на себе".

Такий пасаж щодо зборів Ради Міністрів внутрішніх справ СНД і Грузії, де, між іншим, головою був український Міністр внутрішніх справ – просто ганьба для міжнародного авторитету України. У матеріалах справи є дані про офіційні засідання делегації в Київському національному університеті внутрішніх справ.

Ми бачимо, що в погоні за виконанням політичного замовлення по тюрмі для Луценка Генпрокуратура на чолі з Кузьміним просто плює і на мораль, і на честь, і на міжнародну репутацію держави.

· Тепер по суті маячні епізоду ІV.

З 1992 року в Україні діє Указ Президента № 567/92 "Про День міліції".

"Враховуючи заслуги органів внутрішніх справ України у боротьбі зі злочинністю та в охороні правопорядку, п о с т а н о в л я ю:

1. Встановити в Україні свято - День міліції, яке відзначати щорічно 20 грудня - у день прийняття Верховною Радою України в 1990 році Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ).

2. У День міліції у містах Києві, Сімферополі, Севастополі, обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування проводити урочисті заходи.

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 17 листопада 1992 року

N 567/92".

Ще раз для Генпрокуратури повторю п.2, який вони сором’язливо замовчують в абзаці 2 тексту стор. 145. Замовчують спеціально, бо якщо його виконувати – а не виконувати Указу Президента, який має обов’язковий характер – не можна, то на цьому треба визнати, що Луценко діяв правомірно, і не городити 15 (!) томів справи.

Отже, п.2 Указу Президента, що має силу Закону України, говорить: "У День міліції у містах Києві, Сімферополі, Севастополі, обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування проводити урочисті заходи".

· Чи мав я право не планувати таких заходів?

Звичайно, не мав. Саме тому і підписував традиційні з 1993 року "План МВС з підготовки та проведення в Національному Палаці мистецтв "Україна" урочистостей з нагоди річниці Дня міліції", "Програму заходів МВС з нагоди відзначення річниці Дня міліції", телеграми із запрошенням начальників ГУВС, керівникам держави, закордонним колегам.

Всі ці документи ґрунтувалися на офіційних пропозиціях всіх без виключення підрозділів МВС. Всі вони пропонували ряд заходів, зокрема, урочисті заходи в Національному Палаці мистецтв "Україна". Всі документи завізовані всіма фахівцями МВС. Підписи юридичного управління – і під Планом заходів, і під договором про оренду Палацу "Україна". Які я мав підстави не підписувати ці документи?

· Чи могла Постанова Кабінету міністрів України № 913 від 22.10.2008 р. "Про економію бюджетних коштів" якимось чином скасувати виконання Указу Президента?

Будь-який студент І курсу юридичного факультету скаже державному раднику 2 класу Р.Кузьміну, що затвердив моє звинувачення, - ні, не може, бо Указ – законодавчий акт вищого від Постанови Кабміну рівня.

А допитливий студент, який почитає саму Постанову Кабміну, дізнається, що вона п.9 припиняла використання коштів держбюджету для проведення святкових заходів.

Якщо студент дійсно вчиться на правника, він на відміну від Генпрокуратури, поставить собі питання: а що таке "святкові заходи"? і отримає офіційну відповідь Міністерства юстиції, яка міститься в матеріалах справи:

"Стосовно критеріїв визначення терміну "святковий захід" при застосуванні Постанови Кабінету міністрів №943 зазначаємо, що чинним законодавством не надано визначення терміну "святковий захід". (т. 45, стор. 66)

Ну, Генпрокуратуру ця прикра для цілей незаконного порушення кримінальної справи проти Луценка не зупинила. Вони "перебили" роз’яснення Мінюсту супер зброєю – висновком Інституту культури ім. Поплавського.

· Чи міг Луценко все ж таки обмежити бюджетні видатки у зв’язку із економічною кризою?

Міг. І, що не помічає лише Генпрокуратура, - обмежив.

Я добре пам’ятаю, як зібрав у грудні 2008 року нараду з керівників фінансового та юридичного управлінь МВС, заступників міністра по тилу та заступника міністра – начальника Головного штабу. Ми порадилися і прийшли до висновку, що у зв’язку із дією Постанови Кабінету міністрів треба скасувати традиційний фуршет для близько 250 високопоставлених гостей в Палаці "Україна", організацію феєрверків по Україні, розміщення біг-бордів, спортивних змагань тощо.

Але не проводити урочисте зібрання представників МВС для заслуховування виступу Верховного Головнокомандуючого, Президента України, Прем’єр-міністра та інших посадових осіб ми не мали права.

Це було б порушенням ніким не скасованого Указу Президента. Таке рішення прийняла нарада в МВС.

· Чи був святковий концерт в ті дні 2008, 2009 років?

Так, був. У матеріалах справи є багато організаційних документів – планів, розпоряджень, актів виконаних робіт. І скрізь чітко розділяються урочисті заходи за участю Президента, Голови Верховної Ради, прем’єр-міністра, міністрів, народних депутатів, керівників Генпрокуратури, СБУ тощо і був у другому відділенні святковий концерт.

Перше – за рахунок передбачених з 1993 року бюджетних видатків. Друге – безоплатно. Але обидва ці елементи були єдиним комплексом урочистих заходів. Винесення корзини квітів – подяки учасникам концерту від імені Президента та Прем’єр-міністра по завершенні останньої пісні означали закінчення усіх урочистих заходів.

Ренат Кузьмін підписав обвинувачення Луценка, в якому пише:

"Продовжуючи злочинну діяльність, Луценко, достовірно знаючи про чинність Постанови Кабінету міністрів від 22.10.2008 року № 943 "про економію бюджетних коштів, передбачених на утримання органів державної влади", а саме припинення з 1 листопада 2008 року використання бюджетних коштів для проведення святкових заходів… в порушення вказаної Постанови КМУ, Положення про МВС,.. діючи умисно, з особистих інтересів, невірно розуміючи інтереси служби, бажаючи задовольнити особисті амбіції та створити особистий імідж, усвідомлюючи протиправність своїх дій та перевищення службових повноважень, 30.12.2008 року затвердив "План основних заходів МВС України".

…

І далі: "Заходи, передбачені міністром внутрішніх справ Луценком з нагоди Дня міліції були святковими, про що йому достовірно відомо".

Це – голослівне твердження, яке не ґрунтується на жодних фактах.

Але є ще одна деталь. Саме Ренат Кузьмін точно знає різницю між урочистими заходами МВС в Палаці "Україна" та святкуванням цього ж дня. Бо саме Кузьмін без запрошення з’явився на приватну вечерю офіцерів МВС з дружинами, яку ми разом організували після урочистих заходів.

Саме Ренат Кузьмін піднімав там тост за українську міліцію і міністра внутрішніх справ! Що це було – поцілунок Іуди чи страховка перед виборами президента в 2009 році?

Підкреслюю – всі виступи всіх артистів та груп проводилися безоплатно. Жодної копійки бюджетних коштів не витрачено ні на що, крім оренди залу Палацу "Україна" та квітів для вручення нагородженим і корзин квітів до пам’ятника полеглим міліціонерам.

Але повернемося до урочистих заходів.

· Чи можна було уникнути оренди залу?

Ні, не можна. Бо клуб МВС, нажаль, багато років перебував на ремонті.

· Чи можна було не вручати квіти, не покладати до пам’ятника загиблим міліціонерам?

Я не міг.

Якби хоч один слідчий Генпрокуратури із бригади в 24 чоловіка, які "шили" мені цю справу, побули сам на сам з вдовами та дітьми загиблих, як я це робив щорічно - може б зрозуміли, що таке День Міліції.

Висновок: всі плани, розпорядження та службові телеграми, які я підписав як Міністр внутрішніх справ, були зумовлені виконанням діючого Указу Президента і призвели до фінансування з держбюджету виключно офіційних заходів.

Платежі інкримінованих мені 620 тисяч гривень були перевірені Держказначейством, яке у своїх показах у справі абсолютно обґрунтовано визнає ці платежі законними.

Такий же висновок зробила ревізія ГоловКРУ у грудні 2009 року.

МІЙ ВИСНОВОК

Ця кримінальна справа – своєрідний суд над моїми чотирма роками на чолі Міністерства внутрішніх справ, над великою частиною мого життя.

Я прийшов в міліцію людиною, яка не знала абсолютно нічого про цю потужну 300-тисячну систему, яка складалася в закритій атмосфері і часто по своїм внутрішнім законам.

Я полюбив чесних трудяг в погонах, яким держава роками не додає ні зарплати, ні умов для праці.

Я ненавидів торговців совістю і долями людей. І те, й інше я робив щиро, із усіх сил.

Часто помилявся, вчився на ходу.

Але ніколи мої помилки не були продуманим планом порушення закону заради особистої вигоди.

Знаю, що більшість людей вже нікому і нічому не вірить. Знаю, що на кожну брехню не відповіси.

Коли мене призначили, моя дружина, яка нічого не знала про пропозицію Ющенка, відключила телефон і прийшла додому незвично пізно. Вона була дуже проти моєї нової роботи і сказала: "Я нічого не хочу, тільки щоб тебе не вбили або не підставили чи посадили в тому МВС".

Більшість керівників вберігалися від такої перспективи, домовляючи із політиками всіх таборів, закриваючи очі на злочини людей під політичним прикриттям. Я цього не робив.

І ось, як і погрожували мені регіонали, я в клітці суду.

Але я – щасливий, бо ця, з дозволу сказати, кримінальна справа, заради якої перелопатили всі можливі документи МВС, перевірили всі чутки і легенди опонентів, в результаті роботи групи Генпрокуратури з 24-ох слідчих в особливо важливих справах ми маємо саме таку кримінальну справу.

Це – відповідь тим, хто роками оббріхував мене, мою сім’ю, мою команду.

Я сказав усе по висунутим звинуваченням.

Але вже сьогодні я можу сказати – ця справа приречена на виправдальний вирок.

Питання лише в тому, скільки ще мені і моїй сім’ї цього чекати.