Об инвентаризации и классификации технологий фальсификации
У будь-якій європейській країні слово "фальсифікації" у пов’язаному з виборами лексиконі не фігурувало б. Але уявити вибори без фальсифікацій в Україні якось не виходить. Провідні експерти заявляють, що наступні вибори стануть тестом, який покаже, чи бути країні у сім’ї європейських держав.
Але заявами експертів і європейських діячів нинішня влада мало переймається. Залицяння верхівки до Європи виявилися удаваними. Дилему – влада чи Європа – правлячий клас вирішив на користь влади.
Справді, навіщо робити незалежною судову систему та проводити чесні вибори, якщо це веде до втрати влади?
Уперше про фальсифікації заговорили у 1994 році. Тоді після закінчення другого туру президентських виборів вже на ранок понеділка з ЦВК просочилася інформація, що Кравчук впевнено перемагає Кучму, але ЦВК не може оголосити результати, бо з Донецької області ще не надійшли протоколи.
Уся країна чекала на ці протоколи аж три доби, після чого президентом було оголошено не Кравчука, а Кучму.
Зустрівшись якось з Кравчуком, я запитав його: "Ви знали, що в Донбасі протягом трьох діб чинилися фальсифікації? – Знав. Мені дзвонили люди з усіх кінців області і розповідали, як міняють урни і переписують протоколи, – відповів Кравчук. – Чому ж Ви мовчали? Звернулись би до донецької влади, – кажу. – У тім то й річ, що сама влада це робила, – почув я у відповідь. – А міністр внутрішніх справ? – питаю. – А міністр внутрішніх справ наклав у штани і заховався", – мовив Кравчук.
Ось у який спосіб донецька владна верхівка вкупі з місцевим криміналом відкрили собі шлях до злочинної прихватизації колись багатющої соціалістичної власності та зупинили відродження української культури і мови.
Відтоді виборчі фальсифікації розглядаються частиною донецької еліти явищем нормальним, корисним і невідворотнім.
Удруге українська громадськість зіштовхнулася з масовими фальсифікаціями під час президентських виборів 2004 року, що призвело до Майдану. Тоді українці вперше почули про "каруселі".
Каруселі базувалися на голосуванні за відкріпними талонами. Ця цілком демократична норма була перетворена у фальсифікаційні жорна.
Донбасом та іншими східними областями "гасали" спеціально споряджені автобуси і електрички, наповнені пасажирами вельми специфічної зовнішності, які десантувалися на окремих виборчих дільницях.
Відповідь на питання, хто вручав їм товсті пачки відкріпних талонів, хто організовував та фінансував "екскурсійний" транспорт, хто розробляв маршрути екскурсій та домовлявся з головами відповідних виборчих комісій про гостинну зустріч, не викликає сумнівів: це було під силу тільки високим керівникам області і районів та тим небідним людям, що розікрали гігантську промисловість Донбасу.
Варто згадати повідомлення у пресі про те, що найвища активність виборців в двох районах Донецька на останніх місцевих виборах випала з якогось дива аж на 21 годину.
Найвірогідніше, самі виборці у темноті нікуди не ходили, а бюлетені за них кинув в урни хтось інший. Звичайно ж, організувати це могли лише керівники виборчих комісій за вказівкою начальства.
Після останніх президентських виборів Тимошенко оскаржила їх результати, посилаючись на численні фальсифікації під час заповнення і підписання виборчих протоколів.
У пресі повідомлялося, що проведена звірка даних протоколів з перерахованими голосами у семи виборчих дільницях у Кримській АР виявила значні розбіжності у всіх протоколах на користь Януковича, після чого виборчі комісії вирішили звірку припинити.
Спираючись на ці та низку інших фактів, Тимошенко звернулася до Вищого Адміністративного Суду з клопотанням про тотальний перерахунок голосів. Звичайно ж, вона не сподівалася на позитивне рішення суду.
Цікаво, що тодішній голова ВАСУ став нещодавно членом Конституційного суду, а його місце перебрав мало відомий досі представник Донецької області.
Кортить нагадати ще один цікавий випадок. Нардеп Богословська повідала якось пресі, як під час президентських виборів 2004 її обікрали щонайменше на два голоси. На одній з харківських дільниць спостерігачами працювали дві її помічниці, які, звичайно ж, проголосували за свою "шефиню". Однак у підсумковому протоколі навпроти прізвища "Богословська" стояв "нуль".
Тут найвірогідніше йдеться про наперед підписані протоколи. Про подібні факти неодноразово повідомлялося у пресі. Під час підрахунку голосів члени комісій можуть поставити у бюлетені зайву "пташечку", що робить його недійсним.
За умов змови бодай кількох членів комісії такий метод фальсифікації може бути дуже "результативним".
Один з авторових молодих односельчан з Рівненщини був делегований членом виборчої комісії в Донецьку область. Перед початком заповнення протоколу до нього підійшов його колега по комісії з місцевих і запропонував: "Слушай, у меня есть двести гривень. Пошли посидим в кафе. Здесь и без нас посчитают. Какая тебе разница?".
У середовищі спостерігачів були поширені чутки про підкладання у виборчі кабіни для голосування авторучок, наповнених чорнилами, які потім зникають, через що бюлетені теж стають недійсними. Такі порушення властиві для регіонів з традиційною тотальною політичною орієнтацією.
На минулих президентських та місцевих виборах у західноукраїнських селах довелося спостерігати прямий підкуп виборців. Окремі сільські голови чи активісти Партії регіонів ходили по хатах та роздавали по 80 гривень ($10), натякаючи, за кого саме слід проголосувати.
Одночасно практикувалася допомога одежею, цукром, дровами тощо. У місця, де у день виборів томилися групи бажаючих похмелитися, несподівано появлялися ті, у кого було що випити, але вони виручали "стражденних" лише після того, як ті виносили з дільниці взамін пляшки оковитої незаповнений бюлетень.
Внаслідок згаданих "операцій" багато селян з колись "бандерівських" сіл активно голосували за кандидата з далекого донецького краю, де бандерівців вважають не борцями за незалежність, а німецькими прихвоснями.
Цікавим резервом маніпуляцій голосами виборців є сама їх причетність до виборчих штабів і комісій. Є багато людей, які раді копійці. Їм пропонується за тисячу гривень стати членами комісії чи спостерігачами, але за умови, що вони і члени їхніх сімей "правильно" проголосують.
Медичні працівники столиці розповідали, що перед президентськими виборами майже усі лікарні відвідала Кільчицька – колишня заступник "космічного" київського мера, після чого головні лікарі уклінно просили всіх хворих і медперсонал голосувати за Януковича, а в час голосування стояли у дверях і перевіряли, як заповнені бюлетені.
Представники штабу Януковича після президентських виборів 2004 звинувачували членів комісій від штабу Ющенка в тому, що останні дозволяли голосування за паспортами людей, які виїхали на заробітки за кордон.
У свою чергу помаранчеві наводили факти голосування померлих та виборців, нібито зареєстрованих у будинках, яких в природі не існує.
***
Слово "фальсифікації" "Великий тлумачний словник сучасної української мови" тлумачить так: "Умисне викривлення або неправильне тлумачення тих чи інших явищ, подій, фактів".
Таке визначення дає право відносити до технологій фальсифікацій брехливі гасла, якими свідомо маніпулюють партії і кандидати в президенти, аби спонукати довірливого виборця проголосувати за них.
Такі гасла як "Покращення життя вже сьогодні" чи "Бандитам тюрми", обіцянки п’ятирічних податкових канікул чи різкого збільшення студентів-бюджетників виявилися умисною брехнею. А люди ж повірили!
Демократія – це не тільки вільне голосування. Демократія – це насамперед забезпечення виборців правдивою інформацією.
У цьому зв’язку варто нагадати про підлий вчинок Черновецького, який додавав до місячної пенсії київських пенсіонерів по сто гривень, внаслідок чого пенсіонери валом посунули голосувати за космічного мера, примовляючи: "Дав усе-таки. Краде, але ділиться".
Але ж Черновецький нікого не попередив, що відразу після перемоги він припинить роздавати "мерські добавки".
Щось подібне, пригадується, вчинив і прем’єр Янукович перед першим туром президентських виборів у 2004, після чого всі бабці тільки й тішилися: "Дав! А казали не дасть!".
Підводячи підсумок викладеному, можна запропонувати загальну типологію фальсифікацій досі помічених виборчих технологій.
Фальсифікації бувають: 1. безпосередні і опосередковані; 2. а) до голосування, б) під час голосування, в) після голосування; 3. внаслідок: а) прямого підкупу, б) обману), в) залякування і шантажу; 4) вчинені чи організовані керівниками і членами виборчих комісій чи кандидатами в депутати й активістами їхніх виборчих штабів.
У пресі вже встигли промайнути повідомлення про початок підготовки до наступних парламентських виборів.
Серед них варто насамперед згадати:
а) розвіданий подвигом Забзалюка факт підготовки діючою владою "потрібного" складу виборчих комісій у західних регіонах,
б) заяву Яценюка про виділення з фонду олігархів $200 мільйонів на підкуп виборців,
в) повідомлення з місць про складання державними адміністраціями списків сімей, що потребують матеріальної допомоги (одежі, цукру, дров тощо),
г) переведення в Донецькій області усіх директорів шкіл у статус виконуючих обов’язки,
д) активну роздачу безплатних ліків і пакетів з харчами Луцьким і Довгим у своїх потенційних округах.
Представники опозиції зі свого боку заявляють, що вони приступили до розробки комплексної програми протидії фальсифікаціям. Складаючи її, опозиціонерам варто знати, що олігархічна верхівка навіть думки не допускає, що вона вибори програє, а тому "піде на все".
Влада, судячи з її перших кроків, нових технологій не придумуватиме, а використовуватиме найоптимальніші з уже випробуваних: безпосередні викривлення керівниками і членами комісій результатів голосування у протоколах, прямий підкуп виборців грішми і дрібними подачками, обман їх брехливими обіцянками.
Зовсім неважко уявити надмірну щедрість нашого уряду, яку він проявлятиме у кінці літа і восени нинішнього року за рахунок бюджету і поза ним щодо пенсіонерів та пільговиків різних категорій.
А люди ж наші ментально звикли бути вдячними!
Якщо перемога у влади все-таки не складатиметься, вона вибори перенесе на 2015, або скасує їх результати.
Комплексну підготовку до цих "операцій" неозброєним оком видно по кадрових призначеннях у вищі суди, силові міністерства і структури та по зближенню функцій виборчого штабу Партії регіонів з функціями Ради нацбезпеки і оборони.
Юрій Гнаткевич, для УП
