Иродом будешь?
– Ким ти будеш, янголом, чортом чи Іродом? – запитують одне одного серйозні, освічені люди. І це означає, що попри всі негаразди Новий рік прийде точно за розкладом. А за ним – Різдво.
І знову підуть по хатах колядники, заспівають на подвір’ях та майданах вертепники, вдягнуті янголами, чортами, пастушками. Приємно спостерігати, як швидко відродилися традиції, жорстоко переслідувані комуністами протягом усього ХХ століття.
Цікаво пригадати, як однією рукою борючись із релігійним "мракобіссям", другою рукою радянська влада "скомуніздила" вертепні вистави: від Кремлівського палацу аж до сільського клубу під Новий рік відбувалися "утрєннікі" за знайомим сюжетом – збірна негативних персонажів намагається завадити настанню свята, а збірна позитивних їх перемагає.
Тільки місце Ісусика тоді заступили Дід Мороз із Снігуронькою, а замість чортів та Ірода сили зла уособлювали Шапокляк, Дуремар чи Бармалей.
Втім, мистецтво сильніше за політику – і сьогодні дорослі люди, які в житті не чули пісні релігійнішої за "Інтернаціонал", із задоволенням підтягують "Радуйся, земле" та перевдягаються вертепними героями. Це стосується і так званих "зірок" естради, політики, літератури.
Останні кілька років ми, наприклад, регулярно беремо участь у фестивалі вертепів, з’являючись на сцені разом із Бенюком, Лірником, Вірастюком, Журавлем, Мухарським, Нищуком.
Це – класна і весела розвага, вона заводить публіку і надихає учасників на імпровізацію. До речі, особливо почесними вважаються у нас негативні ролі – там можна від щирого серця позабавлятися, тому на чортів існує великий конкурс.
На жаль, головний організатор фестивалю Юрій Луценко сьогодні бере участь у іншій, не менш абсурдній виставі, яка чомусь називається судом.
Але ж традиція залишається. Тому ми на дозвіллі замислилися, а кому з нинішніх політичних світил можна було б запропонувати взяти участь у наступному зірковому вертепі? І які ролі запропонувати, так, щоб вони відповідали не тільки зовнішності, але й характеру персонажів?
І першою ми, звичайно, сформуємо команду "темних сил". Адже, нагадаємо, негативні персонажі у святкових виставах є найважливішими, на них призначають найталановитіших акторів, і це вам підтвердить будь-який театрал.
А тому почнемо із... Із газети Le Mond, яка порівняла нашого президента із головним героєм комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич". Ви скажете, до чого тут вертеп? А ми зауважимо, що крім канонічних персонажів до вертепу часто вводять додаткових, як то: міліціонер, москаль, депутат тощо. Головне, щоб характер пасував.
А чи пасує "міщанин-шляхтич" Журден до збірної Ірода? Безперечно. Саме через таких чорти почуваються вільно у нашому світі.
Отже подякуємо Мольєру і Le Mond та запропонуємо нашому президенту зіграти у вертепі пана Журдена.
Далі йде, як ви вже здогадалися, голова уряду, наш улюблений прем’єр-міністр. З яким героєм асоціюється у вас ця людина? Ми довго вагалися між Гобсеком та Скупим лицарем, але потім зрозуміли, що згадані персонажі заощаджували не тільки на інших, але й на собі. А пан Азаров та його уряд зовсім не вирізняються спартанським способом життя – примушуючи нас із вами підтягти паски, вони залюбки збільшують витрати на себе коханих.
Тому органічною роллю для нашого прем’єра бачиться казковий Кощій або ж Чахлик Невмирущий, кому яка назва подобається. Як відомо, той теж себе не забував, та й портретна схожість дозволить заощадити на гримі. Тож давайте запропонуємо Миколі Яновичу зіграти Кощія.
Вертеп – це шоу, тому ми не будемо запрошувати до нього людей тіньового фронту, а отже, при всій повазі, віце-прем’єри у нас зможуть претендувати хіба на роль чортів другого плану.
Але є улюбленець публіки, людина-шоу, міністр торгівлі освітою, чи як там правильно називається його посада? Кого може зіграти пан Табачник? Ну, перш за все, Тартюфа, якого так переконливо зобразив у своїй комедії той-таки Мольєр. Інтриги, фальшива ученість, видурювання грошей під виглядом освіти – це Тартюфів почерк.
Але цей герой, на жаль, не є надто популярним в Україні, і тому ми запропонуємо нашому улюбленому міністру роль Ірода. Не маючи власних, цей правитель віддав наказ знищити усіх чужих дітей – ну чим не наше Міністерство освіти?
Солідна збірна виходить, чи не так? Проте хочеться додати якихось специфічних українських персонажів, щоб кожен глядач сказав – події відбуваються в Україні, без тіні сумніву в Україні.
З цією метою візьмемо іншого відомого політичного діяча – депутата Вадима Колесніченка. Як ви гадаєте, якого літературного героя він міг би зіграти? Ну звісно, Голохвастова. Колишній цирульник, тепер палікмахтер, раніше говорив по-нашему, а тепер по-городському.
Не чтолібо-как, а каклібо-что! А головне – невтомний борець з мужицькою мовою і культурою. Гадаємо, пану Колесніченку до снаги переплюнути навіть Олега Борисова, який зіграв цю роль у кіно.
Ну а там де є Голохвастов, не обійтися без Проні Прокопівни. Ця парочка нероздільно пов’язана у нашій уяві як Содом і Гоморра або Ільф і Петров. І тому на роль Проні Прокопівни ми б запросили політичну посестру пана Колесніченка депутатку Олену Бондаренко, ту саму, що завзято бореться із засиллям української музики в ефірі.
Де вона чує цю музику – інше питання. Головне, що пані Олена точно знає: європейська – краща.
Чому? А тому що краща. Адже пані Бондаренко була в Європі і знає, що там слухають та носять, на відміну від нас із вами, сірих та убогих, які в Європах не бували, не вміють гріти шампанське і не здатні відрізнити якісну музику від неякісної, тобто української.
Геній Старицького полягає в тому, що на дві останні ролі в українському політикумі можна знайти багато претендентів, і це вірно зауважила свого часу Оксана Забужко. Тому в разі чого нам легко буде знайти заміну. Але все-таки дуже хотілося б, аби у нашому вертепі Голохвастова і Проню зіграли саме Колесніченко та Бондаренко. Це просто-таки з них, тобто пробачте, для них писано.
Отже, кістяк збірної готовий... Але зачекайте. Феміністки нас не пробачать. Як це так, щоб серед збірної "поганих" була лише одна жінка?
Це гендерна нерівність! Зараз за таке самі знаєте, що буває. І тому терміново треба ввести до команди ще пару представниць слабкої статі. І тому ми запросимо... Правильно, Інну Богословську! Без цієї красивої і темпераментної жінки не обходиться жодне справжнє шоу.
Кого б могла у нас зіграти шановна Інна Германівна? Жаль, що образ "конотопської відьми" вже надійно прихоплений її колегою, лідеркою прогресивних соціалістів Наталею Вітренко. Але ж і українська література багата негативними персонажами.
Візьмемо, наприклад, "Кайдашеву сім’ю", як першооснову для української політики. Мотря та Мелашка – яка б із них не виглядала своєю у наших владних коридорах?
Отож запропонуємо на вибір одну з двох Кайдашевих невісток Інні Германівні, а другу тоді хай зіграє представниця адміністрації президента Ганна Герман – тут нам поможуть навіть фонетичні збіги у іменах: Інна-Ганна, Германівна-Герман, ну хіба не рідня?
Ех, скільки у нас претендентів на негативні ролі – хоч би костюмів вистачило.
Бачите дерев’яних солдатів, що бігають у Верховній Раді від пульта до пульта і за командою Урфіна Джуса слухняно натискають на кнопки? Ой ні, пробачте, це вже фантазії. Бігають насправді депутати за командою Чечетова, але гадаємо, що роль героїв Волкова була б усім їм до снаги.
Подивіться хоч би на незворушне обличчя голови фракції Єфремова, оцініть автоматизм рухів та слухняність рядових. Ні, без подібних солдатів темні сили і дня не протрималися б на своїх посадах.
Ну все, здається, кастинг можна завершувати. Сили зла сформовано, впізнаваність забезпечено, шоу буде вдалим.
От тільки кого протиставити цим казковим монстрам, щоб забезпечити щасливий кінець? Щоб Ісусик, чи то Дід Мороз із Снігуронькою були врятовані і в Україні нарешті настав НОВИЙ рік?
