Законна ли "вертолетная площадка" Януковича?

Кожна нова влада ставить свій потворний автограф на найкрасивішому місці Києва – зелених схилах правого берега. Перший хмарочос туди загнали при Кучмі – за адресою Грушевського 9а, за Ющенка у нього з’явився брат-близнюк на Мазепи 11А, корпус "Б".

Символом нинішньої епохи може стати так званий "гелікоптерний майданчик Януковича" – котрий і не майданчик, і не Януковича. Принаймні, не того, котрий працює президентом.

Це, насправді, будівельний проект приватної компанії, де президентсько-вертолітна компонента, вочевидь, є лише приводом "сім’ї" отримати собі необхідні дозволи на будівництво. Точніше, не отримувати.

Сміливе ігнорування норм законодавства є тим, що відрізняє даний проект від своїх аналогів. Якщо сусідні хмарочоси свого часу все ж запаслися набором дозвільних документів (вочевидь, виданих теж не просто так), то автори будівництва на Парковій дорозі, ймовірно, зекономили на бюрократичних процедурах.

Козлодром

Перед тим як перелічити всі аспекти наївного нахабства будівничих, зауважимо, що вулиця, на якій має звити гніздо ясновельможний гвинтокрил, раніше називалася Козловською, або Козловкою – так називали район навколо.

Про це ще пам’ятають корінні жителі столиці. Тож як іменуватимуть "об’єкт", який мулятиме очі туристам та киянам, котрі відвідують оглядовий майданчик біля парламенту у Маріїнському парку, можна лише здогадуватися.

Ну а нахабство забудовників проявилося в тому, що будувати почали іще задовго до того, як Київрада офіційно виділила землю.

Побіжний аналіз свідчить, що активні будівельні роботи почалася близько 17-18 жовтня 2010-го. До слова, 14 жовтня Янукович в інтерв’ю БіБіСі обмовився, що скоро він літатиме на роботу, а не їздитиме.

22 жовтня 2010 року, завдяки блогерам та нині покійній "Газеті по-київськи", про початок будівництва дізналась уся країна.

І тільки 28 грудня, під самий кінець року, Київська міська рада ухвалила рішення про передачу ділянки приватному забудовнику. Цей акт щедрості лишився без належної уваги – йшли новорічні свята, а після них було не до того: зруйнували садибу Казанського на Подолі.

Отож, передача землі на колишній вулиці Козловській лишилась у інформаційній тіні.

Майже два з половиною місяці будівельні роботи тривали на землі, право власності на котру у ТОВ "Амадеус КО", нинішнього хазяїна ділянки, були відсутні.

Це вказує, з одного боку, на те, що будівничі дуже поспішали. З іншого, що не боялися захопити ділянку в історичному центрі Києва і нарватися на санкції відповідних органів.

Землевідвід наосліп

Окремої ремарки варте і саме рішення Київради. Воно передає дві земельні ділянки ТОВ "Амадеус КО", визначаючи лише їх площу. Точне місцезнаходження цих ділянок відсутнє – вказана лише Паркова дорога.

У рішенні є лише посилання на містобудівне обґрунтування, яке КМДА відмовилася надати автору цього матеріалу, посилаючись на… авторське право.

Фактично, така схема, попри свою абсурдність, надзвичайно вигідна забудовнику, котрий поспішає. Містобудівне обґрунтування можна змінювати у відповідності до актуальних комерційних потреб, якщо час обмежений, і проект до кінця не готовий.

А можна і взагалі особливо не перейматися цими формальностями – скажімо, якщо за спиною стоїть сам президент.

Отже, чи взагалі існує справжнє містобудівне обґрунтування, і що там – невідомо, дякувати підлеглим Олександра Попова, намісника Януковича у столиці.

Чи то на поспіх, чи то на зневагу до закону вказує ще одна обставина. Зазвичай, цільове призначення київської землі, що надається комусь у користування, вказується набагато більш чітко, ніж у випадку з "Амадеус КО" – "будівництво та обслуговування об’єктів інженерної та транспортної інфраструктури". Така розмитість формулювань дає змогу забудовнику фактично збудувати будь-що.

Якби Київрада надала землю конкретно для будівництва вертолітного майданчика, а там виросло казино, то це, в теорії, могло б бути підставою для повернення землі місту.

Зараз же там можна збудувати "інженерну інфраструктуру" у вигляді якоїсь багатоповерхової підпори, і – не пропадати ж корисній площі! – розмістити у цій же "інфраструктурі" люксовий ресторан, куди можна ходити пішки прямо з Верховної Ради.

Фактично, забудовник отримав рішення Київради, яке він може коригувати у відповідності до своїх потреб.

Історія з ландшафтом

Основним і найбільш очевидним і з моральної, і з юридичної точки зору порушенням, яке здійснили будівничі "об’єкту", є нищення унікального київського ландшафту.

Можливо у ТОВ "Амадеус КО" здивуються, але ділянка схилу, де вирубали дерева і звели потворну прямокутну коробку і до якої зараз приторочують хвіст мостового переходу, є пам’яткою ландшафту та історії, що занесена до Реєстру нерухомих пам’яток України.

Вона так і називається: "Історичний ландшафт Київських гір і долин ріки Дніпра". Ось що з цього приводу пише Мінкульт.

Очевидно, що сміливі експерименти архітекторів "інженерно-транспортного" циклопа на Парковій модифікують ландшафт і не залишають згадки про те, як ця історична місцина виглядала протягом століть.

Що стосується законодавства, то, у відповідності до статті 22 закону "Про охорону культурної спадщини", зокрема, заборонено змінювати пам'ятки культури: "Пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця".

Зайве пояснювати, що радикальна зміна ландшафту шляхом побудови багатоповерхівки і є тією зміною пам’ятки, котра заборонена законом без дозволу відповідного органу охорони культспадщини.

Стаття 6 цього закону передбачає, що погодження "відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток", належить до компетенції Головного управління з охорони культспадщини КМДА.

Яке, на запит автора, відповіло, що такого погодження воно не давало.

Про всяк випадок, автор запитав і Мінкульт, як центральний уповноважений орган з охорони пам’яток. Відповідь була аналогічною – дозволів не давали.

Цікаво, що Мінкульт та Головуправління культспадщини – не такі вже й неприступні фортеці для забудовників. Хмарочос на Мазепи 11а корпус Б, скандальне будівництво біля Софії на вулиці Гончара 17-23 свого часу отримували папірці, які давали шанс створити видимість законності.

Вертолітний же забудовник, мабуть, порахував, що йому вигідніше не опускатися до таких формальностей.

Варто згадати, що містобудівельні шедеври на правому березі Дніпра у Києві знайшли свою оцінку і у резолюції 35-тої сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, прийнятій улітку 2011 року.

Зокрема, у пункті 9-му цієї резолюції вказано, що Комітет всесвітньої спадщини "висловлює свою глибоку стурбованість з приводу погіршення панорами вздовж ріки Дніпро".

Той факт, що особливо цінні землі віддали під будівництво без згоди Верховної Ради – привід цієї ганьби уникнути і домагатися повернення ділянки у комунальну власність громади Києва.

Не вір очам своїм

Кожен відвідувач Маріїнського парку у Києві може пересвідчитися: хоча будівельні роботи ще тривають, "коробка" майбутнього загадкового об’єкту вже готова.

Спроби автора з’ясувати, чи отримав забудовник, власне, належні дозволи на проведення будівельних робіт, дали несподіваний результат.

Дозвіл видали. Навіть два.

Видали навіть до того, як у забудовника з’явилося право користування землею.

Але – не на будівельні, а на… підготовчі роботи. Отож, панове, все, що бачите нижче – це, лише підготовка.

Як повідомляє інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, 8 грудня 2010 року, за 20 днів до того, як компанія "Амадеус КО" отримала землю від київської громади, у фірми уже був дозвіл на підготовчі роботи.

Впадає у око те, що станом на кінець 2011 року компанія "Амадеус КО" не мала від архбудінспекції жодного документу, який би дозволяв їй роботи, хоча б якось пов’язані з будівництвом.

Такий висновок можна зробити, оскільки, відповідаючи на запит автора щодо наявності відповідних дозволів у забудовника на Парковій, архбудінспекція згадала лише документ, котрий стосується підготовчих робіт.

Але, зважаючи на букет порушень, відсутність дозволу зараз, коли левова частка об’єкту вже готова, – скоріше, дрібниця. Важливіше інше.

Як можна спостерігати візуально, підрядник, компанія "Основа-Солсіф", уже спорудила там велику багатоповерхову будівлю, яка, з точки зору здорового глузду, аж ніяк не символізує собою поняття "підготовчі роботи".

Навіть якщо якийсь збочений бюрократ і буде вважати величезний корпус лише підготовчим елементом, то зараз майже готовий вертолітний майданчик і доробляють естакаду. А що як не майданчик і естакада є тим об’єктом транспортної інфраструктури, заради якої "Амадеусу КО" дали шматок київського земельного пирога?

Сила тяжіння

Який же сенс вдаватися до такої маніпуляції, щоб не отримувати дозвіл саме на будівельні роботи, і будувати головні елементи по-піратськи, самочинно?

Найімовірніше пояснення таке: видаючи дозвіл на основі наданого проекту, чиновник бере на себе відповідальність, зокрема, і за безпечність споруджених конструкцій. А оскільки будувати збиралися дуже швидко, то, можливо, вирішили знехтувати частиною вимог безпеки.

Для того, щоб зайвий раз не хвилювати відповідних посадових осіб перспективою сісти у тюрму за чужі прорахунки, і не допускати зайвого витоку інформації, вирішили обійтися без обтяжливої процедури отримання дозволу.

Як би там не було – те, що бачимо очима, і те, що там має бути за паперами, з точки загальноприйнятої людської логіки не відповідає одне одному. Масивна і складна конструкція, котру без належних дозволів розмістили на крутому схилі біля Дніпра, мала б викликати підозри на предмет безпечності.

Прикладом може стати ситуація з монстром-сусідом – елітним хмарочосом за адресою Грушевського 9а, що знаходиться за сотню метрів від "вертодрому".

Дігери, котрі досліджують підземелля у районі цього будинку, кажуть про небезпечні процеси, що відбуваються з ґрунтом. Схоже, власники квартир теж занепокоєні – увечері в домі горить мало вікон, а у каталогах з нерухомості можна побачити надто багато оголошень про квартири, котрі продаються у цьому будинку.

P.S. Ху із "Амадеус КО"?

Автор намагався отримати коментар компанії-забудовника. Фірму, котрій дали декілька гектарів особливо цінних земель Києва, кореспонденту "Української правди" знайти не вдалося.

Мобільний телефон, вказаний у її реєстраційних даних, зараз не обслуговується оператором. За місцем юридичної "прописки", у будинку по вулиці Ризькій 73Б (на фото нижче) такої компанії не знають.

Будинок по вулиці Ризькій 73Б, де прописана "Амадеус КО"

Це не виглядає сюрпризом. Стандартний атрибут земельного дерибану по-київськи – роздавати землю невідомим і безтілесним юридичним особам, за котрими, втім, ховається хтось великий та відомий.

Останній шанс – телефон, вказаний у дозволі на проведення підготовчих робіт. Там виявився факс, куди двічі було надіслано прохання відповісти на низку запитань, що висвітлюються у даній статті, і контактна інформація. На момент публікації статті, з автором ніхто не виходив на зв’язок. Але автор все ще сподівається…

Ігор Луценко, для УП

Матеріал підготовлено за сприяння данського проекту журналістських розслідувань I-SCOOP