Начать Движение к изменениям с себя

"В Україні домінують цінності закритого суспільства, неготового до змін. Під цим немає великої різниці між Сходом та Заходом України, між Львовом та Одесою. Тому якщо ми хочемо змін, нам передовсім треба дбати про зміну цінностей" - до такого висновку у своєму есеї під назвою "Хто такі українці та чого вони хочуть" приходить один із найвідоміших українських дослідників Ярослав Грицак.

Цінності - це те, що є основою кожної особистості, вони визначають мотивації, а мотивації спонукають до дії.

Закрите суспільство не готове діяти, воно воліє розчаровуватися та критикувати. І саме це треба змінювати.

Нам треба змінювати стан постійного розчарування всім довкола - розчарування своїм рівнем достатку, владою, політикою чи країною. Адже за фразою - "всі вони одинакові" - посилюється зневіра та закритість серед нас самих. Це не дає перспективи майбутнього.

Цю перспективу не варто очікувати як дарунок від когось, бо вона - насамперед в нас самих, в нашій спроможності ставати відкритішими, почати довіряти один одному і робити спільні справи.

Нам нав’язали уявлення про політику, де ми ніби-то нічого не вирішуємо і не можемо вирішувати.

Нам продовжують нав’язувати масу тем, які не мають жодного реального стосунку до наших реальних проблем, до шляхів їх вирішення, до нашого життя.

Нам кажуть, що громадяни мають "терпіти та чекати", допоки у влади "вийде щось добре зробити" для країни. Це уявлення про "доброго господаря", що піклується про народ і є головним арбітром, культивується в залежних ЗМІ, бо дозволяє замість народу мати слухняне стадо, яке справді терпить та чекає.

Такій владі не потрібні інші громадяни - які не чекають, а діють, які не терплять, а вимагають відповіді, які не спостерігають за беззмістовними балачками, а контролюють владу, які не просять, а більшість своїх проблем вирішують самостійно: починаючи від прибирання власного двору та облаштування парку до контролю за розподілом бюджетних грошей.

Іще одна типова теза: "політика - бруд і вибори нічого не вирішують". Та політика лишатиметься брудом доти, доки всі ми дозволятимемо політикам саме так ставитися до своїх обов’язків, доки мовчки спостерігатимемо, як нікого не карають за вбитого пенсіонера чи за побитого журналіста; як прокуратура ігнорує журналістські розслідування про зловживання високих чиновників, а суди виносять рішення, що йдуть всупереч не лише міжнародним нормам та українським законам, але й здоровому глузду.

Так і вибори нічого не вирішуватимуть доти, доки ми дозволятимемо, аби "наших представників" по суті обирали не ми, а декілька лідерів, які формують виборчі списки. Ми мусимо постійно ставити питання політикам про відкриті списки, що дають можливість нам голосувати за кожного парламентаря особисто аби визначати реально хто буде представляти наші інтереси.

Але навіть у цій закритій системі ми мусимо бути активними та діяти, дізнаючись та поширюючи інформацію про те, хто є у списках партій, окрім "засвіченої п’ятірки". Ми можемо контролювати та навіть фільтрувати списки, виділяючи достойних кандидатів, та розповідаючи людям про одіозних.

Цим шляхом пройшло чимало країн, що мають такий самий складний пострадянський спадок. Так діяли активісти в Молдові та Румунії, і це дало їм можливість реально вплинути на якість обраного парламенту. Це створило умови для появи в парламенті фахових та чесних людей, закривши дорогу тим, хто має ресурс, але діє винятково для множення цього ресурсу.

Насправді, нинішній вибір - не між партіями чи ідеологіями. Наш вибір - це вибір між спроможністю бути громадянами і господарями власної країни, та між інертним бажанням просто лишатися населенням.

Наш вибір - між правилами гри, які ми визначаємо спільно, та правилами, які нав’язують нам ті, хто лише грається з правилами. Це вибір між готовністю відповідати за власне життя ті а власну країну та між спробами "здати її в оренду".

І лише після того, як ми зробимо цей основний вибір всередині себе - вибір моделі взаємин суспільства та влади, вибір на користь відповідальності та готовності діяти, - лише тоді ми отримаємо ті політичні сили і ту якість політиків, між якими можна буде обирати достойніших, а не традиційне "найменше зло".

Тому - вибори 2012 мають стати часом дій кожного з нас. Діяти - означає розуміти, кого саме нам пропонують обрати, вивчити біографії цих людей, оцінити, чи мають вони право бути у владі, яку б ми хотіли обрати, співставити з визначеними критеріями відповідності.

Це означає поширити інформацію та свої висновки про кожного з кандидатів, аби зробити вибори для кожного їх учасника публічними, всупереч нав’язуваній закритій моделі.

Діяти - це йти на зустрічі із кандидатами мажоритарниками та ставити їм публічні питання про те, чи спроможні вони самостійно приймати рішення в парламенті, питати про те, що є важливим для вас, питати, зрештою, чи готові вони голосувати власноруч, як того вимагає Конституція. І публічно фіксувати отримані відповіді, аби потім було як проконтролювати заявлені обіцянки.

Діяти - це ставати громадським активістам та допомагати тим людям, які борються за свої права, бо вже завтра така потреба може виникнути у будь-кого.

Діяти - це відстоювати результати виборів, захищати кожен голос. Це - не стільки боротьба за кандидатів, це боротьба за власні правила, за систему цих правил.

Як кажуть дослідники - нові цінності народжуються у спільних діях, саме так виникає поле довіри та нова якість взаємин між людьми, і, як наслідок, нова якість взаємин між людьми та владою.

Саме таке бажання діяти спільно в ім’я нових цінностей стало основою громадського руху "Чесно", який зібрав сотні людей, мета яких - бути громадянами. Маніфест руху - це віра в нашу спроможність творити зміни, якщо діяти спільно.

Ми, українці, об’єднавшись, можемо змінювати власне життя.

Якщо нас десятки, ми можемо відстояти свій сквер, парк чи дитячий майданчик,

Якщо нас сотні, ми можемо протистояти цензурі.

Якщо нас тисячі, ми можемо захистити свою справу.

Якщо нас сотні тисяч, можемо мирно відстояти свій вибір.

Якщо нас мільйони – ми можемо змінити країну!

Шлях до змін – це нові ЧЕСНІ вибори.

Ми хочемо, аби влада була відповідальною. Ми хочемо, аби наступні вибори до парламенту відчинили двері для НОВИХ і ЧЕСНИХ людей. Ми хочемо нової якості української політики.

Ми вважаємо, що у Верховній Раді не має бути людей, які не відповідають нашим критеріям.

Ми не підтримуємо конкретних політиків чи політичних партій.

Ми об’єднуємося саме для того, аби зрозуміти, хто є хто.

Ми будемо питати політиків про їхню відповідальність і про все те, що для нас насправді важливо.

Ми будемо готуватися до виборів і голосувати свідомо.

Ми будемо боротися, аби наші голоси були пораховані ЧЕСНО.

Час діяти! Час об’єднуватися!

Політики завжди обіцяють країні швидкі результати. Тут їх ніхто не гарантує, бо це лише початок шляху. Але це та дорога, не пройшовши якої ми навряд чи зможемо досягнути нової країни. Це правда, в якій мусимо чесно зізнатися самі собі.

Поза тим, в країні вже дуже багато людей, яким набридло стояти на місці. За чесним визнанням - має бути рух 'Чесно".

Презентація Руху - 9 грудня в Могилянці, одночасно з цим - початок роботи активістів Руху в регіонах країни. Рух не має і не буде мати якихось визначених лідерів, бо лідер - кожен з нас, хто готовий брати відповідальність і діяти. Він не проти когось, він за щось - за систему правил, за прозорість, за чесність, за нову якість країни.

Долучитися до Руху можна буде через підписання Маніфесту на сайті www.chesno.org або у групі Facebook.