Виктор Янукович: шагая дорогой Леонида Кучмы
До парламентських виборів залишилось трохи більше року. Політична карта країни може бути перемальована вже в листопаді 2012 року. Верховна рада VII скликання стане політичним фундаментом, на якому базуватиметься успіх або провал Віктора Януковича у 2015-му.
Залишилось лише написати правила, які визначать контроль влади над закладанням цього фундаменту.
Лідер Партії регіонів крок за кроком відтворює умови політичного життя, за якими він прагнув отримати пост президента під патронатом Леоніда Кучми. Восени 2010 року Янукович повернув Конституцію часів Кучми, а восени 2011-го його команда семимильними кроками рухається в бік встановлення тієї ж політичної логіки парламентських виборів.
Концептуально зміни, запропоновані Міністерством юстиції призведуть до повернення змішаної мажоритарно-пропорційної виборчої системи, яка використовувалась в Україні у 1998 та 2002 роках.
В минулому Україна вже відмовлялась від подібної схеми виборів, посилаючись на необхідність боротьби з політичною корупцією та запобігання зловживанню адміністративним ресурсом на місцевому рівні.
Навесні 2004 року під час написання нового закону майже всі політичні сили дійшли консенсусу, що одномандатні округи більш схильні до шахрайства і використання адміністративного ресурсу на користь провладних кандидатів. Цей постулат не викликав сумнівів ані у 2006-му, ані у 2007-му році.
Але часи змінюються. Під тиском падіння рейтингів провладної партії команда Віктора Януковича не змогла встояти перед спокусою піти старим шляхом.
Втім знайома тропа може призвести й до знайомих результатів. Однією з причин краху політичної стабільності часів Леоніда Кучми була якраз видимість абсолютного контролю над парламентом, яка під тиском критичного падіння рейтингів влади призвела до повної некерованості мажоритарної більшості.
Єдине, що може втішати Віктора Януковича, що Кучма прийшов до цього результату лише наприкінці свого другого терміну при владі…
РУКА ДЕРЖДЕПУ
Зауваження щодо законопроекту, запропонованого міністерством юстиції, висловили дві організації: Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) та Міжнародна фундація виборчих систем (IFES).
І в той час, як зауваження Венеціанської комісії носять суто юридичний характер, IFES висловила більш відверті політичні коментарі. Різниця між IFES та Венеціанською комісією полягає в тому, що Венеціанська комісія – це суто європейська організація, в той час як IFES була заснована у Сполучених штатах, і її штаб квартира базується у Вашингтоні.
«Українська правда» ознайомилась з висновками IFES. Фахівці організації вважають, що з огляду на відсутність консенсусу та істотний вплив запропонованих змін на політичне життя країни, «вельми сумнівно, чи доцільно міняти виборчу систему». За їх думкою, навіть за відсутності маніпуляцій існуючі тенденції виглядають такими, що «продиктовані тимчасовими партійно-політичними інтересами».
 |
Головне застереження IFES стосується намірів влади змінити систему виборів – з пропорційної на так звану змішану, мажоритарно-пропорційну. «В той час як виборча система сама по собі є фундаментальною темою виборчої реформи, вона була навмисно виведена з робочої групи. Хоча у бесідах з IFES представники Адміністрації президента наголошували, що виборча система розглядалася як найскладніша тема, навколо якої має бути досягнутий консенсус», - зазначають у IFES.
IFES пропонує відкласти будь-які зміни виборчої системи до подальшого обговорення цього питання за участю всіх зацікавлених сторін. В разі ж, якщо це неможливо, і зміни будуть прийняті, IFES пропонує відкласти набрання їх чинності до 2012 року.
Мінюст вже висловив своє обурення зауваженнями Венеціанської комісії і IFES щодо втручання у питання зміни системи виборів. Зазвичай Венеціанська комісія та IFES дають вказівки лише щодо техніки проведення самих виборів, а не самої системи виборів. А, визначення виборчої системи – це суто внутрішнє право кожної країни.
Втім за публічною позицією Олександра Лавриновича стоїть не побоювання за незалежність юридичної системи України. Наполегливість Мінюсту продиктована досить прагматичними розрахунками аналітиків адміністрації президента.
На Банковій застереження IFES розглядають як перші «дзвіночки» намагання Держдепартаменту втрутитись у контроль над парламентською більшістю напередодні президентських виборів 2015 року.
РИЗИКИ БАНКОВОЇ
Позиція АП базується на конкретних прагматичних розрахунках. В оточенні президента виходять з того, що незалежно від того, чи звільнять Юлію Тимошенко, розклад сил на майбутніх парламентських виборах прогнозовано буде наступним.
В разі встановлення п’ятивідсоткового бар’єру до наступного парламенту потраплять:
Партія регіонів (разом з сателітами, що мають до неї приєднатися) – від 26% до 30%,
«Батьківщина» - не більше 24%,
«Фронт змін» - 10-11%
і КПУ – трохи більше 6%.
Таким чином, за грубими підрахунками різниця між опозицією («Батьківщина» і «Фронт змін») та провладними силами (Партія регіонів та КПУ) буде в межах статистичної похибки – 2-3%. Враховуючи перерозподіл бонусів, майбутня більшість буде створена з перевагою в декілька голосів і може виявитись досить нестабільною.
Зменшення прохідного бар’єру до 3-4% може стати для Партії регіонів ще більш загрозливим. Нинішня тенденція поглинання «регіоналами» ідеологічно близьких політичних сил неминуче призведе до зачищення свого ж електорального поля. Таким чином, в разі зменшення прохідного бар’єру, до наступного складу парламенту скоріше потраплять опозиційні партії.
Всі ці розрахунки штовхають Банкову на єдиний можливий сценарій – однозначну зміну системи виборів з пропорційної на змішану. Але поява в залі Верховної ради мажоритарщиків містить в собі міну уповільненої дії.
Проходження в Раду так званих самовисуванців неодмінно призведе до конкуренції політичних груп в самій Партії регіонів. За право контролю над провладною більшістю у майбутньому парламенті боротимуться як мінімум дві групи – верхівка Партії регіонів під головуванням керівника штабу Андрія Клюєва та оточення голови адміністрації президента – Сергія Льовочкіна. У кінцевому розрахунку це може вилитися у конкурування двох фінансових груп – Ріната Ахметова та Дмитра Фірташа.
Як розповідають співрозмовники «Української правди», вже зараз на мажоритарних округах панує ажіотаж і протистояння між можливими провладними кандидатами. В деяких регіонах за право використання адміністративного ресурсу борються по три і навіть до п’яти впливових кандидатів. Надання переваги тому чи іншому мажритарщику може призвести до неочікуваних результатів. Хаотичні вогнища протистояння серед місцевих еліт сьогодні – це родючий грунт для розквіту опозиції у майбутньому.
Втім найбільші проблеми очікують провладну партію в межах самого парламенту. Змішана більшість з числа «списочників» та «мажритарщиків» потребує значно більшого ресурсу для утримання стабільності. Два сорти депутатів в стінах парламенту будуть вимагати диференційованого розподілу фінансових потоків. В кінцевому рахунку це призведе до конфлікту між тими, хто пройшов в парламент, використовуючи партійний ресурс і мажоритарщиками, які будуть боротися за партійні гроші для утримання впливу в округах.
Однак найбільша загроза очікуватиме Банкову з наближенням президентських виборів 2015 року. Тенденція зниження рейтингу Партії регіонів в цілому і суспільної підтримки Віктора Януковича зокрема, призведе до неконтрольованої поведінки мажритарщиків.
Враховуючи, що на той момент левова частка фінансових потоків провладної команди буде зосереджена на президентській кампанії, втримати стабільну і керовану більшість буде нелегким завданням.
В разі ж критичного падіння суспільної підтримки діючого президента, депутати почнуть розкладати яйця у інші, а точніше, опозиційні кошики. Очевидно, першими в цій черзі будуть «незалежні» мажоритарщики. Вплив Банкової на парламент може стати ще більш сумнівним, ніж в разі проведення парламентських виборів на пропорційній основі.
ПРОПОРЦІЙНА АЛЬТЕРНАТИВА
За інформацією «Української правди», в надрах адміністрації президента вже майже розроблений ще один законопроект, ініціатором якого називають Марину Ставнійчук. Співрозмовники редакції стверджують, що шанси цього документу бути розглянутим є мінімальними.
По-перше, пані Ставнійчук максимально ізольована від головної юридичної команди, що займається питанням виборів. По-друге, на Банковій впевнені, що розроблений законопроект – це пряме лобі опозиції, яка все ще розраховує на позитивний результат тиску Венеціанської комісії.
«Українській правді» вдалось ознайомитись з проектом цього закону. Його положення не є новими. По суті це витяг з проекту Виборчого кодексу, який зареєстрований у парламенті ще в березні 2009 року. Головним ідеологом документу називають народного депутата НУНС Юрія Ключковського.
Альтернативним законопроектом пропонується так звана преференційована пропорційна виборча система. Найбільше но-хау документу полягає у порядку висунення кандидатів у народні депутати. Документ вводить новий термін – «регіональні виборчі округи». Вся територія України розподіляється на 30 таких округів, які відповідають 27 областям. Додаткові три округа утворюються розбивкою територій Дніпропетровської, Донецької областей та міста Києва на два регіональні виборчі округи кожні.
Партії-учасники виборів мають висувати два види списків: один – як раніше – на загальнодержавний виборчий округ, і ще 30 списків у відповідні регіональні виборчі округи. Загальнодержавний список має складати не менше 50 і не більше 450 кандидатів.
Регіональні виборчі списки формуються з числа кандидатів, висунутих до загальнодержавного списку, і мають складати не менше трьох осіб. При цьому кандидат може бути включений лише до одного регіонального виборчого списку.
У бюлетені виборцю буде запропоновано вказати партію, за яку він голосує і – за бажанням – номер кандидата від цієї партії у регіональному виборчому списку. При кінцевому розрахунку голосів, якщо партія подолала виборчий бар’єр, перевагу отримуватимуть ті кандидати, які мають більше персональних голосів у регіональних списках.
Але право на розподіл мандатів матимуть лише ті партії, які подолали тривідсотковий бар’єр по всій країні. Тобто, навіть якщо партія отримала більше 3% голосів у конкретному окрузі, але в загальнодержавному окрузі цей бар’єр не подолала, представництва в парламенті вона не отримує.
Виборчий кодекс був розроблений за підтримки Європейського союзу – на фінансування робочої групи юристів було виділено 3,5 мільйони євро. І тепер у діалозі з нинішньою владою Брюссель висловлює зрозуміле обурення непередбачуваним демонтажем виборчої системи з боку Партії регіонів.
Активним лобістом альтернативного закону, а точніше Виборчого кодексу, виступає голова представництва Євросоюзу в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшера.
Головний аргумент опонентів Євросоюзу з боку Партії регіонів полягає в тому, що сам термін Виборчого кодексу майже відсутній у світовій практиці. На пострадянському просторі такі кодекси є лише в Білорусі та Грузії, що не є показовими прикладами.
Сподівання опозиції полягають в тому, що Венеціанській комісії та європейським політикам все ж таки вдасться вмовити Віктора Януковича повернутись до можливості розгляду Виборчого кодексу.
За інформацією «Української правди», під час майже всіх особистих бесід з Януковичем європейські політики поряд з питанням про Тимошенко порушують питання незмінності виборчого законодавства. Свої відверті намагання втримати провладну команду від можливого маніпулювання результатами виборів європейські політики приховують під вимогою ухвалити нове законодавство консенсусом усіх політичних сил.
На Банковій вже зараз зазначають: єдиної думки всіх політичних сил щодо виборчої системи немає в жодній країні.
Заради більшої легітимізації процесу адміністрація президента та Мінюст презентували робочу групу, до складу якої запрошені всі політичні сили.
Втім єдине питання, яке на засіданнях цієї групи не підлягає дискусії – визначення виборчої системи. І міністр юстиції Олександр Лавринович і керівник групи з боку Банкової Олена Лукаш посилаються на те, що це питання вирішить парламент. Отже зрештою політична карта країни буде перекреслена характерним взмахом руки – Михайла Чечетова.
