Справа проти Тимошенко. Невідомі подробиці. Частина 2

Українська правда продовжує знайомити читачів з матеріалами та свідченнями по газовій справі, порушеної проти Юлії Тимошенко за статтею "Перевищення влади або службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки". Першу частину читайте тут: Справа проти Тимошенко. Невідомі подробиці

Москва, 19 січня 2009 року

19 січня, після наради в Києві за участі Ющенка, де Тимошенко розповіла про досягнуті домовленості з Путіним, вона вилетіла до російської столиці.

Олег Дубина, після прильоту Тимошенко до Москви, попрямував з нею до будинку уряду Росії, де повідомив їй, що не підписуватиме газові контракти без рішення Кабінету міністрів України.

“Ця розмова відбулася біля кабінету прем’єр-міністра Росії Путіна. Я спілкувався з Тимошенко один на один і свідків цієї розмови не було. Лише після відмови підписувати контракти Тимошенко надала мені директиви від 19 січня 2009 року, затверджені особисто нею, на яких стояла печатка Кабінету міністрів України", - розповів Дубина на допитах.

За даними слідства, Тимошенко вручила Дубині директиви близько 17 години. Як зізнався керівник "Нафтогазу" слідчому, отримавши директиви, він запитав у Тимошенко, чи затверджені вони рішенням уряду. Прем’єр на це відповіла: "Так, затверджені. 19 січня 2009 року. Турчинов це рішення урядом прийняв".

Дубина стверджує, що не мав підстав не довіряти словам Тимошенко та не міг зателефонувати комусь із членів уряду, щоб перевірити сказане прем’єр-міністром, оскільки вона постійно перебувала поряд.

Паралельно в Києві Олександр Турчинов справді збирав засідання Кабміну, на якому членам уряду роздали проект розпорядження уряду про схвалення директив і сам документ, який пізніше Тимошенко затвердила одноособово. Але оскільки Турчинов зрозумів, що більшості голосів за директиви не буде, він взагалі вирішив не ставити їх на голосування.

Фатальні директиви

За даними слідства, директиви, які Тимошенко представила Дубині як "директиви уряду", вона підготувала особисто 18 січня 2009 року в будівлі уряду, після чого дала їх надрукувати "невстановленим слідством особам". По справі спеціально допитувалися фахівці секретаріату Кабміну на предмет пунктуації та орфографічних помилок у директивах.

Їхню увагу привернуло те, що директиви були набрані різними за розміром шрифтами, деякі абзаци не мають центрування "по ширині", а в деяких місцях відсутні пробіли. "Зважаючи на кваліфікаційні вимоги до спеціалістів Кабінету міністрів, та вимоги до оформлення документів, жоден з операторів ніколи би не допустив такої кількості елементарних помилок", - ідеться у висновках слідства.

Як повідомив на допиті Ющенко, Тимошенко затвердила директиви зранку 19 січня, перед відльотом до Москви, тоді як уряд безрезультатно розглянув це питання лише в другій половині дня.

Позиція Дубини

На допиті 3 лютого 2011 року Дубина заявив: "Якби я знав, що рішенням Кабінету міністрів це директива не прийнята, я нізащо цієї угоди не підписав би".

Щоправда, у ході очної ставки з Тимошенко в квітні 2011 року Дубина зайняв іншу позицію - він наголошував на тому, що не міг ослухатися директив.

"Я вважаю, що директиви прем'єр-міністра України є обов'язковими для виконання тими посадовими особами, яких вони стосуються. (...) Виконання цих директив для мене було обов'язковим", - наполягав Дубина.

Пізніше в ході обміну запитаннями Дубина відповів Тимошенко: "Я вважаю, що навіть усний наказ прем'єр-міністра є обов'язковим для виконання".

Також колишній керівник "Нафтогазу" сказав, що просив президента Ющенка врятувати ситуацію, забравши його назад до Києва.

"Я зробив останню спробу не підписувати цей контракт і по телефону, доповідаючи президенту Ющенку, просив його відкликати мене з переговорів, але він сказав, що йому про все вже доповіла Тимошенко", - сказав Дубина на допиті.

У підсумку, за його словами, Ющенко "не відповів мені, чи підписувати контракт, чи не підписувати".

Дубина свій вибір зробив – підписав. За його словами, якби він вчинив інакше, все одно контракт був би укладений, а замість нього підпис поставила би або сама Тимошенко, або Продан, або Діденко.

Крім того, за словами Дубини, прем’єр повідомила йому про звільнення в разі відмови скріпити газовий договір.

Це підтвердила сама Тимошенко в ході очної ставки з Дубиною 20 квітня 2011 року.

Пізніше слідство ще раз допитало Дубини з приводу того, чому він приховував факт погрози звільненням. "На час моїх попередніх допитів я не придав уваги даному факту. При цьому я був дуже схвильований. Але після того, як Тимошенко заявила про це під час очної ставки, я пригадав, що вона дійсно перед підписанням контракту з "Газпромом" погрожувала мені звільненням".

Після того, як було укладено договір, Тимошенко не вилетіла до Києва. "Після підписання контрактів переговори Тимошенко і Путіна були продовжені та тривали до 3 години ранку 20 січня", - повідомив на допиті посол Грищенко.

Що відбувалося там – невідомо. Як пізніше стверджував Микола Азаров, Путін йому начебто зізнався, що на церемонії підписання в папках були чисті білі аркуші, а деталі газової торгівлі узгоджувалися вже потім.

Доленосний момент - Дубина підписує газовий контракт

Олег Дубина в ході допиту та на очній ставці з Тимошенко висловлював різні думки, чи можна було зволікати з підписанням контрактів.

"Виходячи з думки фахівців та свого досвіду, я вважаю, що за рахунок газу, який був у сховищах, можна було протримати країну до кінця лютого 2009 року, взагалі не купуючи газ у Росії. Таким чином, з урахуванням позиції Європи, можна було спробувати переконати Росію піти на поступки", - сказав екс-керівник "Нафтогазу" на слідчих діях в лютому 2011 року.

Схожої думку на допиті озвучив також тодішній керівник "Укртрансгазу" Ярослав Марчук. На його думку, Україна могла протриматися без контрактів з Росією. "Станом на 1 січня 2009 року в підземних газосховищах зберігалось близько 14 мільярдів кубометрів газу, що належав "Нафтогазу". Середній добовий відбір газу з підземних сховищ у першому кварталі становив трохи більше 100 мільйонів кубометрів, з огляду на що належного "Нафтогазу" газу повинно було вистачити на два-три місяці".

Але на очній ставці з Тимошенко Дубина змінив свою позицію. По-суті, він заявив протилежне тому, що говорив на допиті: "Я вважаю, що газова система була на грані фолу, передаварійною. Вперше в історії України газ ішов із заходу на схід, чого в жодному газотранспортному проекті для України не було".

На питання, чи підписав би він угоди, якби знав, що директиви не затверджені урядом, Дубина відповів: "Ми ледь не втратили Одеську область, а також частину Дніпропетровської та південь України, оскільки були сильні морози, я не знаю, як би я вчинив у тій ситуації".

Таких же поглядів дотримувалася і Тимошенко: "Відповідно до позиції фахівців, які опитані у справі, є очевидним, що при низьких температурах, які були в дні газової кризи та при аварійній, не перевіреній системі забезпечення газом України, могла відбутися техногенна катастрофа в будь-яку хвилину".

Допит Миколи Азарова

По газовій справі Тимошенко також дав свідчення чинний прем’єр-міністр Микола Азаров. Він переповів під протокол про свою розмову з російським прем’єром Володимиром Путіним, яка відбулася у них в квітні 2010 року, напередодні підписання харківських угод про оренду Севастополя до 2042 року.

За словами Азарова, він запитав у Путіна, чим керувалася Тимошенко при підписанні "кабальних газових угод". "Путін відповів, що Тимошенко під час проведення з ним переговорів у 2009 році погоджувалася на 50 років оренди Чорноморського флоту Росії в Криму", - сказав Азаров на допиті. Таким чином, зі слів українського прем’єра, Янукович з його згодою на 25-річну оренду Севастополя виглядає справжнім патріотом.

Насправді, якщо Азарову не зраджує пам’ять, то йому точно зраджує логіка. Бо якщо Тимошенко погоджувалася на 50-річну оренду Севастополя, то тоді мала укласти з Путіним значно більш вигідний газовий контракт.

Звинувачення Тимошенко

Отже, слідство інкримінує Тимошенко одноосібне незаконне підписання директив уряду, на що вона не мала повноважень згідно з законом "Про Кабінет міністрів" та регламентом Кабміну. Саме на підставі цих директив Олег Дубина уклав газовий контракт з "Газпромом".

У свою чергу, на допитах і в суді Тимошенко відстоює позицію, що документ, скріплений її підписом, є дозволеним їй за законом "дорученням прем’єр-міністра", яке вона лише озаглавила словом "директиви".

"Я виклала своє доручення, яке назвала словом “директиви". Якщо ви вважаєте, що директиви треба було назвати іншим словом, то хіба за це дають від 7 до 10 років тюрми?!" – обурювалася Тимошенко на судовому засіданні 25 червня.

Така позиція Тимошенко суперечить подіям, які відбувалися 19 січня – а саме, спробам Турчинова схвалити ці директиви на засіданні Кабміну.

Однак парадокс ситуації в тому, що Тимошенко і без затвердження урядом могла надавати одноосібні доручення – єдине, вона не мала права називати їх "директивами уряду". Заради справедливості слід визнати - наданий Дубині документ ніде не містить такого словосполучення.

Щоправда, на підписі Тимошенко стоїть гербова печатка "Кабінет міністрів України". Натомість захист наполягає, що штамп там проставлено, аби засвідчити автограф прем’єр-міністра, що відповідає службовим інструкціям уряду.

Так, в ході допиту співробітники секретаріату Кабміну процитували Порядок роботи з документами, де сказано: "Великі гербові печатки Кабінету міністрів зберігаються у начальника Управління документального забезпечення та ставляться у визначених законодавством випадках на документах, підписаних керівництвом Кабінету міністрів".

На боці Тимошенко є два роз’яснення Міністерства юстиції, за 2009 та 2011 роки, підписані відповідно міністрами Оніщуком і Лавриновичем, де сказано: затверджені Тимошенко директиви не можна вважати директивами уряду, для схвалення яких є своя процедура.

Схожа позиція викладена в листі колишнього заступника генпрокурора Віктора Кудрявцева на ім’я депутата-регіонала Володимира Олійника, який ініціював цю перевірку в 2010 році.

Генпрокуратура спиралася на висновок Інституту держави і права імені Корецького, який готував заступник директора цієї установи Володимир Нагребельний. Він також був допитаний по справі Тимошенко.

У ході слідчих дій Нагребельний заявив: "За результатами проведеного аналізу (директив) встановлено неможливість їх кваліфікувати як директиви уряду, затвердження яких регулюється законодавством України".

Бухгалтерія кримінальної справи

Справа проти Тимошенко порушена за статтею 365 пункт 3 Кримінального кодексу – "Перевищення влади або службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки".

Ця стаття передбачає наявність матеріального складу злочину, тобто суспільно небезпечних наслідків.

У логіці порушеної проти Тимошенко кримінальної справи, самовільне затвердження директив уряду і було тим "перевищенням влади", яке потягнуло тяжкі наслідки.

Під тяжкими наслідками Генпрокуратура розуміє збільшення витрат, з яким зіштовхнувся "Нафтогаз" в 2009 році, коли їм за контрактами Дубини довелося за вищою ціною купувати "технологічний газ", що використовується в технологічних циклах при транзиті російського газу в Європу.

Кажучи спрощено, аби доставити російський газ на експорт, Україні потрібен певний обсяг того ж таки газу, щоб крутити турбіни в мережі газопроводів.

Згідно з контрактом Дубини, в 2009 році середня ціна всього російського газу для України склала 232 долари 98 центрів за тисячу кубометрів. Це справді на третину більше, ніж в 2008 році, коли середня ціна газу становила 179,5 доларів за тисячу кубометрів.

У 2009 році для потреб російського транзиту було використано 3,6 мільярди кубометрів "технологічного газу". Відповідно, за логікою слідства, тяжкі наслідки від дій Тимошенко – це купівля 3,6 мільярдів кубометрів "технологічного газу" за ціною, вищою на третину.

"Згідно з умовами, зазначеними у директивах, затверджених Тимошенко, ціна газу в 2009 році порівняно з 2008 роком зросла на 53 долари 48 центрів за тисячу кубометрів, зі 179,5 до 232,98 доларів за тисячу кубометрів... Що збільшувало витратну складову по транзитній роботі ДК "Укртрансгаз" на 194,6 мільйонів доларів, або 1,5 мільярда гривень", - ідеться у постанові про притягнення Тимошенко в якості обвинуваченої.

Більше того, слідчий написав у постанові, що "при урахуванні збільшення витрат "Укртрансгазу" на придбання газу на виробничо-технічні витрати ставка транзиту повинна була становити 1,875 долари". Тоді як газові контракти Дубини передбачали, що в 2009 році ставка залишиться на рівні 1,7 долари.

На останній сторінці постанови про притягнення Тимошенко в якості обвинуваченої слідчий пише, що контракти "спричинили тяжкі наслідки" для "Нафтогазу" у вигляді "збільшення витрат на придбання імпортованого газу для виробничо-технічних потреб на суму 194 мільйони доларів, або 1,5 мільярда гривень".

Позиція Тимошенко

Захист Тимошенко збирається довести, що за бухгалтерією конкретно "технологічний газ" в 2009 році постачався для "Укртрансгазу" не дорожче, а дешевше, ніж в 2008 році.

Аргумент екс-прем'єра – на технологічні потреби ішов газ РосУкрЕнерго, викуплений у Газпрома по ціні вдвічі нижчій від російського.

Так, через тиждень після укладення десятирічних газових контрактів у Москві, яке відбувалося під спалахи фотокамер, 30 січня 2009 року в Києві в робочому режимі пройшло підписання змін до договору купівлі-продажу газу між "Нафтогазом України" і його дочірнім підприємством "Укртрансгаз".

Документ підписали перший заступник голови "Нафтогазу" Ігор Діденко і головний інженер "Укртрансгазу" Михайло Беккер.

У цьому договорі визначалося, за якою ціною "Нафтогаз" протягом 2009 року постачатиме "технологічний газ" своєму дочірньому підприємству. Цифра, визначена контрактом – 1 382 гривні без ПДВ (172 долари 75 центрів) за тисячу кубометрів "технологічного газу".

Але за фактом у травні-грудні 2009 року "Укртрансгаз" отримував "технологічний газ" по 1 223 гривні без ПДВ (152 долари 80 центрів).

Загалом, протягом 2009 року "Нафтогаз" реалізував своїй дочці "Укртрансгаз" 3,6 мільярдів кубометрів "технічного газу" на суму 4 мільярди 591 мільйон гривень.

Таким чином, середня ціна "технологічного газу" в 2009 році склала 1 261 гривню, або 157 доларів за курсом 8 гривень/долар.

Тоді як в 2008 році весь технологічний газ коштував 179,5 долари за тисячу кубометрів.

Як підсумок, в аудиті "Нафтогазу", підготовленому компанією "Ернст енд Янг", повідомляється, що собівартість транспортування нафти та газу в 2009 році була на мільярд гривень менше, ніж в 2008 році (сторінка 34).

Але назвати логіку Тимошенко бездоганною складно. Адже слідчий не пише в постанові, що її дії спричинили збитки. Він пише про "збільшення витрат на придбання імпортованого газу для виробничо-технічних потреб", і з цим також неможливо сперечатися - справді, витрати "Нафтогазу" на придбання газу, в тому числі "технічного", в 2009 році зросли.

Але так само ці витрати зростали з року в рік. І сьогодні можна лише будувати припущення, що Росія зрештою погодилася би на нижчу ціну, ніж законтрактовану Тимошенко.

Інше питання, на яке екс-прем'єр так і не дала відповідь - чому її "переможний" контракт містить асиметрію не на користь України, коли "Нафтогаз" бере зобов'язання спожити певну кількість газу, а Газпром - не бере зобов'язань транзитувати певний об'єм? Чому Україна зобов'язується щороку купувати 52 мільярди кубометрів, які їй непотрібні? І чому константою у формулі ціни було записано 450 доларів?

Сама ж газова справа стала наслідком умов, які збіглися в часі та просторі. Якби Ющенко відкликав Дубину 19 січня з Москви, то "кабальні" газові контракти, можливо, не були б підписані. Але Ющенко не хотів брати на себе відповідальність і потрапляти під критичний вогонь Заходу.

Якби Тимошенко в заголовку не написала слово "Директиви", то, можливо, не сиділа би на лаві підсудних. Але якби цього слова не було, то, можливо, і Дубина не став би укладати угоду з Газпромом.

Якби не сліпе бажання Тимошенко знищити фінансову базу своїх політичних конкурентів – компанію "РосУкрЕнерго" – то, можливо, результат газової війни 2009 року був би інший. Але без зняття скальпа з РУЕ вона не наважувалася виходити на президентські вибори.

І якби не бажання помсти з боку Януковича, то, можливо, Тимошенко не ризикувала би отримати від 7 до 10 років тюремного ув’язнення. Сьогодні – черга нового президента робити свій стрибок в невідоме. Бо чим закінчиться для Віктора Януковича газова справа Тимошенко, і де доля зробить ще один виток спіралі, не знає ще ніхто.