Суд над Тимошенко: очевидная пьеса с неизвестным финалом

Засідання Печерського суду по справі Юлії Тимошенко перетворились в ритуал. З своїми традиціями, героями, міфами і вже не дуже оригінальними сценарними поворотами.

ЗАЛА СУДУ

Щоб потрапити до зали суду, треба прийти за годину до початку засідання і встигнути зайняти чергу біля металошукача. Пізніше ви можете лише розсмішити охорону Печерського суду своїм журналістським посвідченням. Про перешкоджання журналістській діяльності ви можете розказати хіба що через рік на найближчій прес-конференцій Віктору Януковичу. А тут діють закони джунглів.

Після реєстрації та перевірки металошукачем на першому поверсі, вас ще раз перевірять на другому – вже у вузькому коридорі між десятком бійців Грифон. Далі – зала суду. Всього в приміщенні може розміститися не більше 50-60 осіб. У вівторок в залі перебувало як мінімум у півтора рази більше людей, призначення яких досі невідомо журналістам.

Серед глядачів більшість – народні депутати та невідомі, часто одягнуті у чорні футболки. Вони мають при собі журналістські посвідчення, які показують лише при вході охоронцям.

Першою в залі з'являється Юлія Тимошенко. З нею - особистий прес-секретар, два працівники прес-служби, двоє охоронців, Ольга Трєгубова та фотограф, що приходить в залу суду без фотоапарату, бо зйомка під час засідань заборонена. Всі ці особи займають перший ряд зали суду. Журналісти та представники іноземних посольств здебільшого вимушені прислуховуватись до подій по той бік перегородки, дивлячись їм у потилиці.

За підсудною та її адвокатами заходять обвинувачі. Родіон Кірєєв зазвичай з'являється в залі суду з невеликим запізненням у супроводі бійців Грифону.

Суд починається.

26 ЛИПНЯ 2011 РОКУ

У вівторок засідання суду почалось з оголошення заяви Тимошенко про відмову від своїх захисників – адвокатів Миколи Сірого та Олександра Плахотнюка. Аргументація підсудної та ж сама: її адвокатам не надали можливості ознайомитись з матеріалами справи і фактично позбавили можливості захисту.

- Але суд не може зобов'язати захисників ознайомлюватись з матеріалами справи. Хоч у них був для цього час, - вважав суддя.

- Ви надали їм лише три доби для знайомлення з п'ятьма тисячами аркушів справи! Вони знайомились з ксерокопіями. Але з такою кількістю неможливо ознайомитись фізично. І ви це знаєте.

- У захисників був час для ознайомлення…, - продовжував Кірєєв.

- Три доби на п'ять тисяч аркушів, - перебивала його Юлія Тимошенко.

Після декількох невдалих спроб щось сказати, Кірєєв почав цитувати підсудній норми КПК, згідно з якими не можна перебивати суддю під час виступу. Тимошенко у відповідь лише сміялась.

- За порушення порядку судового засідання вас може бути видалено з зали суду. Будь-ласка, дотримуйтесь порядку.

- Безумовно! – відповідала лідер БЮТ, ледве стримуючи посмішку.

- Скажіть, після того як ви вдруге відмовляєтесь від захисників, хоча суд надав вам час для ознайомлення з матеріалами справи, на вашу думку – це не є навмисним затягуванням справи? Ви розумієте, що КПК не передбачає обов'язкової участі у засіданні захисника?

Тимошенко не витримала і засміялась. Вона зробила паузу, посміхаючись спочатку до залу, потім до адвокатів, і лише після цього, все ще хіхікаючи, звернулась до судді.

Взагалі збоку діалоги судді та підсудної більше нагадували сцени з шкільних уроків: молодий вчитель намагається вгамувати ретиву ученицю, але задля наведення порядку йому не вистачає характеру та жорсткості. Різниця лише в тому, що замість "характеру" та "жорсткості" в суді мають діяти норми КПК, від яких однаково часто відступали і суддя, і підзахисна.

- Пане суддя, вибачте, мені просто вже смішно. А з приводу вашого питання, я думаю, що нормально: можна без підсудних, без захисників, тут будуть стояти просто лави…

- Підсудна, відповідайте на питання! - металевим голосом продовжив Кірєєв.

- Я думаю, що вам треба просто перечитати КПК, щоб зрозуміти, що позбавити людину права на захист в кримінальному процесі – це все одне, що заявити всьому світу, що цей процес є замовним, політичним, і що він нічого спільного з правосуддям не має.

- Підсудна, ви зловживаєте свої правом на захист і затягуєте справу…

- Ні, - перебиває Тимошенко, – я хочу повернутися до своїх захисників, якщо їм буде надана можливість ознайомитись з матеріалами справами.

Знову не справившись з підсудною, Родіон Кірєєв почав допитувати захисників. Він оцінював ситуацію, що склалася, дещо інакше. За його версією, захисники самі відмовились від свого права захищати підсудну, маючи для цього всі можливості.

- На вашу думку, подана заява не свідчить про те, що ви фактично відмовляєтесь від обов'язків захисника? - звернувся суддя до Миколи Сірого.

- Відповідаючи на ваше запитання, головуючий суддя Кірєєв, я хочу сказати про те, що заява Юлії Тимошенко про відмову від захисників складена у повній відповідності до Конституції України та законів України. Більше того у мене в руках Європейська Конвенція з прав людини…

- Ви зараз відповідаєте на запитання? - перебив тепер вже Кірєєв.

- Так, я аргументую свою відповідь, - стримано відповів адвокат.

- Це не стосується питання…

- Ні, пан головуючий, стосується. Більше того я звертаю вашу увагу на те, що коли захисник в суді робить промову і аргументує свою позицію, ніхто не має влади переривати його виступ.

- …Потім. Ви скажете все потім, коли ми будемо обговорювати, - виходив з себе суддя.

- Добре, - спокійно відповів адвокат.

- Захисник, скажіть, це ви повідомили підсудній про те, що не змогли ознайомитись з матеріалами справи? - спитав суддя.

- Це не те питання, яке можна задавати під час судового засідання. Якщо ви вважаєте, що в моїх діях є щось, що порушує закон, зверніться до Генеральної прокуратури.

Суддя почав нервувати. Малоемоційний і стриманий адвокат Микола Сірий в останні дні був останнім, хто міг вивести з себе Родіона Кірєєва.

Зрештою суд пішов на двогодинну перерву, після якої суддя задовольнив клопотання Юлії Тимошенко і вивів з процесу її адвокатів. Лідер БЮТ залишилась на лаві підсудних одна. І…одразу ж звернулась з клопотанням про надання нових захисників.

Власенко і Тимошенко знайшли в залі камеру спостереження. Фото Мустафи Найєма

Почалась ще одна – вже традиційна – сцена між Кірєєвим і Тимошенко. Суддя вимагав у підсудної зробити свою заяву стоячи. Лідер БЮТ вперто відмовлялась вставати і вигукувала свої вимоги з місця. Після десяти хвилин перепалки, під час яких Родіон Кірєєв дізнався про себе багато чого нового, суддя продовжив засідання, ігноруючи заяви Тимошенко.

В якийсь момент здалося, що в залі суду йде репетиція вистави, що кожного разу починається на вулиці Хрещатик: Тимошенко і Кірєєв протягом години говорили одночасно, перекрикуючи один одного і змагаючись у впертості.

Втім, була одна різниця: Юлія Тимошенко товклась на одному місці, вимагаючи захисників, а Родіон Кірєєв потрохи продовжував розгляд справи.

Зал почав нервуватись. Дехто демонстративно кашляв, хтось час від часу голосно кричав "Тиша в залі!", і в залі лунав сміх. Суддю було не чути взагалі. В якийсь момент суддя затих - до залу увійшов чоловік в сірому костюмі і підійшов до трибуни напроти судді…

Коли стало зрозуміло, що суддя приступив до наступного етапу розгляду справи – допиту свідків, зал вибухнув. Народні депутати повставали і почали скандувати "Ганьба!". Суддя Кірєєв спочатку завмер, а потім взяв в руки КПК і щось почав зачитувати.

Ще за хвилину він встав і почав виходити з залу. За ним несподівано спокійно почав виходити наряд міліції…. Це вже був тривожний сигнал. Зазвичай так було кожного разу, коли до наведення порядку в залі суду долучався загін "Грифону".

Так і сталося. В зал мовчки один за одним зайшли бійці "Грифону". Вони оперативно почали брати всіх присутніх у кільце.

- Гей, ви що робите? - кричали народні депутати. На той момент вони ще не вірили, що їх силою виведуть з зали суду. Раніше такі методи застосовувались лише до окремих представників парламенту. На цей раз проблему вирішували оптом.

Охопивши всіх в кільце, "Грифон" почав виштовхувати їх з зали суду. Поза кільцем залишились лише три-чотири журналіста і декілька народних депутатів, серед яких були Роман Забзалюк, Андрій Кожем'якін та Андрій Сенченко.

- Взяли? Пошли! - вигукнув старший офіцер. Натовп направився до виходу. На шляху ламалися лави, збивались з ніг депутати, зверху на них падали грифонівці.

Юлія Тимошенко спостерігала за подіями, стоячи за перегородкою. Вона мовчки вглядалась в обличчя бійців і не приховувала нервів.

- Щоб так до вас ваші діти ставились! - вигукнула вона. – Ви б ще свастику на себе начепили.

Треба визнати, що першим почали лаятись матом бійці "Грифону" - у відповідь на штовхання в спину з боку народних депутатів.

- Ти що, бля, здурів?! - накинувся хтось з грифонівців на натовп. До речі, цікава деталь: це була єдина фраза українською під час бійки – решта часу і депутати, і офіцери лаялись виключно російською.

- Иди на х..й, понял!? - пролунало у відповідь.

Поступово натовп почав вичавлюватись з зали суду. І тут активізувалися депутати, що залишились поза кільцем. Одним з перших не витримав генерал СБУ Андрій Кожем'якін:

- Офицеры, что вы делаете, подонки, бл...! Офицеры, что вы делаете, подонки!? Бл…! Сволочи!

Він штовхав і почав бити грифонівців ззаду. До нього долучився володар чорного поясу карате Роман Забзалюк, який саме в цей день прибув до суду у спортивних штанях Nike та чорній футболці, на якій червоним було написано "Воля або смерть!"

Втім, їм це не допомогло. Грифону було більше. Вже за п'ять хвилин в залі залишились лише Юлія Тимошенко, десятеро бійців Грифону та декілька журналістів, яких просто не встигли вигнати. Ще через десять хвилин грифонівці поставили лави на місце і прибрали розбиті меблі.

Після Грифону. Фото Мустафи Найєма

До приходу Родіона Кірєєва, зал був чистий від депутатів: жодний народний обранець не зміг більше підтримувати Юлію Тимошенко. Біля рамки металошукача під дверима зали засідань вишукувалося десять бійців спецпідрозділу Грифон.

Сергій Власенко в присутності французького журналіста провів експеримент і наочно показав, що депутатів не пускають до зали.

- Я - народний депутат Власенко, - дістав своє посвідчення екс-захисник Тимошенко і показав грифонівцю, який своїм торсом перекрив увесь прохід під рамкою.

Але охоронець навіть не подивився у його бік - він взагалі не поворухнувся. Власенко до нього трохи доторкнувся - але знову без результату, начебто перед ним стояла вдягнута в чорний спецодяг скульптура з музею мадам Тюссо.

- Ви бачите реакцію - це мовчання, - прокоментував Власенко англійською мовою іноземному журналісту, який дивився на все це ошалілим поглядом.

Депутатська недоторканість залишилась поза межею залу суду.

СВІДКИ

Після останньої перерви суд продовжив допит свідків - цього разу на трибуну викликали Ярослава Диковицького, заступника керівника департаменту економічного планування і бюджетних розрахунків "Нафтогазу".

Диковицький входив до робочої групи, яка за наказом Миколи Азарова проводила комісійну перевірку фінансово-господарської діяльності "Нафтогазу" протягом 2008-2010 років.

Саме у висновках цієї робочої групи міститься пред'явлене Тимошенко обвинувачення - що після відданих нею директив Олег Дубина підписав газовий контракт з Росією, за яким ціна технічного газу для потреб транзиту збільшилася зі 179,5 до 232,9 доларів за тисячу кубометрів, що потім спричинило тяжкі наслідки для держави в особі "Нафтогазу" - збільшення витрат на технологічний газ протягом 2009 року на 194 мільйони доларів.

У свою чергу, Тимошенко наполягає, що для транзиту використовувався газ, вилучений у "РосУкрЕнерго", який продавався "Нафтогазом" для технологічних потреб "УкрТрансГазу" по 153,9 долари.

Власне, тепер у суді Диковицький мав підтвердити, що робоча група справді зробила такі розрахунки, а його свідчення під час допитів є правдивими.

Пан Диковицький був першим свідком, слова якого взагалі могли почути присутні. Допити, які відбувалися перед цим, супроводжувалися паралельним виголошенням заяв з боку Тимошенко. А, оскільки свідки стоять спиною до зали та обличчям до судді, в цих умовах неможливо почути їхніх слів.

В ході допиту Диковицький плутано повідомив, що для транзиту ішов газ по 153 долари від "РосУкрЕнерго", але оскільки цей договір визнаний Стокгольмським арбітражем незаконним, то в розрахунок не можна брати пільгову вартість того газу.

- Згідно з рішенням правління "Нафтогазу", для транзиту російського газу було спрямовано ресурси, отримані з підземних сховищ по ціні 153,9 долари. По такій ціні газ був проданий "УкрТрансГазу", - визнав свідок.

За словами Диковицького, правління "Нафтогазу" ухвалило продавати "УкрТрансГазу" технологічне паливо саме за такою ціною. Технологічний газ мав бути дешевше за інший, оскільки Тимошенко і Путін домовилися не підвищувати ставку транзиту для Росії.

Свідку почали ставити запитання прокурори.

- Якщо взяти середню ціну з урахуванням газу "РосУкрЕнерго", то такі збитки будуть чи ні? - запитало державне обвинувачення в Диковицького.

- Якщо врахувати газ по 153,9 долари, то при реалізації цього газу таких збитків не було би, - сказав працівник "Нафтогазу".

Його слова Тимошенко зустріла усмішкою - чи не вперше за день. Слова нафтогазівця збили з пантелику прокурора.

- Тоді давайте почнемо з початку... - невдоволено продовжив він допит, але запитання знову сформулював невдало - заплутав і себе, і свідка.

- Це абракадабра, - вигукнула з місця Тимошенко. - Клоунада!

Диковицький визнав, що виконання рішення Стокгольмського суду щодо повернення "РосУкрЕнерго" його газу "завдало збитків Нафтогазу у розмірі 26 мільярдів гривень".

Ці слова Тимошенко зустріла з ще більш широкою усмішкою - вона перебила і свідка, і прокурора.

- Ви щойно задокументували злочин Януковича! Бо саме рішенням Януковича газ забрали у держави і віддали "РосУкрЕнерго", і нормально в тіні його поділили Янукович, Льовочкін, Фірташ, Бойко - і, можливо, ваш Пшонка!

- Підсудна, у вас буде можливість задати питання! - традиційно почав кричати Кірєєв.

- Я не беру участь у вашому шоу! - так само традиційно відповіла Тимошенко. - Ви - не суд, ви - маріонетка!

Наступним на допит був запрошений Костянтин Бородин. Сьогодні він - начальник одного з управлінь Міністерства палива та енергетики, також він входив до робочої групи, яка досліджувала діяльність Тимошенко. До того багато років поспіль Бородін був прес-секретарем Юрія Бойка. Однак його допит перенесли на середу.

Виходячи з приміщення Печерського суду, у дворі Тимошенко зіштовхнулася з черговою групою кремезних співробітників тепер уже не "Грифону", а "Беркуту", які вишукувалися вздовж стіни. Це видовище спровокувало вибух емоцій серед бютівських депутатів.

Під судом вже чекає Беркут. Фото Мустафи Найєма

- Для чого вони тут зібралися? - накинулися вони на старшого.

- Щоб ви не порушували громадський порядок, - відповів той.

- Самозванці! - вигукнув бютівець Сергій Сас.

Це був тридцять другий день після початку процесу над Тимошенко. Озираючись на час, витрачений в постійних сварках, вона запитала:

- Що заважало Кірєєву місяць тому дати нам місяць на ознайомлення з матеріалами справи? Бо йому поставлена задача - написати рішення за три тижні! Але ми вже в процесі місяць...

- Але коли рішення набуває сили - одразу після оголошення чи після апеляції? - поцікавилися журналісти.

- Після апеляції, - відповів Власенко замість Тимошенко. - Але питання зовсім не в цьому - а в тому, коли суддя змінить запобіжний захід…

При всій очевидності подій навколо судового процесу над Юлією Тимошенко, досі залишається невідомим план сторін.

План самої Юлії Тимошенко зрозумілий – затягнути справу якомога довше. Кожен день судового засідання, кожна помилка суду – це бал на її користь. Але кінцева мета лідера БЮТ залишається невідомою.

Перебіг судових засідань вказує на те, що влада (або Родіон Кірєєв) поспішають: за останні два засідання розгляд справи прискорився в рази. Лише за вівторок протягом двох годин суд встиг вислухати 4 з 38 свідків. З такими темпами суд завершиться задовго до анонсованої Юлією Тимошенко дати вироку – дня Незалежності 24 серпня.

Але навіщо поспішати до цієї дати, якщо все одно попереду ще апеляція, яка може затягнутися ще не декілька місяців? Якщо ж в когось є план зміни запобіжного заходу з підписки на арешт, це може статися в будь-який час – без поспіху, шуму та розголосу, якого справа вже набула. Чого чекати?

У банальне "дадуть умовно", щоб унеможливити участь у виборах, з кожним днем стає все більш комічним виходом з ситуації: влада вже зазнала занадто великих іміджевих втрат протягом цього процесу, щоб продовжувати платити за це, видаливши конкурента на парламентських виборах.

Тим часом повністю призупинилась робота влади з громадською думкою: ніхто вже не роз’яснює провину Юлії Тимошенко. Більше того, в суспільстві взагалі відсутнє чітке розуміння, в чому саме обвинувачується екс-прем’єр. Деталі справи знають лише фахівці та журналісти. Складається враження, що або в процесі зникла політична воля, або режисери цієї вистави самі забули її розв’язку.