Клавиатура против диктатуры, или Самиздат 2.0
…- И, боже вас сохрани, не читайте до обеда советских газет.
- Гм... Да ведь других нет?
- Вот никаких и не читайте. Вы знаете, я произвел тридцать наблюдений у себя в клинике. И что же вы думаете? Пациенты, не читающие газет, чувствовали себя превосходно. Те же, которых я специально заставлял читать "Правду", теряли в весе.
"Собачье Сердце". Булгаков
В тоталітарних режимах 20 сторіччя мас-медіа завжди були інструментом влади, а стіни, паркани та самвидавівські журнали – зброєю тих, хто їй протистояв.
В СРСР мільйони людей сиділи по кухнях і скаржилися на життя, обговорюючи політичні питання у вузькому колі своїх сімей. З розвалом імперії і масовим поширенням інтернету та мобільного зв'язку, наші "кухонні теревені" тепер можуть читати мільйони людей по всьому світу, включаючи спец-служби. Які можливості у нас в зв'язку з цим з'являються?
Інформація "наживо"
Швидкість передачі та доcтупність її споживання
Ще з 10 років тому лише до 5% людей у світі були дійсно поінформованими, решта 95% споживали перероблений продукт, який вигідний власникам ТВ, радіо та преси. Сьогодні близько 30% українців мають доступ до інтернету і більше 70% до мобільного зв'язку.
Коли ви останній раз відкривали друковану енциклопедію чи словник? Майже на всі питання сьогодні можна знайти відповідь у Google – сучасного дельфійського оракула, або в соц-мережах, які при правильному підборі друзів є нашим колективним розумом. І найголовніше, що мережу в силу її розподіленості практично неможливо контролювати.
Можна лише спробувати вимкнути, але, як показали події у Єгипті, це нічого хорошого не дає. Інформація сьогодні є набагато відкритішою для споживання, поширення та обговорення.
Вже не вийде сказати, що у Межигір'ї маленька хатинка на шести сотках, бо з Google maps чітко видно, що там цілий районний центр. У Тунісі масла у вогонь революції, доречі, підлила інформація про морозиво та йогурти, які доставлялися диктатору Бен Алі прямо з французького курорту Сен-Тропе.
Будь-яке офіційне повідомлення в цифрових мас-медіа відразу поширюється та обговорюється і часто набагато цікавіше читати коментарі, аніж саму новину, бо як не крути одна чи дві голови добре, а кілька тисяч все ж таки краще.
Але не варто забувати, що інтернет це не окремий казковий світ, в якому не діють закони фізики та кримінальний кодекс. Кілька днів тому засновник WikiLeaks Джуліан Асанж назвав Facebook "найбільшим інструментом для шпигунства". А кому як не йому знати про справи спец-служб :)
Мережеві Ак- та Хактивісти
Як хакери стали політично свідомими
Ще в кінці 90-х мексиканські повстанці показали приклад ефективної мобілізації протестів через мережу інтернет. Тоді їм вдавалося одночасно збирати кілька десятків тисяч користувачів, для віртуальних страйків (sit-ins), які за допомогою простої програми великою кількістю одночасних запитів блокували інтернет-сайти державних установ.
Організація, що називає себе Театр Електронних Перешкод (Electronic Disturbance Theater) з початку 1998 року організовувала постійні акції електронного політичного самовиявлення. Суть акцій полягала в спрямовуванні користувачів мережі по лінку на одіозні сайти. Це здійснювалося за допомогою спеціально написаного скрипта FloodNet, що посилав автоматичні запити від кожного учасника до сайту опонета з інтервалом в 10 секунд.
Таким чином, якщо в акції брало участь 20-30 тисяч користувачів зі всього світу, найймовірнішим результатом мало бути падіння сервера політичного опонента на час акції.
Такі сесії віртуального сидячого страйку тривали по кілька годин і мали місце кілька разів протягом 1998 року. Протести спрямовувалися проти президента Мексики, Пентагону (уособлення військової підтримки США режиму), Франкфуртської біржі (як уособлення "імперського капіталу").
А політично свідомі хакери пішли ще далі: "Експерти з мережевих воєнних дій, прихільники мексиканських запатистських повстанців, хакнули офіційну урядову інтернет-сторінку і попсували її антидержавною пропагандою. Інтернет-сторінка Міністерства фінансів Мексики в середу завантажувала лише фотографії революційного лідера Еміліо Запати. На сторінці також було повідомлення "Старший брате, ми спостерігаємо за тобою!", як іронічне перефразування відомої фрази Оруелла. Міністерство не відповіло на прохання журналістів надати коментар події". Reuters. 4 лютого, 1998.
Як повідомили самі ж хакери на попсованій урядовій сторінці, вони не мали прямого відношення до повстанців, а лише називали себе "свідомими" громадянами, що не хочуть терпіти несправедливої влади.
1998 року невідомі під маркою X-ploit хакнули на підтримку запатистів сторінки президента Мексики, департаменту оборони США та американського військового центру, що тренував іноземних, в тому числі й мексиканських солдатів.
Таким чином хакери, що завжди були аполітичними і поодинокими, стали раптом свідомими об'єднаними громадянами.
Через 13 років після запатистів під час подій у Тунісі та Єгипті, неформальна мережева організація Anonymous, закликала спеціалістів з інформаційних технологій об'єднатися щоб підтримати WikiLeaks, боротьбу з диктатурами та поширення свободи слова в інтернеті. Їм, зокрема, приписують відповідальність за "Operation Tunisia" - серію DDоS та дефамаційних атак на вісім урядових сайтів Тунісу в кінці 2010 на початку 2011 року.
Покоління М це - ми з вами
Більше 12% з усіх проданих в Україні мобільних телефонів минулого року - смартфони
Комп'ютер підключений до інтернету є дуже потужним інструментом. Але коли ви його вимикаєте і виходите на вулицю, ви втрачаєте зв'язок з мережею. Чи ні? Більше 20% українських абонентів переглядають веб-сайти через свої мобільні пристрої. Тільки минулого року в Україні було продано більше 700 тисяч нових смартфонів – пристроїв, які мають камеру можуть легко з'єднуватися з інтернетом та заздалегідь інтегровані з соц-мережами - кнопки Share та re-tweet зараз є навіть у простих моделях.
Цей інформаційний канал в руках пересічного громадянина, дає можливість оперативно зафіксувати та викласти в мережу події, які часто пропускають, або свідомо цензурують офіційні мас-медіа.
Приклад міліцейського скандалу з "телячою мовою" показує, що хітовим репортером може стати кожен. Я вже не кажу, про звичайний SMS, яким щодня користуються більше 25 мільйонів українців. Його вірусність доведена хоча б дурнуватими віршиками, які мільйонами розсилаються на різні свята, при чому деякі виринають знову навіть з давнини кількох років.
Далі більше: ще в 2008 році Обама ефективно використовував програму для iPhone, яка мобілізувала його прихильників, здійснювала нагадування та вела облік агітаційних контактів для активістів та поширювала не тільки новини та відео, але й закличні мобільні рінгтони та заставки кандидата у президенти США.
Петлюра в Твіттері???
Сила в мережі активних людей, а не в окремих каналах доступу до неї
Досвід Туніса цікавий для України ще й тому, що рівень поширення інтернету та мобільного зв'язку в цій країні дуже схожий до нашого, а у Єгипті, доречі, він суттєво нижчий.
Але чи достатньо лише поширення Facebook та Twitter для раптової зміни влади в країні? Звичайно ні. Адже в 1848-му та в 1917-му не було цих засобів комунікації, а успішні революції були.
Сьогодні ми чуємо лише про переможні кампанії, де цифрові канали зіграли вагому роль. Про невдалі ж спроби ніхто не говорить, а їх протягом останнього десятиліття було набагато більше.
Цифрові канали це поки оперативне інформування, підливання масла у вогонь, частково планування та управління ядром суспільних акцій, але аж ніяк не їх ключові фактори. Організувати суспільний рух лише за допомогою цифрових каналів неможливо, адже тут як і 100 років тому важлива наявність основної причини: економічні проблеми, тиск диктатури, який в певний момент переходить межу терпіння громадян і найактивніша їх частина вирішує, що бездіяти стає важче, ніж зробити крок вперед. Після цього потрібен лише привід.
Один випадок, як от самоспалення Мухамеда Боузазізі в Тунісі, може призвести до падіння здавалося б непохитного диктатора. І якщо ще кілька років тому подібну подію можна було швидко зам'яти цензуруванням мас-медіа, то сьогодні смартфон + You Tube може означати "прощай режим!".
Але навіть зі всім науково-технічним прогресом живе наявність вільних сміливих людей, їх спілкування "в реалі" та кропітку роботу в полі ще ніхто не відміняв. Інша справа, що нашим дідам для організації вуличних акцій було потрібно кілька років, нашим батькам 6-7 місяців, а нам для цього достатньо лише кілька тижнів - у тому ж Єгипті революція тривала 18 днів. І такій оперативності поширення інформації ми однозначно завдячуємо сучасним каналам цифрової комунікації.
Ситуація сьогодні міняється не на користь диктатур, які в силу необхідності контролювати все і вся є неповороткими, повільними машинами, які не встигають за швидкістю передачі інформації між звичайними громадянами.
Отже соц-мережі та мобільні телефони не врятують нас від диктатури, але, при достатньому поширенні, можуть суттєво пришвидшити її кінець.
Не ридай, а здобувай!
Наша доля в наших руках, дослівно
Останні події у арабських країнах, зокрема Єгипті, показали, що людина з клавіатурою може зробити більше, ніж людина з автоматом чи олігарх з медіа-холдингом.
Телебачення - це класичний інструмент диктатур, інтернет та мобільний телефон – зброя інакомислячих та повстанців. І саме завдяки моментальній вірусності SMS, Twitter та Facebook активістам вдається швидко зібрати багатотисячні мітинги на площах від Буенос-Айреса до Каїра.
Більше 30% відвідувачів Facebook регулярно заходять в соц-мережу саме через мобільний пристрій, тобто не сидячи вдома чи офісі, а в транспорті чи на вулиці. І ця цифра зростає з кожним днем.
Сьогодні уже нереально роками дурити народ пропагандою через класичні мас-медіа, бо молоде покоління обирає не комсомол, а ... Twitter, ВКонтакті та Facebook. Чи можуть такими людьми керувати безнадійно відсталі напудрені мастодонти, які живуть стереотипами 30-річної давності?
Ваель Гонім, маркетинг-менеджер Google, а за сумісництвом співорганізатор єгипетської революції в інтерв'ю телеканалу CBS нещодавно сказав: "Якби б я був диктатором, то дивлячись на події в Єгипті, я б реально психував від страху".
Ми є свідками знакових подій: гегемони похитнулися, щоб впасти і уступити місце новому королю – маленькій людині, звичайному користувачу навколо якого тепер обертається все більше і більше важливих речей. І у нього в руках все частіше не коктейль Молотова і не АКМ, а маленький смартфон чи планшетний комп'ютер.
Чи зможе цей малий громадянин успішно використати ситуацію на свою користь? Зможе, якщо не буде сидіти склавши руки.
PS: доповнимо Ваеля Гоніма у його зверненні до диктаторів: психування і спроби контролювати інтернет мережу громадян через спец-засоби можуть привести тільки до одного – в результаті вашу Ferrari будуть возити по місту у ковші бульдозера, як це було з одним із 50 наддорогих авто з гаражу Бен Алі.
