Коррупция в судах: а что за ней?
Затримання минулого тижня у результаті спецоперації СБУ чотирьох співробітників Шевченківського районного суду Києва за нібито отримання хабара вкотре стало приводом для дискусій навколо численних конспірологічних теорій щодо закулісного життя судової влади.
Корумпованість останньої – не сюрприз для українського суспільства і не новина для міжнародних організацій, які прискіпливо слідкують за ситуацією в Україні. Наша держава вже давно є шлягером міжнародних хіт-парадів корупції.
Так, згідно з останнім рейтингом міжнародної організації Transparency International нині Україна за рівнем корупції перебуває на 134-му місці серед 180 держав світу і поділяє цю сходинку з іще вісьмома країнами, серед яких – Азербайджан, Гондурас та Зімбабве.
Індекс сприйняття корупції серед політиків та установ (Corruption Perception Index, CPI) вираховується за даними опитувань експертів та керівників за системою балів від 0 (дуже корумпована країна) до 10 (корупції майже немає). В Україні цей індекс становить 2,4 бали.
Що стосується судової системи країни, то за даними різноманітних соціологічних опитувань, переважна більшість громадян України вважає корупцію в судовій системі надзвичайно поширеною.
Так, ще за дії проекту "Гідна Україна", його експерти засвідчили, що 63% українців вважають корупцію в судовій системі дуже поширеною, 22 % – більш поширеною, ніж обмеженою, 13 % респондентів не змогли відповісти на це запитання і лише 1% опитаних вважав, що корупції в українських судах немає взагалі.
При цьому судова система отримує високий індекс корупції (49%) поряд з аналогічними показниками Державтоінспекції (57,5%), міліції (54,2%) та установ охорони здоров’я (54%).
Зрозуміло, обставини "роботи" чотирьох співробітників одного із місцевих судів Києва повинно з’ясувати слідство, а про їх вину або невинуватість дійти висновку суд.
Втім, про те, що коїться у судах, влада чудово обізнана сьогодні і не менш обізнаною була раніше. З корупцією в судовій системі СБУ бореться давно, регулярно здійснюючи негласні операції, складовою яких є прослуховування кабінетів та телефонів суддів і їхніх помічників.
Після гучного затримання "колядника" Ігоря Зварича, голови Львівського апеляційного адміністративного суду, здається, мали б бути вжиті системні заходи із наведення порядку в судовій системі. І не тільки для подолання корупції.
Але чи цікавить владу насправді ситуація у судовій системі? Здається, вона вперто не бажає зазирнути всередину цієї системи з метою виявлення корупційних чинників, які, зрештою, і породжують потворні риси вітчизняного судочинства.
Сигнали щодо дійсного стану справ у судах до влади поступають регулярно. Один із останніх – відкритий лист працівників апарату Староміського районного суду Вінниці, який був поширений серед владних інституцій у грудні минулого року.
Цей лист – не про корупцію і не про корупційні схеми. Про них, як сказано вище, відомо правоохоронним органам. Цей лист – відтворення тих умов, у яких працюють співробітники апаратів місцевих судів.
"Ми – працівники апаратів місцевих судів України, з відчаєм та з почуттям соціальної несправедливості звертаємось до Вас з метою виправлення катастрофічного становища, яке вже багато років має місце в сфері оплати нашої праці...
У зв’язку з прийняттям Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" державні службовці місцевих судів мали надію на те, що наші чисельні звернення з питань збільшення заробітних плат та рівня соціального захисту будуть врегульовані".
Тільки за даними судової статистики, до кожного судді місцевого загального суду у 2009 році та у першій половині 2010 року щомісяця в середньому надходило на розгляд 102 справи (матеріали) (у 2008 році – 178,9).
Розгляд усіх справ і матеріалів, що надходять до судів, забезпечується роботою працівників апарату суду, які реєструють рух цих справ у канцелярії, надсилають рекомендовану пошту сторонам і вирішують інші бюрократичні питання, пов’язані з розглядом кожної справи.
Безпосередньо вивчає справу і готує її до розгляду суддя, однак добір законодавства та наукових позицій по правовому питанню, якого стосується спір у справі, здійснює помічник судді, який також готує і проект судового рішення. Саме за це він отримує заробітну плату.
На засіданні Ради суддів України 25 березня 2011 року було повідомлено, що на даний час для задоволення основних потреб судочинства не вистачає понад 1 мільярда гривень. На цей рік на здійснення правосуддя місцевими судами бюджетом виділено 1 343 031,4 тисяч гривень. В минулому році цей рядок видатків бюджету становив – 1 347 782,7 тисяч. Ці кошти спрямовуються і на оплату праці.
Для порівняння: Генеральна прокуратура у бюджеті 2011 року отримала рівно на 1 мільярд більше, ніж у році минулому, а саме 2 200 000 тисяч.
"Посадовий оклад помічника судді місцевого районного суду загальної юрисдикції, що виконує всю "чорнову" роботу судді, складає на даний момент 922 гривень і є найбільшим.
Тобто помічник судді, який має вищу юридичну освіту, ненормований робочий день, працює із найважливішими судовими проектами, в даний час має оклад на 15 гривень більший за оклад прибиральниці, яка, на відміну від державного службовця, має право на додатковий заробіток.
Наші посадові оклади є найнижчими серед всіх категорій державних службовців, і питання не стільки в тому, що вони є нижчими за оплату простої некваліфікованої праці, скажімо сторожів чи прибиральниць, а в тому, як при невпинному зростанні цін та інфляції утримувати сім’ю за ці кошти чи вижити самому ?!".
До речі, працівники апаратів судів можуть бути притягнутими до кримінальної відповідальності за порушення правил документообігу, який, будучи раніше засобом статистики та обліку, на даний час став частиною цивільного та кримінального процесів.
Майже кожен працівник суду має доступ до системи документообігу та свої обов’язки щодо роботи із нею, і несе відповідальність за свої помилки, які можуть бути розцінені як порушення законодавства.
"Держава, яка має захищати нас, ставить працівників суду у скрутне матеріальне становище, принижуючи мізерними зарплатами та постійним ігноруванням наших звернень та пропозицій.
Це призводить до таких негативних явищ, як тенденція частої зміни кадрів, що не дає можливості досягнення високого професійного рівня працівників. Небажання можновладців звертати увагу на належне фінансове забезпечення працівників апаратів судів на даний час призвело до парадоксальної ситуації, яка склалася в оплаті праці працівників апарату суду".
Відповідно до статті 144 закону "Про судоустрій і статус суддів", розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
"То чим же завинили працівники місцевих судів, приречені на майже жебрацьке існування? Відповідно до діючого законодавства працівники судів є державними службовцями, а отже не мають права брати участі у страйках. Тому єдиною можливістю розповісти посадовцям про наші проблеми є такі листи-звернення.
Сподіваємося, що цього разу наш крик душі почують ті, від кого залежить можливість зробити життя працівників судів кращим, звільнивши нас від фінансової залежності. Адже жити з порожніми кишенями дуже непросто".
На сьогодні звернення до влади працівників апаратів місцевих судів підтримали працівники понад 60-ти судів України, які приєднались до Староміського районного суду Вінниці, або направили владі листи з подібним змістом.
Шевченківського районного суду Києва, а також інших понад 600 загальних місцевих судів України серед них немає.
Немає і дієвої відповіді від влади...
PS. Насправді у Шевченківському районному суді Києва СБУ затримала не хабарників, а лише групу шахраїв, адже за змістом кримінального закону ні помічники суддів, ні секретарі суду не є службовими особами, яким можливо інкримінувати одержання хабара.
Олена Перепадя, для УП
