"Юра Енакиевский" взялся за оружие
Постачання українських озброєнь до Іраку та отримання американської візи для одного з найбільш впливових олігархів Юрія Іванющенка...
Здавалось би, що може поєднувати ці теми? Як вдалося з'ясувати "Українській правді", ці розірвані між собою події виявилися об’єднані в одну велику історію.
Депутат Юрій Іванющенко, він же "Юра Єнакіївський", опинився у чорному списку осіб, яким заборонено вїзд до США. Починаючи з осені минулого року, він намагався потрапити на співбесіду до американського посольства, але так і не отримав виклику.
Як раніше писала "Українська правда", щоб вирішити це болюче для власного реноме питання, Іванющенко навіть залучив американську лобістську компанію Sidley Austin.
Статус "нев'їздного" не лише обмежував пересування "Юри Єнакіївського" світом, але також дискредитував самого Януковича, адже впливовий депутат перебуває в найближчому оточенні президента.
До владнання питання із американською візою "Юри Єнакіївського" залучили навіть одного із впливових сенаторів – представника Вірджинії Джима Вебба, в минулому - міністра військово-морських сил США в адміністрації Рейгана.
На початку 2011 року Вебб написав листа-клопотання до посольства США в Києві. Але відповідь дипломатичного представництва була безутішна для Іванющенка – повідомлялося, що український депутат знаходиться у списку нев'їзних в зв’язку... зі спробою обману уряду США.
За інформацією джерел "Української правди", проблеми у Іванющенка виникли внаслідок того, що декілька років назад він подав до посольства США в Києві... недійсний дипломатичний паспорт.
"Юра Єнакіївський" на той момент ще не був народним депутатом, і, відповідно, не мав права отримати диппаспорт. Але він його отримав – прем’єр-міністром тоді був Віктор Янукович. Тільки за документами значилося, що цей паспорт виписаний на заступника міністра культури України. Звичайно, Іванющенко не обіймав цієї посади. І американське посольство розцінило це як намір ввести в оману владу Сполучених Штатів.
Таким чином, він потрапив у список нев’їздних. Протягом цього періоду, уже будучи депутатом, Іванющенко неодноразово звертався за візою до США – але жодного разу йому не вдавалося її відкрити.
У березні 2011 року його інтереси в цьому питанні почала представляти лобістська фірма Sidley Austin. Крім того, в процес включився сенатор Вебб. У підсумку він, використовуючи зв’язки у Вашингтоні, дотиснув це питання – Іванющенку в квітні 2011-го було видано візу, яку він так довго чекав і якою одразу скористався.
Тому на прес-конференції у четвер, яка була присвячена темі відбілювання репутації Іванющенка, його київські юристи урочисто оголосили, що зараз їхній клієнт перебуває в США "з діловою поїздкою".
Але виникає питання – як це все вдалося провернути, і чому доля депутата з Єнакієвого стурбувала сенатора з Вірджинії.
Розгадка виявилася ще більш інтригуючою. Сенатора Вебба попросили допомогти Іванющенку ті ж самі люди, які від імені Іванющенка найняли для нього у Вашингтоні лобістську фірму Sidley Austin.
Ці люди ніякі не благодійники. Вони – посередники при виконанні Україною пів-мільярдного контракту на постачання зброї до Іраку.
Згадані особи – це Олег Янкович і Микола Каранько, представники фірм Jankovic & Associates Inc та Universal Investment Group (UIG).
А тепер про все по-черзі.
Посередник на зброї
Залучення агентських структур до схем продажу військової техніки не є поодиноким випадком у світовій практиці. Посередників використовують з огляду на специфічні відносини між різними країнами, а також політичну ситуацію в державах-споживачах.
Зовні схема продажу досить прозора. Проте, практично завжди існує комерційна структура, яка за агентською угодою отримує певний відсоток, між 5 та 30% від суми контракту.
Гроші перераховуються спецекспортером "за послуги зі сприяння в укладанні та реалізації контракту" на рахунок агента в закордонному банку. Як пояснюють джерела, отримані кошти використовуються "для мотивації сторін контракту". А простіше кажучи - це прояв легалізованої корупції.
У випадку з іракськими контрактами, з огляду на політичну ситуацію в країні, "Укрспецекспорт" апріорі не міг отримати замовлення на постачання військової техніки без підтримку з боку Америки.
Як вже повідомляла "Українська правда", згідно з вищезгаданими контрактами Київ зобов'язувався перед Багдадом:
Перше - поставити 420 бронетранспортерів БТР-4Е з бойовим модулем "Парус" на суму 457 500 000 доларів США;
Друге - поставити шість військових літаків АН-32Б на суму 99 мільйонів доларів США;
Третє - надати послуги з обслуговування та ремонту авіаційної техніки на суму 3 мільйони 600 тисяч доларів США.
Таким чином, загальна сума контракту, що був підписаний між українською компанією та міністерством оборони Іраку, складав 560 мільйонів 100 тисяч доларів США.
Згідно з агентськими угодами, що були підписані під час укладання збройних контрактів, 13% від всіх перерахувань Міністерства оброни Іраку до України мало відійти трьом компаніям – одній, що ймовірно зареєстрована в Саудівській Аравії - Al-Jar Trading Free Zone Company, а також двом пов'язаним між собою компаніям із Сполучених Штатів: Jankovic & Associates Inc та Universal Investment Group (UIG).
 |
Згодом Universal Investment Group відпала, і з боку США в схемі залишилась тільки одна компанія. Так, за інформацією "Української правди", агентська угода між американською Jankovic & Associates Inc та державним підприємством "Прогрес" була підписана 16 червня 2009 року з реквізитами "Contract № A- 19/09/Pr. Ltd 16 june 2009".
В кінці жовтня 2009 року, уже наприкінці каденції Віктора Ющенка, Ірак виплатив Україні перший транш у розмірі 20% від суми контракту, тобто близько 112 мільйонів доларів.
Таким чином, комісія Jankovic & Associates Inc від цього траншу мала скласти трохи більше 9 мільйонів доларів ($9 268 116).
Але в лютому 2010 року Віктор Янукович був обраний на посаду президента, після чого до "Укрспецеспорту" прийшло нове керівництво.
Команда нового керівника Дмитра Саламатіна навідріз відмовилася виплачувати проценти за агентськими угодами. Вони вирішили переглянути схему продажу військової техніки, що практикувалася до того. "Регіонал" запідозрив, що у відсотках за агентськими контрактами "сидять" колишні, ющенківські керівники "Укрспецекспорту".
Протистояння "Укрспецекспорту" з посередниками, що почалось влітку 2010 року, набуло комічного характеру. Під час візиту до Києва делегації міністерства оборони Іраку українські чиновники намагалися будь-яким чином перешкодити спілкуванню представників Jankovic & Associates Inc з іракськими військовими.
В той же час керівництво американської компанії було на прямому зв’язку з посадовцями Міноборони Іраку в Багдаді.
Зрештою, війна з посередником майже призвела до зриву всього контракту на постачання військової техніки до Іраку. Так, спочатку комісія Міністерства оборони Іраку відмовилась приймати літак АН-32Б. Згодом та ж комісія провалила випробування одинадцяти БТР-4Е. Коли ж українська сторона отримала листа про початок нарахування штрафних санкцій за затримку техніки, ситуація зайшла в глухий кут.
Втім, незабаром сталася важлива зустріч, яка значно полегшила положення американських посередників. За джерелами "Української правди", на початку лютого 2011 року представник компанії Jankovic & Associates Inc, людина на ім’я Микола Каранько, зустрівся з народним депутатом Юрієм Іванющенком.
Зустріч відбулась в офісі "регіонала" у Рильському провулку, неподалік від Софійської площі. За словами джерела, розмова відбувалась у вузькому колі: окрім Юрія Іванющенка та Миколи Каранька, в кімнаті переговорів був також присутній Іван Аврамов – права рука пана Іванющенка у бізнесі.
Співбесідник "Української правди" стверджує, що, вислухавши представника Jankovic & Associates Inc, "Юра Єнакіївський" пообіцяв налагодити належний зв'язок з "Укрспецекспортом". Під час розмови "регіонал" жодного разу не згадав Віктора Януковича, але дав зрозуміти, що розмовляти про конфлікт буде саме з ним.
Треба зазначити, що незабаром в Кабінеті міністрів була скликана нарада, присвячена саме проблемам у військово-промисловій галузі. Окрему увагу на цій нараді було приділено контракту з Іраком.
За словами співробітників "Укрспецекспорту", після тієї наради на підприємстві почались активні пошуки джерела витоку інформації з приводу деталей контракту.
Одночасно почався повний перерозподіл ринків експорту між дочірніми підприємствами "Укрспецекспорту". Зокрема, поставки в Ірак були відібрані від ДП "Прогрес" та передані одному з департаментів центрального офісу "Укрспецекспорту".
Подальший перебіг подій дивує збігами. 2 березня 2011 Юрій Іванющенко зі своєї особистої електронної пошти надсилає Миколі Караньку та Олегу Янковичу з Jankovic & Associates Inc листа з проханням вирішити його проблеми зі статусом нев'їздного до США.
Олег Янкович за дорученням Іванющенка залучає лобістську фірму Sidley Austin, про що повідомляє Мінюст США, а також сенатора Джима Вебба.
Вибір на користь сенатора від Вірджинії також зрозумілий - Олег Янкович знає Вебба ще з 1963 року, коли вони були сусідами по кімнаті в корпусі підготовки офіцерів запасу Університету Південної Каліфорнії.
Менше ніж через місяць після всіх цих подій комісія Міністерства оборони Іраку, випробувавши ту саму військову техніку, дає позитивну оцінку 26 одиницям БТР-Е4. Ще через деякий час – 20 квітня 2011 року – техніка відбуває до Багдада.
А через тиждень – 27 квітня – на прес-конференції в Києві адвокати Юрія Іванющенка заявляють про те, що їх клієнт перебуває з діловим візитом у Сполучених Штатах Америки.
Для завершення картини слід додати - якщо Україна повністю виконає 560-мільйонний контракт з Іраком, комісійна винагорода Jankovic & Associates Inc складе понад 46 мільйонів доларів
А свою американську візу Іванющенко вже і так отримав.
