Почему торговцы пошли на Киев

У розпал президентської кампанії кандидат Віктор Янукович завітав у Хмельницький. У супроводі численних охоронців побував і на відомому на всю Україну промисловому базарі. Торгівці пригадують - пройшовся центральним рядом, пообіцяв податкові канікули й пішов геть.

Останні місяці працівники базару - другого за розмірами після одеського "Сьомого кілометра" - згадують Януковича регулярно. Не без емоцій. Усі в очікуванні нового Податкового кодексу.

Місто торговців

Приватні підприємці складають вагому частку місцевого бюджету Хмельницького. Згідно із проектом бюджету-2009, податкові збори з фізичних осіб становили половину доходів міста. Основні платники податків - базарники.

Хмельницький базар, як його прийнято називати, складається загалом із тридцяти ринків, плюс у місті є ще понад 20 різних ринків. На головному базарі працює близько 32 тисяч приватних підприємців, у кожного в наймах ще по 1-3 особи. Загалом, за оцінками експертів, працюють на Хмельницькому базарі до 100 тисяч осіб. А це - третина від населення Хмельницького.

Більшість базарників ведуть свою діяльність на основі спрощеної системи оподаткування, зокрема, фіксованого податку. За старим законом, це 100 гривень. Скористатися ним могли ті торгівці, у яких валовий дохід за рік складає не більше 119 тисяч гривень.

У проекті нового ПК фіксований податок скасовується.

Для спрощенців залишається єдиний податок. Однак для міст з населенням більше 150 тисяч він зросте до 600 гривень - замість нинішніх 200. Плюс додаткові пенсійні збори - від 300 гривень.

Панічні цифри

Уже в перші години перебування в Хмельницькому відчувається - у місті панує панічне очікування. Страхи підсилюються й відсутністю чіткої інформації.

Від трьох різних таксистів почули різні суми податків та пенсійних нарахувань, що їх чекають за новим Кодексом - від 1.000 до 3.000 гривень. Але всі як один заявили: здаватимуть патент, працюватимуть нелегально.

Чиновників не зачіпають такі бідкування. Мовляв, таксистам гріх скаржитися. "Ті ставки, які сьогодні є, вони смішні. Хто їздить на таксі знає, що ти тільки сів у таксі, відразу 10 гривень. Я вже не говорю за переїзди й так далі", - зауважив автору статті голова хмельницької ОДА Василь Ядуха.

У керівника профспілки однієї зі служб таксі Юрія Басистого свої розрахунки. Вартість однієї поїздки по Хмельницькому, якщо користуватися послугами служб таксі - 15-25 гривень. За словами таксиста, у кращому випадку "чистими" в день виходить десь 100 гривень. За місяць - до 3 тисяч гривень.

До того ж, у 80% таксистів, як каже Басистий, автомобілі в кредиті. "Тобто якщо платити новий податок із пенсійним і плюс кредит - то що лишається на сім'ю? Я вам кажу - основна маса зразу піде в тінь, зразу!" - додає він аргументів до прогнозованого переходу таксистів у тінь.

Без комфорту, зате з податком

Розповіли про свої видатки та прибутки й торгівці Хмельницького базару.

П'ятдесятирічний Євген разом із дружиною торгують жіночим одягом. Орендують один павільйон - 450 гривень. Скаржиться на умови праці - узимку замерзають, влітку задихаються через пластиковий дах. Покрівлю над торговими рядами за власні кошти встановили самі торгівці - щоб рятуватися від дощу. Попри сплату за павільйони й ринковий збір, вони ще й вимушені платити за користування туалетом.

Вирахувати денний заробіток тут важко. Кажуть, може бути 100-150 гривень чистого прибутку в день, а може взагалі нічого не продатися. Тобто, якщо вірити словам торгівців, у середньому заробіток у місяць підприємця з одним павільйоном - 2,5-3,5 тисячі гривень.

На аргумент лобістів ПК , що податок 100-200 гривень надто малий у нинішній час - у всіх торгівців Хмельницького ринку майже однакова реакція: "Якщо вони так рахують там в Києві, то хай приїдуть сюди, тиждень постоять на моєму місті, тоді вони будуть знати, чи довго вистоять, скільки зароблять і чи зможуть прокормити свою сім'ю!"

Підприємець Євген

"Якщо по новому Податковому кодексу буде 600 гривень, то тоді ми взагалі підемо із цього ринку! Підемо до влади й скажемо, щоб вони нам дали роботу", - емоційно додає підприємець Євген.

Пенсіонерка Марія Коновалюк торгує на ринку вже десять років. Раніше працювала на місцевому радіозаводі, але звільнилася - зарплату не платили.

"Вони хочуть із нас останню шкуру здерти?.. А що мені з тих пенсійних платежів? Мені ж-то пенсію не піднімуть!" - жаліється вона.

Ігор Ігнатович скаржиться, що йому стане невигідно тримати продавців. Зараз за кожного платить 60 гривень - половину від суми свого єдиного податку. "

А так за продавця доведеться платити в 3-4 рази більше. Мені буде невигідно, легше закрити контейнера", - каже підприємець.

Власник кількох торгових місць Надія Яківна наразі додає: "Буде дуже велике безробіття, кожен власник стане на своє місце. Ви подивіться, скільки молоді в нас працює, то куди вони підуть?"

"А хто годуватиме пенсіонерів?"

Губернатора Хмельниччини Василя Ядуху претензії торгівців не надто переконують. Мовляв, "що їм не кажи, вони все одне вважатимуть себе правими, бо це стосується коштів з їхніх кишень". Наголошує - підприємці мусять думати й про країну, а "не тільки про власну кишеню".

Обурення підприємців губернаторові більше нагадує "болтологію". Каже - люди, що найбільше кричать, часто проекту Кодексу й не читали.

За словами Ядухи, на одного працюючого на Хмельниччині припадає один пенсіонер. При тому, що "вісімдесят спрощенців утримують лише одного пенсіонера".

"То стоїть питання - як має жити область далі, як вона має розвиватися, хто має надавати допомогу цим людям? Як нам наповнювати бюджет?" - розтлумачує, чи то розсекречує суть нового податкового законодавства Ядуха. "Влада взяла курс на рух уперед, на розвиток, а цей рух потрібно на чомусь робити", - додав він.

Залізний контраргумент Ядухи: з 1998 року не змінювалася ставка єдиного й фіксованого податку. "У той же час, у 19 разів збільшився розмір мінімальної пенсії, і в 53 рази збільшився розмір заробітної плати. Якщо ми хоч трошки переживаємо за нашу країну, то ми повинні якось по іншому реагувати, а не тільки думати за власний прибуток", - апелював Ядуха.

Слід зауважити, що не змінювалася відносно інфляції й гранична межа торгового обороту, яка дозволяла використовувати єдиний податок. З 90-х років і до сьогодні вона становить 500 тисяч гривень. Зараз же граничну межу пропонують зменшити - до 300 тисяч гривень. Хто не вкладеться - переведуть на загальне оподаткування. Тоді, за словами підприємців, тільки до ПФ і до бюджету доведеться платити половину прибутку.

Єдиний вихід підприємці бачать у переході в тінь, і в хабарах податківцям.

На сьогодні, за даними губернатора, 60% підприємців Хмельницького працює в тіні, 40% зарплат виплачується "в конвертах". На аргумент, що нові податки лише збільшать цифри цієї статистки, Ядуха згадав про легку промисловість. Для неї будуть запроваджені податкові канікули, що, на переконання губернатора, виведе з тіні підпільні цехи з пошиття одягу в Хмельницькому.

Заживеться добре й великому бізнесу.

У цьому переконаний депутат міськради регіонал Михайло Войтюк: "ПК, серед іншого, вигідний для розвитку великих підприємств нашого міста. Крупні заводи, у нас було 9 таких, на яких працювало від 6 до 12 тисяч працівників, вони всі стають, це важка індустрія, приладо-, машинобудування - нам потрібно відновити роботу тих заводів. А місцева влада зациклилась на базарі ... на якому крутяться мільйони".

Там, де крутяться мільйони

Але повернемось до малого бізнесу, який разом із середніми підприємствами в розвинутих країнах складає основу економічного розвитку.

Скасування ринкового збору - ось що, на думку адвокатів проекту ПК, має тішити базарників.

Насправді ринковий збір - це незначна сума для окремо взятого підприємця, хоча в сукупності чимала для міського бюджету. За кожні два метри торгової площі підприємець має сплатити від 0,85 до 2,55 копійок, для юридичних осіб ставки дещо вищі.

Але не рідкість, коли керівництво ринків установлює свою таксу ринкового збору. Наприклад, у десять разів більшу за ту, що вимагає закон. Але на чеку про оплату, який отримує підприємець на руки, вказана-таки законна сума.

Про десятиразову сплату такого збоку розповідали й працівники одного з невеликих промислових ринків у Львові. Не заплатять - навряд чи зможуть далі спокійно торгувати на своєму місці. Скаржитися не бачать сенсу - мовляв, у директора ринку є свій "дах" - він місцевий депутат.

Закривають очі контролюючі та місцеві органи влади на те, що на всьому Хмельницькому ринку немає жодного медпункту. Десятки тисяч осіб, що працюють у спеку чи при морозах, позбавлені банальної медичної допомоги.

Кілька років тому науково-технічне підприємство "Союз", що володіє одним гектаром землі на Хмельницькому базарі, запланувало побудувати на цій території лікарню. Але вже після розробки генплану на частину цієї землі почав претендувати сусідній ринок.

ДиректорНТП "Союз" Юрій Козловський

Попри численні суди, земельний конфлікт досі не вирішений.

Документи на право власності землею за нез'ясованих обставин зникли з мерії. Як каже директор "Союзу" Юрій Козловський, справа можливо в тім, що пряме відношення до ринку-"конкурента" має народний депутат, родом із Хмельниччини.

Губернатор Василь Ядуха і його однопартієць Войтюк кажуть - новий Податковий кодекс покликаний, у першу чергу, змусити працювати чесно тих, хто приховує мільйоні прибутки, і водночас "експлуатує людей і тримає їх у жахливих умовах".

Однак, виглядає на те, що вилізе боком ця боротьба якраз тим людям, для яких дрібна торгівля - єдина можливість прогодувати сім'ю.

Адже прийняття нового ПК автоматично не скасує корупційні зв'язки в держструктурах, від яких, без налагоджених зв'язків чи хабарів, простим громадянам важко щось добитися.

Виживання всупереч державі

Колись на території Хмельницького ринку було болото, згадує пенсіонер і директор "Союзу" Козловський. Сам він на початку 90-х працював головним конструктором заводу, який згодом перетворився в кооператив, котрий і викупив 1,2 гектари землі нинішнього базару.

Планували займатися торфорозробками. "Далі, щоб якось виживати, побудували тут виробничі приміщення. Допомоги ніякої не від кого не було, самі своїми силами все робили", - продовжує директор.

Гроші для розбудови торгових і складських приміщень брали в людей. Пропонували їм гарантовані торгові місця, якщо ті вкладуть від 3 до 5 тисяч гривень. Протягом двох років, щоб повернути людям гроші, орендної плати з них не брали.

Зараз на території "Союзу" працює двісті приватних підприємців. За оптимістичним прогнозом, на думку Козловського, у випадку прийняття такого податкового кодексу, бізнес заморозить до 10% осіб.

Підприємець Надія Яківна

"Що вони нам зробили, щоб з нас стягувати такі податки? Коли нас в 90-х роках викинула держава на вулицю, ми не йшли громити їх, не пішли від них вимагати! Ми сумки в руки - і по світу пішли заробляти! Ми ж у них нічого не просимо, але тільки не мішайте!" - емоційно зауважила Надія Яківна, власниця кількох яток на Хмельницькому базарі.

"За що я маю платити більше? А за що я ліки буду купляти?! Що, мені держава за ліки заплатить? Не заплатить!" - обурюється пенсіонерка-підприємець Марія Коновалюк.

Виховати в українських дрібних підприємців почуття патріотизму до держави та почуття фіскальної відповідальності одним законом неможливо. Грати за чесними правилами з тими, хто відповідає обманом - складно.

Відсутність реальних, а не прописаних на папері, соціальних гарантій, лікування за державний кошт чи абсолютно безкоштовна освіта для дітей - для більшості з них це недосяжні речі.

Коли найвищі чини не бажають відкрито звітувати про реальні прибутки, у людей не виникає бажання бути відкритими з ними.

Коли держава, зокрема, і податкові, і митні органи, сама стимулює корупцію, створюючи гори бюрократичних перепон для реалізації своїх прав, люди не можуть спокійно реагувати на заклики політиків не давати хабарів.

"Хай би зробили офіційне розмитнення! Усе ж іде неофіційно, щоразу за розмитнення ми платимо більше, а в державу воно все одне не йде", - каже пенсіонерка Таїсія, яка теж торгує на Хмельницькому базарі. За її словами, за офіційне розмитнення треба платити 35-40%, за контрабандне - ще плюс 15%. "Але умови створені такі, що офіційно розмитнити нереально", - додає жінка.

Уже полишаючи ринок, нас наздогнав якийсь чоловік. Благально, водночас агресивно й із нецензурною лайкою, попросив передати чиновникам у Києві приблизно наступне: "Їм це так не минеться! Вони собі копають яму! Ми попроколюємо шини в їхніх мерседесах! Ви не уявляєте, що буде, коли ця вся маса піде на Київ! Але вони це поймуть першого січня, якщо не прислухаються до народу!"

Зараз перед дрібним бізнесом стоїть питання: який відсоток торгівців готовий до рішучих дій, а який все-таки пробуватиме заглибити свій бізнес у тінь.

Мар'яна П'єцух, Київ-Хмельницький, спеціально для УП