Олег Тягнибок: Сегодня у нас на востоке такой результат, который был на западе четыре года назад
Інтерв'ю з Олегом Тягнибоком переносилось з дня на день протягом тижня. Співрозмовник "УП" захищав на Заході результати виборів і навіть, як зазначалось у прес-релізах "Свободи",побився в Івано-Франківську з "Беркутом" на підступах до обласної виборчої комісії. Він прибув до Києва минулої п'ятниці, щоб взяти участь у телепрограмі. Готуючись до ефіру, зустрів "Українську правду" в своєму офісі на Пушкінській - доволі непрезентабельному приміщенні, яке належить, за словами Тягнибока, одному з партійців.
Як на людину, що може претендувати на звання "Відкриття року", Тягнибок говорить з мінімальною долею пафосу. Відстоює своїх однопартійців Бенюка та Фаріон - ці двоє, як відомо, додали іміджу "Свободи" певної пікантності.
Досить помірковано відгукується і про Віктора Ющенка - людину, яка виключила його у 2004 році з фракції "Наша Україна" за виступ на горі Яворина. Не зрікається, до речі, і сказаних там слів.
Тоді всі пророкували Тягнибокові політичний маргінес. Але до наданих ним автохарактеристик "я не вождь, не диктатор і не самодур" можна додати іще одну - "не лузер". А от на краще це чи на гірше - покаже час.
- Пане Олеже, ви взяли владу в Західній Україні. Але самим Бандерою ситий не будеш. Чим сподіваєтесь втримати виборця?
- Не можна говорити, що ми взяли владу в Західній Україні, оскільки ми, на превеликий жаль, не змогли втримати приблизно 25 відсотків голосів, відданих за "Свободу". Це сталося через різні технології, які цього разу використовувалися під час виборчої кампанії. Хоча й досі йдуть суди, тож ми можемо говорити зараз хіба що про попередню картину.
Отож, що ми маємо? Місто Львів - приблизно 50 відсотків депутатів у міській раді (за рахунок мажоритарників), теж саме у Франківську, але міські голови там не є представниками "Свободи". Зате в Тернополі ми маємо і більшість в раді, і свого міського голову - Сергія Надала.
Маючи найбільші фракції у Львівській, Тернопільській та Франківській обласних радах, ми все одно не маємо там більшості, хоча у Тернопільській обласній раді також маємо свого голову. Також маємо свої представництва в інших 5 областях України, це - Волинь, Рівне, Хмельницький, Чернівці та Київщина.
У тих областях, де немає більшості у "Свободи", ми, очевидно, оголосимо про свій перехід до національної опозиції. У Львівській та Івано-Франківській обласних радах спробуємо поборотися за посаду голови, домовляючись з іншими фракціями. І вже в залежності від того, вдасться нам це чи ні, ми будемо або опозицією, або братимемо відповідальність за ситуацію в регіонах.
Але маючи в трьох обласних центрах Галичини більшість у міських радах, ми беремо відповідальність на себе і вже домовилися про постійну координацію дій між містами.
Перше, що треба буде зробити у цих радах, це налагодити роботу та вирішити організаційні питання - формування дієвих депутатських комісій тощо, а також встановити зворотній зв'язок з виборцями.
Питання відкритості буде одним з найбільш важливих. Виборець чи то через ЗМІ, чи то через ресурси самих рад буде мати повну інформацію про їхню діяльність. Наші депутати не будуть заплямованими всілякими корупційними скандалами та гнилими схемами - бодай це ми здатні забезпечити, виходячи зі своїх ресурсів.
Йде зимовий період, і нам потрібно терміново готуватись до нього. Особливо це стосується Тернополя, де є наш міський голова і де треба негайно вживати певні заходи, щоб подолати той дефіцит бюджету, який там склався. Тільки Надал приступив до виконання своїх обов'язків, як ми виявили, що дефіцит міського бюджету там складає 15 мільйонів, і це в одному лише Тернополі.
- А кадрів у вас вистачить? Маю на увазі не так кількісний склад, як якісні характеристики ваших депутатів. Ваші опоненти говорять, що "Свобода" сама не чекала такого успіху на виборах, і тепер не дуже уявляє, що з цим робити...
- У Львові та Франківську ми маємо тільки представницьку владу. Для представницької роботи (депутат плюс п'ятеро його помічників) нам кадрів вистачає. Також на нас працює велика група експертів.
Якщо ви подивитесь біографії наших людей, то побачите, що знань та фаху у них вистачає - це і охорона здоров'я, освіта, аграрний сектор, інженерний сектор, комунальне господарство тощо.
Що стосується Тернополя, то там є готова команда. Сергій Надал йшов туди з цією командою, яку ми готували не один місяць і навіть не один рік. Він і сам є людиною дуже кваліфікованою, відмінно почуває себе у фінансово-бюджетній сфері, оскільки 16 років працював у податкових структурах. Тобто всю міську господарку, транспорт, бюджетні питання він чудово знає. Тож я зараз краще не буду вихвалятися, от почнемо працювати - і всім все стане зрозуміло.
- У "Свободи" склався певний імідж, і представити, як ваша партія делегує Фаріон виступати на мітингу можна легко, а от як ваші люди розгрібають сміття у Тернополі чи займаються водопроводом у Львові - тяжче...
- Коли в Тернополі постала гостра проблема з утилізацією твердого сміття, "Свобода" почала про це голосно говорити, маючи на той момент всього лише чотирьох своїх депутатів (з шестидесяти) у тернопільській міській раді. Що робить тоді "Свобода"? Скликає позачергову сесію облради, на яку запрошує людей, що мають відповідати за цю ситуацію, тобто голову облдержадміністрації та міського голову. Голову облдержадміністрації ми запитували про те, чому не затверджено програму утилізації твердих відходів? І оскільки відповіді у так званих губернаторів не знайшлося, їм двічі - за ініціативою "Свободи" - висловлювали недовіру саме через питання сміття.
Ми робили тоді все, що було в нашій компетенції. Вказували на це міському голові, подавали в прокуратуру, а що інше ми могли зробити? Ба навіть більше, ми таки зробили - домоглися виділення з міського бюджету 2 мільйонів гривень на купівлю сміттєсортувальної машини. Машину купили, але, очевидно, з якихось політичних міркувань міський голова не захотів прийняти цю машину і всю сміттєсортувальну лінію, і вона - вже куплена - простояла майже рік на заводі-виробнику.
Зрозуміло, що тепер, вступаючи у свої повноваження, бо ми ще не вступили - йдуть суди по чотирьох округах, ми заберемо цю машину протягом тижня, і вона працюватиме на місто. Й це при тому, що депутати поки що не склали присягу, і сесія ще жодного разу не збиралась.
- Здається, у "Свободи" є готова відповідь на кожне господарське питання... То що, ніякої ейфорії, все під контролем?
- Ну яка ейфорія? По-перше, ми очікували такий результат...
- Справді?
- А чому б і ні? В Тернополі у нас ще рік тому було 34 відсотки. І зараз теж мало бути стільки ж. До речі, ви знаєте всю цю історію з екзит-полами? В ніч виборів були три екзит-поли, і результати, які вони давали по "Свободі", у них співпадали. Різниця була у сотих відсотка.
У Тернополі екзит-поли показали 33,4 відсотка, а знаєте, скільки зараз оголосили? 26,6. У нас реально вкрали 6,8 відсотка. Це при тому, що інші політичні сили мають ті самі показники, про які йшлося в екзит-полах, і тільки Партія регіонів вийшла в плюс.
Беремо Львівську область. Різниця з екзит-полами - мінус 4,35. Івано-Франківська область - мінус 8,1. Там нам давали 24,7, а офіційні дані - 16,6. У Партії регіонів - плюс 2, у решти - в межах статистичної похибки.
Ми почали спілкуватися з соціологами, вони кажуть, що немає такої математичної формули, яка б це пояснювала. Це просто тупа крадіжка. І в інших областях так само.
До київської облради нам екзит-пол давав 7,6 відсотка, на виході ми отримали 3,48. Вінницька область: давали - 5,5, на виході - 2,95. Волинь: було 11 відсотків залишились 7,4 відповідно... І у всіх областях ми маємо мінус, причому не в межах статистичної похибки. Тому яка у нас може бути ейфорія?! Я зараз відчуваю відповідальність перед виборцями за ті голоси, які ми не втримали.
І зараз ми шоковані рішеннями, наприклад, київського окружного адміністративного суду. По Білій Церкві, яка традиційно давала найбільший результат по області, ми маємо сто відсотків протоколів ДВК з мокрими печатками, згідно з якими "Свобода" сумарно має приблизно 6,5 тисяч голосів. Але у підсумковому протоколі міської територіальної виборчої комісії проти "Свободи" чомусь стоїть цифра 1 729 голосів.
Тобто поки протоколи везли з Білої Церкви до Києва, а їхали вони, до речі, чомусь півтори доби, тупо були вкрадені майже п'ять тисяч голосів. А це - один мандат депутата Київської обласної ради. Аналогічна ситуація в Ірпені - там вкрали 1 200 голосів... А ще є Буча, Тетіїв, Переяслав. І так всюди на Київщині.
І от ви уявіть собі хамство суду, якому ми це все приносимо, а там кажуть: "Нєа. Ми це до уваги не берем". Сто відсотків протоколів з мокрими печатками!..
- Чому "не берем до уваги"? Як вони це мотивують?
- А ніяк не мотивують. В п'ятницю, 5-го листопада, ми показали це неспівпадіння у територіальній комісії, але нам там сказали, що вони цього розглядати не будуть, і щоб ми йшли в суд. Ми прийшли в суд о п'ятій годині вечора, і нам заявляють, що взагалі-то сьогодні п'ятниця, скорочений робочий день, і того всього вони розглядати не будуть.
Я кажу: "Хлопці-дівчата, та ви що? Ідуть вибори, ви маєте працювати взагалі цілодобово, тим паче, коли йде процес подачі скарг". Коли ми прийшли наступного разу, вони сказали, що мають сумнів, що Ханенко - це керівник київської обласної організації... Я кажу: "Слухайте, та ми протягом тижня в вашому суді розглядали вже десять скарг з Ханенком, і вас це не хвилювало, а тепер чомусь хвилює". Відповідь: "Ну, прийдіть ще завтра". А завтра: "То взагалі не наша компетенція, ідіть в ТВК, хай з вами там розбираються"...
- І все таки ви перемогли. Чи погодитись ви з тим, що успіх "Свободи" дорівнює послідовному провалу на західній Україні спочатку Народного Руху, потім "Нашої України"? Всі ці, як каже Вадим Карасьов, "старорухівські" сили, що вийшли з радянського дисидентського середовища, перестали відповідати теперішньому часу і тим самим звільнили праву політичну нішу для вас...
- Мені здається, що це проблема тих політичних сил, які, перебуваючи при владі, не виправдали сподівань. Якби Ющенко та Тимошенко хоча б частково виконували свої зобов'язання перед помаранчевим Майданом, якби вони не плодили в своїх рядах "тушок", якби вони показали себе ефективними менеджерами як у сфері національної політики (чого, до речі, не було), так і в сфері господарки, економіки, соціального захисту, думаю, що за них й надалі б голосували.
Люди шукають собі ту владу, яка їх захистить. Від свавілля, від зовнішніх небезпек, від внутрішніх непорозумінь... Відповідно сьогодні зросла не тільки політична активність українського суспільства, сьогодні зросла і політична освіта українців - вони більш виважено та грамотно роблять вибір, ніж це було раніше. Сьогодні це не є вибір емоцій, сьогодні це вибір розуму.
Крім того, "Свобода" до теперішнього свого стану йшла поступово. Візьмемо вибори 1998 року чи навіть 1994-го, візьмемо вибори 2002 та 2006 років, дострокові парламентські вибори 2007 року, вибори у Києві 2008 року, вибори до Тернопільської обласної ради 2009-го, президентські 2010-го...
Кожного разу "Свобода" у всіх без винятку областях України набирала голосів в декілька разів більше, ніж на попередніх. Тому нинішній результат є закономірністю. Так, є купа додаткових зовнішніх і внутрішніх факторів, в тому числі і те, що помаранчеві та білосердечні вічно між собою гризлися, вічно йшли на співпрацю з Партією регіонів, творячи то "ширки", то "ПРиБЮТи"...
- Ви сказали, що національної політики, по суті, й не було. І у Ющенка також?
- Я вважаю, що він її недостатньо провадив. Політика Ющенка виглядала таким чином. Приміром, будується хата - іще нічого нема, але вже приносять вікно. Зі шклом, у гарній рамі. І кажуть: "Подивіться, яке гарне вікно". А воно дійсно гарне, просто ідеальне. Але кому воно потрібне, якщо нема ані фундаменту, ані стін?
Тобто якщо ми говоримо про державне будівництво, тут треба робити все в комплексі. А не зосереджувати увагу на чомусь одному, а системно нічого не робити. Є багато речей, які робив Ющенко, які ми однозначно схвалюємо, а є й такі речі, котрі ми критикували і критикуємо.
- Якою буде ваша національна політика? Точніше: якою буде ваша політика в царині міжнаціональних стосунків? Гасло "Україна для українців" є для вас актуальним?
- По-перше, я б хотів сказати, що зараз відбулися вибори місцеві, а на місцевому рівні ми не можемо впроваджувати національну політику, яка визначається в парламенті...
- Власне, мова про західну Україну...
- А що там? Все як було, так і залишиться. В регіонах не ведеться якась окрема національна політика, відмінна від загальнодержавної. Ми не змінюємо своєї Програми захисту українців, в якій в нас чітко та ясно усе задекларовано...
І де ви таке чули гасло - "Україна для українців"? Від "Свободи" його чули? Ніколи ви таких слів не чули. Могли почути інше: "Україна для українців, а також для тих представників національних меншин, які проживають у нашій державі, які шанують українців, які не топчуться по нашій мові, не плюють на наші традиції, які знають зміст нашої Конституції і хочуть жити за нашими законами".
Це політика, яка є притаманною для будь-якої цивілізованої європейської країни. Ми ніколи, виступаючи на захист українців як представників титульної нації, не виступали проти інших національностей.
Наше гасло незмінне: ми за себе, але не проти когось. Ми захищаємо свої права, але не на збиток когось іншого. Так, в Україні проживають представники близько 140 національностей, хоч під часу перепису населення хтось назвав себе "скіфом" або ще кимось... Але ж ми розуміємо, що Україна є моноетнічна держава, бо згідно будь-якого політологічного правила, коли в країні проживає понад 75 відсотків одного етносу, вона є моноетнічною, а згідно останнього перепису, на території України проживає 78,7 відсотків українців.
Так, є ще 21,3 відсотки населення, яке належить до інших національностей. І ми зовсім не заперечуємо проти того, аби вони мали змогу реалізовувати свої культурні та освітні права, але при цьому не створювали проблем для українців.
- Що значить "не створювати проблем для українців"? Тут надто широкий простір для трактування. Певні угруповання вважають, що "чорні" створюють проблеми для українців, за що їх і б'ють...
- А цим повинні займатися правоохоронні органи. У "Свободи" є цілий розділ програми, присвячений нелегальній еміграції. У нас зазначене таке - можу вам зацитувати: "треба ухвалити закон про суворіші антиеміграційні заходи та вдосконалення системи депортації чужоземців, посилити охорону державного кордону та запровадити систему обов'язкової реєстрації громадян, які прибувають на територію України, а також, у зв'язку із загрозою міжнародного тероризму та зростання злочинності, запровадити систему біометричного контролю", тобто мова про відбитки пальців та сітківки ока...
А чому так не має бути в Україні? Ми, коли йдемо до посольства Великої Британії по візу, маємо там свої "пальчики" залишити? Маємо. Або коли їдемо в Арабські Емірати - там тобі візу не дадуть, якщо ти сітківку ока не сфотографуєш.
- Я переформулюю попереднє питання: євреї та росіяни Львова, Тернополя і Франківська відчують на своїй шкірі, що до влади прийшла "Свобода"?
- В позитивному сенсі - так. Вони за нас у більшості і голосували. Мене не далі як сьогодні по дорозі в офіс покликала жінка, яка продавала цигарки. Проста бабуся, що виживає на мізерну пенсію. Вона мене впізнала, ми розговорились.
Київ на цих виборах не голосував, але вона сказала, що три під'їзди в її будинку готові голосувати за "Свободу". А сама вона - білоруска. І я вам можу показати тисячі листів від неукраїнців, які висловлюють нам свою підтримку.
Подібний випадок був і в Кременчузі, коли до мене також підійшла жінка і сказала: "Я тебе по телевізору бачила і хочу з тобою поговорити. Я - русская", - сказала вона і запевнила мене, що вся її сім`я буде голосувати за "Свободу".
А знаєте, чому? Бо ми, як сказала вона, передбачувані. На відміну від всіх тих жуликів, які тільки те й роблять, що крадуть, на відміну від всіх тих "ліберастів" - олігархічних прихвостнів, ви, мовляв, передбачувані, бо що кажете, те й будете робити. І ще - ви поважаєте свою націю, а значить не будете принижувати нашу. Повірте, все це - міф, міф про те, що національні меншини стурбовані приходом "Свободи". Що, хтось соціологічне опитування проводив? Ні. Я от маю іншу інформацію щодо їхнього ставлення...
- Якби зараз повторився 2004 рік, ви б виголосили на Яворині свою відому промову із застосуванням ключового слова - "жиди"?
- Я ніколи не відмовляюся від того, що було зроблено мною.
- Але чи повторили б ви це зараз? Чи все-таки знайшли для агітації більш толерантні вислови?
- Я вважаю, що надмірна політкоректність та толерантність є причиною багатьох наших бід.
- Саме тому ваш колега по партії Богдан Бенюк дозволив собі назвати журналістку словом на букву "б..."?
- Як актор Богдан Бенюк, може часом щось таке сказати.
- На якій підставі?
- На тій, що він є Богдан Бенюк.
- Непереконливо.
- Якщо ця журналістка сприйняла все не так, як це було насправді, я думаю, вона має можливість відстояти свої права у суді.
- Так а як все було насправді? Це слово не мало до неї стосунку, а вживалось для зв'язування думок?
- Напевно. Але мене ж там не було, на тій прес-конференції... Чому б вам не спитати про це самого Бенюка?
- Здається, ви стали менш епатажним з 2004 року. Цю функцію ви просто передали іншим - Бенюку, Фаріон?
- Ті зміни, які відбуваються в мені, відбуваються, напевно, в кожній людині. Людина стає іншою з віком, і я тут не є виключенням. Звичайно, набувається певний досвід, і стаються зміни...
Стосовно епатажності Фаріон. Знаєте, я з цим не погоджуюсь. Щойно відбулися вибори до місцевих органів влади. Поцікавтесь, будь ласка, результатом Фаріон. Ірина Фаріон стала депутатом не за списками "Свободи", а пройшла по мажоритарному округу. І перемогла вона не в якомусь маленькому містечку, вона балотувалась до Львівської облради по Львіському міському мажоритарному округу і набрала 33 відсотки.
Вона вдвічі обійшла при цьому колишнього міністра з уряду Тимошенко, колишнього голову Львова, та ще 21 серйозного кандидата, і її, як ви кажете, епатажність їй при цьому не завадила. Львів'яни масово проголосували за Фаріон, стоячи в чергах по чотири години, щоб це зробити...
- Якщо ми говоримо про Фаріон, то не можна не згадати, як зовсім нещодавно вона стояла поруч з Юлією Тимошенко на мітингу під Верховною Радою. Та й взагалі на кількох мітингах - починаючи від квітня, від підписання Януковичем "харківських угод" - БЮТ і "Свобода" були разом. Як поживає ваша дружба з "Батьківщиною" тепер?
- Між першим та другим туром президентських виборів "Свобода" оприлюднила свою заяву, в якій ми зверталися до українців з тим, щоб вони не віддавали жодного голосу Януковичу. Окрім того, ми сформулювали рекомендації щодо того, що би мала зробити пані Тимошенко, щоб отримати голоси націоналістично налаштованих виборців.
Йшлося про прості конкретні кроки, виконати які тоді було в її силах. Тимошенко пропозицію націоналістів відкинула. Не виключено, що саме через те, що вона до нас не дослухалася, вона втратила голоси і не здобула перемогу.
Відразу після президентських виборів "Свобода" оголосила про те, що ми готові співпрацювати з будь-якою політичною силою, окрім, звісно, наших політичних противників - з усіма, хто готовий не на словах, а на ділі боротися з режимом Януковича.
І коли прозвучала інформація про те, що БЮТ створює народний комітет захисту України, "Свобода" відгукнулася на цю пропозицію, увійшла до нього і, власне, була там єдиною політичною силою, яка не була сателітом БЮТу.
Якби такі об'єднання утворювали інші опозиціонери, ми б так само з ними співпрацювали, бо ми вважали, що наша здатність виводити людей на вулиці піде на користь загальній справі. Бо ті акції, які ви згадали, проходили з чисельною перевагою прихильників "Свободи", чого б ті акції не стосувались - чи то протесту проти ратифікації "харківських угод", чи то трудового кодексу, чи то підвищення тарифів на ЖКГ.
Так само й ми усіх запрошуємо на наші акції протесту - інша річ, що не завжди на це відгукуються. Не дуже хотіли опозиційні сили брати участь в наших акціях протесту проти приїзду патріарха Кирила, не дуже поспішали вони до нас приєднатися, коли "Свобода" запропонувала провести вже традиційний для Києва марш УПА.
Але ми не зважаємо на такі дрібниці, і як і раніше, так і зараз кажемо, що ті, хто не на словах, а на ділі боротиметься проти існуючої влади, отримає підтримку "Свободи".
- БЮТівці на вас, схоже, образились. Сергій Сас розказував нещодавно про те, які контрагітаційні матеріали розповсюджувала "Свобода" під час виборів...
- Я міг би сказати те саме, тільки з поправкою на те, скільки бруду та брехні на "Свободу" вилив БЮТ. Варто тільки подивитись в Інтернеті, зайти на блоги тієї ж самої "Української правди", де політтехнологи "Батьківщини" таке виписують, що на здорову голову не налазить...
Ми не проти критики, тим паче, що будь-яка виборча кампанія є протистоянням, боротьбою за виборця, і якщо нас критикують обґрунтовано, тоді все нормально. Ми проти брехні і хворобливих фантазій. Нас навіть не критикували, а закидували певні речі - часто навіть не те, що ми вже зробили, а те, що ми тільки маємо начебто зробити.
От, наприклад, "Батьківщина" постійно твердила як доконаний факт: коли "Свобода" прийде до влади, вона точно співпрацюватиме з Партією регіонів. Через це ми були у дурній ситуації, бо нам як би й оправдовуватись не має за що.
А насправді хай нам тепер, після закінчення виборів, наведуть бодай один приклад співпраці з Регіонами. Натомість я вам можу з десяток прикладів навести, як "Батьківщина" співпрацює з Партією регіонів. Мер Кременчуга, який балотувався від "Батьківщини", ставши мером, відразу пішов до Партії регіонів. Це нормально?
Інший приклад. Відбулася у Львівській області сесія перемишлянської районної ради, де головою райради обрали представника Партії регіонів. А як ви думаєте, хто за нього голосував? Чи так багато мандатів набрали у перемишлянській райраді "регіони"?
Найбільше в перемишлянській раді набрала "Батьківщина", причому не клон її, а справжня "Батьківщина". І от ця справжня "Батьківщина" майже в повному складі проголосувала за кандидатуру "регіонів", а "Свобода" на той момент вийшла з зали - на знак протесту проти такого аж надто безсовісного "тушкування".
Чи, може, мені перерахували вам членів українського парламенту від фракції БЮТ, які постійно голосують разом із Партією регіонів? Скільки нових БЮТівців голосували за кандидатуру Пшонки? Восьмеро? Отож бо.
Їх бісить, їх злостить, що "Свобода" має динаміку. Ми, коли критикуємо "Батьківщину", критикуємо її фактажем - от зараз я вам навів конкретні факти. Коли ж вони нас критикують, вони не критикують, а оббріхують.
- А те, що джерела фінансування "Свободи" походять з Регіонів - теж оббріхування?
- "Українська правда" вже неодноразово мене про це питала, і я неодноразово про це розказував, але я надзвичайно вдячний "Українській правді" за нагоду і можливість ще раз про це сказати. Я ось вам подарую газету, Інтернет-версію якої ми якраз вивісили на блозі "Української правди". Вона називається "Хто фінансував Коновальця і ОУН і хто фінансує Тягнибока та "Свободу".
Тут німецька листівка 1943 року, де сказано, що Бандера і ОУН - такі-сякі, паскудні, бо їх фінансує Москва, а поруч - інша листівка, радянська, де тими ж самими словами сказано - навіть звороти повторюються, що ОУН-УПА фінансує Берлін.
А крім того, ми у цій газеті представили аж 53 версії - повитягали їх з Інтернету у вигляді розповідей досить авторитетних людей - політиків, політологів, журналістів - які говорять приблизно так: "Я точно знаю, що Тягнибока фінансує той-то".
І якщо переглянути всі ці версії, вони виглядають дуже смішно. А доказової бази жодної нема. Причому кожного разу нас фінансує хтось інший - Москва, Ватикан, інопланетяни... Треба визначитись, врешті-решт.
- Але коли лідер партії говорить, що його структура існує тільки на членські внески, це вже навіть і не смішно...
- А я не кажу "тільки". Не тільки на членські внески, а завдяки декільком джерелам фінансування. Одне з них - дійсно членські внески. Згідно наших правил, вони починаються від трьох гривень. А існують для того, аби укріпити організаційну дисципліну в партії. Тобто та людина, яка не має інших можливостей, може принести і три гривні. Хоча зазвичай активні члени партії вносять більше грошей. Цього нам вистачає на скромне утримання офісів.
А загалом у "Свободі" вже 4 роки існує економічна рада. Вона функціонує за тим принципом, за яким у 30-ті роки діяли "маслосоюзи", їх організовували для того, аби українство вижило в умовах польської окупації.
Це такі собі кредитні спілки, які формувались задля українців і при потребі допомагали їм і давали можливість вижити. Деякі члени економічної ради стали депутатами, але це все - наші люди. Вони є членами нашої організації, які мають такі саме погляди на життя, як і вся "Свобода", вони отримали свого часу патріотичне виховання, а згодом стали успішними підприємцями. В цілому йдеться про представників малого і середнього бізнесу.
А якщо зовсім відверто - ви бачили десь у "Свободи" шалену рекламу? Бо на що зазвичай йдуть великі кошти? На рекламу. Якби у нас були такі кошти, ми б їх витрачали в першу чергу на рекламу, зокрема, й на рекламу в такому шанованому виданні, як "Українська правда".
- "Свобода" є єдиною структурою чи ви маєте до себе внутрішню опозицію?
- Ні, у нас таких речей немає, ми є партія ідеологічна, в нас практикується широке обговорення різного роду питань та рішень. Звичайно, що без конфліктів та непорозумінь не обходиться - людський фактор є людський фактор. Але для цього існує партійний суд, і коли член "Свободи" вважає, що його колега щось не так зробив, він може подати до партійного суду.
Хоча й у нас були випадки, коли ми цілі обласні організації розпускали. Наприклад, років три чи чотири назад розпустили Харківську обласну організацію. Ну розпустили, то й що? Зараз нові люди прийшли, які, до речі, непоганий показали результат - 2,4 відсотки набрала "Свобода" у Харкові.
- А як тоді розуміти ваші слова - коли вас запитали, чи будете ви балотуватися на наступних президентських виборах, а ви відповідаєте, що, мовляв, хтозна - можливо, "я тоді вже й не буду лідером "Свободи". Визріває конкурент?
- Я лишень перший серед рівних. Я не вождь, не диктатор і не самодур, яким мене малюють наші конкуренти. Бачите, люди, які є членами ліберальних партій, вони не можуть зрозуміти, що у нас абсолютно інші підвалини закладені. Саме тому ми і є ідеологічною партією. Сьогодні я є лідером, завтра хтось інший, і, повірте, для мене це не так вже й важливо.
- Тяжко повірити, що Тягнибок - людина з помірними амбіціями. Після успіху на заході ви, очевидно, готуєте експансію на схід?
- Вона вже відбулася. Сьогоднішні результати на східній Україні відповідають тим цифрам, які ми показували на Заході у 2006 році. Знадобилось чотири роки, щоб східна Україна проголосувала так, як західна.
- Тобто?
- Наприклад, чотири роки тому ми у Франківську отримали 2,4 відсотка. Зараз стільки ми маємо у Харкові. А у Франківську тепер - під 30 відсотків. Чотири роки тому 0,36 відсотка ми отримали в Києві. Тепер же такий результат у нас у Донецьку...
- Сподіваєтесь колись мати 30 відсотків у Донецьку?
- Тридцять - не тридцять... Час покаже. Динаміка наших результатів свідчить, що з кожним роком "Свобода" бере все більший відсоток. Від виборів до виборів ми збільшуємо число прихильників у кілька разів.
- А ви свідомі того, наскільки менталітет "східного" виборця відрізняється від "західного"?
- Ну, відрізняється... Можливо, через те, що на сході бракує про нас інформації. Буде більше інформації - буде й інше ставлення. Я ж вам вже навів конкретні факти: сьогодні у нас на сході такий результат, як був на заході чотири роки тому. Для нас це дуже важливо.
- Це я зрозуміла. Цікавить інше: з чим ви підете на схід на наступних парламентських виборах? З ідеєю про титульну націю?
- Та з тим же, з чим і на захід. Ми якраз і відрізняємося від інших політичних сил тим, що не розказуємо на заході одне, а на сході - інше. Звичайно, ми не маємо особливих ілюзій щодо Донецька. Але пристойний результат на українському Донбасі ми матимемо обов'язково.
- Олександр Єфремов назвав перемогу "Свободи" "тривожним сигналом". Для вас це піар, комплімент чи застереження?
- Ні перше, ні друге і не третє. Нам байдуже, що про нас каже Єфремов. Думка Єфремова нас не цікавить. Нас цікавить думка наших прихильників...
