Стране нужна правда

Україна сьогодні, в цей конкретно історичний момент часу, можливо, більше ніж будь-хто потребує правди і очищення.

І не тільки тому, що на порозі місцеві вибори, а тому, що існує точка не вороття, за якою слідує прірва. А на часі - момент істини, який не лише розставить всі крапки над "і", а й проявить справжню сутність речей і людей.

Українці втомились від брехні. Славнозвісний принцип Геббельса "чим більша брехня, тим швидше в неї повірять", уже не спрацьовує, незважаючи на всі старання політтехнологів та піарників.

Країна потребує правди. Про смерть Гонгадзе. Про отруєння Ющенка. Про зникнення Климентієва. Про розкрадання державного майна в особливо великих масштабах. Про банк "Україна" та інші зниклі фінансові установи.

Про працевлаштування керівників центральних органів виконавчої влади, митних, податкових та інших контролюючих органів. Про секс-скандали. Про діяльність 5-тої колони в Україні.

Врешті-решт, про справжній стан економіки, а не казки про інфляцію в 2,5%, коли навіть у країнах ЄС при допустимих 3,9% за кризовий рік цей показник набагато більший.

Але правди немає. Бо у своїй суті вона невигідна політичним гравцям - і провідним, і другорядним. Бо для них правда означає політичну смерть і забуття. А це для когось втрата бізнес преференцій, для когось  - довіри людей і самоповаги, для когось - кінець самореалізації.

Кого ми зараз бачимо в політиці? У переважній більшості запроданців, які продали свою душу і совість за срібняки та преференції. Чи бачимо ми там моральних авторитетів? Чи бачимо приклади для наслідування молодим поколінням українців?

Чи бачимо тих, хто не на словах, а на ділі дбає про громадян України, захищає їхні права, ставить служіння народу вище власних егоїстичних інтересів?

Покажіть праведного у світі пітьми, лукавства та лицемірства. Нема. Бо "не сяде чистий за стіл з нечестивими", так говорить Святе Письмо. Якщо й були такі, то їх знищили фізично.

А тепер про перспективи. Вихід є. Світло побачать ті, хто йдуть до нього. Потрібно бажання людини змінитися. І коли виникне критична маса людей, що у своїй повсякденній діяльності на перше місце ставитимуть духовні цінності, а не матеріальні, почне змінюватись суспільство.

А якісне суспільство обиратиме якісну владу. Це ланцюгова реакція. Коли люди навколо говорять про мораль, чесність і справедливість, а ще краще - живуть за цими принципами, роблять добро, не заздрять, не лукавлять і не злословлять, по суті, просто дотримуються 10 заповідей, то інші також змінюються. Або міняють місце проживання.

Уявіть, як би нам жилося у країні правдивих політиків, відповідальної влади, активних громадян, справедливого суду!

Чому потрібні вибори? Для змін.

Вибори - це єдиний прямий політичний інструмент участі народу у формуванні органів влади та реалізації головної конституційної норми: "народ є єдиним джерелом влади в Україні".

Лише за допомогою виборів у демократичній країні відбувається зміна влади.

Місцеві вибори є лакмусовим папірцем для нас, виборці. Адже вони головніші за всеукраїнські, тому що саме місцева влада найближче до людей.

Вона відповідає за вирішення нагальних житлово-побутових проблем, за міський транспорт і освітлення вулиць, за чисті узбіччя, зелені парки, комунальні тарифи - за все те, що ви бачите, чуєте і нюхаєте щодня, йдучи на роботу і повертаючись додому в теплий чи не дуже дім.

Те, наскільки влада вирішує проблеми громадян на тій території, на яку поширюється її вплив, показує ефективність/неефективність її діяльності. Саме це має стати критерієм оцінки кандидатів у місцеву владу, а не гламурні обіцянки та нездійснені від початку передвиборчі програми.

Наступними критеріями мають бути беззаперечний авторитет людини, її чесність, професійність, високі моральні якості, відповідальність.

Якщо ви за цими критеріями проаналізуєте тих, хто в черговий раз балотується, то вибору майже не залишиться.

А ще врахуйте, що таких кандидатів не пропустять і всіляко забиратимуть від них голоси, тому що продажній системі, що склалася в Україні, чесні, порядні і правдиві політики непотрібні.

Тому будьте готові до фальсифікацій і зловживань. Вони, на превеликий жаль, вже почалися. Приміром, адміністративні перешкоди - легальні переваги в законі для представників правлячої коаліції у ТВК і ДВК, що організують виборчий процес і проводять підрахунок та встановлюють результати виборів.

Хоча правлячої коаліції на сьогоднішній день немає через відновлення дії Конституції 1996 року. А значить дана норма закону про вибори місцевих органів влади не відповідає Конституції. Було б цікаво, якби опозиціонери подали відповідне подання в Конституційний Суд (звісно ж, у них це не на часі).

Дублювання партійних осередків опозиційних сил, судові переслідування, відмова в реєстрації для участі у виборах, забезпечення першого номеру в списку бюлетеня для ПР... Активно задіяна СБУ, що по факту і без фактів заводить справи, викликає на профілактичні бесіди та погрожує...

Адміністративний тиск на держслужбовців, яких примушують балотуватися лише від партії влади, погрожують не тільки звільненням, а й життю громадян.

І все це відбувається з однією метою - отримати повний контроль над країною. Дійшли до абсурду, коли балотуються цілими родинами з шоферами, головне, щоб від ПР.

Загалом експерти на цих виборах, як завжди, очікують використання адміністративного ресурсу, каруселей, підкупу виборців, вкидання бюлетенів і всього того арсеналу засобів, що вже застосовувались нечистими на руку політиками.

Плюс майже відсутність міжнародних спостерігачів, представників опозиційних членів комісій і незалежних спостерігачів... Це все розв'язує руки для здійснення виборчих махінацій. Країно, готуйся! Результат намалюють.

І найприкріше в цій ситуації те, що немає жодного альтернативного потужного руху, який міг би протистояти катку цієї владної машини. Немає жодного політика, що б не брехав. А країна так потребує правди...

Людмила Бойченко, спеціально для УП