Шахматная головоломка Партии Регионов
Внесення змін до закону про місцеві вибори були аж занадто очікуваними останнім часом. Критика закону імені Олександра Єфремова розгорнулася ще до прийняття його Верховною Радою й тривала впродовж кількох місяців.
Сьогодні ж дехто з політиків поспішає приписати внесення змін до закону як особисту перемогу, винагороду за ті страждання, що були заподіяні під час апелювання до судових інстанцій та міжнародної громадськості.
Однак, чи дійсно це перемога опозиції і, в першу чергу, тих, хто відповідно вже до старого закону був позбавлений можливості взяти участь у виборах, чи всього-на-всього черговий маневр Партії регіонів, частина більш масштабного плану (якщо такий існує) на шляху до головної цілі - скасування політичної реформи 2004 року?
Принаймні, незважаючи на численну критику та акції протесту, регіонали не відмовились ані від харківських домовленостей, ані від закону про засади внутрішньої та зовнішньої політики, ані від підвищення вартості газу...
Це наштовхує на думку, що якщо б це не було вигідно ПР, якщо б основна провладна партія не побачила потенційного зиску від зміни власного ж закону, то змін ми могли б й не побачити...
Що ж могло стимулювати регіоналів і, в першу чергу, Віктора Януковича на надання дозволу щодо зміни закону про місцеві вибори?
Тут можна виокремити кілька факторів, які тією чи іншою мірою або ж всі в комплексі могли вплинути на це.
Нагадаю, у пояснювальній записці до проекту змін до закону про вибори депутатів ВР АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів дещо "скромно" сказано, що "деякі положення закону потребують змін у зв'язку з їх невідповідністю демократичним засадам та міжнародним стандартам".
Та невже автори законопроекту чи хоча б самі народні депутати не усвідомлювали недемократичності окремих положень основоположним засадам демократії безпосередньо при розгляді та прийнятті закону?
В значній мірі миттєве усвідомлення Партією регіонів невідповідності власного закону демократичним засадам та міжнародним стандартам було зумовлене певним тиском ззовні, висловленням стурбованості тенденціям в Україні з боку різноманітних міжнародних інстанцій та окремих політиків.
Окрім того, під час візиту в Німеччину Януковичу, як "головному прихильнику демократії в Україні", було важливо постати в образі демократа та захисника демократичних цінностей. Внесення змін до сумнозвісного закону про місцеві вибори - найкращий для цього привід.
Це дало можливість Януковичу дещо переключитися від чисельних проблем, зокрема інциденту з представником Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланге, й назвати себе тією людиною, яка "найбільше зацікавлена в тому, щоб процес демократизації в Україні не тільки не зупинявся, а розвивався".
По-друге, на рішення внести зміни до закону вплинули опозиційні політичні сили, які піддали його огульній критиці. Водночас, пік критики пройшов ще напередодні, максимум що могла отримати опозиція від подальшої критики - забрати певну кількість голосів на найближчих виборах.
По-третє, Партія регіонів, чий рейтинг й так поволі падає, була зацікавлена певною мірою в тому, щоб напередодні виборів постати в якості політичної сили, яка відстоює демократичні стандарти й забезпечує рівність можливостей, допускаючи до виборчого процесу усі зареєстровані політичні сили.
По-четверте, у зв'язку з послабленням власних позицій, цілком логічним і доцільним є спроба послабити й опонентів, розсіявши їх голоси. Найкраща ж можливість для цього - долучити до виборчого процесу "Сильну Україну" та "Фронт змін", здатних забрати частину голосів опонентів.
Таким чином, вести мову про виключно перемогу опозиції не доводиться. Скоріше про "кишенькову перемогу".
Партія регіонів відхилила інші законопроекти й фактично всі поправки опозиції, прийнявши лише ті зміни, які й були попередньо анонсовані - відмінила "сумнозвісні 365 днів" та внесла зміни щодо територіальних виборчих комісій, формування яких здається стало ще більш заплутаним.
Що ж отримала Партія регіонів натомість і як це вплине на потенційний результат?
Незважаючи на прийняття змін й відповідно допуску до виборчого процесу політичних сил, які за старим законом були практично усунені від можливості висунення своїх кандидатів, Партія регіонів більше здобула, аніж втратила.
Зрозуміло, що тепер регіонали отримали нагоду вести мову про те, якими великими демократами насправді вони являються - "побачили, що закон не відповідає демократичним засадам та міжнародним правовим стандартам й відмінили його, прийнявши необхідні зміни".
Дарма, що самі його й прийняли.
Напередодні виборів й у зв'язку з зростанням тарифів певне покращення іміджу політичній силі не завадить. Та й дасть можливість дещо стримати Захід...
Під час ж виборчої кампанії можна буде навіть спробувати зіграти в гру "хто є найбільшим захисником демократичних цінностей"...
Окрім того, внесення змін до закону зіграє й на користь Віктору Януковичу, який прагне побудувати собі імідж захисника демократії та мудрого правителя, від волі якого залежить перебіг політичного процесу в країні.
Та найголовніше те, що тепер уже старий закон про місцеві вибори запустив у рух механізм, який зворотної дії не має. Замість того, щоб спокійно готуватися до виборів, опозиційні сили були змушені витрачати енергію на зовсім інші справи, аніж планування кампанії та ведення переговорів щодо формування списків.
Тепер - партії отримали можливість взяти участь у виборах, однак мають занадто мало часу для проведення нормальної кампанії.
Окрім того, кожна з політичних сил зазнала значних кадрових, а відповідно й фінансових втрат. Бажаючи бути обраними й не маючи практичної можливості це зробити, значна частина потенційних кандидатів почала шукати шляхи вирішення означеної дилеми.
Не важко здогадатися до якої політичної сили це їх привело...
За допомогою простого розрахунку Партія регіонів отримала можливість долучити в свої списки окремих "сильних" особистостей, здатних забезпечити партії результат якщо не за списком, то в мажоритарних округах.
В той же час, завжди можна буде скористатися "підтримкою" й домовитися з окремими депутатами-мажоритарниками, які мають всі шанси в залежності від політичних розкладів перетворитися на нових місцевих "тушок".
В першу чергу це стосується саме бюджетників, тих, хто знаходиться на посаді та представників бізнесу, які є найбільш залежними від влади.
Відповідно, цим категоріям населення з владою слід "дружити". А отже, будучи залежними, вони перетворюються на потенційних перебіжчиків.
Водночас, ми звикли до того, що в нашій країні, зокрема в політиці, все має свою ціну і за все доводиться платити. Яку ціну за це заплатить країна і що Партія регіонів затребує навзаєм побачимо незабаром.
Відміна конституційної реформи?
Ігор Дебенко, політолог, Івано-Франківськ, для УП
