Молчание и Крик

Віктор Янукович так і не з'явився на дебати з Юлією Тимошенко, віддавши їй весь ефірний час. Цим він вкотре засвідчив не лише власні страхи від невміння говорити, витримувати удар та вести дискусію, а й підкреслив відмінності в тактиках двох кандидатів.

Нечутна хода

Хтось колись назвав Януковича "бульдозером", але це, як виявилося, не так. Принаймні у цій його кампанії він радше нагадує тінь, котра безгучно насувається (насувалась). Таку тактику Януковича можна назвати "тактикою нечутної ходи".

Власну кампанію Янукович провів напрочуд спокійною. Не було таких приколів як в 2004 році (падіння від удару яйцем, цукерки для Путіна, виступ Людмили Янукович, елементарні помилки у власноруч написаній заяві, тощо).

Ворожі штаби, щоправда, спробували запустити в твіттері дезу про "Чего так мало быдла согнали?", але вона пройшла якось мляво і зачепила лише середовище блоґґерів, і так критично налаштованих щодо Януковича.

В результаті Віктор Янукович набрав 35,32 % голосів виборців - весь свій базовий електорат. Але це ж може зіграти з ним і злий жарт. Бо для того, щоб якось збільшити цей результат у другому турі виборів, треба було докласти якихось значних зусиль, яких він не докладав. Навіть 3,55 % Симоненка зараз уже, на відміну від 2004 року, не переходять до Януковича автоматично - а він не змагається навіть за них.

Рятує ситуацію, щоправда, колосальний розрив між ним і його опоненткою - більш ніж 10%. Проте не слід забувати, що в сумі два провідні кандидати - Тимошенко і Янукович - набрали трохи більше 60% голосів виборців. Позиція решти 40 % буде вирішальною у другому турі (і не слід розраховувати, що вони проголосують "проти всіх", як показує практика, таких виборців завжди мізер).

Отже, підсумовуючи: на користь Януковича у другому турі президентських виборів працюватиме значний розрив між ним і Тимошенко - більш ніж 10 %.

Проти - затруднений подальший електоральний ріст; ейфорія і розслаблення штабу Януковича від наявного розриву у першому турі, що призвело до хибного відчуття перемоги-що-вже-відбуась і, як наслідок, подальшої бездіяльності.

Це досить критична ситуація. Її могли б врятувати 13,06% Тігіпка, але для гарантованої перемоги Януковича в другому турі (себто такої, яка б не залишала Тимошенко жодних шансів, перемоги з 51 % голосів виборців), Віктору Януковичу потрібні 12,13 % голосів виборців, себто майже всі виборці Тігіпка.

Натомість виборці Тігіпка - це ті, кого Янукович з якихось причин не влаштовує (розчаровані, більш євро орієнтовані, тощо), ті, які очікують нового лідера і сумнівно, що майже всі вони проголосують за "старого" в другому турі.

Звісно, залишається ймовірність, що Віктор Янукович переможе у другому турі з відносною, а не абсолютною більшістю голосів виборців, але такий варіант відкриває майже необмежений простір для контратак Тимошенко - а, як показала практика, політичні маневри вдаються Юлії Тимошенко набагато краще за Віктора Януковича.

Тобто, якщо Януковичу до другого туру вдасться заручитися підтримкою лише відносної більшості голосів виборців, то тим більші шанси Тимошенко заручитися ще більшою підтримкою голосів виборців, і, в результаті, перемогти.

Якщо вже Янукович мовчить, то для його штабістів було б щасливою знахідкою, якби зараз, акурат перед другим туром, з далекої американської еміграції. раптово заговорив Лазаренко, але це - поза межами їх компетенції, якби їм цього не хотілося.

Крик

Натомість Юлія Тимошенко використовує тактику міліцейської сирени. Колосальне емоційне напруження її кампанії цілком виправдане, адже друге місце Юлії Тимошенко з 25,05 % голосами виборців і розривом більш ніж в 10 відсотків не на її користь ставить дуже серйозні виклики перед нею.

Проте подолати для неї цей розрив цілком можливо. Адже, як показує практика попередніх виборчих кампаній 2006 і 2007 років, Тимошенко вміє швидко концентрувати всі ресурси і завжди в останні дні перед виборами робить рішучий ривок, який і приводить її до перемоги - в даному випадку, до Перемоги з великої літери.

Крім того, знову ж таки, як показує практика попередніх виборчих кампаній, всі соціальні опитування завжди недооціють Тимошенко, і Тимошенко завжди показує кращий результат, ніж той, який їй пророкували опитування.

Отже, підсумовуючи: на користь Тимошенко у другому турі президентських виборів будуть працювати: енергійність, вміння швидко концентрувати всі ресурси для рішучого ривка.

З цих всіх ресурсів (інформаційний, фінансовий, адміністративний, кадровий, тощо) слід особливо виділити ресурс електоральний - Тимошенко має електоральний резерв, який, як показала практика, не фіксується жодними соціальними опитуваннями.

На користь Тимошенко грають і рішучість - політична воля і життєва необхідність йти до перемоги за будь-яку ціну. І харизматичність - якщо Янукович боїться відкритої сутички, то Тимошенко її навіть прагне.

Проти Тимошенко у другому турі працюватимуть: необхідність долання колосального розриву, як наслідок - необхідність працювати на чужому для неї електоральному полі - полі Тігіпка, досягнення домовленості з яким про підтримку в другому турі є життєво важливою.

Для того щоб нейтралізувати вищевказані негативні чинники Тимошенко зараз активно виконує низку завдань.

Максимально демонізувати Януковича, аби переконати виборців, що, якщо вже вони не голосують за неї, хай голосують проти нього, хай вибирають "менше з двох зол".

Максимально мобілізувати рештки постпомаранчевого електорату - прихильників Ющенка, Яценюка, Гриценка, Костенка та інших. Переконати їх, що саме вона є єдиним захисником їх інтересів, що не підтримуючи жодного кандидата, голосуючи проти всіх, чи не з'являючись на вибори, вони, фактично, підтримують Януковича.

Максимально мобілізувати електорат Тігіпка, переконати його, що саме вона буде захищати їхні інтереси краще за Януковича.

Враховуючи, що Тимошенко активно працює над нейтралізацією своїх негативних чинників, а Янукович - ні, то з великою долею ймовірності в другому турі президентських виборів переможе Тимошенко.

Реквієм за демократією

Після другого туру президентських виборів Україну зовсім не чекає стабільність.

По-перше, політична криза у нас системна - протистояння гілок влади і владних інституцій закладене в чинній редакції Конституції. Тож слід очікувати, що після президентських виборів переможець повернеться до перетягування канату владних повноважень.

По-друге, відрив між кандидатами в другому турі президентських виборів, вочевидь, буде мінімальним, що відкриває шлях до безмежних судових позовів, майданів, тощо.

Цілком ймовірно, що переможець виборів стане ним не завдяки волі виборців, а завдяки судовому рішенню (чи їх сукупності), тобто передвиборча боротьба з кабінок для голосування переміститься в зали судових засідань.

По-третє, навіть якщо питання з переможцем виборів і вирішиться відносно швидко, діюча у нас модель змішаної республіки призведе до того, що перемога одного з кандидатів на виборах не означатиме абсолютної поразки іншого - йому просто треба готуватися до наступних виборів, парламентських.

До того часу виборці цілком можуть розчаруватися в обраному президентові, і його опонент матиме вагомі шанси взяти реванш.

Зрештою, переможець має визначитись. Якщо переможе Тимошенко, то вона, крім власне президентського посту, збереже за собою ще коаліцію у Верховній Раді, а значить і вирішальний вплив на Кабмін незалежно від того, хто його очолюватиме.

Все це, у поєднанні з її колосальною волею до влади і задекларованим бажанням скасувати політичну реформу 2004 року, зрештою призведе до концентрації майже необмеженої влади в її руках.

Якщо переможе Янукович, то він отримає Тимошенко-прем'єра, адже Кабінет Міністрів складає свої повноваження перед новообраним парламентом, а не президентом. Тоді протистояння за повноваження між президентом і прем'єром розгорнеться з новою силою, настільки, що протистояння між Віктором Ющенком і Віктором Януковичем здаватиметься дитячими забавками.

Для Віктора Януковича, в такому випадку, є життєво важливим створити коаліцію під себе у Верховній Раді. Для цього йому треба отримати підтримку більшості депутатів з фракції "Наша Україна - Народна Самооборона".

Але голова фракції, Микола Мартиненко, як і більшість його фракції, є лояльним до чинного голови Кабміну - Юлії Тимошенко.

Парадоксально, але навіть нічого не роблячи для збільшення ймовірності своєї перемоги в другому турі, Янукович вже здійснює кроки по створенню коаліції під себе у парламенті.

Так, заяву Януковича про те, що він, після перемоги на президентських виборах докладе всіх зусиль щоб російська мова стала другою державною, означає лише, що Янукович готується до торгу з пропрезидентськими силами в парламенті щоб потім відмовитися від цих своїх обіцянок в обмін на вступ їх в коаліцію.

Підсумки

Для перемоги Тимошенко треба подолати 10%-вий розрив. Судячи з того, як вона над цим працює, їй це буде цілком під силу. Команда Януковича ж, навпаки, продовжує використовувати метод "нечутної ходи".

Але спрацювавши в першому турі, цей метод навряд спрацює в другому.

Втім, ці вибори є не тільки і не стільки виборами президента, скільки вибором між двома сценаріями: концентрацією влади в руках Тимошенко і війною між Тимошенко і Януковичем, війною на знищення.