Создавать хлеб из покон веков...

"Національна ідея повинна бути,
 і тому намагаються її найти..."
Мирослав Попович

"Національна ідея в Україні, на жаль, не спрацювала..."
Леонід Кучма

"Справжня, сильна й упевнена Україна постане тоді, коли її народ об'єднає єдина національна ідея".
Віктор Ющенко

На межі ХХ і ХХІ століть національна ідея і нація, незважаючи на наявність різнобічних думок, залишається в колі найзначніших проблем загальноцивілізаційного розвитку.

Разом з тим, як зазначає вітчизняний учений Кононенко, кожне нове покоління осмислює і трактує ці поняття по-новому.

Провідну роль нації-державі, як головному діючому суб'єкту у міжнародних справах ХХІ-го сторіччя, відводить американський учений Хантінгтон. Він підкреслює, що особливістю загальноцивілізаційного розвитку, відтак - домінуючим фактором світової політики в недалекому майбутньому стане феномен зіткнення цивілізацій.

Означена теза є вельми актуальною і для української держави-нації, адже частина вітчизняних науковців і політиків говорить про те, що Україна - це одвічний простір зіткнення різних соціокультурних цивілізаційних світів.

Варто сказати, що така думка частіше використовується в часи загострення політичної боротьби. Бажання утвердити її як аксіому має деколи виразну політичну мотивацію, і слугує час від часу фактором з'ярення суспільних протиріч.

Поміж тим, складна цивілізаційна архітектура сучасної України є не лише чинником, що ускладнює проходження процесів консолідації і національно-культурного поступу, а й висуває можливості для находження адекватних відповідей-відгуків на духовні, екологічні, економічні та політичні виклики, які поставила перед людством епоха глобалізації з її домінантами споживацького світовідношення, уніфікацією культурного простору, плюралізму і конформізму як ідеологічних настанов і самоцінностей.

Зазначені глобалізаційно-цивілізаційні обставини є сприятливими для виникнення передумов творення на історичних києворуських землях нової "цивілізаційної клітини", яка ввібрала б діалектичні протиріччя строкатого ціннісно-смислового Універсуму, синтезуючи на осмисленій ідейно-символічній платформі засади гармонійного буття людей.

Занурюючись в історичне минуле, варто сказати, що праукраїнські землі ще за часів розквіту Трипільської хліборобської культури були тією територією, де формувались адекватні відповіді на виклики Універсуму, що слугувало в подальшому творенню нових "цивілізаційних клітин" (згідно концепції Тойнбі: "виклик - відгук").

Своєрідним прикладом моделювання таких клітин, як зазначає сучасний філософ Кримський, був процес перетворення степу - з простору для кочівників у переоране поле, річки -  із зони перешкоди набігам у транспортні артерії, околиці міст і сіл - у хутори.

Феномен "українського поля" став свідченням рідкісної перемоги осілої цивілізації над тиском степу, коли на передній план поступово висувалася опозиція не "місто-степ", а "місто-хутір".

Останній символізує трансформацію степової стихії в обжитий куток особисто відвойованої природи.

У процесі зростання науково-технічного й економічного рівня розвитку цивілізації, що супроводжується подальшим відвойовуванням у природи засобів до комфортнішого існування людей, все актуальнішими стають такі світоглядно-ціннісні опозиції, як: "глобальне-національне", "споживання-творення", "духовність-нігілізм".

В сучасну епоху приведені зіставлення актуалізують методологічне бачення, що пов'язане з перетворенням минулого України в національно-культурні символи, які водночас окреслюють смисли майбутнього держави, її шлях у суперечливому глобалізованому світі.

На перехідному етапі розвитку України, коли символічний капітал влади є розпорошеним і десакралізованим, унаслідок етапних ціннісних біфуркацій, - актуальним капіталом постає Національна Ідея - піднесена і сформульована як архетипний образ-символ, що сповна розкриває індивідуальність спільноти, витвореної і збереженої в процесі культурно-історичного розвитку.

Тут варто відзначити символічний характер ціннісного образу, який сприймається почуттями, серцем, викликає широку гаму емоцій та естетичних почуттів.

В контексті роботи над композицією Української Національної Ідеї, як символічного капіталу держави-нації і світового українства, котрий має бути спрямований на пошук відповідей на вищевказані виклики, закономірним і природнім є звернення до символу, метафори, "образу-сенсу", виражених, зокрема, поняттям - "ТВОРИТИ ХЛІБ".

"ТВОРИТИ" - змістовно вміщує більше, ніж працювати, вирощувати, будувати і є певним синонімом поняття "НАРОДЖУВАТИ".

Загрозливий соціально-екологічний диферент цивілізаційного корабля спричиняє ідеологія споживання.

За таких обставин національна ідея, вибудувана на пріоритетах творення, покликана забезпечити соціокультурне балансування української нації в бурхливих "водах" боротьби за виживання.

Питання курсу постає невід'ємним наступним завданням і, очевидно, пов'язане з вибором світоглядно-ціннісних орієнтацій, які дають спільноті поштовх до гармонійного розвитку.

В цьому контексті доцільним є звернення до поняття ХЛІБ, в якому покладено для народу України глибокий символічний зміст, що органічно поєднує його традиції і, можливо, приховані відповіді на духовно-матеріальні виклики глобалізованого сьогодення.

Погляд на вищезазначене поняття, крізь систему координат духовних цінностей, дозволяє бачити в ньому значно більше, ніж продукт повсякденного харчування чи географічний ландшафт. Підґрунтям такого образу-символу є духовні морально-етичні й естетичні цінності які перебувають в основі людської поведінки.

Зазначимо, що цінностям, як світоглядному підґрунтю культури, сучасна політична практика відводить одне з важливих місць у розвитку суспільства і держави.

Зокрема, до спільних неподільних універсальних європейських цінностей апелюють практично всі політичні документи Євросоюзу. Цінності, як важливий фактор політики, враховує стратегія національної безпеки США. Цінності суспільств називають підставами для пошуку власних подальших шляхів розвитку лідери Росії, Китаю, Індії.

Це дозволяє стверджувати те, що системи цінностей, їх сумісність чи несумісність, значною мірою визначатимуть полюси як тяжіння, так і відштовхування у глобалізованому 21-му сторіччі, становитимуть підґрунтя ідентичності та безпеки спільнот.

Для того, щоб окреслити коло цінностей, яке символізує собою поняття "ХЛІБ", необхідне звернення до наших давніх історичних джерел і глибинних народних звичаїв та традицій.

Такий підхід є закономірним і природнім, адже як зазначає, наприклад, британський прем'єр-міністр Гордон Браун: для того, щоб відчувати себе в безпеці у світі що розвивається, людям необхідні глибокі корені, які власне дають уявлення про національну ідентичність, що творена спільними цінностями.

Отже, ХЛІБ маніфестує братерство, свободу, рівність, єднання людей, які визнають загальнолюдські моральні цінності. Для українського народу, як і для деяких інших спільнот - це в той самий час і символ долучення до основних життєвих цінностей - здоров'я, благополуччя, достатку.

З давніх-давен Хліб для українства є знаком дружби, приязні, довіри, благородства, чесності, продовження сімейного роду, миру, самого життя.

Важливо додати, що за християнською традицією, Хліб позначає основні смисли буття і є символом єднання всіх християн.

Територія сучасної України є простором, де зародилася і потужно розвивалася найдавніша на планеті хліборобська цивілізація оріїв-аріїв.

Відтак, у одвічних психічних структурах - архетипах закладено в українців благоговіння до Землі, її плодів, отже до Хліба - в цьому полягає природна основа ідеї-образу нації, чинник як гуманітарної, так і політичної безпеки держави.

Разом з тим, кожен громадянин України, працюючи на своїй ниві, творить Хліб духовний, матеріальний, естетичний - і в цьому полягає практичність та толерантність ідеї-образу нації як політичної спільноти.

В сучасний час потужних глобалізаційних тенденцій образ "ТВОРЕННЯ ХЛІБА" може розумітися як одна зі світоглядно-ціннісних домінантних настанов - не збиватись зі шляху творення головних цінностей, не розмінювати головне на другорядне, творити хліб духовний, матеріальний у мирі з Богом, а також, як писав поет і пророк Тарас Шевченко - йти власним шляхом, шукати своєї правди.

Доля світу, як зі своєї сторони відзначав філософ - екзистенціаліст Хайдегер, дає про себе знати в поезії, тому, проводячи паралелі, можемо сказати, що доля України, відбивається в українській поезії.

Зважаючи на це, композиція ідеї-образу нації, її екзистенція - те, що перетворює народ в неповторну особистість-націю, може бути представлена, зокрема, у наступній поетичній формі: "Національна ідея в Україні - творити хліб одвіку і донині".

Таким чином, знаходження відповідей на питання щодо подальших шляхів консолідації української нації, визначення її стратегічних векторів, а також формування відгуків на актуальні виклики глобалізованого сьогодення в дусі національного світобачення, світорозуміння та світовідчуття, пов'язане з подальшим суспільно-державним осмисленням багатоаспектних значень ідеї-образу "Творення Хліба".

Це орієнтує Україну на магістралі духовно-цивілізаційного розвитку у співдружності з іншими народами і націями.

Наталія Кочура, кандидат філософських наук, для УП