Украина как система: анализ и перспективы

Для успішної побудови держави потрібна її ідея (мета), потрібні механізми її реалізації (програма досягнення мети), потрібні можливості і ресурси для її досягнення (команда і підтримка суспільства), потрібні механізми зворотнього зв'язку для коригування одного (мети), другого (програми), третього (підбору і заміни кадрів).

Інакше очікувати на якісь зміни в сучасному політичному житті України - хто б там не став президентом - на жаль не доводиться. Але по порядку.

Ідея держави

Виникнення нової ідеї завжди тим чи іншим чином пов'язано з нашими попередніми уявленнями. СРСР, відкинувши досвід християнства і царської влади, натомість став залежним від іншого - віри в Люцифера, схильності до єгипетської монументальності і вавилонських жертвоприношень.

Незалежна Україна, відкинувши досвід радянського періоду її існування, відродила свою схильність до руйнування і некерованості, кумівства і вседозволеності.

А тому в справі побудови нової української держави, безперечно, слід було використати щось з нашого попереднього досвіду радянської доби. Тим більше, що в структурі СРСР були поєднанні дві явно суперечних одна одній ідеї.

Одна - тоталітарно-комуністична, яка ближча російській ментальності, інша - радянсько-демократична - українській. Це проте не означає, ніби в нас немає майбутнього без Росії, це значить інше:

а) ми не повинні відкидати ту радянсько-демократичну складову колишньої радянської ідеології, яка вже й тоді по-суті була більш українською, ніж російською;

б) ми повинні усвідомлювати, що розвиток усієї нашої держави, розвиток демократії і влади народу, неможливий без сильної і демократичної центральної влади, здатної чимось замінити для нас ту колишню тоталітарну складову, призвати нас до порядку.

Що таке система?

Однозначної відповіді на це запитання немає. Більш чи менш достовірно можна сказати, що система - це поєднання окремих функціонально завершених елементів, які об'єднуються разом задля досягнення спільних цілей, які раніше були недоступні кожному з них.

Системи поділяють на відкриті і закриті. Відкриті - ті, що здійснюють обмін енергіями і речовинами з навколишнім середовищем, закриті - відокремлені від нього.

Системи бувають більш чи менш впорядкованими. Причому ентропія (міра невпорядкованості) закритої системи може або залишатися незмінною, або лише зростати, а ентропія відкритої - в принципі бути якою завгодно.

Тому відкрита система може руйнуватися й швидше закритої, але може існувати й довше неї - в тому разі, коли володітиме здатністю протистояти ентропії, вмінням цілеспрямовано вибирати з навколишнього світу те, що необхідно для її діяльності.

Саме останнє Ервін Шредінгер і вважав основною ознакою живого організму чи їх системи. Правда в останньому разі існування такої мега-системи залежатиме вже не тільки від її здатності протистояти ентропії, але й від життя тих організмів, що входять до її складу.

Тобто - від її здатності підтримувати їхню життєдіяльність, від її здатності до внутрішнього самооновлення. З цієї точки зору розпад СРСР, як закритої системи, що стала зневажати правами й інтересами своїх громадян, виглядає цілком закономірним.

Система та громадяни

Проте навіть створивши просто досконалу систему владу, ми все ще не гарантуватимемо успішного для себе результату. Так і гітлерівська, і сталінська державні машини в достатньо повній мірі володіли всіма цими механізмами, а проте не були сприятливими для життя і розвитку людини. Відбувається це тому, що для того, щоб досягати бажаного, народ все так же повинен:

- усвідомлювати свої цілі;
- володіти програмою їхнього досягнення;
- володіти ресурсами для їх досягнення;
- мати можливість виправляти і коригувати помилки - володіти зворотніми зв'язками.

Коли ж усього цього немає - тоді ніякого успішного для себе результату він не досягає. Проте навіть в цьому разі існує (чи може існувати) можливість впливу на:

- формування суспільних уявлень;
- державну систему;
- власну поведінку.

Ну і звичайно ж, до всього цього знову потрібна ще й можливість коригувати і одне, і друге, і третє та здатність до аналізу і розуміння подій, що відбуваються, в ідеалі - наявність еліти.

Тому й мусимо усвідомити, що наше життя напряму залежить від наших уявлень, від наших вчинків і від наших моральних принципів. Від оцінки того, що відбувається - незалежно від особистостей і від власної вигоди.

Так, перша з цих вимог означає створення таких суспільно-значимих уявлень, за яких ні злодії, ні "гетьмани" вже не будуть в пошані, якщо не слугуватимуть своєму народу, ідеї його розвитку. Навіть - якщо ви, чи ваші родичі до них і причетні.

Друга - застерігає, що навіть тоді існує загроза того, що здобувши владу декларуючи одні принципи, будь-хто на ділі може почати робити щось зовсім інше. Для уникнення цього мали б існувати механізми відкликання депутатів, механізми народного контролю за їхньою діяльністю і за діяльністю інших органів влади.

Їх немає.

Але навіть в цьому разі усі блага держави створюються працею її народу, а не тих, хто за його рахунок живе. Тому будь-яка влада завжди залежна від народу - від того, наскільки він сам усвідомлює свої цілі і свою силу. Від того, як він живе і що думає.

Третя - стверджує, що наше життя визначається не тільки нашими уявленнями, але й нашими вчинками. Революція 2004-го, на відміну від попередньої більшовицької, була мирною і навіть дещо романтичною. Хоч і їхали теж не на свято - на війну.

Просто народ з тих пір став іншим - більш освіченим і розумним. Проте розумнішими виявилися й лідери, вміло спрямувавши його невдоволення у пісні й танці, у вигуки! Політично активними громадянами виявилося маніпулювати ще легше, ніж байдужими.

Проте навіть незважаючи на це, Майдан все-одно став для нас першим уроком того, як жити власними прагненнями, досвідом творення того, що сам вважаєш за потрібне. Не можеш зробити добра - так хоча б не чини зла. Зроби хоча б найменше, на що спроможний!

Висновки і перспективи

Таким чином майбутній розвиток України визначатиметься тим, якою є її державна система, як вона взаємодіятиме зі своїми громадянами і як саме вони будуть себе вести. Тобто, в основному визначатиметься співвідношенням між штучно створеними принципами побудови державного механізму країни та природними прагненнями її громадян.

Коли людина не має можливості реалізовувати ці свої прагнення належним чином, тоді вона намагається або знайти собі нове місце у житті (навіть емігрувавши), або якось змінити існуючу систему влади. Проте без усвідомленого розуміння такої потреби, ці спроби здебільшого будуть носити лише епізодичний, розрізнений характер.

За таких умов можливе або подальше латентне наростання теперішніх проблем, або спотворення розвитку держави за рахунок часткового відтворення чогось зі вже існуючого раніше (наприклад комуністичних чи націоналістичних міфів), або й повний занепад існуючої системи влади.

А система, що не є достатньо: стабільною, відкритою, здатною до регулювання власної активності відповідно до цілей, покладених в основу її діяльності  - рано чи пізно руйнується або внаслідок наростання своїх внутрішніх проблем (зростання ентропії), або внаслідок поглинання іншими, більш стабільними і більш цілеспрямованими системами.

Проте існує й інший, кращий варіант розвитку державних утворень - за рахунок розвитку їхніх громадян: коригування недовершених суспільних уявлень, створення справді демократичних механізмів розвитку, формування суспільної еліти та національної держави.

Правда можливо усе це лише за однієї умови: визнання зверхності інтересів людини над інтересами держави і визнання необхідності побудови своєї власної держави усіма громадянами України, не виясняючи хто з них більший націоналіст чи русько-патріот.

Сильна Україна ніде й нікому в світі не потрібна, крім нас з вами. То й мусимо самі спільно її творити - не озираючись ні на прийдешнього месію, ні на сьогочасну вигоду.