Мятеж в НУНС: Игорь плюс Игорь минус Юля

Юлія Тимошенко тепер на крок ближче до своєї відставки.

Навіть якщо це не так, її соратники талановито додають темних фарб і драматизму, щоб створити негативний фон навколо події, яка сталася в парламенті – відставки голови фракції "Наша Україна – Народна самооборона" Миколи Мартиненка.

Рік тому Тимошенко вдалося уберегтися від дострокових виборів шляхом створення нової коаліції з "Нашою Україною" і блоком Литвина.

Тоді було змонтовано конструкцію, яка так-сяк гарантувала їй недоторканість. Двома запобіжниками, які дозволяли контролювати ситуацію, стало обрання Володимира Литвина на посаду спікера парламенту, а Миколи Мартиненка – керівником фракції НУНС.

І от у п’ятницю опоненти Тимошенко домоглися проміжної перемоги – оголошення на сесії парламенту про усунення Мартиненка з посади лідера фракції.

"Якщо Ющенку і Януковичу вдалося домовитися про створення нової коаліції, то її треба оголосити на наступному пленарному тижні та діяти відповідно до Конституції. Все, що підкилимне – воно погане. Треба діяти публічно, чітко і однозначно", - Микола Томенко взяв пафосні ноти у повідомленні на захист Мартиненка. Так, начебто не було півторарічних засекречених переговорів Тимошенко з Януковичем...

Як це завжди буває в "Нашій Україні", найрішучіше боронити Мартиненка кинулися... БЮТівці. Те саме було, коли Партія регіонів намагалася звільнити Яценюка з посади спікера – тоді він був союзником Тимошенко. Так сталося і зараз.

Причина цього – конфігурація сучасної фракції НУНС. Вона являє собою екземпляр феодальної політичної роздробленості, де є дев'ять партій-засновників плюс безліч груп впливів. Відставка Мартиненка об'єднала декілька політичних команд, кожна з яких переслідує свою мету.

Власне, разом зі звільненням Мартиненка вони отримали поле, на якому можна зіграти свою гру – хто з Ющенком у пінг-понг, а хто з Тимошенко – у пейнтбол.

Головними закулісними продюсерами операції з усунення Мартиненка були двоє Ігорів.

Перший – це Ігор Тарасюк – керівник Державного управління справами і начальник виборчого штабу Ющенка. Його мотиви зрозуміли. Головною метою решти часу, відпущеного на посаді, нинішній президент обрав недопущення перемоги Тимошенко.

Другий – це Ігор Коломойський, дніпропетровський олігарх з женевською пропискою, який має всі підстави висувати Тимошенко претензії за невиконані обіцянки та непроданий Одеський припортовий завод.

Павутиння інтересів

Для Банкової зняття Мартиненка – це спроба розхитати коаліцію, спонукати її до розвалу, а далі саме життя підкаже подальші кроки. Повноцінного сценарію поведінки немає – кон’юнктура змінюється надто швидко. "Попытка – не пытка" – це формула сучасної політики.

В урядовому таборі, аналізуючи дії Ющенка, бачать загрози, де параноя змішалася з тверезим аналізом.

Перша небезпека для Тимошенко – це начебто перенесення виборів на 30 травня, що озвучив у своїй статті в "Українській правді" заступник глави секретаріату президента Ігор Попов.

Останнім часом заклики до введення надзвичайного стану в зв’язку з епідемією лунають дедалі гучніше.  І не зрозуміло, чого тут більше – просто спроб подражнити Тимошенко чи зондування суспільної думки.

Долучитися до експерименту вирішив сам Ющенко, який в останньому телезверненні виголосив фразу, досконалу в своїй недосказаності: "Будь-які межі перейдено – навіть ті, які за Конституцією обмежують мої дії як президента".

Друга небезпека, яку малюють в оточенні Тимошенко – це розпуск Ющенком парламенту після 23 січня. Тоді вже начебто не буде діяти накладене Конституцією обмеження, яке не дозволяє президенту розганяти Верховну Раду в останні шість місяців своїх повноважень.

П’ятирічні повноваження Ющенка спливають в день п’ятих роковин інавгурації, тобто 23 січня 2010 року. А далі, переконаний новоспечений член партії "Батьківщина" Роман Зварич, до вступу на посаду нового президента в Ющенка буде проміжний статус, коли термін його повноважень закінчився, але він їх продовжує виконувати. І самий час оголосити дострокові парламентські вибори.

Не зрозуміло, це Зварич так мобілізує народ навколо Тимошенко чи справді вірить у життєздатність такої складної конструкції. Які, показує практика, просто не доживають в українській політиці до завершення.

Окрім Банкової, відставка Мартиненка дуже вигідна Ігорю Коломойському. Він вважав, що не отримав відповідної бізнес-компенсації за всі зусилля, що були докладені ним рік тому для збереження Тимошенко на посаді.

Особливо образливо йому спостерігати, як урядова машина повертається обличчям то до "Індустріального союзу Донбасу", то до Таріела Васадзе. "А ми чим гірше?" – може замислюватися Коломойський, переглядаючи рішення Кабміну в далекому швейцарському раю.

Заміна Миколи Мартиненка на В’ячеслава Кириленка – це не лише виховний момент для Тимошенко, але і спроба отримати більш лояльного до "Приват" керівника фракції. Принаймні, партнер Коломойського Олександр Третьяков має з Кириленком тривалий досвід плідної співпраці.

Для Кириленка зняття Мартиненка – це спроба повернутися у велику політику, стати учасником переговорів, отримати доступ до ресурсів для розкрути свого проекту "За Україну".

Аналогічні мотиви у групи Віктора Балоги, яка в повному складі підтримала відставку Мартиненка.

Тепер почнуться торги за обрання нового керівника, кожен голос на вагу золота, а в резерві Балоги їх одразу вісім – тому він як оптовий продавець має право на ексклюзивні умови політичних домовленостей.

Для нього зараз настав шанс знову стати бойовою одиницею, з якою би рахувалися. Дехто навіть подейкує, що мета екс-глави секретаріату – взагалі очолити штаб Ющенка на виборах. Після всього, сказаного ним на адресу президента, віриться в це слабо. Але очевидно – Балозі "кров з носу" треба вкладати свій ресурс в якусь велику політичну команду на умовах спільної участі у дострокових парламентських виборах, які стають дедалі неминучими.

Група Юрія Костенка також поставила всі свої шість підписів проти Мартиненка.

Коли вони входили в коаліцію, то сподівалися отримати хоч щось. Чи Міністерство вугільної промисловості, чи принаймні комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, який за регламентом Мартиненко мав звільнити після обрання лідером фракції. Але він вирішив залишатися на двох стільцях, народивши в Костенка почуття людини, яку використали.

Останньою краплею стало ухвалення силами коаліції закону, спрямованого проти Олександра Слободяна з пивзаводу "Оболонь" – незмінного спонсору Української народної партії. Домовитися з Банковою Костенку було не складно – доки там працює ще один УНПіст Ігор Тарасюк.

За відставку Мартиненка проголосувало також декілька депутатів, близьких до Тимошенко. Зокрема, Владислав Каськів, який має статус радника прем’єрки.

Автор цих рядків був свідком, як після висунення Тимошенко на Майдані в президенти до Каськіва підійшов керівник БЮТівської жандармерії Андрій Кожем'якін і наполегливо йому порадив відкликати свій підпис під звільненням Мартиненка.

Не подіяло. Але Каськів тут же виступив з заявою, що зміна керівника фракції не означає вихід з коаліції.

Власне, для багатьох у НУНС зняття Мартиненка має мало спільного з ідеологічним конфліктом. Все набагато прагматичніше. Це – можливість обнулити ситуацію, коли твій голос знову починає щось коштувати. І його можна міняти – на посади, преференції, чи, не дай Боже, грошові одиниці.

Депутати втомилися бути заручниками Мартиненка, коли той тет-а-тет з Тимошенко вирішував власні питання, оперуючи ресурсом цілої фракції. Тоді як самі її члени в переважній частині нічого з того не мали.

А про негативні наслідки для "групи Мартиненка", які несе його відставка, може свідчити несподівана поява у Верховній Раді його партнера Давида Жванії, якого вже декілька місяців не бачили під куполом.

Хронологія подій

Шанс Мартиненку відіграти ситуацію назад дали його опоненти. Люди, які організовували відставку, не спромоглися зробити це чисто.

– Я хочу зачитати протокол засідання фракції "Наша Україна-Народна Самооборона", - виступив із заявою в парламенті депутат-нашоукраїнець Андрій Парубій.

Парубій, колишній заступник Олега Тягнибока в партії "Свобода" і комендант "Українського дому" в часи Помаранчевої революції, за ці п’ять років зробив непогану кар’єру – дослужився до уповноваженого Віктора Ющенка у Центрвиборчкомі.

– Порядок денний засідання: "про відкликання з посади голови фракції", - продовжував Парубій з трибуни. – Вирішили: "відкликати з посади голови фракції Мартиненка Миколу Володимировича". Голосували: за – 38, проти – 0, утримались – 0. Рішенням прийняте.

Парубій озвучив формальні причини відставки Мартиненка – "ігнорування вимог більшості членів фракції щодо невідкладного врегулювання питань державної ваги", а також заборонене регламентом суміщення ним керівництва фракцією та парламентським комітетом з питань енергетики.

Тоді ж у п’ятницю до апарату Верховної Ради надійшов пакет документів, що складався з шести підписних листів та протоколу засідання фракції НУНС від 23 жовтня з порядком денним про відкликання Мартиненка. Який, власне, і зачитав Парубій з трибуни.

Протокол підписаний самим Парубієм, а свою посаду він означив як "уповноважений депутатською фракцією НУНС".

На цьому аркуші присутні підписи Палиці, Князевича, Герасим'юк, Геращенко, Каськіва, Ключковського, Стецьківа. Автограф Третьякова закреслено

На цьому аркуші підписи групи "За Україну!": Кириленка, Стойка, Кендзьора, Ткача, В'язівського, Карпука, Кульчинського, Григорович, Ляпіної, Мойсика, Шкутяка, Гуменюка, Парубія, Аржевітіна та Петра Ющенка

На цьому аркуші підписи групи УНП: Костенка, Зайця, Слободяна, Джорджика, Давиденка і Клименка

На цьому аркуші підпис Поляченка

На цьому аркуші підпис Яценюка

На цьому аркуші підписи групи Балоги: Петьовка, Полянчич, Білозір, Оробець, Бут, Кріль, Тополов і Плющ

Прихильники Мартиненка тут же звинуватили організаторів акції у фальсифікації.

По-перше, тому що частина підписів ставилася ще навесні, у інших політичних умовах.

По-друге, тому що дехто на кшталт Тараса Стецьківа відкликав свій підпис, однак в протоколі він зберігся.

Однак аргументація команди Кириленка була симетричною – коаліція сама запровадила такі правила гри, коли автографи збираються протягом тривалого часу, і назад не відкликаються.

Для прикладу, коли про бажання анулювати свій "вирішальний" підпис під коаліційною угодою оголосили нардеп Ярослав Джорджик, це не мало за собою наслідків. Бо для виходу з коаліції треба не автограф відкликати, а заново збирати 37 голосів за це рішення.

Тому, пояснюють у Кириленка, і забрати назад підпис під рішенням про відставку Мартиненка також неможливо.

Третя претензія полягала в тому, що Парубій не може називати себе "уповноваженим від фракції" – бо такими є лише голова фракції (Мартиненко) та його заступники (Третьяков, Тарасюк, Князевич, Стецьків).

Хоча це питання видається дріб’язковим, але в ньому криється ключ до ситуації, розв'язка якої сталася в п’ятницю. Адже, тільки за підписом "уповноваженого" до апарату парламенту можуть спрямовуватися документи від імені фракції.

Власне, серед числа підписантів за відставку Мартиненка знайшлося двоє "уповноважених" – Тарас Стецьків та Руслан Князевич. Але вони відмовилися подавати протокол до апарату Верховної Ради.

Тому сценаристам фракційної перевороту потрібно було вигадати цього "уповноваженого". Вибір зупинився на Парубієві. Але скільки не намагалася "Українська правда" довідатися в цього депутата, коли він став "уповноваженим", чіткої відповіді той не дав.

Фактично, збір підписів відбувався за одним питанням – про відставку Мартиненка – а в п’ятницю група Кириленка до вже зібраних 38 автографів фактично підклала ще одне рішення – про наділення Парубія статусом "уповноваженого".

Четверте сумнівне місце – 23 жовтня не було як такого засідання фракції НУНС, про яке ідеться у протоколі.

П'ята проблема – з оголошенням на парламентському засіданні про усунення Мартиненка.

Голова Верховної Ради Володимир Литвин за півгодини до цих подій вийшов з парламенту разом з білоруським президентом Олександром Лукашенком, який збирався летіти до Івано-Франківську. Але назад спікер не повернувся, а доручив вести засідання своєму заступнику. Самоусунувшись, Литвин по-суті підіграв опозиції.

Після проголошення відставки Мартиненка Роман Зварич підійшов до віце-спікера із запитанням.

"Я поцікавився у Лавриновича: "Олесь, де ти взяв папірець, який щойно прочитав?" Він мені відповів: "Його передали з апарату Верховної Ради". Я подивився на цей аркуш – там не було жодного підпису! Тоді я побіг до голови апарату Верховної Ради Валентина Зайчука. Він сказав: "Я нічого не передавав Лавриновичу, бо сам п’ять хвилин тому отримав пакет документів з експедиції". Виходить, що Лавринович мене обдурив. Але він як головуючий міг озвучувати лише те, що підготовлено апаратом парламенту", - .

Тому, на думку Зварича, текст оголошення Лавринович отримав від зацікавленої особи – безпосередньо від В’ячеслава Кириленка – який поки залишається рядовим депутатом, але збір підписів за його обрання лідером фракції вже розпочався.

Очевидних наслідків обрання Кириленка буде декілька. Це не лише ризик розпаду коаліції, але й, наприклад, новий переговорний процес про підтримку кандидата в президенти у другому турі.

Варіантів тут буде небагато – або проти обох, або за Тимошенко, що менш імовірно. Але ціною її підтримки буде не та беззуба угода, яка готувалася Мартиненком, – а з обіцянкою від Тимошенко, в разі обрання президентом, внести представника НУНС кандидатом на прем’єр-міністра.

Якщо, звичайно, такий формат відносин буде ще цікавити Тимошенко.