Выборы ведут к "свиному" сценарию

Епідемія грипу радикально змінила хід виборчої кампанії в Україні. Змінено пріоритетність питань порядку денного, поламано плани агітаційних кампаній, штаби терміново переглядають набір технологій для просування своїх кандидатів.

Для розуміння наслідків грипозного ефекту на кампанію необхідно розділяти фактор власне масових захворювань, фактор паніки серед населення, та перші спроби політичних спекуляцій на темі грипу.

Скандальний та кризовий характер цієї виборчої кампанії був прогнозований. Останні кампанії 2006, 2007, а також київських виборів 2008 року – базувалися на спекуляціях жадібністю виборця.

Основними трендами були змагання обіцянок щодо розміру соціальних виплат або навіть суми прямих проплат виборцям за голоси. Фінансова криза зробила використання цих методів неможливими. А спроби керівника уряду обіцяти підвищення зарплат всім категоріям виборців, боротьба опозиції за закон про соціальні стандарти – не дали різкого росту рейтингів. Виборець почав розуміти, що ці обіцянки або не будуть виконані, або лише приведуть до інфляції і обвалу курсу нацвалюти.

Перші обміни компроматними ударами також не дали ефекту, що також було прогнозовано. Фальшиві дипломи, дачні будиночки в Межигірї чи навіть депутати-педофіли – стали серіями мильних опер, але не дали голосів упертого електорату.

Залишався єдиний інстинкт, на якому можна заробити електоральні дивіденди – страх. Завезені з півночі технологи кількох кандидатів вважають гексогеново-терористичні сценарії 1999 року одним із еталонів зламу виборчої кампанії.

Прихід каліфорнійського штаму грипу в Україну виявився дуже вчасним. Без інформаційної кампанії навколо цього порядок кандидатів у рейтингу навряд чи змінився би і до 7 лютого. Саме криза, всеохватна, з залученням кожного громадянина, з емоціями і панікою – може реально вплинути на результат виборів.

Одразу відкинемо версію про штучний характер епідемії. Фахівці доводять, що вона таки є, і що дійсно хвороба серйозна і боротися нам з нею не один тиждень. На жаль, прихід епідемії ми проспали, так само як і прихід фінансової кризи.

Перші десять днів боротьби з грипом – 10:0 на користь епідемії. Система влади реагує досить повільно і часто непрофесійно, у боротьбі більше політики а не фаховості.

Якщо далі піде так само, і кількість хворих зростатиме, неодмінно постане питання введення надзвичайного стану. У цьому питанні має бути мінімум суб’єктивізму та політиканства.

Якщо в діючих правових умовах влада не впорається – треба вводити надзвичайні умови щодо правил, процедур та менеджменту.

Надзвичайний стан дозволить взяти під контроль внутрішніх військ та підрозділів МНС розподіл ліків, дотримання обов’язковості заборони масових заходів, виконання рішень РНБО без політичних дискусій, і нарешті мінімізує появу політиків з коментарями щодо медичних нюансів. Менеджмент операції через єдину вертикальну систему штабів із чітким підпорядкуванням прибере бюрократичні перепони та конкуренцію відомств.

Будемо сподіватися, що Уряд справиться з епідемією і без надзвичайного стану, але якщо вірус і паніка не будуть погашені – керівник уряду стане перед серйозною дилемою.

Випустити ситуацію з-під контролю – це пряма загроза національній безпеці. Зробити подання про надзвичайний стан – це перенесення виборчої кампанії та втрата шансів на перемогу.

Епідемія вже ставить питання щодо рівності кандидатів та прав виборців. Режим карантину діє в областях одного політичного "кольору" і не діє в інших, що впливає на доступ виборців до інформації.

Заборона масових заходів більше вдарила по опозиційних кандидатах, бо кандидати при владі можуть відвідувати карантинні області, зустрічатися з активом, із пресою у рамках боротьби з епідемією, опозиційні кандидати таким чином є дискримінованими. Спірними з точки зору закону можуть виглядати роздачі медикаментів та масок кандидатами, хоча з моральної точки зору ми їх розуміємо. Презентація програм і дискусії навколо змісту програм стали просто нецікавими.

Масова захворюваність призупинила постановку агітаційних наметів та відмінила інші методи особистої агітації виборців. Зараз можуть виникнути проблеми з набором кандидатів у виборчі комісії та з кворумом у комісіях.

ЦВК сподівалася провести роботу по уточненню реєстру виборців, яка не була проведена за два роки, в останні місяці перед виборами. Але в умовах карантину зробити це буде важко, що посилить і так існуючу проблему якості списків. Навіть явка виборців може бути меншою на 15-20% через хвороби та відмову відвідати дільниці – місця масового скупчення людей.

Маючи більше ніж 2 місяці до дня голосування, цілком можливо подолати першу хвилю каліфорнійського грипу і не допустити наступні хвилі. Проте в разі оголошення надзвичайного стану вибори треба буде не призупиняти, а переносити.

В разі дії режиму надзвичайного стану протягом двох місяців, нова дата виборів може припасти на 30 травня, одночасно з місцевими виборами, що до речі зекономить державі мільярд гривень. Одночасні вибори ускладнюють роботу комісій, проте в умовах економічної кризи потрібно економити.

Звичайно, тема епідемії відвернула увагу громадськості від пустого бюджету, невдалого газового контракту, відключеного опалення, такфірських терористів та навіть розслідування педофілгейту. Проте паніка не буде триматися всі три місяці, що показує світовий досвід проходження і пташиного грипу, і коров’ячого сказу, і появи свинячого грипу в інших країнах.

Нові кризи можуть принести нові радикальні повороти в сценарії виборів. За новітньою традицією, кожного Нового Року ми з друзями крутимо крани на газовій трубі, а Європу посилаємо в баню.

Якою буде газова війна цієї зими і хто на ній виграє – залишається питанням. Проте це питання можна зняти і зараз, якщо уряд доб’ється письмової фіксації змін до контракту січня 2009 року, щоб Україна була впевнена у відсутності штрафних санкцій за недобір газу, тому що поки ми маємо лише усні обіцянки.

Знову найближчим часом постане інша проблема - як уряд боротиметься з українською економікою: доб’ється друкування коштів чи перестане платити зарплати? Сподівання, що зарплати за листопад-грудень ми отримаємо прямо з бюджету МВФ на зарплатні картки – поступово розсіюються.

Звичайно, дехто пам’ятає вибори в Росії в 1996 році, коли міжнародних банкірів залякали комуністичним реваншем, і кредити привозили одразу готівкою у ящиках з-під ксерокса, проте повторюсь – "Україна не Росія"…

І якщо ці кризи не зламають хід виборів, є в запасі ще і погроза: "Навіть якщо ти виграєш вибори, спробуй виграти суди". Коли в лютому нам набридне грип, ми можемо запустити революцію, суди, і історія яка в 2004 році була драмою, за класикою жанру виглядатиме в рімейку по іншому.

Я пишаюся нашими виборами. І навряд чи можуть нас чомусь навчити ті, хто максимум що міг придумати під свої вибори – нещасна "прослушка" в готелі "Уотергейт" чи шашні Білла з практиканткою. Хоч у чомусь наші технології – високі. І ми зможемо хоча би їх експортувати. Якщо за цими іграми збережемо країну.

Автор Ігор Попов, заступник глави секретаріату президента України, представник президента у ВРУ