Виктор Ющенко провел психотерапию среди своих сторонников

Віктор Ющенко, що пішов у президенти самовисуванцем, не проводив масового з'їзду, як це зробили Тимошенко і Янукович.

Такий захід – майже необхідний технологічний атрибут будь–якої серйозної виборчої кампанії. Адже не секрет, що подібні зібрання покликані створити потрібну відеокартинку, яку потім штаб використовує у роликах. Тому, наприклад, у 2004 році Ющенко пішов у президенти зі Співочого поля, і ці кадри були присутні у всіх його агітаційних матеріалах.

У 2009–му, після висунення Тимошенко кандидатом на Майдані, Ющенко вже не міг проводити там своє шоу. Надто очевидно, що порівняння були би не на його користь.

Планувалося, що масове зібрання за Ющенка відбудеться 1 листопада на Софійській площі. Але через оголошення карантину довелося все скасувати.

І от лише тепер у Ющенка дійшли руки до цієї процедури. В "Українському домі" все одно були змонтовані декорації для недільних урочистостей з нагоди річниці Помаранчевої революції. Тому тут же в понеділок відбулося ще одне зібрання – презентація виборчої програми Ющенка.

Для цього до Києва зібрали довірених осіб кандидата, а також партійних активістів.

Задум полягав у тому, щоб провести зустріч у неробочий час – щоб не давати приводів для зайвих звинувачень. Але те, чим займався Ющенко в понеділок, складно було назвати роботою. Самого його в цей день не було в Києві – він полетів на похорон свого одногрупника, багаторічного керівника управління НБУ в Тернопільській області Володимира Чвалюка.

Хоча це був виключно приватний захід Ющенка, але скористався він літаком державної авіакомпанії "Україна". Лише близько п’ятої вечора борт приземлився у Борисполі. Але це був не той випадок, де Ющенко міг запізнитися – під його презентацію було замовлено пряму трансляцію на державному телебаченні.

З маяками і перекриттям вулиць президент примчав на Банкову, де провів останні приготування та звідки вже поїхав в "Український дім". Тут на Ющенка чекав керівник його виборчого штабу Ігор Тарасюк.

Тарасюк як знаний автолюбитель прибув до однодумців–патріотів на Porsche Panamera.

– Це ще поки не моя – мені друг дав покататися, – пояснив Тарасюк, роздратований, що привернув увагу до своєї непублічної персони.

Новий об'єкт пристрасті Ігоря Тарасюка

Цю машину ціною в кілька сот тисяч євро неможливо було не помітити – вона випускається лише з середини 2009 року і є поки що рідкістю в столиці знедоленої України.

– Наше завдання – набрати 18%, – розповів Тарасюк про передвиборчі плани.

Цей результат, як вирахували на Банковій, виводить Ющенка в другий тур замість Тимошенко, а перемогти там Януковича буде для нього справою техніки.

– Кандидат в президенти України, президент України Віктор Ющенко! – зайшов під фанфари до зали головний герой цього заходу.

– Дорогі українці! Сьогодні ми будемо говорити про українську долю... – почав Ющенко годинний монолог. – Дорогі мої однодумці, які зібралися в святому місці – в Українському домі...

Відчувалося, що Ющенко почав виступ на автопілоті. Тому що такий епітет на адресу цього приміщення виглядав дивно. У радянські часи тут був музей Леніна, а за російського царя – готель "Європейський".

Презентація виборчої програми зібрала лояльних до Ющенка державних чиновників. Окрім перших осіб Банкової, на захід прийшли глава СБУ Валентин Наливайченко та заступник секретаря Радбезу Володимир Огризко.

Тут також був присутній політтехнолог Сергій Гайдай. Останні роки він працював на виборах у столиці з "Громадським активом Києва" і "Блоком Миколи Катеринчука", а тепер штаб Ющенка доручив йому всю візуальну рекламу кандидата.

У колі - політтехнолог Сергій Гайдай. Далі - заступник глави секретаріату президента Валентина Руденко, глава СБУ Валентин Наливайченко, начальник штабу Ющенка Ігор Тарасюк, глава секретаріату президента Віра Ульянченко, прес-секретар президента Ірина Ваннікова

Виступ президента був побудований у традиційній передвиборчій манері: усе, що є поганого – це не моя провина, а все добре – то моя заслуга.

– Це не наша вина, що ми маємо ту владу, яка не здатна проводити політику реформ, - говорив Ющенко, немов останні п’ять років провів у опозиції. – Але я вірю, що ми доживемо до того дня, коли уряд очолить український прем’єр.

Ця репліка зірвала очікувані оплески.

– Моя мета – створення сильної національної держави. Під проводом компетентного українського уряду. У нас він буде...

Оплески ще раз перервали Ющенка на півслові.

– ...Я сподіваюся – я хочу вкласти в ці слова велике значення – що "вона" не переможе.

Оплески стали гучнішими.

– Я не знаю, що ви маєте на увазі, а я маю на увазі "вона – це криза", – спробував Ющенко погратися словами. – Криза моралі, криза духу! Та корупція, той лад, те владарювання, яке є – воно повинно бути відкинуте у небуття. Вашими руками! Чесно! Достойно!

"Вона" традиційно стала головним об’єктом критики Ющенка. При чому це не лише відображення емоційного стану Банкової, але і сухий розрахунок – президент бореться з Тимошенко за один електорат.

У розпорядження "Української правди" потрапив документ, підготовлений штабом Ющенка – це пам’ятка довіреним особам кандидата в президенти, тобто своєрідний "темник" тез, з якими ці люди мають виступати публічно.

Складається він з декількох розділів – "газова проблема", "бюджет", "епідемія політичного грипу" тощо, які цілком побудовані на критиці дій Кабміну та виправданні дій президента.

"Епідемія грипу – закономірний результат кричущої некомпетентності та непрофесіоналізму уряду", – наприклад, один з месіджів, який пропонується для оприлюднення. При тому штаб воліє не помічати, що менша половина уряду – це люди президента.

"Темники" від штабу Ющенка довіреним особам для публічних виступів

Виступаючи з презентацією виборчої програми, Ющенко не лише давав обіцянки, але й перераховував досягнення на посаді, жонглюючи цифрами:

– За 14 років ми мали 8 мільярдів іноземних інвестицій. А за п’ять останніх років – понад 30 мільярдів.

Однак він не уточнив, що значна частина цих коштів мала просту природу – не покращення інвестиційного клімату чи проведення реформ, а повторний продаж "Криворіжсталі" та придбання українських банків західними після зняття обмежень на участь іноземного капіталу в цій сфері.

– Коли я став прем’єр–міністром в 2000 році, Україна не позичила жодної копійки. Ми достроково погасили частину зовнішніх боргів, – продовжував Ющенко, не вдаючись у деталі.

Хоча ті, хто пам’ятають історію 2000 року, могли би нагадати – "достроково погасити борг" Україна була змушена не добровільно, а під тиском МВФ, коли там з'ясували, що Нацбанк під керівництвом Ющенка некоректно скористався виділеними кредитними коштами. Те, що раніше змушувало червоніти, сьогодні взято Ющенком в актив.

Розповідаючи про свої економічні досягнення, Ющенко перемежовував їх соціальними.

– П’ять років тому в нас на всю країну було п’ять мам–героїнь. Сьогодні 17,5 тисяч. Інколи рука втомлюється підписувати ці укази! – зізнався Ющенко.

– Ми вивели хлопців з Ірану. Давайте про це забувати, – нагадав Ющенко про виконання ще однієї передвиборчої обіцянки, помилившись з країною.

Подібний конфуз стався з ним вже вдруге за останні дні – минулого тижня Ющенко переплутав ім'я та по–батькові російського президента.

– За час мого президентства знищено політичну цензуру, – приписав він собі ще одне досягнення.

– Україні одного бракує – українського прем’єра. Але і він буде! – вкотре пообіцяв Ющенко, знову зірвавши оплески.

Присутні не надто зациклювалися на тому, що за Конституцією до повноважень президента не входить визначати прем’єр–міністра. Його функція – це надсилати до парламенту кандидатуру, внесену коаліцією.

Але Ющенко тільки розігрівався в роздачі обіцянок, які лунали чим далі, тим сміливіше.

– Після виборів 2010 року та моєї перемоги ми будемо мати чесну міліцію! Чесну митницю! Чесних податківців! Я вам це обіцяю! – заявив він, не пояснюючи, що заважало це зробити протягом першої п’ятирічки при владі.

Виступаючи, Ющенко пункт за пунктом повторював свою передвиборчу програму, яку він подав до Центрвиборчкому. Так було, поки він не дійшов до улюбленої теми.

– Ми скасуємо недоторканість депутатів та суддів!... – оголосив Ющенко та переключився на іншу тему.

Випадково чи навмисно, але він не дочитав це речення до кінця і опустив один важливий момент з офіційного тексту своєї виборчої програми – про скасування недоторканості також і для самого президента.

Наступна обіцянка Ющенка ще раз зірвала бурхливі оплески.

– Я внесу народний проект Конституції до Верховної Ради. Якщо протягом 100 днів країна не отримає нової Конституції, повноваження парламенту будуть припинені. Позачергові вибори відбудуться з одночасним референдумом по Конституції, – заявив він.

Ющенко знову не пояснив логіки своїх слів, адже насправді до функцій президента не відноситься розпуск парламенту в разі відхилення будь-якого його законопроекту. Так само Венеціанська комісія неодноразово висловлювала категоричну незгоду з практикою ухвалення Конституції на референдумах. Але замислюватися над цим не було часу, бо одну обіцянку змінювала інша.

– Багаті мають платити в бюджет більше за бідних! Спеціальним податком буде обкладатися розкішне майно – такі як вілли, яхти, лімузини! – далі провадив президент.

Жоден мускул на обличчі керівника штабу Ющенка Ігоря Тарасюка, який першим мав би підпасти під дію цього закону, не поворухнувся.

– Я вдруге постою перед українським народом, бо не можу залишити поле боротьби за нашу націю та нашу державу! – оголосив Ющенко.

Після цього на сцену були запрошені довірені особи кандидата, які разом з ним прослухали включення телемостів з різних регіонів України.

– Спробуйте йому дати ще один шанс! – зверталася з телеекрану прихильниця Ющенка. Не проронивши ані слова, президент мовчки приймав настанови з регіонів.

Ющенко в колі довірених осіб

Уже коли офіційна частина завершилася, запрошений народ почав займатися улюбленою справою – штурмувати Ющенка. Наявність президента давала шанс вирішити свої особисті питання. Його обступили люди. Не заглиблюючись у нюанси, він тут же переадресовував прохачів до своїх підлеглих.

– Валентин Олександрович! – гукнув Ющенко главу СБУ. – Поговоріть з цією жіночкою!

Наливайченко схилився над прихильницею президента в жартівливому реверансі:

– Чим може вам допомогти СБУ – колишня КДБ?

– Так, а де Поплавський? – шукав очима серед присутніх брат президента Петро Ющенко.

Не відомо з якого дива, "співочий ректор" став довіреною особою Віктора Андрійовича.

– Чим ви поясните такий екзотичний вибір? – запитала "Українська правда" в президентського родича.

– Він – особистість, – пояснив Петро Ющенко. – Ексцентрична, але обдарована!

Стисло поговоривши з тими, хто встиг до нього пробитися, президент в кільці охорони попрямував на вихід.

– Віктор Андрійович! – галасуючи щосили, кинувся до Ющенка його соратник, який не зміг до нього дістатися. – Віктор Андрійович!

Зупинившись на мить, Ющенко повернувся до чоловіка, готовий виконати його волю. Але замість прохання дати йому квартиру або влаштувати на роботу, президент почув нетрадиційний заклик.

– Віктор Андрійович, встигніть Бандері дати звання героя України!

На секунду замислившись, Ющенко відповів:

– У мене ще другий термін попереду.

Двері "Українського дому" закрилися за його спиною. Більше ніхто не міг потурбувати президента запитаннями про його майбутнє – охорона не випускала людей на вулицю, поки не від'їхав кортеж.