Перекур

В Україні стартувала президентська кампанія. Будь-яку хорошу справу добре починати з перекуру, не в сенсі покурити, а в сенсі зупинитись і подумати про мету роботи, що передбачається зробити.

Тож давайте спробуємо уявити, що має стати наслідком 90 днів, які доведеться пережити.

Якщо дозволити собі забути, що нам пропонують політики і спробувати сформулювати чого очікуємо ми від них, то моя власна картина виглядає так.

Ми повинні в результаті 90 днів отримати реальні сподівання побачити нову Україну.

Найперше – це країна встановлених взаємних прав. В цій країні в основі всього стоїть домогосподарство. Всі комунікативні зв’язки між господарем, оселею, членами родини та владою і бізнесом чітко визначені.

Людина добре знає, що у неї відбувається за порогом помешкання, де закінчуються її зобов’язання і де починаються зобов’язання її партнерів по діалогу.

Вона знає, хто вкрутить лампочку в під’їзді, хто прибере сміття на зупинці, і в транспорті, в якому вона буде їхати, хто відповідає за її безпечну подорож.

На роботі ця людина розуміє свої обов’язки, приймає рівень винагороди за свою працю і погоджується з нарахуваннями та податками, тому що переконалась у раціональному їх використанні.

В цій країні розподіл взаємних прав сформував чітку картину зон відповідальності. Влада, починаючи з сільради і закінчуючи печерськими пагорбами, розуміє свої обов’язки і не втручається в поле чужих повноважень.

В такій системі влади добре видно хто і за що несе відповідальність і ніхто не може сховати за чужу спину свої гріхи та недоліки.

Бізнес в такій країні перебуває у полі легальних прав, непорушних реєстрів і бачить свій розвиток не у перерозподілі власності, а у створенні нових виробництв.

Легальне утримання бізнесу для власника стало економічно вигідним, він вийшов з "тіні", бо позалегальне існування стало комерційно не вигідним.

В такій країні панує дружній до людини суспільний договір, а суспільство, його інститути, які ним опікуються, ведуть постійний діалог з владою та бізнесом.

Владу інститути суспільства контролюють і утримують в демократичних смислах, а бізнес сам вивчає настрої суспільства, тому що створення суспільних благ є його головним комерційно виправданим завданням.

В країні де встановлені взаємні права, де немає колізій та протиріч, судова система виконує свою головну функцію: через законність втілює уявлення суспільства про справедливість.

Суспільство повернуло Суду честь, а разом з нею зросла і самооцінка працівників Феміди. Люди з надією та обґрунтованими сподіваннями звертаються до судочинства, а силовики нарешті стали правоохоронними органами.

Засоби масової інформації реально виконують роль четвертої влади. Забезпечені через суспільні фонди, які наповнюються надходженнями від ефективного використання суспільної власності, такі ЗМІ є потужним інструментом контролю над владою і представляють собою широченне поле діалогу влади, бізнесу і суспільства.

Президент такої країни мав би одну турботу – догляд суспільного договору, в якому права кожного учасника визначені, очікування враховані, а позитивні результати гарантовані системою організації діалогу, а не особистими якостями голови держави.

Древні казали, що життя, яке непродумане, нічого не варте. В країні, де життя продумане, людина отримує найголовніше – можливість обґрунтовано планувати своє майбутнє. А це і формує відчуття добробуту і затишку.

Вона бачить свої перспективи і може впливати на майбутнє своїх дітей, бо в такій країні кожен виконавець на місці, визначеному чітким розподілом прав та повноважень, чіткою системою відповідальності, яка не передбачає винятків та вилучень.

 

Валентин Ткач, Чернівці, для УП