Фронтовик Арсений, наследник Х.Болта
Спершу ті засоби і методи, які молодий, освічений і язикатий екс-спікер Верховної Ради Арсеній Яценюк поклав в основу своєї президентської кампанії, викликали щирий подив.
Ну, навіщо розставляти по містах України намету кольору хакі та розвішувати скрізь свої власні подоби, які нерідко чомусь, утім, були більш схожими на Лаврентія Павловича, ніж на Арсенія Петровича?
Навіщо друкувати і роздавати людям "бойові листки" - у кольорі, на непоганому папері, отже, не копійчані - з різноманітними банальностями, сказаними в інтерв’ю якомусь московському таблоїду "в Украине"?
Потім щирий подив переріс у не менш щиру зневагу, а та – у банальне презирство.
І ось чому – банальності перейшли у відверті нісенітниці, у "локшину на вуха" для недоумкуватих хохлів.
Ну, хіба може персонаж з непоганою освітою, добрим знанням англійської мови та досвідом роботи на чолі МЗС говорити таке: "У НАТО масса собственных проблем. Альянс должен показать свою способность успешно завершить миссию в Афганистане. Реально остановить распространение ядерного оружия в Северной Корее и, возможно, в Иране. Побороть терроризм и сомалийских пиратов, остановить захват киберпространства. Это – глобальные задачи, от их решения зависит будущее мира".
Бо ж, з одного боку, хіба Північна Корея та Африканський ріг входять до сфери компетенції НАТО? А, з іншого боку, хіба в Афганістані Альянс не діє як інструмент Ради безпеки ООН, з його санкції, отже, це проблеми всіх членів Об’єднаних Націй, в тому числі й України?
Чи інша сентенція з цього інтерв’ю: "Прошло уже почти пять лет, мы не вступили в НАТО, мы раскололи общество, мы построили каждый для себя крепость из песка. Зато газ у нас теперь не по 50 долларов за тысячу кубов, а по базовой цене 450 долларов, и может стать по 600".
При чому тут "зате"? Що, Білорусь і далі одержує газ по 50 доларів? А в НАТО вона наче й не прагнула, - то, може, причина в чомусь іншому?
Але от парадокс: велемудрий Арсеній говорить, що від того, чи успішно розв’яже НАТО перераховані завдання, залежить майбутнє світу, тобто визнає роль Альянсу як найпотужнішої сили світової геополітики... і пропонує Україні триматися подалі від тих, хто справді розв’язує глобальні проблеми, а потім ще й ремствує щодо небажання держав-членів НАТО ремонтувати військову техніку в Україні: "Нам не сделали ни одного заказа".
Ну, добре, колишній міністр закордонних справ чи то не знає, що таке НАТО, чи то прикидається, що не знає. Але ж велемудрий Арсеній ще й колишній міністр економіки!
Подивімося на його козирні карти у цій галузі:
- ...А как же быть с концепцией постиндустриального мира, где в экономике правят знания и информационные технологии?
- Эта концепция является еще одним мифом. Это байка для наивных, на которой глобальные экономические дельцы построили свои миллиардные капиталы. Спекулятивная модель мировой экономики исчерпала себя. Кризис уже произвел переоценку всех мировых активов, необратимо обесценив их большую часть. Основная резервная валюта под угрозой. Оснований для новых резервных валют нет. А у нас много чего есть – и нефть, и газ, и золото, и плодородная земля, и уникальные производства, и квалифицированная рабочая сила. В этом – большой шанс".
Тут уже хочеться просто ридати. Плутати віртуальну та постіндустріально-інформаційну економіку може тільки черговий проФФесор. Або людина, яка вирішила грати на виборчому полі Наталії Вітренко. І будувати в Україні економіку позавчорашнього дня: нафта, газ, золото, родючі ґрунти...
Нова індустріалізація, нові заводи і фабрики, одне слово. З метою "построить самодостаточную экономику" – мабуть, як у Північній Кореї, бо жодна інша економіка світу не є самодостатньою...
Утім, можливо, у царині державного управління і місцевого самоврядування наш Арсеній висловлює глибокі думки і має якісь геніальні пропозиції?
"Главное, что сложилась система, в которой есть местные князьки, и они под политическим прикрытием безнаказанно орудуют в своих вотчинах. Им сверху дается безнаказанность, а они обеспечивают "правильные" голосование и ресурсы. Посмотрите, что предлагалось в проекте Конституции ПРиБЮТ – подчинение глав облгосадминистраций Кабмину.
Кроме того, предложили дать этим "наместникам" право отменять акты органов местного самоуправления, если они нарушают Конституцию и законодательство. То есть первые лица государства всерьез думали о том, как выстроить четкую вертикаль управления системой локальных властей "под Кабмин". А чтобы в систему не прорвались случайные лица, предлагалось проводить выборы мэров и местных депутатов в два тура".
Те, що в Україні лютує своєрідний неофеодалізм, писали й за 10 років, і за 15 років до Яценюка. Але що сама по собі наявність вертикалі виконавчої влади є чимось страшним і недемократичним - це вже його власне відкриття.
А як же система префектів у Франції? І чому у тій самій Франції, а ще в Італії, Польщі, Болгарії та низці інших держав мерів обирають саме у два тури? Невже там усі такі дурні чи антидемократичні?
Чи, може, демократичною є наша вітчизняна виборча система, коли мера столиці можуть обрати 20% від загального числа електорату?
А візьмімо інше твердження з того ж тексту:
"По Крыму я не вижу никакой связи с косовским прецедентом, но я вижу реальное решение проблемы в том, что автономия не должна быть декларативной. Автономия должна быть экономически независима, тогда не будут подниматься политические вопросы".
Узагалі-то економічна незалежність – це власна податкова система, власні фінанси, власна економічна політика, зрештою, державна власність у руках місцевої влади. Справді, політичні питання тоді не порушуватимуться – бо вони будуть розв’язані автоматично фактом економічної незалежності...
Цирк а не фронт...
А велемудрий Арсеній (фаховий економіст!) сміливо маніпулює цифрами:
"Средняя продолжительность жизни в Украине за последнее время упала на десять лет и продолжает снижаться!"
Взагалі-то середня тривалість життя в Україні становить приблизно 67 років (чоловіків 61,5 років, жінок – 73,4 роки), що, безумовно, замало – на 8 років менше, ніж у Польщі, і на 11 – ніж у ряді розвинених європейських держав.
А якщо вірити Арсенію, то середня тривалість життя в Україні не так давно становила 77 років! Тим часом як 1990 року, за даними статистики, вона дорівнювала лише 70,5 років.
Невже ж це за мудрого царювання Леоніда Даниловича Кучми стався такий небувалий стрибок у підвищенні тривалості життя українців?
Та ні, це все, очевидно, було в тій ідеальній державі, яка звалася СРСР: "О советской медицине и системе образования вообще нечего говорить -- общепризнано, что в свое время их качество превосходило стандарты самых развитых стран мира".
Мабуть, саме чорні заздрощі заважали тоді на Заході визнавати дипломи про вищу освіту радянських лікарів та викладачів. І, мабуть, це в якійсь іншій державі банальну ношпу (виробництва братньої Угорщини!) можна було дістати за великим блатом...
Ну, а стосовно всіх заклинань фронтовика Арсенія, що треба зацікавити Росію спільними газовими проектами у Сибіру та качати середньоазіатський газ просто до України (ясна річ, через Росію) – так про це все я відсилаю до статей Юлії Латиніної, вона куди краще за мене розповість, як "кремлівські чекісти" дотримуються домовленостей із різними лохами.
Утім, увесь цей балаган на ймення Арсеній не змусив би мене сісти за клавіатуру комп’ютера, якби не одна з його останніх заяв, мовляв, треба імплементувати рішення референдуму, проведеного в 2000 році: "В Україні в 2000 році був проведений референдум за ініціативою Леоніда Кучми. В цьому референдумі було прийнято три рішення: зняти повну депутатську недоторканність з депутатів; друге: скоротити кількість депутатів до 300 і третє: щодо двопалатності парламенту... Всі ці рішення були прийняті абсолютною більшістю країни. І це рішення референдуму чинне".
Не буду зайвий раз переповідати про свої особисті враження від того, як збиралися підписи за проведення цього референдуму і як проходило голосування (й особливо – підрахунок голосів), краще розповім це все на судовому процесі над організаторами цього "референдуму". Зараз же хочу нагадати давню статтю Максима Стріхи, опубліковану УП якраз перед зникненням і вбивством Георгія Гонгадзе.
Звалася та стаття просто, точно і лаконічно: "Громадянин Х.Болт з вулиці Наукової у Львові як ініціатор конституційної реформи в Україні".
Спершу доктор фізико-математичних наук Стріха підрахував, що повинні були "анонімні "ініціативні групи" удень і вночі працювати з інтенсивністю в один підпис на одного активіста за 26 секунд", щоб зібрати аж 4 мільйони підписів за проведення референдуму.
А потім розповів, як у Львові кільком опозиційним активістам вдалося добути і перевірити певну кількість підписних листів: "На тих аркушах, які пощастило видобути в секретаря міськради п. В.Білоуса, жоден із 140 підписів не виявився справжнім. До листів вносилися або адреси, яких не існує в природі, або прізвища людей, які за зазначеними адресами не проживають".
Ну, а далі – просто цитата:
"Нижче я змушений зацитувати протокол перевірки, складений львівськими партактивістами й підтверджений заявою лідерів обласних організацій УРП, УП "Єдність", УНП "Собор", КУН, УКРП, ОУН, СДС, ДемПУ, УНА-УНСО, УХДП та ХНС. Зацитувати, замінюючи, зі зрозумілих причин, крапками певні літери в прізвищах (у протоколі їх наведено повністю).
Отже, "в підписному листі №7 виявлено такі записи:
п.6:. Х.й Х.йло Х.йович, Наукова 15/8, пасп.КА307930 (підпис)
п.14: П.здень Х.ййов Міх.йович, Наукова 15/17, пасп.КА319085 (підпис)
п.19: Болт Х.йло (по-батькові нерозбірливо) Наукова15/24, пасп.КА209032 (підпис)"
Відразу зазначу: справжність усіх цих підписів для ЦВК засвідчила демократична львівська міська влада на чолі з українським поетом В.Куйбідою, народженим у родині політзасланців у далекій "Комі УРСР". Тому можна тільки здогадуватися, що понаписували до підписних листів на півдні й на сході, де місцевою владою керують зовсім не такі віддані й перевірені українські патріоти..."
Звичайно, можна припустити, що фронтовик Арсеній Інтернетом ніколи в житті не користувався - не випадково ж він зве постіндустріальне суспільство міфом, а політикою в житті не цікавився.
Але не з меншою вірогідністю можна припустити й інше – і ця гіпотеза пояснює буквально все, що робив, робить і робитиме ще кандидат у президенти України Яценюк: що згаданий Арсеній у всіх своїх діях і помислах є переконаним нащадком громадянина Х.Болта з вулиці Наукової. А, може, і не таким вже далеким родичем – Х.й Х.йович його знає...
 |
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
