На днях проектировщики, или творчески перечитывая Подеревянского
Якось днями я аж гикнув, коли Литвин, на запитання кореспондента радіо "Ера" щодо роботи політтехнологів в його виборчій кампанії, заявив, що він взагалі не знає, хто це такі – політтехнологи. Він знає хто такі лікарі, вчителі, а хто такі політтехнологи – не знає.
Ну, як для академіка, знати хто такі лікарі – це вже не мало. А от щодо політтехнологів, то, цілий день воно крутилося в мізках, я вже і сам перестав розуміти що то за цяця. По тому й забулося.
А ж ось на УП знову вигулькнула тема. Тепер вже стосовно Тимошенко та й не лише її. До чого воно все?
Під вечір я вирішив звернутися до експертів.
Дякуючи Подерев'янському вони, як завжди, були на бойовому посту.
Микола Гнатович сидів в невеликому промiжку мiж написами "Карасiн" i "Магазiн" та палив свій "Сєвєр", а Кіндрат Омелянович вже втомлено зівав, чухаючи щось під пахвою. Бiля магазину лежали недбайливо покинутi в пилюку лiсапеди. Я прислухався до розмови.
Кіндрат Омелянович, завершуючи важкий день, запитав: "А чули, Миколо Гнатовичу, зарубіжні політтехнологи в Україну поприїжджали. Все знають, все вміють і все що треба самі пороблять".
Микола Гнатович авторитетно промовив: "У нiх развєдка дуже харашо работаєт. Када у нас хто iдьот ср-ть, то онi уже i знают".
Кiндрат Омелянович хмикнув.
Микола Гнатович: Хи, а як ви думали!
Обоє замислено мовчать, при чому Микола Гнатович пальцем видовбува з вуха чималий шмат сiрки i з цiкавiстю на нього дивиться. Входить Цицькiн, сiльський детектив. Пiд час розмови Миколи Гнатовича i Кiндрата Омеляновича вiн з насолодою оправлявся у холодку i все чув.
Цицькiн, застьобує штани, і енергійно включається в дискусію: "Та развєдка щас до одного мєста, шоб ви знали. А політтехнологів ніяких не существує, еті ребята називаються соціальними проектіровщиками, вони і будуть кашу "споживать".
Микола Гнатович: "Колись нiяких проектіровщиков не було, а люди були здоровi i жили сто двадцять літ".
Цицькiн (цинiчно спльовує): "Ви утопiст, дiду. От вчора Тющенко спiймав в кущах Тюльку. Знов про газ збрехала, бісова баба. Так він її чехвостить, а вона каже на всю діаспору: "Хлопцi, українська мова вже стала модною".
Микола Гнатович: "Ранiш люди нiколи не умивалися. I їли сало. А захоче помидора чи диню — то так зiрве, навiть i не миє. I от такі в усiх пики були!".
Кiндрат Омелянович (тяжко зiтха): Утопiя…
Цицькiн (нарешті застебнув штани): "Не актуально, дiду: зараз проектіровщиков пустять — навішають вам імпортної лапші на вуха, нахаваєтеся i до лампочки те здоров'я. Он наш колишній голова сільради – молодий та перспективний Крольченко – з’їв такої расєйської лапші і позеленів увесь, ледве відкачали. А тобі діду – так зразу каюк буде".
Микола Гнатович: "Колись проектіровщиків не було. А Миронiв Грицько випивав пiввiдра самогону, а потiм бугая кулаками примічав".
Кiндрат Омелянович: "А шо потiм було?".
Микола Гнатович: "Шо було, шо було?! "Єц" бугаю, шо було".
Цицькiн (знову смикає "собачку" на штанях): "Я в ігнор…".
Микола Гнатович (кричить): "З отакенними пиками i сто п'ятдесят рокiв жили!!!".
Мимо проїзжає на лiсапєдi молодий інтєлєхтуал Вєня, сiльський недоумок. Вєня займається самовдосконаленням за системою просвітника Гредубенка: сидить на багажнiку, а педалi крутить руками.
Цицькiн (кричить до Вєнi): "Вєня, катай сюда! Імпортну лапшу захаваєш — дам десять копійок".
Вєня: "Не обдуриш?"
Цицькiн: "От менi нема чого робить, всяких "інтєлєхтуалів обдурювать".
Кiндрат Омелянович: "Обдурювать" непедагогiчно. Макарєнко казав: "Якщо не можеш — то так i скажи, а не "обдурюй".
Інтєлєхтуал Вєня "хава імпортну лапшу". Всi дивляться з виглядом страшенної нудьги, без всякої цiкавостi.
Інтєлєктуал Вєня (до Цицькiна): "Давай гроші!"
Цицькiн: "Прєзідєнта тобi, а не грошi! На!" (Цицькiн дає інтєлєхтуалу Вєнi лузгана).
Інтєлєхтуал Вєня плаче.
Микола Гнатович (мрiйливо): "От у Вітька Януковича "проектіровщик" був як макогон, їй-бо не брешу. Вчетверо бiльший нiж у Вєнi. Як бувало дiстане — то ми всi смiємося. А вiн нам: "Чого смiєтесь, дураки? Я почую кожного!".
Цицькiн (спльовує): "Там не бува такого, дiду, казки це дiдуся Панаса".
Інтєлєктуал Вєня: "Казали десять копiйок дасте, а не дали" (плаче).
Кiндрат Омелянович: "Макарєнко казав: "Нiколи не треба просити. Просьба "принижує" людську гiднiсть. Якщо хочеш щось мать — то терпи, може дадуть. А не дадуть — так i не треба".
Микола Гнатович: "Це не дiдуся Панаса казки, а в старину так люди жили. Володька Литвинів сам, без політтехнологів, лапшу місив і всім розвішував, i Україні був чогось потрібен і потрібен. А пика в його отака була, їй-бо не брешу. А Чечетов встромляв в руки залізну мітлу i бiг з нею три километри. А дядько Кравчук, вже старий був, а за один раз вiдривав у Києва по два гектари".
Старі белькотіли все тихiше i тихiше. Сонце мляво сідало. Написи "Карасiн" i "Магазiн" поступово згасають. Не видно нічого, крiм трьох цигаркових свiтлячкiв.
Я, просвітлений, пішов потихеньку додому.
Отож! Можливо, що в тих законах, які наприймали наші депутати, і не сказано нічого про імпортних "соціальних проектіровщиків", можливо. Можливо і те, що вони розумні, професійні і, (не вірю) чесні люди. Але навіщо вони нам? Тут в себе, на своїй землі, в Україні!
Невже ми не здатні самі, своїм розумом, вибрати собі президента. Невже не розуміємо, яке це приниження для нашого народу, держави. Для кожного з нас!
Адже той, кого введуть на імпортних костурах і на імпортній шворці в президентський палац , згідно депутатських законів сьогодення, президентом то буде. А по Правді – ні!
Не буде ця людина НАШИМ ПРЕЗИДЕНТОМ, тому що не вірить нам, розвішуючи "лапшу", приготовлену заїжджими кухарями! І, чи усвідомлюють вони це, обдурюючи нас. Вчергове. Звично. Без страху і сумніву.
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями,
Повести за віком,
За німцями…
А може це все через те, що вони "ЧУЖІ"?
То може і ми покажемо їм, що ми не їхні? І імпортна "лапша" нашими "організмами" не сприймається, немає від неї користі! Ми і свою "лапшу" терпіти не збираємося! Чи вже остаточно запишемося в родичі до пасивного інтелектуала Вєні? Потерпимо, та може щось і дадуть!
 |
За експертами спостерігав Валерій Семиволос, Харківська область, село Губарівка, для УП
