Неуправляемый хаос в головах президентов и профессоров
"Четверта світова війна — це невидима війна світових правителів з країнами і народами за скорочення населення (бо ресурсів на всіх скоро не вистачатиме), перетворення сучасної людини у своєрідного біоробота, поведінку якого можна запрограмувати й промоделювати на комп'ютерах.
Мета війни — створення нового світового порядку, в якому контроль над країнами і народами здійснюватиме світовий уряд, а населення Землі буде значно зменшено...
В Україні здійснюється геноцид корінної нації. Однак є резолюція ООН, де чітко прописано, що геноцид — це злочин.
І є українці, які поважають усі народи без винятку, зокрема й власний, українці, які вважають, що геноцид — навіть у "найгуманніших" формах — все одно геноцид. І для них залишається єдине гасло: "Четверта Світова війна: перемога чи смерть!"
Українська газета Плюс
Скажіть-но, що робити тим, хто прочитав ці пасажі зі статті професора Миколи Сенченка? Купувати на "чорному ринку" автомат Калашникова, щоб ставати до бою зі "світовою закулісою", чи набирати номер найближчої божевільні – мовляв, у вас з'явився ще один потенційний пацієнт, такий собі новітній супергенералісимус Адольф Віссаріонович?
А що робити, прочитавши новину про те, що українська влада, нарешті, гідно поцінувала тих, хто за будь-якої політичної і фінансової погоди займається вельми складним та специфічним бізнесом – виданням та поширенням української книги?
І не просто поцінувала, а й вшанувала державними нагородами – як сказано в указі президента № 723/2009, "за вагомий особистий внесок у розвиток національного книговидавництва, високі здобутки у популяризації української книги у світі"?
Стрибати до небес? І вітати геть усіх, хто перерахований у цьому указі, включно із нагородженим – поміж інших – орденом "За заслуги" III ступеня Сенченком Миколою Івановичем – директором державної наукової установи "Книжкова палата України імені Івана Федорова", місто Київ?
Парадокс ситуації – чи не парадокс? – полягає в тому, що в обох випадках ідеться про ту саму людину, того самого Миколу Сенченка...
Одразу ж зауважу: будь-який український громадянин має право на власні переконання, і це право захищене як Конституцією, так й елементарними нормами моралі. Державні чиновники високого рангу теж мають подібні права.
Проте тут об'єктивно існують певні обмеження: ці переконання не можуть бути спрямовані на шкоду державі, інтереси якої чиновники мусять обстоювати, за що вони отримують зарплату коштом платників податків. При цьому не слід плутати чиновника й політика: політик має право публічно обстоювати вельми чудернацькі погляди, а от чиновник – ні.
Тим більше, коли ці погляди і переконання відверто дискредитують державу, якій цей чиновник начебто служить. Не має значення, йдеться про Україну, Швецію чи Буркіна-Фасо.
Отож кілька слів про погляди й переконання нового орденоносного чиновника, котрий, на думку Віктора Ющенка, має "вагомий особистий внесок у розвиток національного книговидавництва, високі здобутки у популяризації української книги у світі".
Я візьму до розгляду тільки одну, проте концептуальну його статтю, цитата з якої була наведена вище – "Стратегія "керованого хаосу" – головний складник інформаційно-економічної війни в Україні".
Отже, проти всього світу, в тому числі проти України, ведеться жорстока війна – Четверта світова.
"Концепцію "Четвертої світової війни" було запозичено у "видатної людини", за висловом екс-директора ЦРУ Джеймса Вулсі, єврея Еліота Когана, професора Школи сучасних міжнародних відносин. Саме Вулсі, виступаючи в Лос-Анджелесі перед студентами Каліфорнійського університету, заявив, що США "влізли в Четверту світову війну, яка триватиме багато років", - пише професор Сенченко.
"У рамках планів майбутнього замість узгодженого розвитку природи і суспільства світові правителі висунули рецепт скорочення чисельності населення. Їхнє головне посилання полягає в тому, що нині на Землі живе 6,5 млрд людей, а довкілля можна зберегти тільки за кількості населення, що не перевищує 1–1,5 млрд...
Завдання полягає в тому, щоб гуманно прибрати ці "зайві" 5 млрд людей. У такий спосіб світовий уряд намагається вирішити проблему врятування людства як єдиного цілого. Коли будуть ліквідовані надлишкові 5 млрд населення Землі, виживуть люди, які належать до цивілізованого громадянського суспільства. Це краще, ніж загине світова цивілізація через екологічні проблеми, зв'язані з перенаселенням планети.
Отже, світова закуліса намагається повернути собі важелі управління через знищення понад 5 мільярдів людей. Однак як визначатиметься цей "золотий мільярд"?
До нього увійдуть найпристосованіші до матеріалістичної цивілізації особи, які нині становлять керівний склад держав і мають великі особисті капітали.
Тобто якщо той чи інший правитель хоче потрапити до "золотого мільярду", він мусить виконувати плани світового уряду зі знищення власного народу".
Просто волосся стає дибки, як уявиш, що на Землі залишаться самі тільки мільйонери, президенти, генерали, знані телеведучі й актори Голівуду плюс нафтові арабські шейхи, "хрещені батьки" сицилійської мафії та колумбійські наркобарони.
Ну, і хіба що їхня безпосередня обслуга. Тобто ті, хто, за Сенченком, становить "цивілізоване громадянське суспільство", себто перші й головні вороги нормальних людей.
А хто у "новому пречудовому світі" стоятиме біля верстатів, добуватиме нафту й вугілля, вирощуватиме пшеницю й кавуни? Хто возитиме цих "володарів світу" по світу, хто підтримуватиме на належному рівні інфраструктуру, хто забезпечуватиме існування та розвиток цивілізації (- бо ж навряд чи багатії і можновладці всіх країн, браво виконавши плани світового уряду зі знищення власних народів, захочуть чи то повертатися в кам'яну добу, чи то лізти в шахту добувати руду? Роботи?
А хто їх сконструює і пустить у виробництво? Чи, може, ті "біороботи", в яких "світовий уряд" уже перетворив, за професором Сенченком, значну частину жителів планети Земля, в тому числі й українців ("Саме стереотипи живої природи використовуються соціологією для створення біологічного середовища-провідника — біороботів")?
Але ж "біороботам" також треба їсти, мати дах над головою, вдягатися тощо, себто вони також становлять загрозу для природи! Ні, щось не сходиться. Не інакше, світова закуліса щось вилучила зі статті професора Сенченка...
Утім, це все дрібниці у порівнянні з іншими відкриттями знаного науковця-держслужбовця. От тільки деякі з них:
"На базі методологічних стереотипів створюються різні теорії (комунізм, соціалізм, синдикалізм, анархізм, лібералізм) і релігійні течії. Вони прямо впливають на економіку через біороботів і на людину, виховану з дитинства на певних теоріях".
"Багато працювали над викривленням інформації радянські вчені, які звели революцію 1917 року до того, що "царизм розвалив армію і промисловість, народ повстав і здійснив революцію".
Та нічого не сказано про фінансування революції єврейськими банкірами і німецьким урядом, про "рушійні сили революції" в образі єврейських більшовиків, про єврейське засилля в уряді Радянського Союзу.
Негативно подається і роль Сталіна. Під його керівництвом Радянська армія врятувала Європу і єврейський народ від поневолення і знищення. Здавалося, євреї повинні поставити пам'ятник Сталіну за це. Однак нині його звинувачують у всіх злочинах, які творили юдобільшовики на території колишньої Російської імперії.
Усе це тільки за те, що Сталін отримав перемогу не тільки над гітлерівською Німеччиною, а й над сіоністами, які намагалися керувати СРСР, знищуючи національну еліту і православну віру".
"Православна релігія замовчує історію Київської Русі до 988 року — року прийняття християнства. Тільки наприкінці ХХ ст. встановлено, що джерела нашої народності сягають глибокого минулого і пов'язані з арійською цивілізацією. Знав би Гітлер про наше арійське коріння, — може, й хід історичних подій середини минулого століття був би іншим".
Одне слово: Україна в небезпеці! І винні в усьому... самі добре знаєте, хто:
"Закордонні джерела інформації стверджують, що важливими центрами організації "керованого хаосу" на території України є посольства США, Великої Британії, Ізраїлю й низки інших країн. З цих територій, захищених дипломатичним імунітетом, діють не тільки організатори терористичних актів, не тільки системи технічного, інформаційного і фінансового забезпечення організації нестабільності...
Не випадково залишається нерозкритою більшість злочинів проти патріотично налаштованих українців... Вважається, що для інтересів США, Великої Британії й Ізраїлю є небезпечним і небажаним існування в Україні людей, які є інтелектуально здатними, мають можливість позитивно впливати на розвиток держави, науки, промисловості, зростання міжнародного впливу України.
Іноземні центри активно використовують у своїй діяльності мережі наркоторгівців, організації гомосексуалістів, спільні українсько-іноземні компанії керівники яких захоплені в тенета іноземних спецслужб. Усім "співпрацюючим з світовою демократією" особам надається "певна допомога"...
Саме НУО (неурядовим організацям – С.Г.) у Вашингтоні відводять роль законних гравців у політичних процесах "невільнних, тоталітарних чи корумпованих" країн.
Експерти американського Інституту передових і політичних досліджень впевнені, що реалізація стратегії США з "розвитку і просування демократії в "сірих зонах Євразії" залежить передусім від ефективності роботи цих організацій".
Але протистояти цим глобальним зловмисникам можна і треба. Не забувайте, що українці – це істинні арійці, найщиріші представники нордичної раси!
"Потрібно оволодіти інформаційною зброєю в усіх її виявах і спрямувати її на служіння своєму народу, - пише професор Микола Сенченко. – Тобто необхідно виробити життєздатну і національно орієнтовану концепцію розвитку свого народу, що ґрунтуватиметься на світоглядній доктрині та національній ідеології...
На ґрунті національних особливостей системи ідеологічних поглядів свого народу прийняти самобутню ідеологію, здатну сформувати систему просвіти українського народу задля зруйнування натовпно-елітарного суспільства і побудови повноцінної концепції матеріальної безпеки народу..."
А після того, виглядає, розпочнеться успішна Реконкіста істинних арійців, себто українців:
"Узявши на озброєння ідеологію антиамериканізації, слід готуватися до стрибка на Захід. Розробляти плани перебудови Європи і Америки, стратегію і тактику звільнення країн від "п'ятої колони" і мережі неурядових організацій. Готуємо проект дедоларизації і демілітаризації США і створення на їхній території Союзу незалежних національних протекторатів під егідою ООН… Перемога за нами!"
Слово честі, я не вигадав ані слова в останньому абзаці, який завершує статтю професора Сенченка, хоч і розумію, що йдеться вже не про предмет політичних наук, а про щось зовсім з іншої царини...
Та, може, втім, погляди професора Сенченка – одне, а пропаганда ним щиро української книги по всьому світу – щось зовсім інше?
У згаданій статті є посилання на чотири книги, - з цитуванням і викладом їхніх основних ідей. Це книги, присвячені Четвертій світовій війні.
Дозволю собі ще одну цитату з професора Сенченка: "Нині видруковано кілька книг, присвячених цій проблемі: в Російській Федерації — книжка відомого письменника й історика Юрія Дмитровича Пєтухова "Четвертая мировая. Вторжение. Хроника оккупации Восточного полушария" (М.: "Метагалактика", 2004), а також книжка публіциста, історика, журналіста Віктора Філатова "Война: сводки с фронтов иудейской империи" (М.: Алгоритм, 2006); в Білорусі — книжка політолога й аналітика Миколи Гродненського "Четвертая мировая: США в войне за мировое господство" (Мн.: Изд. Ильин, 2004); в Україні — книжка Миколи Сенченка "Четверта світова "інформаційно-психологічна" війна" (К.: Вид. МАУП, 2006).
Автор Ю.Пєтухов пише, що Четверта світова війна розпочалася 24 березня 1999 року з масованих бомбардувань незалежної Югославії об'єднаними силами США і НАТО.
Блок агресорів, не задовольнившись перемогою в Третій світовій війні, розчленуванням СРСР, переділом сфер впливу і ринків збуту, колосальними контрибуціями і репараціями, отриманими від переможеної сторони, і одночасно "розвиваючи успіх", напав на Югославію, Афганістан, Ірак… задля повного захоплення і окупації Східної півкулі, зокрема Євразії, і як кінцевої мети — абсолютного підкорення Росії".
І так далі, і таке інше.
Може, секретаріат Віктора Ющенка просто помилився, і в указі про нагородження має бути "за високі здобутки у популяризації російської книги у світі"?
Чи, може, чиновний професор Сенченко, а він давно вже очолює Книжкову палату, за кілька років, які відділяють нас від дати публікації цитованої статті, докорінно (і не вперше, бо ж був членом КПРС) змінив свої погляди?
Не знаю. І знати не хочу. Але ще більше розумію Ліну Костенко, яка завжди відмовлялася і відмовляється приймати будь-які державні нагороди з рук будь-яких, навіть "найбільш українських" президентів...
 |
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
