Проживем ли без парламента, господа кандидаты?

Країна де-факто живе без парламенту. Трибуну розблоковують лише у виключних випадках за взаємною згодою сторін, приймають вигідні для двох сторін закони, і знову починається блокування.

Головними новинами з парламенту давно вже стали не нові закони, а виривання мікрофону у журналістки чи пошуки синців під очима депутатів-забіяк. А останнім часом виникають і законопроекти, спрямовані на те щоб "добити" український парламент.

Віце-спікер готовий відправити всіх депутатів на кілька місяців у неоплачувану відпустку, спікер не хоче платити зарплати всім депутатам за дні простою, а прем'єр пропонує в наступному році вдвічі зменшити зарплати народних обранців.

Складається враження, що Верховна Рада нікому не потрібна, громадяни радіють незмінності законів, політики втішаються, що їх опоненти втрачають можливості для агітаційних заяв з трибуни ВРУ, політичні дебати остаточно перемістилися на майданчики телевізійних ток-шоу.

На сьогодні до порядку денного п'ятої сесії внесено більше ніж півтори тисячі законопроектів, більша частина з них є дійсно необхідними для економіки, вирішують конкретні проблеми країни та кожного її громадянина.

Звичайно, більшість депутатів працює над законопроектами, готові працювати в залі, проте є політична воля вождів та наказ стояти "до кінця". Але здорові голоси глушаться погрозою застосування "імперативного мандату". Чи стане цим останнім кінцем оголошення переможця президентських виборів, чи цією крапкою буде розпуск вищого законодавчого органу?

Сьогодні мало хто вірить, що офіційні вимоги однієї з фракцій про прийняття саме її законопроекту про підвищення прожиткового мінімуму є єдиною і головною причиною блокування трибуни. Насправді Верховна Рада потрапила в цікаве положення з вини і коаліції, і опозиції. В той же час, такий розвиток подій закладено у недосконалих положеннях Основного закону.

Діюча коаліція начебто і є - коли треба ділити посади, але її і немає - коли треба приймати рішення та за них відповідати.

Навіть у кризовий час уряд працює без схваленої парламентом програми дій, більше того, не існує навіть несхваленої програми уряду, старі напрацювання нецікаві навіть діючим міністрам. З часу створення коаліції не робилося навіть спроб розглянути програму кабміну, що передбачено законодавством. А зараз в країні працюють залишки уряду, сформованого ще минулою коаліцією.

Відносини нової, сформованої у кінці 2008 року більшості, та старого уряду зразка 2007 року не були з'ясовані політично і юридично. Півроку тому з не до кінця зрозумілих громадянам причин було звільнено кількох міністрів, до цього часу ми боремося з кризою "урядом пустих крісел", і збираємося приймати бюджет без міністра фінансів.

Для забезпечення результативних голосувань парламенту хоча би за якісь рішення керівництво уряду роздмухує штат заступників міністрів, і зараз майже кожен депутат коаліції має "свого" замміністра, в кожному міністерстві існує 7-11 заступників.

Уряд не звітує перед парламентом про виконання бюджету в поточному році, навіть запланований звіт про виконання бюджету-2008 не було проведено. В порушення закону не було розглянуто бюджетної резолюції.

Чи винна коаліція в парламентському колапсі? Мабуть що так.

Подібна "ефективна" система стратегічного планування привела до сумних наслідків – у боротьбі з кризою ми з високо піднятою головою ділимо останні місця у Європі. Бюджет наповнюється за рахунок збору податків наперед, 10-мільярдного кредиту МВФ, невідшкодованого ПДВ та заборгованостей по зарплатам.

Опозиція сформувала опозиційний уряд. Проте своєї чіткої програми дій цей орган також на жаль не зміг презентувати.

Наївний спостерігач може очікувати, що інтелектуальні програми дій з'являться у вигляді виборчих програм кандидатів у президенти. Проте, перші кроки кампанії, що стартувала, показують – рейтингові кандидати прагнуть перетворити її на аукціон нечуваної щедрості – нездійсненні обіцянки підвищити і підняти "все", розкішні тури поп-зірок, дорога зовнішня реклама, глянцева поліграфія – фестиваль форми без антикризового змісту.

Прикладом "конкретної" роботи уряду без парламентського контролю став процес розподілу бюджетно-емісійних 10 мільярдів гривень.

Хоча визначення бюджетних статей витрат є виключної прерогативою Верховної Ради, ця чимала сума була розподілена секретним додатком до постанови уряду.

Зрозуміло, що умілим лобістам ефективнішим є домовитися із тим, хто готує секретний додаток, аніж із парламентським залом при прямій трансляції по телебаченню. Згубила змовників лише жадібність: постанова №793 про розподіл суми "не по понятіям" від 22 липня так і не була скасована, і солодкий додаток так і не був змінений.

Хоча один з керівників парламенту і доповів шановним учасникам позачергової сесії ВР від 21 серпня, що тільки що мав розмову з приємним голосом у телефоні, і його запевнили, що справедливість є, і постанову – відмінено. Саме після цього дзвінка було подолано вето президента, і мав би початися друк коштів, якби поспіхом не наплутали із текстами прийнятих документів.

Зараз – знову вето на закон, і знову аргумент 10 мільярдів може тимчасово відкласти принципове блокування…

Однак, який би не був парламент, але обрали його ми, і без парламенту життя не покращиться, навіть якщо витрати на його утримання роздати порівну всім виборцям.

Демократія коштує дорого, але вона є запобіжником авторитаризму і тиранії. Свідоме приниження ролі парламенту як коаліцією, так і опозицією – готує нас до авторитарних сюрпризів у разі перемоги кандидатів із відповідними планами.

Проте країна не сприйме ні культу однієї особи, ані спроб скопіювати російську модель "два в одному". Переговори "наших двох" тривають, але рівень недовіри все ще високий, а взаємні обмани і "кидки" продовжуються.

Технічні пропозиції боротьби із блокуванням – штрафи для депутатів, запровадження парламентських приставів – не вирішать проблеми. Потрібна більш радикальна реформа.

Ідея президента Ющенка про двохпалатний парламент підтвердила своє право на існування діями від коаліції і опозиції в парламенті. Розділення повноважень дозволить винести політичні сварки чи навіть блокування в нижню палату, а верхня в цей час зможе приймати всі необхідні поточні рішення, і навіть віддати шану високим гостям, бо минулого тижня ми зганьбилися ще і перед спікером канадського парламенту, який не зміг привітати українських колег через блокування.

Також більш чітко виписано механізм формування уряду та парламентського контролю за його діяльністю в президентському проекті.

Більшість експертів вже говорили про те, що саморозпуск парламенту з відповідними достроковими виборами цієї зими не принесе бажаного результату без зміни виборчої системи. Адже депутатський корпус не оновиться і на 15%.

Кризові часи потребують антикризових рішень. Лише зміна виборчої системи в напрямку запровадження відкритих списків дасть можливість якісно оновити склад депутатів.

Проект Конституції Ющенка пропонує відкриті списки, і пропонує скасування імперативного мандату. Це звільнить депутатів і поверне їх обличчям до виборця.

На сьогодні найбільш опрацьованим є законопроект 3366, внесений молодими та активними нардепами різних фракцій. Проект отримав позитивні оцінки від Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ.

Сміливим рішенням для парламенту було би прийняти цей закон та піти на позачергові вибори одночасно із президентськими. А якщо за базові технічні процедури взяти норми закону 3366, і під нього уніфікувати процедури президентських виборів, то і порушень було би менше.

Існують інші варіанти рішення – на жаль, не вони показують світла в кінці тунелю.

Навіть складний розмін взаємними поступками розблокує Раду лише на пару днів. Сьогодні два найбільш рейтингові кандидати не виключають затягування блокування до 20 січня, а там уже провести переговори про те, хто ж буде в цій країні прем'єром а хто президентом.

Проте для цього треба ще зберегти країну і її економіку протягом цих 4 місяців. Та і проведення самих виборів без ухвалення бюджету-2010 постає під питання. В бюджеті-2009 грошей вистачить лише до Нового Року, а оплата членів дільничних комісій повинна відбутися із бюджету-2010 року, як і більшість витрат на день виборів, тим більше в разі проведення 2-ого туру.

Отже в разі блокування парламенту бюджет не буде прийнятий, і екзотичні варіанти затвердити бюджет голосуванням на засіданні уряду матимуть такі ж наслідки як голосування під час красивого виборчого концерту. В такому випадку в січні уряд зможе потратити на вибори лише 1/12 суми, що передбачена на підготовку виборів у 2009, а цього не вистачить.

Варіант фінансування виборів з Резервного фонду відкидався ще раніше, сума в майже півтора мільярди не може бути проведена, тим більше на потреби виборів.

Так що без парламенту – не проживемо, панове кандидати в тирани.

Автор Ігор Попов, заступник глави секретаріату президента