Поющая агитация

В той час, коли президент України вітав на центральній сцені країни учасників державного заходу з нагоди 20-тої річниці створення Народного Руху, на іншій площадці завершувалися останні приготування до не менш відповідальної події – початку передвиборної кампанії Юлії Тимошенко.

В суботу ввечері на центральній столичній площі стартувала всеукраїнська співоча акція "З Україною в серці" на підтримку "кандидата-ваговика" – лідерки БЮТ.

І хоча офіційна виборча кампанія буде стартувати дещо пізніше, розмах та прийоми майбутньої боротьби вже відчулися. Позаяк масштабність дійства вражала.

Величну сцену, сотні прожекторів, стилізоване оздоблення в кольоровій гамі БЮТу під український стиль, серце та велику літеру "Ю" з обох боків сцени – побачили тисячі глядачів, які прийшли на майдан, та ті, що спостерігали за подією з екранів телевізорів завдяки прямій трансляції.

Дійство мало стати грандіозним, про що свідчили і численні афіші, розклеєні містом заздалегідь. Плакати були виконані у біло-червоних тонах. Замість букви "О" красувалося червоне серце, а остання "Ю" була написана з великої літери.

Отже, партійна приналежність плакату не викликала сумніву – йшлося про тур на підтримку кандидата в президенти Юлію Тимошенко.

Єдине, що хотілося зауважити – фонограмне (не живе) виконання хітів кращих українських співаків, які брали участь у співочому турі, наводило на думку про штучність усього заходу.

Якщо вони найталановитіші, а до того ж і щирі у своїх намірах – чому такі штучні? Їхнє сценічне виламування виглядало якось не природно. Та й повсякчас траплялися прикрі ляпи. Подекуди у виконавців навіть не було мікрофона у руках, коли вже починала лунати пісня. Подібний казус, приміром, трапився з Mad Heads.

Проґавили вчасний початок Олександр Пономарьов з Могилевською. Кожен з них з’явився на сцені після початку фонограми. Щоправда, були і такі, які виклалися на всі 100%, втім, таких було небагато.

Були серед учасників концерту і ті, хто колись працював в таборі помаранчевих і ті, які ще недавно залюбки агітували за біло-блакитних. Криза об’єднала всіх. Про свідомий вибір годі й говорити.

На сцені співаки казали не те, що думають. Багатьом з них взагалі забракло слів для висвітлення власної "громадянської позиції" – аж надто складно казати, коли сам до кінця не віриш у вибір, який підтримуєш.

Для більшості виконавців – це усього лише заробіток. Це відчувалося. В час, коли самостійно організовувати тури складно через брак грошей у слухачів, так звані "благодійні концерти" дають співакові шанс залишатися "на слуху" та ще й добряче підзаробити.

Судячи з того, що виконувати "майбутній хіт" – тобто прем’єру для прем’єра "Юля єдина, Юля – Україна" довірили Потапу та Насті Каменській, рейтинг популярності серед гуртів та виконавців у них є найбільшим. Одначе, дана композиція не пасує їхній манері виконання і мала вигляд якоїсь неживої чужої.

Завітали на концерт і представники "маршу незгодних" з плакатами "Артисты, поделитесь гонораром со студентом", "Разводом пахнет этот праздник", "Откат за газ – попсовый концерт". Втім, простояли вони не довго. Спочатку у юрбі з"явився чоловік з написом на спині "security". Згодом, ще четверо кремезних чоловіків. З їх появою плакати зникли.

Їх місце через деякий час зайняли прапори в підтримку дійства. Контроль над аудиторією був встановлений повністю, щоб не дай Боже нічого не з’явилося такого, що могло б поставити під сумнів щирість та прихильність всього майдану.

Після смакування трьохгодинного сердечного Ю-шоу, у центрі Києва з’явилися гори сміття та бруду. Здебільшого пляшки з-під алкогольних напоїв…

Після столичного старту, "агітбригада" помандрує далі Україною, з її великими та малими містами. І дуже хочеться вірити, що щирість переконань учасників-агітаторів буде правдива.

А хто і чому прийшов на той концерт – заради політики чи музики – то хай кожен визначає сам.

На моє переконання, люди відчувають де правда, а де фальш. Відсутність щирості не додає прихильності людей. Перший стартовий концерт своєю "фанерною підтримкою" не переконав. Справжні вчинки штучними не бувають.

 

Сергій Кошовий, для УП