Договоренности и сценарии

Продовження. Початок читайте тут: Який президент потрібен Україні?

Відомо: домовлятися успішні гравці починають за підсумками першого туру. Згадаймо хоча б прецедент російського генерала Лебедя, або українського – Марчука.

Щоправда, приклад останнього – не зовсім коректний, бо, як стало відомо, з ним домовилися ще до створення "канівської четвірки", яка в такому разі була технологією по нейтралізації сильного, на той час, кандидата Мороза.

Тому, коли доводиться чути, що БЮТ уже домовився з Партією Регіонів, щоб поділити країну навпіл, можна не сумніватися: це така ж сама політтехнологія.

До старту перегонів ніякі домовленості всерйоз не сприймаються і не діють. Поклади свої голоси після першого туру – тоді з тобою вестимуть розмову, якщо заслуговуватимеш. Єдине, про що можуть наразі домовитися ПР і БЮТ – вести боротьбу по-джентльменському, щоб у разі виходу в другий тур, реалізувати сценарій №1 (див. нижче).

Ймовірність такої домовленості між двома найвпливовішими політичними силами після відкриття "Донбас-Арени", куди найбільш вірогідні кандидати з’їхалися, щоб тримати своєрідний іспит, істотно зросла.

Існують, безперечно, негласні домовленості сильних гравців проти решти: за діючих нині умов гри їм не вигідно когось ще допускати до політичного корита. Якщо в парламент пройшло п’ять партій, значить –  так і має бути в подальшому.

Це дає змогу їхнім лідерам на президентських виборах почуватися комфортно, не чути за спиною дихання представників "карликових" політичних структур, вербувати з них технічних кандидатів для себе. Таким чином, коло реальних претендентів на престол штучно обмежується, що ми наразі й спостерігаємо.

Сценарії і варіанти

Відтак, проаналізуємо деякі найбільш вірогідні сценарії за підсумками першого туру.

Сценарій №1, реалістичний

У другий тур виходять Янукович (з першого місця) і Тимошенко. Найбільш вірогідний на сьогодні перебіг.

Варіант "А": "Закохані котики".Ющенко в шоці, коли йому про такий сценарійдоповідають. Чому? Він сам прагне навести мости з Януковичем і Ахметовим.

Вони домовляються про принциповий розподіл сфер впливу – вести боротьбу чесно й чисто (?!), визнати одразу результати виборів (??), переможець стає президентом, його візаві – прем’єром, одразу після обнародування результатів приступають до перемовин.

Тобто, йдеться про модифіковану двопартійну "широку коаліцію" та конституційну більшість у парламенті.

Європа легко і з задоволенням визнає результати виборів, даючи їм найвищу оцінку. Парламент працездатний, суди не задіяні, все вирішується за столом переговорів, сформовано робочі групи по підготовці економічних і політичних реформ, до спільної роботи запрошуються інші політичні сили.

У країні нарешті запанували спокій і стабільність. Як запитував один телеведучий: "Чи вірите ви в це?". Я особисто – ні. Але хотілося б…

Варіант "В": "Стінка на стінку". Ті самі двійко виходять в другий тур, але ніхто ні з ким не домовляється, компроміс неможливий, Карфаген повинен бути зруйнованим, бій до останнього солдата. З мінімальною перевагою хтось перемагає. Інша сторона бурхливо протестує, залучаючи вулицю й суди, апелюючи до європейських структур, США, НАТО, космосу і так далі.

Власне, як і на минулих президентських, долю нинішніх у цьому варіанті вирішує суд. Сторона, що програла, рішень суду не визнає. Сторона, котру оголосили переможцем, розпускає парламент, частина якого не підкоряється і продовжує засідання (блокується депутатами від сили, що поступилася).

В країні безлад, безвладдя, анархія, зшити неможливо. На носі – дострокові парламентські, а потім і вибори до місцевих рад. Протистояння не спадає, загроза дефолту цілком реальна, з Україною ніхто не хоче мати справу, навіть у ролі міжнародних посередників.

Небагато дасть і визнання потерпілою стороною результатів виборів. Адже за мінімальної переваги, як і нині, в країні триватиме запекле протистояння. У кращому разі – ситуація не накручуватиметься і виглядатиме не краще, ніж ми її маємо зараз.

Отже, питання в тому, чи зможуть дві найбільш впливові сили домовитися, чи вистачить у них політичного глузду почати з "білого" аркуша? Як на мене, малоймовірно.

Сценарій №2, "сенсаційний"

Варіант №1, "монопольний". До другого туру не виходить кандидат від однієї з провідних політичних сил: БЮТ чи ПР. Таким чином, один кандидат назавжди йде в політичне небуття, інший – стає безперечним фаворитом і виграє вибори. Ніяких судів. Центрвиборчком оголошує рішення під бурхливі оплески присутніх, всі встають. В залі, як і по всій країні, вітається один колір.

Сила, що поступилася, "розчиняється" в легіоні переможців, її партія опиняється на задвірках новітньої історії України. З нею ніхто не домовляється і не веде перемовин. Цей варіант – рожева мрія Ющенка, Яценюка, Литвина, бо домовляються переможці з ними на предмет, щоб сиділи тихенько, як миші, і їм нічого не буде. Можлива амністія капіталів, відпущення всіх гріхів та інше.

Варіант №2, "жорсткий". Проголошується необхідність наведення порядку в країні, застосування "твердої руки". Відміна будь-якої недоторканості, крім президентської.

Арешт найбільш одіозних "жирних котів", політичні процеси, реприватизація, скасування одних одіозних рішень, заміна на інші, не менш одіозні, що народжуються тут же, "на коліні". Нарешті починається боротьба з корупцією, яка одразу набуває характеру зведення політичних рахунків.

Швидкими темпами формується однопартійна система, встановлюється монополія на владу. Переформат у парламенті, депутати дружно переходять у фракцію переможців, Верховна Рада перетворюється у орган, що штампує передані їй законопроекти.

Комуністи – в декоративній опозиції. Мер Києва Чернівецький продає останній "Ролс-Ройс", йде у відставку і стає радником новообраного президента. Новітня цензура в ЗМІ. Політичний шлях Росії стає близьким і зрозумілим для України. Кінець газових воєн, Чорноморський флот залишається в Криму. З 23-тої години гості готелю мають забрати паспорти на рецепції і залишити територію закладу.

Новий президент розчулено вручає золоті медалі переможцям Євро-2012.

Сценарій №3, "фантастичний". Невихід обох кандидатів від найбільш впливових політичних сил

Варіант №1: "Як завжди…". На коні – Ющенко, Яценюк і Литвин, хоча не вони перемагають, а одна з "темних конячок". Головне – що вціліли і залишилися в політиці, тоді як ті, затяті, виїхали з країни!

Події нагадують літо 1994-го, коли Кучма несподівано переміг Кравчука. Відтік капіталу з країни набуває небачених розмірів. Девальвація гривни. Росія, знову зазнавши поразки на українських виборах, вводить санкції. Бензинова і продовольча кризи. Парламент розпущено, країна знову поринає у вибори.

Новообраний президент дуже старається, помітно, що він – людина чесна й порядна, старається навести порядок, однак його рішення відверто саботують на нижчих щаблях. Хоча і розставив своїх людей на ключові пости, їм бракує досвіду. Більшість політичних сил, хоча прямо не заявляють про небажання співпрацювати, відверто вичікують.

Обраний парламент – строкатий і неоднорідний. Життєвий рівень погіршується, ріст цін, відсутність позитивних зрушень, критика президентських указів і рішень в ЗМІ. Поступово формується думка, що знов не того обрали…

Варіант №2: "Тверда рука". Перші призначення – новий генпрокурор, міністр МВС, голова СБУ, керівники податкової і митниці. Жодне прізвище нікому ні про що не говорить.Щодня в теленовинах і газетах – повідомлення про арешти й затримання осіб, які ще вчора вважалися недоторканими. Чорні дні українських олігархів. Реприватизація незаконно захоплених об’єктів.

Парламент розпущений, але без дати виборів – в канцелярії президента готується проект нового закону про вибори. Кабмін відтепер призначає своїм указом президент, і він скористався своїм правом. Жоден із "старих" міністрів не потрапив в уряд. Скасування політичних партій, приватних ЗМІ.

Тимчасово припинено продаж авіабілетів на міжнародні рейси без посвідчення про відрядження. Хто не встиг виїхати – той запізнився. Оприлюднена програма боротьби з корупцією. Створено національне антикорупційне бюро, яке контролює вищих посадових осіб. Багато рангованих чиновників добровільно йдуть у відставку.

Працює комісія по Конча-Заспі і Пуща-Водиці. Декларації підлягають усі придбання вище 5 тисяч доларів, починаючи з 1994 року. Обмінні пункти валют ліквідовано. Циркулюють чутки про зв’язки нового президента з російськими спецслужбами ще з діда-прадіда, і що "за ним стоїть ЦРУ".

Розкрито вбивства Гонгадзе і Александрова. Знайшли-таки Тиберія Дурдинця, який дав покази на своїх замовників, ті, щоправда, вже за межами України. Довгі черги за ранковими газетами – їх зобов’язано публікувати повідомлення про арешти та нові укази президента на правах соціальної реклами.

Монополізується горілка і тютюн на користь держави. Щоправда, горілку тепер продають по графіку – з 15 до 20 години, черг не спостерігається, бо чергує УБОЗ. Павло Лазаренко повернувся в Україну, регулярно відвідує генпрокуратуру. Команду "Динамо" (Київ) перейменовано рішенням суду на "Динамо +".

У відреставрованому Маріїнському палаці відбулася презентація нової Конституції України. Тепер це невеличкий документ на трьох аркушах. Поправки можливі, але не бажані. Про дату парламентських виборів буде оголошено заздалегідь.

У "Президентському віснику", який тепер виходить масовим тиражем, опублікована стаття бригадира тракторної бригади колективного підприємства з Кіровоградської області, в якій він пропонує президенту створити свою, президентську, партію.

"І якщо сподобається Вам моя пропозиція, – вважайте, що одного вірного члена ви вже маєте. Для мене партквиток №2 – найбільша в житті радість!" – пише тракторист.

"За кого ж голосувати, якщо голосувати – немає за кого?"

Можливі, звичайно, й інші варіанти. Ми розглянули лише ті, що лежать на поверхні, нині – найбільш вірогідні. На запитання, яке винесене у підзаголовок, на жаль, відповіді немає.

Автор цих заміток особисто ще не визначився. З досвіду, втім, йому відомо: як не голосуй – все рівно отримаєш… той самий результат, що й тоді. Тому вже кільканадцять років він голосує за єдиного кандидата "Проти всіх". Та не сприймайте це як пораду… Ні в якому разі!

 

Володимир Кулеба, для УП