Организация украинских националистов потеряла Идеал

Завжди під своїм прізвищем в статтях ставлю допис – член ОУН (р). Пишу це через величезну гордість від того, що хоч чимось стаю ближчим до тих людей, які зі зброєю в руках пішли проти ворогів за свою Україну. Пішли ірраціонально.

Пішли, знаючи , що тіла їх будуть кинуті на наругу собакам, що гавкіт "своїх" глушитиметься лише злим сміхом чужинців. Що весь світ проклинатиме за безглуздість і приреченість, впертість і затятість, служінню своєму Ідеалу, якого ніколи і ніхто не досягав.

Можливо, тільки в снах. Але тіла, що лишалися на политій потом і кров’ю землі оберігалися чистими як вранішня роса душами героїв. Примарність українського Ідеалу підсвічувалася затятим служінням йому. Служінням, яке не могла перебороти фізична смерть: після неї боротьба продовжувалася у іншому вимірі.

Живі і мертві стояли поряд в одному строю боротьби за Україну. Фізична смерть не розділяла їх а зближувала і взаємо підсилювала. Чому авторитет Організації українських націоналістів був таким, якого не досягала жодна сучасна партія чи рух ? На мій погляд – саме через наявність Ідеалу та вірне служіння йому. І Проводові, який вказував шлях до ідеалу.

По цьому шляху треба було йти безкінечно довго, втрачаючи сили і тіла, збиваючи до крові руки. Йти до ідеалу зовсім не означало дійти до нього за життя , але тим більше цінувався сам рух . Бо життя без ідеалу, його візії та руху до нього – взагалі закреслює весь зміст і рацію створення людини Господом.

Тоді черв’як стає на один щабель розвитку з людиною, а людину можна розглядати як черв’яка, який вміє говорити. Створення Самостійної держави – наслідок руху до ідеалу тисяч і тисяч синів і доньок України, душі яких кипіли по дорозі до Ідеалу. Не тліли і не гнили, а саме кипіли. Бо неможливо оживити те, в що не вкладаєш гарячої енергії Життя.

Однак оформлення України як держави дозволило вчорашнім членам ОУН заспокоїти себе досягненням головної цілі боротьби. З’явилися підстави для відпочинку та "просто життя", Життя без боротьби та постійного напруження сил.

Далися взнаки довгі роки змагань, вік та здоров’я. Головною ж помилкою, якої припустилися затяті вчорашні бійці, стала втрата Ідеалу, якому необхідно служити. Втрата Ідеалу не тільки для себе, але і для молоді, яка мала той ідеал отримати з рук лицарства і нести у майбутнє як основну , незмінну в часі і просторі цінність нації.

Всім здалося, що ідеалу досягнуто, завдання розв’язано і функції виконано. Захотілося на відпочинок з лавровими вінками. Крім всього, після Коновальця, Бандери та Шухевича українство не мало справжніх Провідників, помилково приймаючи за таких шестидесятників Лук’яненка, Чорновола та інших, що були скоріше борцями за права людини, ніж борцями за права українства як нації.

Стверджую це тому, що повний розвал економіки, ваучерна приватизація, знищення колгоспів та вирізання заводів на металобрухт – все те, що ослаблювало народ як цілість – не мало ніякого спротиву від депутатів-шестидесятників. Як і втрата ядерної зброї, флоту, стратегічних промислових підприємств, обленерго та облгазів, "Укравтодору", величезних меткобінатів.

Жодного публічного виходу з депутатів в знак спротиву пагубній державній політиці історія України не знає. Ідеал ніколи не жив в стінах українського уряду чи парламенту. Він просто не "проходив" на виборах.

Можливо Організація український націоналістів, організована великими провідниками, повинна зникнути? Може український народ не потребує сьогодні визначеної цілі, куди варто піти всім разом, так само затято і твердо , як в 30-50-ті роки?

Може те, що ми бачимо навкруги і є українським ідеалом? Суспільство безправних людей, задурене телевізором, туалетними статтями про гламур політичних діячків в черевиках з страусиної шкіри – це те, за що варто було Воркуту заповнювати політв’язнями?

Василю Стусу було варто сидіти за депутатів Чечетова і Шуфрича?

Маю великий сумнів... Україна сьогодні не менше, чим в часи Другої світової війни потребує організації, що бореться не за владу в Україні, а бореться за право українського народу на рівноправне життя в сім’ї інших народів світу.

Не існування, а саме життя серед інших народів. Життя народу можливе лише в умовах існування свого Ідеалу та боротьби за його досягнення. В боротьбі внутрішній та зовнішній. І боротьба ця є головною умовою права народу на життя. Народ, який не має ідеалу – фактично не має право на існування.

Тоді чому не чути голосу Організації українських націоналістів? Невже розбудова української економіки сьогодні є менш важливою, чим здобуття незалежності? Та чи можлива та незалежність при бідності та праці наших людей за кордоном, відсутності будь-яких планів в Україні на майбутнє?

При розпродуванні ресурсів, землі, економічній експансії під виглядом "прямих іноземних інвестицій"? І це при страшних інформаційних бомбуваннях беззахисного народу! Як довго буде триматися така незалежність? А що робитиме ОУН після втрати незалежності? Знову друкуватимемо листівки? Чи ритимемо криївки?

Щоб в наших умовах робили наші великі Лицарі? Впевнений, що через декілька днів, як і в часи війни, був би проведений Великий збір Організації. Замінено керівництво, яке перетворилося чи не на співаючий жіночий хор.

Винесена подяка всім ветеранам ОУН УПА, які з честю виконали свою справу, поливши кров’ю святу українську землю. Обрано Почесну Булаву задля роботи з ветеранами та виховної – з молоддю. А головне – була б обрана молода Бойова булава для ідеологічної та практичної роботи в нашій, (поки-що) державі.

Для вироблення нового Ідеалу, за який можна було б віддавати своє життя. Адже віддавати життя за маєтки наших скоробагатьків – принизливо навіть для бомжів. Віддати ж життя за славу України для тисяч синів України було, є і буде великою честю.

Так було за Святослава Хороброго, козацтва й УПА. Впевнений, що ми нічим не осоромимо перед світом своїх предків! Тільки потребуємо нового Провідника, для якого життя без України – страшніше смерті за Україну! Для якого гроші без України – купа сміття зеленого кольору. Для якого всі українські діти є своїми. В якому вся сила Лицарів високого чину – наших незламних Провідників – буде втілена і уособлена.

Мені здається, що на небі вже давно зібраний Великий збір, який вимагає: "Вставайте! Збирайтеся під однією булавою, під тисячолітнім ТриСуттям і обирайте новий Провід! Україна в страшній небезпеці! Якщо ви, живі, не захищатимете Славу України сьогодні, це означатиме, що ми задарма віддали свої життя!

Це означатиме, що українці лиш сміття на ногах інших народів, багнюка на чоботах ідучих вперед!

Знаю, як бояться приходу Провідника всі вороги України! В разі його появи виникне такий гавкіт , що не чути буде низько пролітаючих літаків Міг- 29. Знаю, що новому Провідникові загрожуватимуть всі чорні антиукраїнські сили, тому я перший віддаю йому себе в допомогу. Допомогу будь-яку. І зву за Славою інших. Починаймо, хлопці. З Богом.

Слава Україні!

 

Петро Камінь, член ОУН (р), для УП