Українцям варто завжди розраховувати тільки на себе Або про те як ми ляхів поконати можемо

Отож як Україні вирішити проблему не конкретності української мови не в Україні? Або чому польська громада хоче бути менш українська ніж сама Україна?

Мої пропозиції щодо конкретних дій по не допущенню закриття україномовної передачі на не українському телебачення - такий шанс раз на сто років трапляється.

Спочатку візи, про наболіле, як без них.

Гнів та солідарність оволодіває кожним із нас, коли у далекій далечині і близькій близині про нас козаків злеє слово скажуть, тому потрібно діяти, панове-браття. Бо краще всього боротися і побороти антиукраїнську політику в Канаді, але оскільки там температура майже така ж як в Красноярську, боротьбу краще всього розпочати із Польщі - адже і ближче і демократичніше буде.

Коли у Їхньому Євросоюзі не дай Боже, якийсь характеристичний консул образить нас, давши замість візи дулю, то ми вчинимо ґвалт і скажемо, що не те, що ваша віза, нам і зона вільної торгівлі не треба з такими хамами як ви!

Але ми можемо і суворіше відреагувати - наприклад запровадити візи для ЄС та інших капіталістично-розвинутих країн, бо ж як це вони до нас, а ми до них ніяк, не по братські, не по нашому.

Он Росія і візи має, і кого хоч не пускає до себе, а ми, що ликом шиті, пальцем роблені? Не пустім іностранца і на п’ядь нашої землі, дарма, що іностранцу та земля може і треба, та боїться він сюди їхати, тому і нас до себе не дуже охоче і кличе, надаючи перевагу хорватам, сербам та іншим балканцям і румунам...

Але це так невеличкий ліричний відступ до набагато більш серйознішої та вагомішої проблеми. Проблеми "Язіка" як кажуть наші східні брати. Оскільки саме від них нам треба повчитися реакції на мовне питання.

Отож як ми – могутні та горді Українці (так і пригадується Остап Вишня), можемо відвоювати україномовне телебачення у Польщі? Адже ніщо так не грітиме душу як солов’їна мова закордоном.

На початок, варто подати заяву до Ради Безпеки ООН про придушення української мови на просторах між Бугом та Одрою, та натякнути Росії, або Китаю, що у разі підтримки ведемо їхній діалект як другу державну мову на Дніпровських кручах.

У питанні відозви варто українському МЗС проконсультуватися із Росією, оскільки саме там знаходяться найбільші фахівці від мовних проблем та утискань корінного населення та соотечественіков. Адже як інакше розцінити цинічне закриття україномовної "Теленовин" на польському ТБ?

Наступним кроком має бути заява про наміри провести Євро 2012 з Росією або з Молдовою. Думаю, Варшава відразу схаменеться.

Ще можемо пригрозити клятим ляхам не купувати їхнього дешевого м’яса, фруктів та овочів, меблів, миючих засобів, вбрання та сотень інших товарів.

Та гнівно відмовитися від малого прикордонного руху. Ой і боляче їм буде, аж по самий Вроцлав із Щечінем гикнеться, лиходіям!

Варто задуматись, над найбільш цинічним та зухвалим вчинком, який можуть українці зробити полякам від часів волинської різанини, МИ відмовимось від контрабанди цигарок та горілки. Думаю після такого кроку, наші західні сусіди відразу відновлять україномовне телебачення, а можливо навіть розширять перелік тих телепередач.

Але остаточним вирішенням україномовної проблеми, мабуть, варто займатися в Україні і то по обидва боки Дніпра. Оскільки НАМ ні НАТО, ні ЄС, ні Верховна Рада з Кабінетом і секретаріатом нічого не гарантують у питаннях мови, судочинства, соціальних гарантій, розвитку, а навіть занепаду.

Свого научайтеся, а вже потім вчить свого інших.

 

Євген Білоножко