Президентские выборы в Украине: геополитический фактор

Наприкінці червня президент Ющенко заявив, що майбутні президентські вибори вплинуть на ряд геополітичних розкладів і дадуть відповідь – буде Україна в Європі чи в Азії.

"Дискусія йде про одне – де буде Україна: або в Європі, або в Азії, чи перемагає європейська політика, або з України знову робитимуть колонію", – наголосив Ющенко.

Також він відзначив серйозний вплив зовнішнього чинника на виборчу кампанію, заявивши, що "значна частина кандидатів, включаючи прем'єр-міністра, матимуть серйозну Ахіллесову п'яту – здатність ігнорувати ключові пріоритети національного розвитку і державного становлення".

Допоможи собі сам

Безперечно, зовнішній фактор не можна виключати. Проте не варто недооцінювати внутрішні проблеми. Ніхто не зможе змусити Україну стати чиєюсь колонією, якщо вона сама цього не захоче і не дозволить це комусь зробити, і навпаки.

"Ми не можемо допомогти країні, яка не хоче допомогти собі", – говорив Девід Кремер, експерт Фонду Маршалла "Німеччина-США", у минулому куратор України в Держдепі США.

Тема зовнішніх впливів на українську політику активізувалася у зв’язку з візитом президента США Барака Обами до Росії. Цей візит лише ще раз продемонстрував, наскільки різні підходи до вибудовування відносин з Україною мають США та Росія.

РФ продовжує наполягати на тому, що Україна, в силу різних обставин знаходиться в зоні російських інтересів, і щоб переконати в цьому американців, використовуються навіть фальшиві аргументи щодо кількості російських громадян, які проживають на території України (йдеться про заяву Путіна щодо 17 мільйонів росіян в Україні).

Натомість Обама ще раз наголосив на тому, що принципи дотримання суверенітету й цілісності мусять стосуватися всіх держав, Грузії й України у тому числі. І як би не інтерпретували слова американського президента російські чиновники, у світі дуже чітко зрозуміли цей сигнал.

США не віддадуть Україну під сферу впливу Росії, оскільки вважають її важливою країною для забезпечення своїх інтересів в регіоні, заявили експерти одного з найавторитетніших польських аналітичних структур – Центру східних досліджень (OSW), коментуючи результати візиту Барака Обами до РФ.

Відсутність реакції – це також реакція

Українські політики, на відміну від експертного середовища, відреагували на візит Обами до Росії досить мляво. Але відсутність реакції – це також реакція.

Заяву зробив лише президент Ющенко: "Я сподіваюся, що ми не станемо третьою стороною внаслідок компромісів, які будуть досягатися в реалізації відносин між іншими країнами, – такими великими, як США та Росія".

І зауважив, що російсько-американські відносини повинні бути прогнозованими, але не за рахунок інших країн, зокрема України.

Натомість і Юлія Тимошенко, і Віктор Янукович спочатку утрималися від коментарів. Формально вони мали на це повне право, зважаючи, що зовнішня політика України – це прерогатива президента. Проте з політичної точки зору, відсутність відвертих заяв з боку основних політичних гравців на цю тему, очевидно, мають певні причини.

По-перше, внутрішньополітичні чинники, адже візит Обами до Росії якраз співпав із конфліктом у Верховній Раді, робота якої була вкотре заблокована.

По-друге, основні претенденти на посаду президента, вочевидь, не хочуть поки ризикувати, нікому з них не вигідно (окрім хіба Ющенка, який не приховує свого ставлення ні до Росії, ні до США) наражатися на нерозуміння чи-то Кремля, чи-то Вашингтона. Тим паче вони не хочуть зайвий раз дратувати електорат.

Юлія Тимошенко лише через декілька днів після візиту, 14 липня, заявила під час урочистого зібрання з нагоди 10-річчя партії "Батьківщина", що Україні слід будувати відносини "з нашим найбільшим сусідом гармонійно і збалансовано, чесно і відкрито", але також "перший раз за всю історію незалежної України (будувати відносини) з позиції сили, з позиції дотримання національних пріоритетів і національної ідеї, з позиції рівного серед рівних".

У команді Віктора Януковича, схоже, під час цієї виборчої кампанії відмовляться від відвертої антиамериканської риторики, яка мала місце 2004-го. Досить символічною у цьому контексті (після "американських валянків") була минулорічна заява лідера Партії регіонів щодо обрання Обами президентом США.

Зокрема Янукович привітав його з перемогою і побажав успіхів у нових здійсненнях на користь "дружнього американського народу".

Ганна Герман, яка перебувала тоді у США, зазначила: "Обама – це знак того, що справедливість існує. І я думаю, що це для України добрий знак. Обама виглядає людиною дуже відкритою, щирою і, сподіваюся, порозуміння між нашими державами буде ще глибше. Я бачу велику перспективу у поліпшенні україно-американських відносин".

Єдиною темою, яка експлуатуватиметься регіоналами в ході виборчої кампанії, і яку можна певною мірою розглядати як антиамериканську, буде тема НАТО. Варто нагадати, що минулого року, не без "старань" Партії регіонів, Україна так і не отримала ПДЧ.

Зокрема, таке рішення Бухарестського саміту пов’язували тоді не лише з позицією Росії, але й з відсутністю консолідованої позиції українських політичних еліт у питанні вступу до НАТО (до того Партія регіонів, починаючи з січня 2008 року, блокувала трибуну ВР, вимагаючи від Ющенка, Тимошенко та Яценюка відкликати лист-подання офіційної заяви щодо можливості приєднання України до ПДЧ).

"Наша Україна", услід за президентом Ющенком, висловлювала сподівання, що новий президент США підтримає євроатлантичні прагнення України. БЮТ був виваженіший у своїх оцінках і обмежився лише тезами про перемогу демократії.

І це зрозуміло, адже Юлії Тимошенко, як прем’єру, щоразу доводиться вирішувати болючі газові питання з Росією, що є достатнім стримуючим фактором для того, щоб не проявляти особливо відвертої симпатії до США.

Окрім того, прем’єр, очевидно, розуміє, що у Вашингтоні не всі є симпатикам її політики. Ще в 2005 році американський експерт Майкл Макфол (який сьогодні консультує Обаму в українських питаннях), дуже чітко висловився: "У Вашингтоні йде велика суперечка: одні говорять – шкода уряд, інші – Тимошенко погана".

Це ставлення не змінилося до сьогодні. Особливо насторожено за діями прем’єра почали спостерігати після недавніх переговорів з Партією регіонів. Мабуть тому БЮТ продовжить політику "балансування" і під час виборчої кампанії.

Уже сьогодні ви не почуєте ні від Тимошенко, ані від представників БЮТ різких заяв ні щодо НАТО, ні наприклад, щодо Чорноморського флоту РФ у Криму (хоча останнім часом підстав для цього було чимало).

Політика фаворитизму в минулому?

Саме президентські вибори спонукають низку експертів і політиків в Україні висловлювати побоювання, що вплив на Україну зовнішнього фактора під час виборчої кампанії традиційно посилиться, хоча він буде дещо іншого характеру, аніж у 2004 році.

Головна відмінність полягатиме у тому, що ні США, ні Росія, які відчувають певне розчарування від своїх фаворитів 2004 року, не робитимуть ставку на конкретного кандидата.

"Я не думаю, що Америка буде комусь конкретному допомагати. І я навіть не знаю, чи могла б американська підтримка комусь допомогти", – стверджує екс-посол США Стівен Пайфер. Схожі думки висловлюють й інші американські експерти.

Росія також не збирається обирати фаворита, хоча це не означає, що вона залишиться стороннім спостерігачем. "Росія поза сумнівом впливатиме на хід виборчої кампанії в Україні, так само, як й інші країни, що мають свої інтереси в Україні. Я думаю, що вплив РФ буде співставним з впливом США", – переконаний генеральний директор Міжнародного інституту політичної експертизи (Росія) Євген Мінченко.

Експерт стверджує, що хоча Росія й не робитиме ставки на конкретного кандидата, проте вона позначатиме свої позиції й очікування від майбутнього президента України. І робитиме це вона, за його словами, у той спосіб, що "даватиме сигнали тій частині електорату, яка орієнтована на розширення співпраці з Росією, що той або інший кандидат зможе побудувати ці відносини краще ніж будь-який інший".

Разом з тим Ющенко нещодавно в інтерв’ю австрійській газеті Die Presse у відповідь на запитання, чи не зросли на даному етапі можливості Росії впливати на Україну відповів: "З одного боку – ні. З іншого – в Україні з'явилася група політиків, які вимагають впливу. А саме через власні зв'язки, в той час, коли у 2004 році канал зв'язку вів у Москву через керівництво держави".

Ющенко не уточнив, кого з українських політиків він мав на увазі. Але очевидно, тут може йтися про Партію регіонів. І Віктор Янукович сам дав привід про це говорити. Нещодавно він зробив цікаву заяву.

Обстоюючи інтереси підприємства "Луганськтепловоз" (зокрема вимагаючи від уряду направити цій компанії передбачені у державному бюджеті на 2009 рік кошти для виконання державного замовлення), лідер ПР заявив, що підприємство стало заручником політики нинішнього уряду, "спрямованої проти Партії регіонів і Росії" (виділено Авт.).

Такий семантологічний ряд, навіть якщо він вибудуваний несвідомо, а спонтанно, яскраво демонструє вподобання опозиційного лідера. Щодо БЮТ, то Віктор Ющенко не раз у своїх заявах, м’яко кажучи, докоряв Юлії Тимошенко у тому, що вона піддається російському впливу. А в ЗМІ неодноразово обговорювалася тема присутності в її оточенні Віктора Медведчука, відомого своїми російськими зв’язками.

Але, незважаючи на усе це, ситуація не є такою однозначною, як, можливо, комусь того хотілося б. Нема білого і чорного – переважатимуть напівтони. І це стосується рівною мірою усіх основних кандидатів у президенти.

Політтехнологічна гра

Очевидно, що і суспільство, і політикум ще пам’ятають про ті брудні технології, які працювали у 2004 році не стільки проти того чи іншого кандидата, скільки на розкол країни. Однак, не забуваючи про це, зосереджу увагу на дещо інших речах.

Росія матиме більше можливостей для впливу (або тиску) під час виборів в Україні. Якщо США швидше, обмежуватимуться заявами та окремими інформаційними акціями на площадках деяких фондів, то у росіян є набагато дієвіші важелі.

У першу чергу, це газове питання як уже не раз випробуваний інструмент політичного тиску. По-друге, питання Криму та перебування там російського флоту.

8 липня українські правоохоронні органи затримали у Севастополі автотранспорт, що належить ЧФ Росії, який перевозив крилаті ракети без будь-яких дозвільних документів. Безалаберність чи провокування?

Реакція українського МЗС прозвучала 10 липня – це був рішучий протест у зв’язку із систематичним ігноруванням російською стороною угоди про статус та умови перебування російського флоту в Україні.

Ще один інцидент, пов’язаний із російською мовою. 9 липня офіційний представник МЗС РФ Андрій Нестеренко закликав Верховного комісара ОБСЄ у справах нацменшин Кнута Воллебека дати адекватну оцінку ситуації з російською мовою в Україні.

Оскільки, за його словами, начебто "проведена в Україні лінія на дерусифікацію, форсований переклад освітнього й інформаційного простору, судово-адміністративної сфери країни цілком на українську мову підсилює розмежування українського суспільства".

Українське МЗС розкритикувало заяву російських дипломатів щодо утиску прав російськомовного населення в Україні й назвало її неприхованим тиском на ОБСЄ, а також спробою "відволікти увагу від вкрай незадовільного забезпечення прав етнічних українців на території самої Росії, де немає жодної української школи, жодної української газети, які б підтримувалися державою".

Хотіли б нагадати, що в Україні проживає 17%, а не 17 мільйонів етнічних росіян, які в переважній більшості є громадянами України, а не Росії. Такі постійні "помилки" російського керівництва в оцінці етнічної ситуації в Україні є спробою дезінформувати громадську світову думку і заявити про нібито особливе право Росії втручатися у внутрішні справи України", – йдеться у заяві МЗС.

У цьому контексті ініціатива Віктора Ющенка доручити правоохоронним органам перевірити проекти і програми, які реалізує російська сторона в Україні, викликатиме роздратування та відповідну агресивну реакцію у відповідь. Насправді, правоохоронні органи вже давно мали б здійснити таку перевірку, якщо на те є підстави, не очікуючи на політичні заяви президента.

Усі ці події, які начебто не мають прямого відношення до президентської виборчої кампанії, насправді, по-перше, створюватимуть загальний фон, на якому зможе вибудовувати свою кампанію найбільш симпатичний росіянам кандидат в президенти України.

По-друге, дестабілізуватимуть ситуацію в Україні, що серйозно послабить маневреність тих кандидатів у президенти, які знаходяться при владі, у першу чергу Юлії Тимошенко. Саме тому вона мала б подумати, як реально знизити конфліктогенність кримського питання, питання російської мови та НАТО (оскільки просто ігнорування цієї проблематики не означає її вирішення).

Тут її інтереси мали б перетинатися з інтересами Віктора Ющенка. Але об’єднання зусиль цих двох політиків на даному етапі – це швидше фантастика, аніж реальний сценарій.

США реагує на згадані вище події лише закликами до консолідації української влади та до напрацювання прагматичних та прозорих відносин з Російською Федерацією.

Прикметно, що на сьогодні все ще не призначені ані американський посол, ані російський. В Україні працюють тимчасові повірені. В обох країнах, очевидно, добре розуміють, що від кандидатури посла в такий складний політичний період може багато чого залежати.

І Кремлю, і Вашингтону доведеться прилаштовуватися до реалій української політики, яка швидко змінюється й часто буває непередбачуваною.

Щодо застережень Віктора Ющенка про геополітичний вибір України, то насправді, найбільший ризик полягає не в тому, що на неї впливатимуть, а в тому, що конкретний кандидат (в силу свого світосприйняття, бачення стратегічного розвитку країни і тиску політекономічних груп), обраний під час виборів, буде проводити конкретну зовнішню політику. І ця політика відрізнятиметься від теперішньої.

Наступного тижня до Києва має приїхати з візитом віце-президент США Джозеф Байден. І як уже заявляв тимчасовий повірений у справах посольства США Джеймс Петтіт, він спробує переконати ще раз українську сторону, що для США відносини з Україною залишаються надзвичайно важливими.

Очевидно, що цей візит викличе більше уваги у вітчизняних політиків, аніж візит Обами до Росії, і не виключено, що вони скористаються ним для власного піару перед виборцями, або для контрпіару своїх опонентів (так, у деяких ЗМІ уже назвали цей візит перевіркою проамериканських сил в Україні).

 

Діана Дуцик, політичний оглядач УНЦПД , для УП