Ленин без носа в контексте идеологии

Хлопці, які скалічили "головного" Леніна України, навіть не думали тікати від міліції. Вони побігли для того, аби встигнути злити відео, яке було розтиражовано для передачі телеканалам.

Після цього молоді люди повернулись і гордо здались міліції. Вони готові відповідати перед судом і відсидіти за свій учинок. Винними себе не вважають, навпаки - пишаються. Кажуть, що так форсували виконання указу президента про ліквідацію пам'ятників тоталітаризму.

Феномен Ленінського пам'ятника

Якби Радянський Союз засипало попелом всесвітньої Помпеї, дослідники через якусь тисячу років були б вражені системністю й монолітністю релігії давньої цивілізації. Що казати, коли в центрі кожного населеного пункту на одній шостій земної кулі вони обов'язково знайшли б статую або погруддя лисуватого божества чоловічої статі.

Радянська ідеологічна матриця була грандіозною світською релігією, із власним культом святих, муміфікацією, догматизацією, річним коловоротом свят ще й органами інквізиції.

Серцевиною матриці був образ Леніна – вождя, пророка й месії.

Ленін - головний тотемний образ радянської системи. Образ який супроводжував людину з перших кроків життя. З "портрета на стіні" садочка, у шкільному класі, на першій сторінці букваря, на піонерському значку, на площі, на заводі, у кабінеті начальника, на спортивних змаганнях, на шпальті газети, і навіть молодята ходили квіти до Леніна класти…

Ленін сам себе залив у бронзу

Сам Володимир Ілліч практично не займався розробкою поняття "ідеологія", але він вивів головний принцип, який дозволив комуністичній доктрині стати тотальною ідеологією світового масштабу.

Ленін чітко усвідомлював зміни, що настали в суспільній свідомості внаслідок науково-технічного прогресу. Церква уже не могла дати відповіді людині на більшість питань. Однак, такі відповіді давала наука. Тому Ленін уводить поняття "наукова ідеологія".

Справа в тому, що поклоніння науці почалося ще в епоху просвітництва.

Сучасне суспільство, яким сьогодні ми його бачимо, виникло саме завдяки науці. В Англії Ньютон і його послідовники з наукової картини світу виводили ідеї про "природний" характері конституції, яка має обмежити владу монарха, "адже й сонце підкоряється закону гравітації".

Томас Гобс розвинув головний для буржуазного суспільства міф про людину як егоїстичного суспільного атома, який веде "війну всіх проти всіх".

А Ленін уловив основний закон ефективності ідеології: будь-яка ідеологія матиме успіх, якщо вона обґрунтовує соціальний і політичний лад через апеляцію до природних законів.

Тобто, ідеологія успішна, якщо спирається на науку.

"Так улаштований світ" і "така природа людини " — от ключові аргументи, які безвідмовно діють на звичайну публіку. Для сучасної людини переконливіше звучать фрази, які нагадують знайомі зі шкільної лави наукові формули й цитати вчених. А якщо під такими фразами, які подає ідеолог, наявний підпис академіка, або ще й Нобелівського лауреата - тим краще.

Формула радянської ідеології

Теорія марксизму базується на еволюційному ході історії. Схема відома всім: рабовласництво змінилось феодалізмом, його змінив капіталізм, завершальним етапом буде комунізм. Але комуністичному раю має передувати боротьба, жертви й важка праця.

Необхідною умовою є віра в ідейну чистоту партії, адже "все підкоряється природнім законам", а партія спирається виключно на науку. Тому не вірити партії просто не можна, а сумніватись – значить бути невігласом. Або й більше - ворогом суспільного прогресу, або просто: ворогом народу.

До слова, Гітлер чітко засвоїв ленінські уроки ефективності ідеології. Його теорія рас, вибраність німецької нації, майбутні плани розширення життєвого простору - усе обґрунтовувалось кращими науковцями Рейху. У купі з генієм пропаганди Гебельсом, зі значно меншим ступенем насилля ніж у Леніна-Сталіна, Гітлеру вдалося зробити нацистську ідеологію партії тотальною ідеологією всієї Німеччини.

Марксизм – Ленінізм – світова релігія XX століття

Завдяки новому трактуванню ідеології, марксизм-ленінізм перетворився на догму, відступ від якої означав зраду. Звідси - нетерпимість до найменших критичних зауважень стосовно вищестоящих партійних органів, фанатизм і сектантство.

Однак, розрив між офіційними лозунгами й реальним життям призвів до того, що людина поступово втрачала віру в цю релігію. Таке розчарування призвело до існування двох реальностей - реальності, яку творив ідеологічний апарат, і тієї, у якій жили люди.

У часи застою в картинку витворену ідеологами вже не вірили ні маси, ні самі керівники партії. Вона перетворилась на декорацію яка виражалась в плакатах, транспарантах, офіційному мистецтві, демонстраціях і промовах.

У колективі люди звикли до схвалення такої ідеології. На одинці із собою або близькими, переважна більшість громадян уже вірили в посили системи. Натомість у суспільстві почала творитись неофіційна "культура кухонь" і самвидаву. Як тільки система послабилась (перебудова) - радянська ідеологічна матриця розсипалась.

Які уроки нам взяти?

Ідеологія Леніна стала обґрунтуванням страшних соціальних експериментів. На її олтар лягли мільйони жертв заморених голодом. Знищено сотні тисяч – мільйони кращих синів (еліта) української нації. Результатом впровадження став розрив поколінь, знищення історичної пам'яті, втрата значної частини культурної спадщини.

Може наступні слова здадуться надто патетичними, але немає сумніву в тому, що давній, до цього творчий і енергійний народ з унікальною матеріальною й духовною культурою вийшов скаліченим із комуністичної ідеології Володимира Леніна. Ще не одне десятиліття доведеться лікуватись…

Однак, слід визнати, що на певних етапах комуністична ідеологія була ефективною й демонструвала неабиякий мобілізаційний потенціал. Радянська ідеологічна система була всеосяжною, як у вимірі тематики, так і у вимірі кількості людей, яким вона призначалася.

Вона була раціональною, у тому розумінні, що намагалась опертися на науку. ЇЇ позитивна сторона полягає в пропаганді досягнень науки широким верствам населення. Вона була ідеологією державною, оскільки узаконена як обов'язкова для всіх громадян країни й мала єдиний централізований ідеологічний апарат.

Так які ж уроки? Так чи інакше, але жодна держава не може жити без власної ідеології.

Сама ідеологія, як така, не є злом чи добром. Ідеологія це лише автобус у якому їдуть ідеї.

Автобус може бути тюремним і вести прикованих арештантів до страти. Або, скажімо, це може бути м’який Neoplan який везе щасливих європейців до Середземного моря, чи на екскурсію в Східну Європу.

Україні потрібна своя, українська ідеологія. Автобус який повезе пасажирів до комфортного й щасливого життя. (Але обов'язково з урахуванням минулого ідеологічного досвіду). Така ідеологія ще не розроблена. Як і немає розуміння у "вождів" щодо необхідності ідеологічного забезпечення нашої державності. Нічого, під тиском громадської думки, із часом розуміння прийде, ще й ідеологія буде написана.

А щодо хлопців які Леніна поламали, добре чи погано вони зробили хай кожен вирішує сам. Антиленінський вандалізм в Україні явище не нове. Останнім часом тенденції посилились. А значить: увага суспільства до ідеологічної проблематики зростає.

Максим Плешко, для УП