Ющенко сам подтолкнул БЮТ и ПР к коалиции?
Однак поки що, у цьому питанні вирують самі лише емоції. І якщо не посилатися на неофіційні чутки щодо так званої "змови" нинішньої політичної еліти заради збереження себе при владі, а розібратися по суті в тому, чому дві найбільші політичні сили країни змушені піти на завідомо непопулярну і фактичну зміну політичної системи країни, ми побачимо, що цей процес був запрограмований давно - в першу чергу президентом та його деструктивною політикою.
Автор failedstate
Віктора Андрійовича Ющенка можна і варто безумовно любити і поважати за те, що в країні сталася така подія як "помаранчева революція", за українські цінності і європейські погляди, за популяризацію визвольних змагань українців.
Однак жоден із експертів не зможе заперечити тому, що третій президент країни – найслабший з усіх попередніх.
Особливо, що стосується власне політики в класичному її розумінні як мистецтва управління державою і більшу сучасному, як процесу реалізації інтересів організацій, будь-яких починаючи від суспільних закінчуючи бізнесовими.
Із цим за часів президентства Ющенка у нас склалися великі проблеми. Президент за роки свого правління розвалив і розбещив державний апарат, між іншим лідерство держапарату є одним із сучасних розумінь і завдань політики.
Саме Ющенко фактично запровадив непотизм в сфері державного управління, простіше кажучи кумівство стало нормальною практикою, так само як і призначення на посади губернаторів та їх заступників за принципом або родинної близькості або особистої лояльності.
Саме наприкінці президентства Ющенка Міжнародна правозахисна організація Transparency International поставила Україну на останнє місце серед "нових незалежних країн" за рівнем корупції. Не кажучи вже про те, що за рівнем відсутності свободи преси Україна таки обігнала Гондурас.
Рейтинги довіри до основних інституцій влади безвідносно до персоналій президента, парламенту, уряду нині складають від 3 до10% - це фактично нелегітимні органи влади, говорячи політологічною мовою.
Саме за президентства Ющенка Україна фактично перетворилася на майже failed state. Наскрізь корумповану державу яка не може надавати нормальні послуги своїм громадянам, не може ефективно вести міжнародні переговори з іншими країнами, почуваючись повноправним членом міжнародного співтовариства, має відсутність системи колективного ухвалення рішень, недієздатну, відсталу економіку.
За індексом failed state авторитетного журналу Foreign Policy, Україна за підсумками 2008 року мала статус держави з передостаннім за тривогою рівнем. Найвищий рівень тривоги мають тільки країни такого типу як Сомалі чи Північна Корея, а от скажімо та ж Польща має набагато вищий індекс життєздатності ніж Україна, аналогічний до рівня США.
Така руїна зрозуміло не влаштовує ні політиків, ні суспільство, ні бізнес.
Антиконсолідатор
Зрештою саме Ющенко не зміг і не хотів досягати консенсусу серед основних політичних гравців країни, за якими стоять мільйони виборців.
Спроба створити широку коаліцію з Партією регіонів та її лідером Віктором Януковичем через універсали національної єдності й спільний уряд виявилися провальними. Спроби зробити те саме з Юлією Тимошенко також.
І в першому і другому випадку уряди Януковича і Тимошенко приведені до влади самим же Ющенком під гарні слова про об’єднання країни - парадоксальним чином невдовзі ставали об’єктом нищівної критики, щоденного саботування та реального блокування їх роботи зі сторони президента і його секретаріату.
Не допомогло навіть те, що і Тимошенко і Янукович пропонували Ющенку свою підтримку, яка б забезпечила йому другий термін президентства в обмін на можливість спокійної роботи уряду, і реалізації тих програм з якими БЮТ і Партія регіонів йшли на вибори до своїх виборців.
За таких обставин, коли президент замість об’єднувати країну веде постійну внутрішньополітичну війну, а знайти компроміс із ним неможливо - Тимошенко з Януковичем просто вимушені йти назустріч один одному та намагатися розірвати створене Ющенком замкнене коло.
Адже в цьому колі жоден із них не може досягти можливості на практиці здійснити виборчі обіцянки, дані людям, сумлінно відпрацювати свій рейтинг довіри.
Згадаймо хоча б історію з виплатою заощаджень вкладникам Ощадбанку, заблоковану Ющенком, чи контрактною армією яку обіцяла запровадити Юлія Тимошенко і яка була також заблокована президентом.
За такої протидії президента уряду яку ми бачимо зараз - Кабмін ніколи не зможе вивести країну з економічної кризи породженої світовими негараздами, хто б його не очолював. І за таких обставин створення у демократичний і законний спосіб коаліції БЮТ та Партії регіонів, як спільної відповіді на деструктивну і абсурдну політику Ющенка - виглядає цілком логічним кроком з їх сторони.
Як зрештою і реальне зменшення ваги посади президента, шляхом обрання його у парламенті. З такими законними й легітимними змінами до Конституції які нададуть чіткі повноваження парламенту, уряду, главі держави в такий спосіб, щоб кожен із них не міг втручатися в діяльність іншого, і щоб кожен із них міг займатися реальною роботою, а не марнувати зусилля на постійну політичну війну, яка лише самознищує Україну і консервує її здатність рухатися шляхом ефективним реформ.
Павло Булгак, політичний аналітик для УП