Ющенко перевел партию власти на искусственное дыхание

"Наша Україна" повернулася до автентичної вивіски. З префіксом "Народний Союз" покінчено, і тепер нікому не доведеться плутатися в абревіатурах пропрезидентської партії (колись НСНУ) і протимошенківської фракції (НУНС).

По суті, ця фасадна реставрація стала єдиним результатом суботнього з'їзду "Нашої України". Крім неї ще було ухвалено півдесятка резолюцій, зокрема, із рекомендацією до 4 членів партії вийти з коаліції. А от намір нашоукраїнців звільнити місця в уряді виявився не більше ніж мильною бульбашкою.

- Завдяки нашим міністрам звучить в уряді український голос! - пояснювала перед з’їздом глава ради партії Віра Ульянченко недоцільність кадрових перестановок у Кабміні.

Така логіка знаходила розуміння не у всіх делегатів. "Ми, звичайно, розуміємо наших міністрів з точки зору матеріальних міркувань і пенсії. Але, сказавши А, треба казати і Б", - розмірковувала одна з делегаток.

Роман Безсмертний мовчки стояв біля сходів на сцену, очікуючи своєї черги зайняти місце у президії. Так він стояв і у 2005 році, і у 2006-му, і навіть у 2007-му. Раніше Роман Петрович активно переглядався з першим рядом залу, потрапити куди було особливою честю.

Колись там сиділи і Петро Порошенко, і Микола Мартиненко, і Олександр Третяков, і близький товариш Безсмертного - Давид Жванія… Але минулої суботи перший ряд залу ДК КПІ нагадував слід від невлучного удару в боулінг – то тут, то там чорніли пусті крісла. А ті, що були заповнені, не привертали уваги ані преси, ані Романа Безсмертного.

- Ви б зараз їх повернули? – запиталась "Українська правда" в Романа Безсмертного про його колишніх соратників.

- Так, - відповів він після досить довгої паузи. - Я думаю так, що я би всіх їх повернув.

Антураж на сцені створювало гігантське пшеничне поле, снопи-букети і ролики з переможної історії "Нашої України" зразка 2002-2004 років. На вулиці святкового настрою додавала молодь з партійними прапорами, яка чесно несла свою почесну варту з розрахунку 30 гривень за півтори години.

- Партія "Наша Україна" розпочинає свій ренесанс, розпочинає своє відтворення, - патетично взяв слово Віктор Ющенко. - Це буде історичний з’їзд. Ми відтворимо свої ряди...

Здавалося, що ті ж самі слова з вуст тієї ж самої людини присутні чули і півроку тому, і рік тому, і два.

- Ми – єдина політична сила, яка може дати відповідь на питання про вибір України, - переконував президент, і ці слова виглядали майже сюром.

Почавши "за здравіє", Ющенко поволі скотився до неминучого "за упокой". Він заглибився в нетрі націєтворення. Як підсумок вийшла розмова "про вічне", дехто з присутніх опустив голову на груди і почав засинати.

Губернатор Харківщини Арсен Аваков, щоб відволіктися, почав вивчати список кандидатів до ради партії. Його погляд зупинився на 73 місці. Не відриваючи пальця від цієї позиції, він показав аркуш нардепу Станіславу Аржевітіну. Той засудливо захитав головою. Під номером 73 значився Петро Порошенко.

Лише хвилині на сороковій своєї промови президент виголосив декілька тез, які змусили зал хоч якось реагувати. Сказане було не першої свіжості, хоча і торкалося об’єктивної реальності.

- Ми були свідками того, як за ініціативи Блоку Юлії Тимошенко формується "ширка", - смакував останнє слово Ющенко. - Те, що намагалися зробити БЮТ та Партія регіонів, є українською версією ГКЧП, змовою проти Конституції.

Ющенко спрогнозував, що такі спроби не закінчаться.

- Якщо прем’єр-міністр бажає подати власний проект Конституції, я звертаюся: перепишіть той, який ви привезли із другої столиці, щоб не соромно було показати його власному народу, і подавайте в парламент.

Далі Тимошенко дісталося і за пусті крісла в уряді, і за падіння ВВП, і за армію, і за депутатів, які вбивають людей, маючи на увазі інцидент з нардепом Лозинським. Втім, здається, Ющенко вже і сам втомився від цих звинувачень, бо не було в них ні свіжості, ні запалу.

Куди яскравішою і цікавішою видалася залу його інша фраза.

- Ми йдемо на вибори – і, щоб ви запам’ятали, йдемо перемагати. І ми переможемо, бо дбаємо про Україну… - самовпевнено заявив президент.

Фото прес-служби президента

Щоб додати контрастності, Ющенко взявся порівнювати свою політичну силу і свого найближчого конкурента.

- У нас не існує проекту, як поділити країну на двох чи на трьох. Ми – ідейна партія. А чи можемо ми говорити, скажімо, про ідеологію БЮТ? Яка там ідеологія? Добитися влади любою ціною, ігноруючи державні інтереси! Це не те, що потрібно Україні! – запевнив він.

Щоправда, Ющенко так чітко і не сказав, що ж саме потрібно Україні. Тому недарма нарвався на дуже критичний спіч представниці Миколаївщини.

- Скажіть, як пояснювати, що лідер нації не зміг її об'єднати, що весь час ідуть розборки? Народ це не підтримує! Ми не знаємо, як йому це пояснити і чим його агітувати!

Втім, це потонуло у загальній масі одобрямсу.

Депутат В’язнівський проголосив Ющенка другим Мойсеєм, який хоч і не 40 років, але 5 веде Україну до землі обітованої. Лілія Григорович теж не відстала, і прирівняла лідера партії до Шевченка і Франка.

- Скажіть, якби Шевченко зараз жив і написав свою "Розриту могилу", щоб з ним зробили? Те, що зараз роблять з Ющенком! Або Франко з його "не пора, не пора москалю і ляхові служить"... Що з ним би зробили? Те, що роблять з Ющенком, - заявляла запальна прихильниця президента.

На цьому пафосному фоні ще одним збурювачем спокою виявився Євген Червоненко.

Одразу після виступу Ющенка він підійшов до сцени, тримаючи в руках записку.

- Кому її передати? – запитав Червоненко.

Ющенко підвів очі та подивився на нього впритул розфокусованим поглядом. Пауза затягнулася. Червоненко стояв перед сценою, усіма проігнорований. Коли це стало виглядати зовсім непристойно, президентський племінник Ярослав Ющенко, який обійняв посаду заступника в партії, показав Червоненку пальцем віднести записку в секретаріат.

Але Червоненко, який напередодні з'їзду пригрозив виходом з партії через давній конфлікт з віце–прем’єром Васюником за Євро–2012, не заспокоювався. Через декількох промовців він ще раз підійшов до Ющенко. Але той виразним жестом показав йому на горлі міру своєї заклопотаності іншими справами.

Тоді посеред виступів інших делегатів Червоненко встав і голосно нагадав, що годину тому подав заяву на виступ, а його досі не поставили в чергу.

– У мене в першу годину записалося 14 чоловік. Як лежать, так і запрошую, – парирувала головуюча на з'їзді Ульянченко.

Втім, оскільки Червоненко не вгамувався, слово йому з третьої спроби все ж таки дали.

Об’єктом обурення вірного солдата президента, як виявилося, стала кадрова політика. Він пригадав, як партія мовчала, коли знищували "любих друзів", а тепер їх змінили невідомі та маловпливові люди.

– Ви пам’ятаєте нашу першу п’ятірку? Хто з них сьогодні зараз з нами? Чому наш актив перебуває у злиднях? Чому роботи звільняють директорів шкіл, лікарів, які носять наш партійний квиток? – розпитував Червоненко з притаманним надривом.

– Чому партія, яка має президентську вертикаль, не захищає своїх членів? Чому партія влади злидарює? Чому сидять без зарплати наші співробітники? Ми привели губернаторів у владу? Де їх допомога партії?", – нервово закинув Червоненко на адресу Ющенка.

Він обурився, що президент не прислухалася до його пропозиції "зібрати стару гвардію і почати все з чистого аркушу".

– Сьогодні партію об’єднує не ідея, а психологія дрібних лавочників! – Червоненко вирішив добити присутніх.

Виступ колишнього охоронця не на жарт роздратував Ющенка.

– Ніхто не навчився більше шмагати батогом свою партію, як ми, – заявив він, взявши заключне слово. – Я добре пам’ятаю Майдан і кожного, хто стояв у мене за спиною. Це були дуже різні люди, і дуже різні мотиви привели їх на Майдан.

– Але не було жодного, хто не отримав присутності у владі. Бо я бачив у цьому базовий елемент справедливості. Пройшов час, і виявилося, що стояти на Майдані одне, а бути ефективним чиновником – це інше, – продовжував Ющенко і перейшов на особистості.

– Женя, я не хочу починати історію, чи в Запорізькій області виплачена зарплата тим людям, яких ти представляєш. Я знаю, що вона не виплачена! Бо ти це питання ставиш президенту. Хоча, думаю, це не моє питання. Я – президент цієї країни. А ви повинні, хлопці, стояти справа, зліва і виконувати ці маленькі завдання.

Фактично Ющенко дав зрозуміти, що пошук грошей – це не його справа, а тих чиновників, які від нього отримали владу – і тепер за рахунок цього повинні акумулювати гроші на партію.

– Знаєш, я з легкістю зараз дав би, починаючи з Романа (Безсмертного) і закінчуючи тобою, лицарю, оцінку, як ви займалися розбудовою партії. І де ви були півроку тому, рік чи три. Не бийте батогом свою партію! Повірте, у вас другого немає, – гнівався далі Ющенко.

І хоч ще кілька хвилин тому Ющенко просив Червоненка утриматися від екскурсів в історію, сам того не уник.

– Ніхто так не бив нас, як чотири роки назад по так званому оточенню, – пригадав Ющенко історію про "любих друзів".

А далі він поставив собі у досягнення те, що Тимошенко відбулася як політик.

– Прихід БЮТ до влади – це на три четвертих заслуга "Нашої України". Бо ми казали: "Якщо не знаєте за кого голосувати – проголосуйте навіть не за нас, а за БЮТ, щоб їм з 7% щось додалося, щоб БЮТ потрапив в парламент". Потрапив..., – розчаровано згадав Ющенко вибори 2002 року.

– Хто бив по Червоненку? Ющенко? Ющенко не захистив його ім'я? Хто бив по Порошенку? Ющенко? У мене з цією людиною є відносини, зокрема і родинні. А мені журналісти – українські, демократичні – розписували кумівські стосунки, що начебто я поставив наперед не інтереси держави, і займаюся речами негідними...

Після цього президент прочитав ще одну лекцію з партбудівництва:

– Шановні, більшість з вас знає мене як нормальну людину. Ви знаєте, що в мене немає тієї жаги до влади, за що я платив би національним інтересом чи своєю честю. Я багато разів казав: мене можна купити одним способом – національним інтересом.

Ющенко порадив однопартійцям знайти в собі сили зробити все, щоб "Наша Україна" була партією намбер ван в Україні". Щоправда, по дорозі "Наша Україна" повинна відмежуватися від нинішньої коаліції.

– Ми повинні займати ясну позицію, не піджимати хвоста. І коли кажуть: "візьми шматок газопроводу і забудь, що ти з "Нашої України" – це абсурд, – натякнув Ющенко на історію з захопленням влади в "Укртрансгазі", яким Тимошенко розплатилася з людьми Коломойського в НУНС.

– Тому я ще раз ставлю питання: у нас є чотири штики, які заблукали в очереті. І треба якесь рішення приймати, – нагадав Ющенко про депутатів "Нашої України", які підтримали коаліцію.

З’їзд зобов’язав їх відкликати свої підписи з коаліції, а натомість створити у парламенті депутатську групу партії "Наша Україна".

Втім, делегати з'їзду були готові вчинити і більш радикально з відступниками – зокрема, виключити зі складу ради партії коаліціянтів Третьякова і Зейналова. Але, коли вже відбулося результативне голосування, їх врятувала Віра Іванівна.

– Ой, це ж статутне питання! Ми не можемо їх вивести, – нагадала Ульянченко, що за статутом депутати автоматом потрапляють в раду партії, – Але ми ухвалили заяву. Давайте почекаємо тиждень, а потім будемо застосовувати санкції.

Крім Третьякова і Зейналова, кандидатом на виліт з ради став Червоненко – "за розвал партійного осередку", але тему цю вдалося зам'яти.

Фото прес-служби президента

Ульянченко продемонструвала себе як хороший стратег. На самому початку зібрання Віра Іванівна відмовилась включати в порядок денний перерву. "Якщо попрацюємо в темпі, то швидко закінчимо", – пообіцяла вона.

Швидко закінчити не вдалося – з'їзд тривав понад п’ять годин. Під його завісу голодні делегати не могли думати ні про що інше як про бутерброди, а тому забули про всі плани вендети однопартійцям.

Хоча навіть це не врятувало київський осередок партії, очолюваний Миколою Мартиненком, який вже вдруге ігнорує з’їзди. Ухвалено рішення протягом місяця провести перереєстрацію членів осередку, щоб повернути їх до лона партії. Так що дуже скоро Мартиненко, який є лідером фракції в парламенті, навіть формально не матиме нічого спільного з однойменною партією. І це – ще один парадоксальний результат чотирирічної розбудови "Нашої України".